Справа № 2-947/2010 року
Іменем України
16 вересня 2010 р. с. Леніне
Ленінський районний суд АРК у складі:
головуючої судді -Українець Л.І
при секретарі : Хайрлаєвій О.В.
з участю позивачки ОСОБА_1 і її представників ОСОБА_2, ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду смт. Леніне цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про розподіл спільного майна подружжя в натурі,
Позивачка 16.06.2010 року звернулася до Ленінського районного суду АРК з позовом до відповідача про поділ спільно-нажитого майна подружжя в натурі . Свої вимоги мотивує тим, що перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем 21.10.1995 року, від якого мають двоє дітей. 17.05.2010 року шлюб між нею і відповідачем розірвано. Після розірвання шлюбу, згоди про добровільний поділ спільного майна подружжя між ними не досягнуто. Тому просила поділити спільно нажите майно, виділивши їй у власність гараж в ГК «Протон» м. Щолкіне вартістю 16000 грн., магазин «Сантехніку» на території ринку в м.Щолкіне, як об,єкт тимчасової торгівлі торгівельною площею 60 м кв. з товарно-матеріальними цінностями на загальну суму 150000 грн., житлову кімнату площею 11,9 кв. м в квартирі АДРЕСА_1, на загальну суму 173210 грн., а відповідачу ОСОБА_4 виділити: гараж в гаражному кооперативі «Протон» м. Щолкіне вартістю 16000 грн., магазин «Мойдодир» на території ринку в м. Щолкіне, як об,єкт тимчасової торгівлі площею 40 м кв. з товарно-матеріальними цінностями на загальну суму 60000 грн., автомобіль Мерседес-Бенц, державний номер НОМЕР_1 вартістю 80000 грн., житлову кімнату площею 10, 2 м кв. у квартирі АДРЕСА_1, всього на суму 163210 грн.
В ході судового розгляду позивачка 30 серпня 2010 року доповнила позовні вимоги новими вимогами. А саме тим, що за період перебування шлюбі з відповідачем ними придбані у спільну сумісну власність: кухонний гарнітур вартістю 12000 грн., холодильник вартістю 7000 грн., кухонну плиту вартістю 2500 грн., духовку вартістю 2000 грн., посудомийну машину на суму 4000 грн., мойку вартістю 800 грн., соковижималку вартістю 400 грн., м'ясорубку вартістю 200 грн., , тостер вартістю 350 грн., чайник електричний вартістю 350 грн., м'який куток вартістю 6000 грн., телевізор плазменний вартістю 4800 грн., стінку дитячу на суму 11000 грн., ліжко вартістю 1200 грн., кухонні приналежності на суму 2000 грн., прихожу вартістю 12000 грн., комод вартістю 1400 грн., ванну вартістю 1400 грн., душ-кабіну вартістю 3500 грн., пенал ванну вартістю 900 грн., дзеркало в ванній вартістю 1200 грн., умивальник вартістю 800 грн., бойлер вартістю 700 грн., постільну білизну на суму 1800 грн., полотенця вартістю 800 грн.; пральну машину «Самсунг» вартістю 3500 грн. та проведений капітальний ремонт в квартирі на суму 120000 грн.
Виходячи з рівних часток у майні подружжя просить розділити майно виділивши їй у власність кухонний гарнітур вартістю 12000 грн.,телевізор плазменний вартістю 4800 грн., та м'який куток вартістю 6000 грн. на загальну суму 22800 грн. А відповідачу виділити: холодильник вартістю 7000 грн., кухонну плиту вартістю 2500 грн., духовку вартістю 2000 грн., посудомийну машину на суму 400 грн., мойку вартістю 800 грн., соковижималку вартістю 400 грн., м'ясорубку вартістю 200 грн., тостер вартістю 350 грн., чайник електричний вартістю 350 грн., стінку дитячу на суму 11000 грн., ліжко вартістю 1200 грн., кухонні приналежності на суму 2000 грн., прихожу на суму 12000 грн., комод на суму 1400 грн., ванну вартістю 1400 грн., душ-кабіну вартістю 3500 грн., пенал- ванну вартістю 900 грн., дзеркало в ванній вартістю 1200 грн., умивальник вартістю 800 грн., бойлер вартістю 700 грн., постільну білизну на суму 1800 грн., полотенця вартістю 800 грн.; пральну машину «Самсунг» вартістю 3500 грн.,всього на суму 61000 грн. та покласти на відповідача судові витрати.
У судовому засіданні позивачка та її представники позов з доповненнями підтримали просять його задовольнити.
Відповідач у судовому засіданні та його представник з позовом погодився частково, згоден з вимогами про поділ спільно нажитого майна у вигляді предметів домашнього вжитку і при їх поділі покладається на розсуд суду. А щодо гаражів зазначив, що він мав тільки членство в ГК «Протон» і під час перебування шлюбу вийшов з членів кооперативу, у власності гаражі за ним не були зареєстровані, він їх не будував. Автомобіль та квартиру просить виключити з поділу майна, оскільки автомобілем він управляв за генеральною довіреністю, а квартира подарована йому його матір'ю під час перебування у шлюбі з позивачкою. Вимоги щодо поділу магазинів не визнають,оскільки вони не введені в експлуатацію та правовстановлюючих документів на них немає, право власності ще ні за ким не зареєстроване. Що ж до товару в приміщеннях магазинів «Мойдодир» та «Сантехніка», то він є приватним підприємцем і зазначене майно у вигляді товарно-матеріальних цінностей також не є спільно нажитим майном, бо отримує він його під реалізацію. Просить врахувати, що він є підприємець-платник єдиного податку, тому прибутки точному розмірі він не декларує.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд, знаходить позов обґрунтованим частково з наступних мотивів .
Судом встановлено, що позивачка перебувала у шлюбі з відповідачем з 21 жовтня 1995 року по травень 2010року, про, що є відмітки у паспортах сторін(а.с.5,7) і шлюб між ними розірвано на підставі рішення Ленінського районного суду АРК від 17.05.2010 року по справі № 2-509/2010 (а.с.13),розірвання шлюбу згідно свідоцтва зареєстроване в відділі РАГС Ленінського РУЮ 15 червня 2010 року, актовий запис 88. Згідно з довідкою про склад сім,ї сторони проживали у квартирі АДРЕСА_1, разом з двома неповнолітніми дітьми, батьками яких записаний відповідач (а.с.8, 9). Як вбачається з договору дарування спірна квартира АДРЕСА_1 подарована відповідачу його матір,ю ОСОБА_5 3 липня 1997 року. Тобто в період, коли позивачці було тільки 19 років. Доводи позивачки про те, що кошти на придбання квартири були надані і її батьками, у судовому засіданні доказами не підтверджені, тому на думку суд квартира не підлягає поділу, як спільно нажите майно подружжя. У ній сторони маю право тільки проживати, оскільки зазначеною адресою зареєстроване їх місце проживання разом з дітьми.
Як видно з копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, власником автомобіля Мерседес-Бенц, модель 3120, білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 є ОСОБА_6. Згідно з генеральною довіреністю від 21 вересня 2005року,останній на підставі попередньо досягнутої домовленості, уповноважив відповідача ОСОБА_4 бути його представником перед третіми особами з питань продажу передачі в оренду або позичку зазначеного автомобіля. Таким чином доводи позивачки про те, що спірний транспортний засіб придбаний відповідачем у період перебування їх у шлюбі у спільну власність подружжя є голослівними та не підтвердженими доказами.
Відповідно до положень ст. 57,61 СК України ст. 52 ЦК України майно приватного підприємства чи фізичної особи -підприємця не є об,єктом спільної сумісної власності. Інший з подружжя має право тільки на частку одержаних доходів від цієї діяльності .
Судом також встановлено, що відповідач є приватним підприємцем з 27.07.2000 року. У 2000 році йому як СПД, рішенням №190 виконкому Щолкінської міської ради від 29 травня 2006 року було дозволено складання архітектурного паспорту тимчасового об,єкту торгівлі-торгового павільйону сантехніка на земельній ділянці 60 кв. м. Однак, як видно з повідомлення Щолкінської міської ради від 30.08.2010 року, магазини «Мойдодир» та «Сантехніка» розміщені на земельній ділянці, яка знаходиться в аренді у МКП « Щолкінський міський ринок». Договору суборенди земельних ділянок під даними магазинами не укладалось. Дозволів на будівництво даних магазинів виконком Щолкінської міської ради не давав. Таким чином відповідачем зазначені магазини збудовані самовільно. А отже самовільні споруди не підлягають включенню в склад спільно-нажитого майна. Крім того позивачка не надала доказів, що в будівництво споруд вкладалися спільні кошти подружжя. Так само позивачкою не надано доказів про придбання товарно-матеріальних цінностей у зазначені магазини за спільні кошти подружжя. Крім того сторони погодились, що частина коштів на товар в магазини надавались родичами відповідача, а частина під реалізацію. За таких обставин, суд приходить до висновку про необґрунтованість позову про поділ магазинів «Сантехніка» на території ринку м. Щолкіне площею 60 м кв. з ТМЦ на суму 150000 грн. та «Мойдодир» на території ринку в м. Щолкіне матеріальними цінностями на суму 60000 грн., бо воно є майном підприємця і крім того на момент вирішення спору доказів того, що нерухоме майно зареєстроване на ім,я відповідача позивачкою не надано. Суд визнає істотною обставиною для вирішення справи те, що позивачка ніде офіційно не працювала, займалася домашнім господарством та вихованням дітей, а тому не мала самостійного доходу. Однак, як свідчать пояснення позивачки і цього не оспорює відповідач, позивачка працювала неофіційно реалізатором в магазинах Сантехніка та Мойдодир. Тобто безпосередньо здійснювала розрахунки та отримувала доходи від реалізації товарів в спірних магазинах.
Також не підтвердилися доводи позивачки про придбання сторонами у спільну сумісну власність гаражів в ГКУ «Протон» і як видно з довідки ГК «Протон» гаражі НОМЕР_2 та НОМЕР_3 передані ОСОБА_5 , а в період перебування сторін у шлюбі відповідач вийшов з членів кооперативу і право власності на них в БТІ за ОСОБА_4 не зареєстроване.
Як видно з видно з пояснень відповідача, неповнолітні діти, після розірвання шлюбу залишились проживати з ним і перебувають на його утриманні та позивачка на їх утримання аліментів не сплачує, бо ніде не працює.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що слід відступити від рівності часток подружжя у спільно нажитому майні в користь відповідача, оскільки з ним залишились проживати двоє дітей.
Так як з вартістю деяких речей, які просить розділити відповідачка відповідач не погодився, та просить врахувати строк давності користування побутовими речами: комодом, пральною машинкою «Самсунг», холодильником, кухонною плитою, духовкою, мийкою, дитячою стінкою, ванною та пенал-ванною, і на встановленні їх дійсної вартості шляхом проведення товарознавчої експертизи сторони не наполягають, суд погоджується з запропонованим варіантом вартості речей у позовній заяві.
Проте вважає, що у поділ майна не слід включати мийку, пральну машину, комод, залишивши їх у спільному користуванні.
А решту спільно нажитого майна подружжя ОСОБА_1 і ОСОБА_4 у вигляді предметів домашнього вжитку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та, слід поділити наступним чином.
Виділити у власність ОСОБА_1 кухонний гарнітур вартістю 12000 грн., телевізор плазменний вартістю 4800 грн. м'який куток вартістю 6000 грн., соковижималку вартістю 400 грн., м'ясорубку вартістю 200 грн., тостер вартістю 350 грн., кухонні приналежності на суму 1000грн., постільну білизну на суму 600 грн. полотенця вартістю 400 грн.; духовку вартістю 2000 грн., пенал-ванну 900 грн., душ-кабіну вартістю 3500 грн.
Виділити у власність ОСОБА_4 наступне майно: холодильник вартістю 7000 грн., кухонну плиту вартістю 2500 грн., посудомийну машину на суму 4000 грн. чайник електричний вартістю 350 грн., стінку дитячу на суму 11000 грн. ліжко вартістю 1200 грн., кухонні приналежності на суму 1000 грн., прихожу на суму 12000 грн., комод на суму 1400 грн. , ванну вартістю 1400 грн., дзеркало в ванній вартістю 1200 грн., умивальник вартістю 800 грн., бойлер 700 грн.
У задоволенні решти позовних вимог про поділ гаражів, магазинів, автомобіля та квартири слід відмовити.
Судові витрати покласти на відповідача пропорційно до присудженого
Керуючись ст.69-71,110 ЦК України, ст.ст.3,7,10,11,13,14,88,174,179, 208, 212- 215,218 ЦПК України, суд ,-
Позов задовольнити частково.
Поділити спільно нажите майно подружжя ОСОБА_1 і ОСОБА_4, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та виділити у власність ОСОБА_1 кухонний гарнітур вартістю 12000 грн., телевізор плазменний вартістю 4800 грн., м'який куток вартістю 6000 грн., соковижималку вартістю 400 грн., м'ясорубку вартістю 200 грн., тостер вартістю 350 грн. , кухонні приналежності на суму 1000 грн., постільну білизну на суму 600 грн., полотенця вартістю 400 грн.; духовку вартістю 2000 грн., пенал- ванну 900 грн., душ-кабіну вартістю 3500 грн., всього на суму 27850 грн.
Виділити у власність ОСОБА_4 наступне майно:- холодильник вартістю 7000 грн., кухонну плиту вартістю 2500 грн., посудомийну машину на суму 400 грн., чайник електричний вартістю 350 грн., стінку дитячу на суму 11000 грн., ліжко вартістю 1200 грн., кухонні приналежності на суму 1000 грн., прихожу на суму 12000 грн., комод на суму 1400 грн., ванну вартістю 1400 грн., дзеркало в ванній вартістю 1200 грн., умивальник вартістю 800 грн.,бойлер 700 грн., всього на суму 39450 грн.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_1 судовий збір на суму 394 грн.50 коп. та витрати на ІТЗ на суму 120 грн., всього на суму 514 грн.
У задоволенні решти позову відмовити.
Рішення може бути оскаржено до судової палати з цивільних справ Апеляційного Суду АР Крим у м. Феодосії через Ленінський районний суд АРК шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Повний текст рішення виготовлено 21 вересня 2010 року.
Суддя Українець Л.І.