печерський районний суд міста києва
Справа № 757/23266/23-ц
Категорія 36
20 лютого 2024 року Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Соколова О.М.,
при секретарі судового засідання - Шевченко О.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами цивільну справу 757/23266/23-ц за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування,-
У червні 2023 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування.
Так, позивач, обґрунтовуючи свої вимоги, зазначає, що між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група» та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Універсальна» був укладений договір добровільного страхування майна № 10-0101-20-00020. Предметом даного договору є майнові інтереси страхувальника пов'язані із володінням та користуванням - нежитловим приміщенням з оздобленням за адресою: АДРЕСА_1 .
21.01.2021 року із застрахованим майном відбулась страхова подія, а саме: затоплення застрахованого приміщення в будинку АДРЕСА_1 водою із вищерозатошованої квартири АДРЕСА_1 , про що комісією ЖЕД «Липкижитлосервис» складено акт від 22.01.2021 року.
Причиною залиття є порив радіатора опалення у вище розташованій квартирі АДРЕСА_1.
Страхувальник за договором добровільного страхування майна № 10-0101-20-00020 від 29.09.2020 року звернувся до ПРАТ «СК «Українська страхова група» із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування, у зв'язку з чим на підставі: звіту про незалежну оцінку вартості матеріального збитку пошкодженого майна - внутрішнє оздоблення, меблі від 23.02.2021 року та страхового акту № МН-908 від 02.03.2021 року, ПРАТ «СК «Українська страхова група» здійснила виплату суми страхового відшкодування в розмірі 27 869 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 5177 від 02.03.2021 року.
Відтак, позивач вважає, що майнова шкода була завдана власнику нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 , внаслідок неправомірних дій відповідачів, які полягають у неналежному догляді за власним майном: недбалим відношенням до сантехнічних приладів, розташованих в квартирі АДРЕСА_1 , у зв'язку з чим відповідачі повинні відшкодувати суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 27 869,00 грн.
З врахуванням зазначеного, представник позивача просить суд: стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 27 869,00 грн. та суму сплаченого судового збору.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 16.06.2023 року позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування - залишено без руху.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 26.07.2023 року в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін відкрито провадження та призначено судове засідання та роз'яснено відповідачу право не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали надати відзив на позовну заяву.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про місце день і час розгляду справи повідомлявся належним чином, проте на адресу суду надійшло клопотання від представника позивача про розгляд справи у його відсутність, вимоги підтримав, просив задовольнити.
Відповідачі в судове засідання не з'явилися, про місце день і час розгляду справи повідомлялися належним чином, в порядку встановленому ст.128 Цивільного процесуального кодексу України (далі -ЦПК України), про причини неявки суду не повідомили. Окрім цього, до суду від відповідачів не було подано жодних документів на спростування доводів позивача.
Згідно з ч. 1 ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, ч. 4 вказаної статті Кодексу, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У встановлений судом строк відповідачі відзив на позовну заяву не подали.
У відповідності до п.2 ч.1 ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних в ній даних та доказів в порядку заочного розгляду.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Стаття 263 ЦПК України, регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
У частині першій статті 2 Закону України "Про страхування" визначено, що страховиками (страховиками-резидентами), є: фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно із Законом України "Про господарські товариства", з урахуванням того, що учасників кожної з таких фінансових установ повинно бути не менше трьох, та інших особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.
Згідно з частиною 1 ст. 3 Закону України "Про страхування" страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні фізичні особи, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України.
Таким чином, за загальним правилом, учасниками правовідносин, які виникають з договору добровільного страхування, є страховик (фінансова установа) та страхувальник (юридична особа та дієздатна фізична особа).
5.2.6. Згідно з частинами 2, 16 ст. 9 Закону України "Про страхування", страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з:
1) життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування);
2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування);
3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (ст. 980 ЦК України, ст. 4 Закону України "Про страхування").
Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, межах фактичних виплат, переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст. 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у повній мірі виплаченого відшкодування.
Як зазначено у Постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/18006/15-ц від 04.07.2018 року страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (ст. 1 ЗУ «Про страхування»).
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України).
Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (ст. 980 ЦК України).
Так, згідно частини 1 статті 1166 ЦК України та Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст.322 ЦК України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч.4 ст.319 ЦК України, власність зобов'язує.
Відповідно до ч. 1ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2ст. 75 ЦПК України).
Частиною 2статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. І саме абз. 2 п. 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, що затверджений наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 за №76, визначає таким доказом у разі залиття, аварії квартир саме акт, форма якого визначена в Додатку 4 до відповідних Правил.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Аналізуючи положення вищезазначених процесуальних норм, під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов'язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.
Однак варто вказати, що конкретні доказові презумпції передбачені нормами матеріального права.
У правовідносинах щодо відшкодування шкоди діє презумпція заподіювача шкоди, відповідно до якої не позивач доводить наявність вини відповідача у заподіянні йому шкоди, а відповідач доводить відсутність своєї вини.
Тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. При цьому позивач доводить лише факти, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.
З врахуванням зазначеного вбачається, що предметом даного позову є вимога про відшкодування завданої майнової шкоди, у вигляді сплаченого страхового відшкодування у розмірі 27 869,00, яка була завдана відповідачами, так як, у відповідності до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна квартира ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками квартири АДРЕСА_1 .
Відтак, суд, на підставі наявних доказів, прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, та стягнення з осіб, які завдала шкоди виплаченого потерпілій особі страхового відшкодування, оскільки доводи позивача є обґрунтованими та є не спростованими стороною відповідачів.
У зв'язку з задоволенням позову відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на відповідачів.
Керуючись: ЗУ "Про страхування", ст.ст. 979, 993, 1166, 1191 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 206, 259, 263-265, 268, 273, 280 ЦПК України, суд, -
Позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування - задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 27 869 (двадцять сім тисяч вісімсот шістдесят дев'ять) грн. 00 коп.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» судовий збір у розмірі 2 684(дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. В такому випадку рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Позивач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» (03038, м. Київ, вул. Федорова Івана, 32, літ А, код ЄДРПОУ 30859524).
Відповідач 1: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач 2: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення виготовлений 14.02.2024.
Суддя О.М.Соколов