печерський районний суд міста києва
Справа № 367/7128/21-ц
Категорія 17
01 лютого 2024 року Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Соколова О.М.
секретар судового засідання: Шевченко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу № 367/7128/21-ц за позовом Бучанської міської ради Київської області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у зв'язку з невиконанням договірних зобов'язань зі сплати коштів пайової участі, -
У вересні 2021 року Бучанська міська ради Київської області (далі - позивач)звернулася до Ірпінського міського суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) та просила суд: стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по сплаті пайової участі в розмірі 34 246,82 грн., яка складається з: 23 040,00 грн. (сума боргу), 1 709,48 (інфляційне збільшення), 533,86 грн. (3 % річних), 6 497, 28 (пеня за договором), 2 466, 20 (подвійна облікова ставка НБУ) та судовий збір в розмірі 2 270,00 грн.
Позивач свої позовні вимоги мотивує тим, що рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 30.10.2020 року по справі № 367/3500/18 позов Бучанської міської ради Київської області до ОСОБА_1 про визнання укладеним договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Буча, задоволено повністю, визнано укладеним договір про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Буча між Бучанською міською радою та ОСОБА_1 у редакції проекту, викладеного у позовній заяві.
Після прийняття заочного рішення Ірпінським міським судом Київської області 30.10.2020 року, яким визнано укладеним договір про пайову участь у розвитку інфраструктури за редакцією Бучанської міської ради, позивачем будо направлено ОСОБА_1 вимогу № 04-09/789 від 30.08.2021 р. про сплату заборгованості в розмірі 23 040,00 грн.
Проте, відповідач вимоги не виконав, пайову участь не сплатив, що зумовило позивача звернутись з позовом до суду.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області цивільну справу №367/7128/21 за позовом Бучанської міської ради Київської області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у зв'язку з невиконанням договірних зобов'язань зі сплати коштів пайової участі направлено за підсудністю до Печерського районного суду м.Києва.
Відповідно до ст. ст. 14, 33 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) справу було розподілено до розгляду судді Печерського районного суду Соколову О.М.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 16.12.2021 року заяву Бучанської міської ради Київської області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у зв'язку з невиконанням договірних зобов'язань зі сплати коштів пайової участі залишено без руху.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 21.07.2022 року в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін відкрито провадження та призначено судове засідання та роз'яснено відповідачу право не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали надати відзив на позовну заяву.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про місце день і час розгляду справи повідомлявся належним чином, проте в матеріалах справи міститься клопотання від представника позивача про розгляд справи без участі представника позивача, вимоги підтримав, просив задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про місце день і час розгляду справи повідомлявся належним чином, в порядку встановленому ст.128 ЦПК України, про причини неявки суду не повідомив.
Згідно з ч. 1 ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, ч. 4 вказаної статті Кодексу, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У встановлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву не подав.
У відповідності до п.2 ч.1 ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних в ній даних та доказів в порядку заочного розгляду.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Стаття 263 ЦПК України, регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Так, матеріалами справи встановлено, що рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 30.10.2020 року по справі № 367/3500/18 позов Бучанської міської ради Київської області до ОСОБА_1 про визнання укладеним договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Буча, задоволено повністю, визнано укладеним договір про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Буча між Бучанською міською радою та ОСОБА_1 у редакції проекту, викладеного у позовній заяві.
Згідно інформації 3 Єдиного державного реєстру судових рішень (https://reyestr.court.gov.ua) вище вказане рішення в апеляційному порядку не оскаржувалось та набрало законної сили 30.11.2020 року.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановленні рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, то набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з положенням ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У статті 129-1 Конституції України закріплено, що судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно статті 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за межами.
Відповідно до пункту 1.1 Договору, замовник зобов'язується прийняти пайову участь в сумі 23 040,00 грн. (двадцять три тисячі сорок гривень) у розвитку інфраструктури м. Буча та перерахувати до спеціального фонду м. Буча на рахунок, відкритий в Управління казначейства в Київській області, грошові кошти в розмірі, визначеному у Розрахунку величини пайової участі в розвитку інфраструктури м. Буча (додаток 1), що є невід'ємною частиною цього Договору, у зв'язку із реконструкцією існуючої квартири під салон краси за адресою: АДРЕСА_1 .
За умовами п. 2.1. Договору, Замовник зобов'язується перерахувати кошти в сумі, зазначеній у п.1.1 розділу І цього Договору, згідно з розрахунком пайової участі замовника. що є невід'ємною частиною цього Договору до введення об'єкту до експлуатації, крім випадків, передбачених п.п. 5.4 15.5 Порядку сплати пайової участі замовника у розвитку інфраструктури м. Буча, затвердженого рішенням Бучанської міської ради № 609-23-VI від 29.03.2012 р. зі змінами і доповненнями.
Згідно декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 16.12.2014 року № KC1421435000043 11 категорії складності, замовником проекту «Реконструкція існуючої квартири під салон краси за адресою: АДРЕСА_2 . кн. 80%, загальна площа якої становить: 57,6 кв.м. є ОСОБА_1 , кошторисна вартість об'єкта становить 230 400,00 грн.
Відповідно до ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до 1-Ш категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.
Відповідно до п. 2 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» від 13.04.2011 року № 461, прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до 1-III категорії складності, та об'єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.
Так, відповідно до матеріалів справи, після прийняття заочного рішення Ірпінським міським судом Київської області 30.10.2020 року, яким визнано укладеним договір про пайову участь у розвитку інфраструктури за редакцією Бучанської міської ради, позивачем будо направлено ОСОБА_1 вимогу № 04-09/789 від 30.08.2021 р. про сплату заборгованості в розмірі 23 040,00 грн.
Проте, матеріали справи не містять доказів того, що відповідач вимоги виконав.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.
В силу положень статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до частин 1, 5 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.
Отже пайова участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту є обов'язком замовника, який має намір забудови земельної ділянки і населеному пункті. Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними правилами і стандартами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і поза майданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.
Таким чином, величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається сторонами в укладеному з органом місцевого самоврядування договорі (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними правилами і стандартами Кошти, отримані як пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту.
Частиною 3 статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури. Враховуючи наведене, обов'язок сплати пайової участі виконується до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. Тобто останнім днем строку сплати пайової участі є останній день перед видачею уповноваженим органом документів про можливість експлуатації об'єкта будівництва.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Аналогічні приписи містить стаття 526 ЦК України, якою передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до частини першої ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, зобов'язання має виконуватись у строк (термін), встановлений договором. Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Отже, настання події, яка неминуче має настати, є строком (терміном) виконання зобов'язань, якщо виконання зобов'язання визначене вказівкою на цю подію.
З огляду на це, прийняття об'єкта в експлуатацію є подією, настанню якої передує обов'язок оплати пайової участі.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушення зобов'язання його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відтак, порушивши вказані умови законодавства та умови договору відповідач не перерахував кошти пайового внеску до місцевого бюджету Бучанської міської ради Київської області.
Згідно із ст. 549 Цивільного кодексу України та відповідних пунктів договорів у випадку несвоєчасного внесення коштів як пайової участі в розвитку інфраструктури виконання Замовник сплачує пеню в розмірі 0,1% від загальної суми пайової участі за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення виконання зобов'язання.
Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Отже несвоєчасне виконання грошового зобов'язання тягне сплату пені за кожен день такого прострочення виконання у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання.
Стаття 625 ЦК України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Так, частиною першою вказаної статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Частиною другою встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тобто, сума боргу сплачується з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили інший розмір процентів річних.
Вищий Господарський суд України у Листі від 29.04.2013 № 01-06/767/2013 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначив можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить законодавству України. Таким чином, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності (постанова Верховного Суду України від 27.04.2012 та постанова Вищого господарського суду України від 12.06.2012 у справі № 06/5026/1052/2011). Зазначену правову позицію наведено також у постановах Верховного Суду України від 30.05.2011 № 42/252, від 09.04.2012 № 20/246-08.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189ге19) зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови).
Крім того, постановою Великої палати Верховного Суду від 22.09.2020 року по справі № 918/631/19, згідно якої Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу. який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105ге19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) та справах № 915/533/15 від 22.05.2018 року, № 918/631/19 від 22.09.2020 року, № 911/421/20 від 15.04.2021 року, № 904/5726/19 від 15.06.2021 року.
До того ж, згідно п. 4.2 Договору, у випадку несвоєчасного внесення коштів як пайової участі в розвитку інфраструктури м. Буча Замовник сплачує пеню в розмірі 0,1% від загальної суми пайової участі, визначеної п. 1 розділу 1 цього Договору, за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення виконання зобов'язання. Нарахування пені за прострочення виконання зобов'язання, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно розрахунку заборгованості, наданому представником позивача, станом на 07.09.2021 року загальна заборгованість становить: 34 246,82 грн., яка складається з 23 040,00 грн. (сума боргу), 1 709,48 (інфляційне збільшення), 533,86 грн. (3 % річних), 6 497, 28 (пеня за договором), 2 466, 20 (подвійна облікова ставка НБУ)
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Належних та допустимих доказів, в розумінні ст.ст. 77, 78 ЦПК України, на підтвердження погашення заборгованості, відповідачем не надано.
За таких підстав, коли встановлено, що з вини відповідача зобов'язання перед позивачем не виконано, відповідач в односторонньому порядку відмовився виконувати взяті на себе зобов'язання, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
На підставі ст.141 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають понесені судові витрати в розмірі 2 270,00 грн.
Керуючись статтями 11, 526-527, 530, 549, 610, 625, 629, ЦК України, статтями 2, 7, 10-13, 76-81, 141, 263-268, 280-282 ЦПК України, суд, -
Позов Бучанської міської ради Київської області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у зв'язку з невиконанням договірних зобов'язань зі сплати коштів пайової участі - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Бучанської міської ради Київської області заборгованість по сплаті пайової участі в розмірі 34 246,82 грн., яка складається з: 23 040,00 грн. (сума боргу), 1 709,48 (інфляційне збільшення), 533,86 грн. (3 % річних), 6 497, 28 (пеня за договором), 2 466, 20 (подвійна облікова ставка НБУ)
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Бучанської міської ради Київської Романовського Вадима Юрійовича на користь Бучанської міської ради Київської судовий збір у розмірі 2 270,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. В такому випадку рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Бучанська міська рада Київської області, код ЄДРПОУ: 04360586, адреса: 08292, м. Буча, вул. Енергетиків, 12.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 .
Повний текст рішення суду складено 01 лютого 2024 року.
Суддя О. М. Соколов