03.04.2024 Справа № 756/12847/23
Справа № 756/12847/23
Провадження №2-п/756/35/24
03 квітня 2024 року Оболонський районний суд м. Києва у складі: головуючого судді Тихої О.О., за участю секретаря судового засідання Косянчук Н.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Оболонського районного суду м. Києва від 05.01.2024 у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,
Заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 05.01.2024 розірвано шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 05.11.2005 у Відділі реєстрації актів цивільного стану Ленінського районного управління юстиції м. Севастополя, актовий запис № 1206.
05.02.2024 на адресу суду надійшла заява відповідача про перегляд заочного рішення, в якій останній просив скасувати заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 05.01.2024 у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та призначити справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.
В обґрунтування заявлених вимог зазначив, не був належним чином повідомлений про розгляд вказаної цивільної справи, а тому не мав можливості викласти свою позицію та заперечення з приводу розірвання шлюбу. Вважає неприйнятним припинення їх з позивачем довготривалих шлюбних вiдносини без надання їм часу для примирення.
19.03.2024 на адресу суду надійшли заперечення представника позивача, в яких остання заперечувала проти задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Оболонського районного суду м. Києва від 05.01.2024 у цивільній справі № 756/12847/23. Зазначила, що відповідач був обізнаний про розгляд вказаної справи, разом з тим, ОСОБА_1 правом на подачу відзиву не скористався. При цьому, будь-які спроби примиритись не дали бажаних результатів, у зв'язку з чим збереження шлюбу не уявляється за можливе.
Заявник у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку.
Представник позивача надала до суду клопотання про розгляд вказаної заяви без її участі та участі позивача, просила відмовити у задоволенні вимог ОСОБА_1 з підстав, викладених у письмових запереченнях.
Враховуючи, що у судове засідання не з'явились всі учасники справи, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, ознайомившись з заявою про перегляд заочного рішення, матеріалами цивільної справи №756/12847/23, приходить до наступного.
Судом встановлено, що заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 05.01.2024 позовні вимоги позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено та розірвано шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 05.11.2005 у Відділі реєстрації актів цивільного стану Ленінського районного управління юстиції м. Севастополя, актовий запис № 1206.
Відповідно до ст. 284 ЦПК України, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
З матеріалів справи не вбачається, що копія заочного рішення Оболонського районного суду м. Києва від 05.01.2024 по цивільній справі №756/12847/23 отримана ОСОБА_1 .
Враховуючи викладені обставини, а також те, що вказану заяву подано з дотриманням двадцятиденного строку, визначеного ст. 284 ЦПК України, суд приходить до висновку про поновлення відповідачу строку на подання заяви про перегляд заочного рішення суду.
Згідно п. 3 ч. 2 ст. 285 ЦПК України, у заяві про перегляд заочного рішення повинно бути зазначено обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання та (або) неповідомлення їх суду, а також причин неподання відзиву, і докази про це.
Так, поважними причинами неявки можуть бути хвороба, тривале відрядження, інші обставини, що об'єктивно перешкоджають явці до судового засідання, які, безумовно, повинні бути підтверджені документально відповідними доказами, тобто, повинні додаватися до заяви про перегляд заочного рішення. Крім того, відповідач має подати документи, що свідчать про неможливість повідомити суд про причини неявки у судове засідання.
Як вбачається з матеріалів цивільної справи, відповідач про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому закорном порядку шляхом направлення судових повісток про виклик рекомендованим листом з повідомленням про вручення за останнім відомим місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , а також через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України згідно з вимогами ч. 11 ст. 128 ЦПК України, що свідчить про виконання судом покладеного на нього обов'язку щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи.
Згідно зі ст.288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Використання законодавцем в конструкції даної статті сполучника "і" дозволяє зробити висновок, що для скасування заочного рішення необхідно не лише встановити поважність причин неявки відповідача в судове засідання, в якому було ухвалене заочне рішення, а й те, щоб його аргументи щодо обставин справи впливали на правильне її вирішення. Лише за сукупності цих двох умов можна говорити про наявність підстав для скасування заочного рішення і призначення справи для розгляду в загальному порядку.
Таким чином, розглядаючи другу умову для скасування заочного рішення суд виходить з того, що відповідно до ст. 288 ЦПК України відповідач у своїй заяві про перегляд заочного судового рішення повинен зазначити такі обставини та такі докази на їх підтвердження, що якби вони були відомі суду при ухваленні заочного рішення, суд прийшов би до іншого висновку, ухвалив би принципово інше рішення.
Водночас, з'ясування причин неявки не може бути підставою для скасування заочного рішення. Для цього відповідач має вказати докази, які мають значення для справи, та можуть привести до ухвалення рішення, протилежного заочному повністю або частково, або до його зміни. Тобто, якщо б ці докази були відомі суду при розгляді справи, то у справі було б ухвалено інше рішення.
Наявність вищенаведених обставин повинна бути у їх сукупності, при відсутності хоча б однієї з них, заочне рішення скасуванню не підлягає.
Відповідно до положень ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Разом з тим, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду щодо наявності підстав для задоволення позову та розірвання щлюбу між сторонами, до заяви про перегляд заочного рішення відповідачем не додано.
Сукупності обставин, визначених ст. 285 ЦПК України, судом встановлено не було, а відповідачем їх наявність не доведена.
Крім того, у відповідність до ч. 4 ст.10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Желтяков проти України» від 09 червня 2001 року, зазначено, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, interalia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (рішення суду у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [ВП], №28342/95, п. 61, ECHR1999-VII).
Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов'язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-Х).
Виходячи з наведеної практики ЄСПЛ, скасування рішення суду, що набрало законної сили, за відсутності факту істотності таких обставин, з мотивів неправильного застосування судом норм матеріального та/або процесуального права буде порушенням принципу юридичної визначеності, тобто п. 1 ст. 6 конвенції, а також ст. 1 Першого протоколу до неї, оскільки в позивача після задоволення його вимог були законні сподівання на те, що його інтереси є остаточно захищеними.
Так, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод наголошує, що термін «строк на оскарження рішення», що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів та позивачів, які можуть трапитись після прийняття судом рішення (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).
У відповідності до ч. 3 ст. 287 ЦПК України суд може своєю ухвалою за результатами розгляду заяви про перегляд заочного рішення залишити заяву без задоволення або скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.
Таким чином, суд вважає, що пояснення та докази, на які посилається в своїй заяві відповідач, не мають істотного значення для правильного вирішення справи, оскільки доводи заявника зводяться лише до незгоди відповідача з ухваленим судом рішенням про розірвання шлюбу, здійсненою судом оцінкою доказів та встановленими обставинами справи і відповідно застосованими судом нормами чинного законодавства України.
Суд наголошує на тому, що, зважаючи на принципи рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу.
Частина перша ст. 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод передбачає право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя.
Поняття «приватного та сімейного життя» ЄСПЛ не є чітко визначеним, і охоплює широкий спектр питань, серед яких, зокрема, є права особи на приватний простір, право визначати своє приватне життя (справа «Пек проти Сполученого Королівства» від 28.01.2003 року, заява №44647\98).
Відповідно до ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права та обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Враховуючи наведене, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.
Під час розгляду справи судом було встановлено, що шлюбно-сімейні відносини між сторонами припинені, позивач скористалась правом на розірвання шлюбу та звернулася до суду з відповідним позовом, наполягала на розірванні шлюбу, вважала його таким, що не підлягає збереженню, у той же час відповідачем не було надано об'єктивних доказів, які б свідчили про можливість збереження сім'ї.
З урахуванням того, що заявник не надав як доказів поважності неприбуття в судові засідання, так і доказів, які б мали істотне значення для правильного вирішення справи і вплинули б на рішення суду, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви.
За таких обставин, посилання відповідача у заяві про перегляд заочного рішення не є доказами, що мають істотне значення для правильного вирішення справи в розумінні положень ч. 1 ст. 288 ЦПК України, а є підставою для апеляційного перегляду рішення суду, оскільки суд першої інстанції не може скасувати заочне рішення суду для надання іншої правової оцінки тим самим доказам у справі.
Частиною 3 ст. 287 ЦПК України визначено, що у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: залишити заяву без задоволення або скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про залишення заяви про перегляд заочного рішення Оболонського районного суду м. Києва від 05.01.2024 без задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 284-288 ЦПК України, cуд
Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Оболонського районного суду м. Києва від 05.01.2024 у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу залишити без задоволення.
Роз'яснити заявнику, що відповідно до частини 4 статті 287 ЦПК України, у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку до суду апеляційної інстанції, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О.О. Тиха