Справа № 755/15984/23
"08" квітня 2024 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участі сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
законного представника потерпілої ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12023100040003495, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04 жовтня 2023 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, з середньою освітою, непрацевлаштованого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
- 15.01.2019 р. Дарницьким районним судом м. Києва за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки;
- 05.09.2019 р. Дніпровським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки 2 (два) місяці, звільнений 23.06.2022 р. у зв'язку з відбуттям строку покарання,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,
Судом визнано доведеним, що 04.10.2023 о 14 год. 15 хв., у період дії Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» від 24.02.2022, ОСОБА_6 перебував за адресою: АДРЕСА_3 поруч із житловим будинком, дезвернув увагу на рюкзак чорного кольору та мобільний телефон, які лежали на лавці поруч із під'їздом № 2 вищевказаного будинку, та належали малолітній ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У цей час у ОСОБА_6 виник намір на відкрите заволодіння чужим майном.
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на відкрите заволодіння чужим майном, а саме рюкзаком чорного кольору, вартістю 569 грн. 50 коп. та мобільним телефоном «Samsung Galaxy A14» ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 », вартістю 6564 грн. 05 коп., усвідомлюючи, що його незаконні дії, направлені на заволодіння чужим майном, носять відкритий характер, підійшов до лавки та взяв до рук рюкзак та мобільний телефон.
В свою чергу, малолітня ОСОБА_7 виявила вказані дії та кинулась наздоганяти ОСОБА_6 та кричати своїй подрузі про викрадені речі, проте ОСОБА_6 , разом з викраденим рюкзаком та мобільним телефоном з місця вчинення злочину втік, чим завдав майнової шкоди малолітній потерпілій ОСОБА_7 на загальну суму 7123 грн. 55 коп. та в подальшому даним рюкзаком із мобільним телефоном розпорядився на власний розсуд.
Таким чином, дії ОСОБА_6 кваліфіковані за ч. 4 ст. 186 КК Україні, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно, вчинений в умовах воєнного стану.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою провину за ч.4 ст.186 КК України не визнав повністю, просив кваліфікувати його дії як крадіжку, оскільки він не бачив дітей та його дії були таємними. Зокрема повідомив, що 04.10.2023 біля 14 години він перебував у АДРЕСА_3 поруч із житловим будинком, дезвернув увагу на рюкзак чорного кольору та мобільний телефон, які лежали на лавці поруч із під'їздом № 2 вищевказаного будинку. Він повернувся та пройшовши понад будинком викрав і рюкзак, і мобільний телефон. Коли він залишив місце крадіжки, то викинув рюкзак неподалік кінотеатру Дніпро, а мобільний телефон здав на метро «Лісова».
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 підтвердила суду, що удень 04.10.2023 року, побачила напіввідкритий рюкзак чорного кольору біля баку зі сміттям, що неподалік від кінотеатру «Дніпро». Вона роздивилась зошити, знайшла телефон мами та повідомила їй про знахідку. Достатньо оперативно приїхала СОГ та вилучила цей рюкзак.
Так, з досліджених судом, у порядку ст. 358 КПК України, у судовому засіданні, документів, тобто спеціально створених з метою збереження інформації матеріальних об'єктів, які містять зафіксовані за допомогою письмових знаків, зображення тощо відомостей, судовим слідством було встановлено наступне.
Відповідно до протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 04 жовтня 2023 року ОСОБА_4 повідомила, що в цей день близько 13:30 в місті Києві по пр-ту Ю. Гагаріна, 3 (нині Леоніда Каденюка , 3) її неповнолітня донька ОСОБА_10 виявила відсутність рюкзака в якому знаходився мобільний телефон марки «Samsung Galaxy A14» (т. 1 а.с. 1);
Відповідно до протоколу огляду місця події від 04.10.2023 року із фототаблицею, було оглянуто місце події, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , а саме ділянка місцевості біля другого під'їзду цього будинку на якій знаходиться дерев'яна лавка, а навпроти дитячий майданчик. Також у вказаному протоколі слідчим відмічено, що на відстані 20 метрів знаходиться камера відеоспостереження (т. 1 а.с. 44-47);
Відповідно до протоколу огляду місця події від 04.10.2023 року із фототаблицею, було оглянуто місце події, яке знаходиться перед входом до кінотеатру «Дніпро». Зокрема, слідчим було виявлено та вилучено рюкзак чорного кольору на замку, в середині якого знаходиться шкільний щоденник ОСОБА_7 , книги, зошити, пенал (т. 1 а.с. 49-51);
Постановою старшого слідчого Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_11 від 04.10.2023 в якості спеціаліста було залучено психолога ОСОБА_12 (т. 1 а.с. 55-59) та за її участі та за участі законного представника - мами ОСОБА_4 було проведено бесіду з малолітньою потерпілою ОСОБА_4 , 2013 року народження за методикою «Зелена кімната» (т. 1 а.с. 60-63).
За результатами вказаного допиту складений висновок спеціаліста -психолога ОСОБА_12 без номеру та дати, згідно якого подія залишила негативний вплив на дитину, який виразився у відчутті загрози та небезпеки, коли сама. Також призвела до тривожності, тощо. (т. 1 а.с. 64-68).
Постановою старшого слідчого Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_11 від 04.10.2023 в якості спеціаліста було залучено психолога ОСОБА_12 (т. 1 а.с. 74-75) та за її участі та за участі законного представника - мами ОСОБА_13 було проведено бесіду з малолітнім свідком ОСОБА_14 , 2014 року народження за методикою «Зелена кімната» (т. 1 а.с. 78-80).
За результатами вказаного допиту складений висновок спеціаліста -психолога ОСОБА_12 без номеру та дати, згідно якого подія мала вплив на загальний емоційний фон дитини, а саме: залишила відбиток у відчутті загрози та потреби ходити до школи з дорослими, оскільки відчуває небезпеку коли сама (т. 1 а.с. 81-86).
Відповідно до протоколу огляду місця події від 05.10.2023 року за адресою: АДРЕСА_4 , ОСОБА_15 надав мобільний телефон «Samsung Galaxy A14» ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 », який до цього продав йому чоловік на ім'я ОСОБА_16 (т. 1 а.с. 87-89).
Відео до вказаного протоколу огляду було переглянуто у судовому засіданні.
Відповідно до протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 05.10.2023 року, свідок ОСОБА_15 вказав на фотознімок №3 на якому зображений ОСОБА_6 , як на особу, яка 04.10.2023 року продала йому мобільний телефон «Samsung Galaxy A14» та якій він сплатив 1000 грн. (т. 1 а.с. 90-92).
Згідно протоколу перегляду відеозапису від 05.10.2023 року, старший слідчий СВ Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_11 провела огляд відеозаписів які були надані законним представником потерпілої ОСОБА_4 , згідно її заяви від 05.10.2023 року (т. 2 а.с. 37), згідно якого встановлено, що 04.10.2023 у дворі по проспекту Л.Каденюка, 3 з 14:06:53 з'являється чоловік, худорлявої статури у кепці, проходить повз, повертається та перелазить через дерев'яний паркан, який встановлено біля третього під'їзду, йде вздовж стіни будинку та бере з лавки рюкзак чорного кольору та бігом повертається назад, за декілька секунд в полі зору камери з'являються двоє дівчат, які вибігають на дорогу та у подальшому, до дівчат підходять дві жінки (т. 1 а.с. 93-100).
Вказане відео було переглянуто у судовому засіданні.
Згідно із протоколом огляду предметів від 05.10.2023, старший слідчий СВ Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_11 провела огляд рюкзаку (портфелю) чорного кольору, 4 шкільних книжок, 5 шкільних зошитів, щоденника фіолетового кольору на імя учениці 4-А класу, СШ №188 на прізвище ОСОБА_7 , пеналу, тощо та склала фототаблицю (т. 1 а.с. 102-105). У подальшому, такий самий огляд було проведено за участі законного представника малолітньої потерпілої ОСОБА_4 , яка впізнала речі, які належать її доньці (т. 1 а.с. 118-119).
Згідно із протоколом огляду предметів від 05.10.2023, старший слідчий СВ Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_11 провела огляд мобільного телефону «Samsung Galaxy A14» ІМЕІ1: НОМЕР_3 , ІМЕІ2: НОМЕР_4 », який знаходиться у робочому стані та не містить контактів та відео- та фото- галереї та склала фототаблицю (т. 1 а.с.107-109). У подальшому, такий самий огляд було проведено за участі законного представника малолітньої потерпілої ОСОБА_4 , яка впізнала речі, які належать її доньці (т. 1 а.с. 122).
Згідно із висновком експерта за результатами проведення судово-товарознавчої експертизи № 5269/23 від 06.10.2023, ринкова вартість об'єктів дослідження, з урахуванням їх зносу, станом на 04.10.2023 становить:
- мобільний телефон марки «Samsung Galaxy Al4» сірого кольору, ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 на 128GB, бувший у використанні,- 6554 грн 05 коп. (шість тисяч п'ятсот п'ятдесят чотири гривні 05 коп.);
-рюкзак жіночий чорного кольору із чорною вишивкою на ньому на тканній основі, на 2 відділення, одне велике на одне маленьке, а також бокові відділення, бувший у використанні,- 569 грн 50 коп. (п'ятсот шістдесят дев'ять гривень 50 коп.).
Загальна ринкова вартість об'єктів дослідження становить 7123 грн 55 коп. (сім тисяч сто двадцять три гривні 55 коп.), за умови, що станом на досліджувану дату, об'єкти мали якісні товарні характеристики (т. 1 а.с. 111-117).
Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, 04 жовтня 2023 року о 16:30 ОСОБА_6 затримано в порядку ст. 208 КПК України та здійснено обшук в порядку ч. 3 ст. 208 КПК України під час якого вилучено особисті речі та паспорт (т. 1 а.с. 126-133).
Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту від 11.10.2023 року, підозрюваний ОСОБА_6 в присутності понятих розказав та показав на місці, в який спосіб заволодів рюкзаком та мобільним телефоном малолітньої потерпілої (т. 1 а.с. 137-141).
Відео до вказаного вище протоколу було переглянуто у судовому засіданні.
Під час допиту обвинувачений ОСОБА_6 зазначив про відсутність в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України, а саме грабежу, та вчинення ним лише крадіжки.
Виступаючи у судових дебатах захисник - адвокат ОСОБА_5 також наголошував на необхідності кваліфікації дій обвинуваченого саме за ч. 4 ст. 185 КК України.
З цього приводу слід зазначити наступне.
Чинний КК України визначає крадіжку як таємне викрадення чужого майна. Натомість грабіж відповідно до ст. 186 КК України - це відкрите викрадення чужого майна. Тобто ці склади злочинів відрізняються за способом їх вчинення.
Крадіжка - це викрадення, здійснюючи яке, винна особа вважає, що робить це непомітно для потерпілого чи інших осіб.
Таємність як спосіб вчинення крадіжки характеризується за допомогою двох критеріїв - об'єктивного та суб'єктивного. Перший стосується зовнішньої обстановки вчиненого - викрадення вважається таємним, коли заволодіння майном відбувається за відсутності будь-яких осіб (власників, очевидців, осіб, у володінні чи під охороною яких знаходиться майно), у присутності інших осіб, але непомітно для них, або вони у зв'язку з фізичними чи психічними особливостями були нездатні дати належну правову оцінку заволодінню майном, при розрахунку на потурання від інших осіб, чи коли інші особи переконані у правомірності дій винного.
Суб'єктивний критерій таємності як способу крадіжки означає прагнення винного діяти непоміченим з боку інших осіб, таким чином, щоб не зустріти будь-якого опору.
Натомість, грабіж - це відкрите викрадення чужого майна у присутності потерпілого або інших осіб, які усвідомлюють протиправний характер дій винної особи, котра у свою чергу усвідомлює, що її дії помічені й оцінюються як викрадення. При грабежі винний діє відкрито, ігноруючи можливий опір з боку потерпілого та інших сторонніх осіб. При цьому не має значення, чи вживали вказані особи заходів до того, щоб покласти край викраденню. Останнє при грабежі вчинюється заздалегідь очевидно, помітно для інших осіб, і така відкритість підвищує (порівняно з крадіжкою) суспільну небезпеку викрадення.
Відтак, розрізняючи крадіжку та грабіж, слід виходити зі спрямованості умислу винної особи та даних про те, чи усвідомлював потерпілий або інші особи характер вчинюваних винною особою дій. Дії, розпочаті як крадіжка, але виявлені потерпілим чи іншими особами і, незважаючи на це, продовжені винною особою з метою заволодіння майном, належить кваліфікувати як грабіж.
З огляду на викладене та враховуючи конкретні обставини суспільно небезпечного діяння, а саме способу вилучення ОСОБА_6 майна, відношення обвинуваченого до вчиненого - спрямованості умислу та інші докази, досліджені під час судового розгляду і оцінені судом відповідно до вимог ст. 94 КПК України з точки зору належності, достовірності, допустимості та достатності, виходячи з встановлених судом фактичних обставин справи, суд кваліфікує дії ОСОБА_6 саме за ч. 4 ст. 186 КК України.
Зокрема, покази обвинуваченого ОСОБА_6 , що він не бачив дітей - двох дівчат, які грались біля лавки, суд не сприймає, виходячи з наступного.
Із дослідженого в суді відеозапису із камери відеоспостереження над під'їздом (друге відео на диску, т. 1 а.с. 100) вбачається що на початку відео діти перебувають біля лавки під під'їздом; у подальшому з 14:09:00 на відео з'являється ОСОБА_6 , який проходячи повз задивляється у напрямку лавки на якій стоїть рюкзак темного кольору, обертається к тому напрямку та по сторонам та 14:09:17 зникає з поля зору камери; та знову повертається назад о 14:09:23, трошки проходить та о 14:09:33 знову зникає із поля зору камери; о 14:10:25 до лавки з речами підходять діти. У подальшому діти то перебувають біля лавки, то зникають із поля зору камери відеоспостереження.
Так, о 14:14:45 дитина зникає із поля зору камери та о 14:14:59 знову з'являється ОСОБА_6 , який спочатку крокує прямо, а потім розвертається, переступає через огорожу та під будинком проходить до лавки на якій видно рюкзак темного кольору з 14:15:17 забирає вказаний рюкзак із лавки, розвертається та швидким шагом (бігом) повертається.
О 14:15:24, коли ОСОБА_6 перебуває у полі зору камери та ще не вийшов за межі огорожі, у поле зору камери потрапляють діти, які біжать до лавки у напрямку ОСОБА_6 , збирають свої речі (куртки) на лавці, а о 14:15:26 Заболотний зникає із поля зору камери відеоспостереження, а діти о 14:15:34 вибігають на дорогу та одна із дівчаток вказує пальцем у напрямку Заболотного, плаче та до них підходять дві жінки.
Подія відбувалась на невеликій відстані, про що свідчить факт перебування на відео і дітей, і обвинуваченого, які рухаються за однією траєкторією (діти біжать, обвинувачений швидко йде). Поведінка дівчат на відео свідчить, що останні чітко усвідомлювали факт викрадення, дії ОСОБА_17 були помічені малолітньою потерпілою, яка навіть намагалась його зупинити, а обвинувачений розумів (не міг не розуміти), що його злочинні дії помітили діти.
Той факт, що ОСОБА_6 пройшов понад будинком не обернувшись, не можуть розцінюватися як такі, що вказують на таємний характер вчинюваного обвинуваченим кримінального правопорушення, оскільки останній був виявлений малолітньою потерпілою, але не зупинився і втік із викраденим майном із місця події.
Малолітня потерпіла та малолітня свідок, які були єдиними свідками події інкримінованої обвинуваченому, не були допитані як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду. Прокурор не тільки не наполягав чи клопотав на їх допиті, а категорично проти цього заперечував, враховуючи вік дітей.
Безумовно перехресний допит особи, що дає показання проти обвинуваченого, є однією з фундаментальних гарантій справедливого судового розгляду.
У той же час, стаття 3 Конвенції ООН про права дитини передбачає, що в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до Керівних принципів ООН щодо судочинства у питаннях дітей-жертв і дітей-свідків злочинів кожна дитина має право на першочергову увагу якнайкращому забезпеченню своїх інтересів, включаючи право на захист і можливість гармонійного розвитку.
Керівні принципи Комітету міністрів Ради Європи щодо правосуддя, дружнього до дітей, вимагають від Держав-учасниць гарантувати ефективне здійснення прав дітей, щоб їх найкращим інтересам приділялась першочергова увага в усьому, що стосується або зачіпає їх інтереси.
Відповідно до пункту 49 Віденських керівних принципів держави повинні перевірити, оцінити і поліпшити, якщо це необхідно, стан доказового і процесуального права, що регулює становище дітей-свідків злочинів, аби у повному обсязі забезпечити захист їхніх прав, і що слід намагатися, наскільки можливо, не допускати прямих контактів між дитиною-жертвою і правопорушником під час процесу розслідування і кримінального переслідування, а також в ході судових слухань. Пункт 50 того ж документу визначає, що Держави мають розглянути питання про внесення змін, якщо в цьому є потреба, до своїх кримінально-процесуальних кодексів, щоб дозволити, зокрема, зняття показань дитини-свідка на відеоплівку і представлення їх до суду як офіційно визнаного доказу. Зокрема, службовцям поліції і прокуратури, суддям слід понад усе враховувати інтереси дитини, наприклад, під час поліцейських операцій і опитування дітей-свідків.
Обговорюючи доцільність допиту в судовому засіданні неповнолітньої потерпілої, суд враховує, висновок Спеціаліста-психолога ОСОБА_12 без номеру та дати, за результатами проведення допиту ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно якого подія залишила негативний вплив на дитину, який виразився у відчутті загрози та небезпеки, зокрема необхідність ходити до школи з дорослими, тому що відчуває небезпеку коли сама. Також призвела до тривожності, тощо. (т. 1 а.с. 64-68).
Крім того, на адресу суду від законного представника малолітньої потерпілої - мами надійла заява, з якої вбачається що наразі родина переїхала та мама заперечує проти допиту її доньки у судовому засіданні.
Таким чином, суд прийшов до висновку про недоцільність здійснення допиту малолітньої дитини ОСОБА_7 , якій на момент вчинення злочину було повних 9 (дев'ять) років, щоб запобігти негативному впливу на її психічне здоров'я та її ретравматизації.
А отже, враховуючи що суд визнав виправданою відмову від допиту потерпілої в обставинах цієї справи, у суду відсутні підстави вважати позасудові показання потерпілої, отримані під час опитування у «Зеленій кімнаті» недопустимим доказами про що клопотав захисник.
Вимога пункту 5 частини 2 статті 87 КПК не може тлумачитися без врахування вимог міжнародних зобов'язань України про права дитини і у виключних обставинах, коли відмова від допиту особи є виправданою для захисту її прав і інтересів, сам по собі факт неможливості перехресного допиту може не мати наслідком виключення її позасудових свідчень як недопустимих.
Суд враховує також підхід законодавця щодо використання показань з чужих слів при дотриманні умов, викладених у статті 97 КПК. Оскільки процесуальний закон допускає, що показання особи, яка не допитується в суді, можуть бути використані у вигляді переказу їх іншими особами, суд не бачить підстав вважати, що показання такої особи, які вона давала поза судовим розглядом, але які були записані і автентичність яких підтверджена, мають бути безумовно виключені без достатньої уваги до факторів, які зумовили неможливість допиту такої особи в суді.
Суд ще раз наголошує, що перехресний допит особи є важливим елементом права обвинуваченої особи на справедливий судовий розгляд. Таким чином, відступ від правила безпосереднього допиту можливий лише за виключних обставин.
Надаючи оцінку відео опитування малолітньої ОСОБА_14 у «Зеленій кімнаті», враховуючи відсутність будь-яких клопотань на підставі ст. 87 КПК України, суд зазначає наступне.
Так, згідно відео опитування малолітньої ОСОБА_14 у «Зеленій кімнаті» остання на запитання психолога ОСОБА_12 , зазначає про обставини вчиненого кримінального правопорушення та 19:34:03 описуючи особу яка викрала рюкзак зазначає, що не помітила, що він був у головному уборі, проте коли подивилась по камерам він був у кепці.
Враховуючи викладене, суд не посилається, як на доказ винуватості ОСОБА_6 , на відео опитування малолітньої ОСОБА_14 у «Зеленій кімнаті», оскільки суд позбавлений можливості поставити ій запитання у якій спосіб та коли вона мала можливість перед опитуванням подивитись «по камерам» на ОСОБА_6 (т.1 а.с. 30).
Щодо допиту малолітньої потерпілої ОСОБА_7 , суд зазначає наступне.
Так, малолітня потерпіла у цій справі хоч і була єдиним свідком події, інкримінованої обвинуваченому, проте під час розгляду справи у суді було переглянуто відео з камери відеоспостереження з під'їзду будинку АДРЕСА_3 , тому оцінюючи достовірність та надійність показань дитини суд вважає їх таким, що варті довіри, оскільки вони повністю кореспондуються із дослідженим вище відео із камер відеоспостереження.
Так, згідно відео опитування малолітньої ОСОБА_7 у «Зеленій кімнаті», яке також було переглянуто за участі сторін, остання на запитання психолога ОСОБА_12 , зазначає що вони із Сонею гуляли біля її будинку у «вели розкопки паличками» неподалік лавки та вона залишила рюкзак на лавці біля під'їзду. Зазначає, що бачила чоловіка який викрав її рюкзак, йому було 18-20 років, у зеленій куртці, темних штанах та темній кепці. Зазначає, що він був у декількох метрах (нерозбірливо), коли вона його побачила. Зазначає, що коли гралась постійно дивилась у напрямку лавки де були її речі та рюкзак. Зокрема о 18:45:48 зазначає, що бачила як він підійшов, пряма мова: «вона дивиться на нього, а він на неї, хапає рюкзак та убігає».
О 18:46:01 дитина зазначає, що побігла за ним, проте він зник у арці та вона зрозуміла, що не зможе його наздогнати. Далі, о 18:46:38 зазначає, що коли вона плакала то до них підійшли дві жінки (бабці). Про це вона також зазначала о 18:39:27, а саме вказала що на їх запитання чому вона плаче, дитина відповіла що у неї викрали телефон та рюкзак.
Також з 18:47:40 дитина зазначає що саме знаходилось у її рюкзаку.
Таким чином, суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_6 у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану та кваліфікує його дії за ч. 4 ст. 186 КК України.
Призначаючи обвинуваченому міру покарання, суд виходить з положень ст. 50 КК України згідно яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як засудженими, так і іншими особами. Також, відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, з урахуванням ступеню тяжкості кримінального правопорушення, особи винного та обставин що пом'якшують та обтяжують покарання.
При цьому суд приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину за ч.4 ст. 186 КК України, який відносяться до категорії тяжких, характер та ступінь суспільної небезпеки, дані про особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України є вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до ст. 6 Сімейного кодексу України, малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років.
Отже, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_6 на обліку у лікарів -нарколога та - психіатра не перебуває, 23 червня 2022 року звільнився за відбуттям строку покарання, має реєстрацію та постійне місце проживання, раніше був судимий за вчинення тяжкого кримінального правопорушення проти власності, його соціальні зв'язки, доводи прокурора та захисника щодо необхідної міри покарання; ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), а саме: його класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; його поведінку під час та після вчинення злочинних дій.
Суд враховує, що обвинувачений скоїв тяжкий злочин проти власності, приймає до уваги характер і спосіб скоєного кримінального правопорушення, в тому числі вчинення кримінального провадження щодо малолітньої дитини, а тому підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 КК України, або ж застосування ст. 69 КК України, чи норм ст. 69-1 КК України до обвинуваченого суд не знаходить, у зв'язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми мають змогу бути застосовані
Отже, враховуючи викладене вище, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_6 покарання у межах, установлених санкцією ст. 186 ч. 4 КК України, яке буде необхідним і достатнім для його виправлення і попередження вчиненні нових кримінальних правопорушень, у виді позбавлення волі.
При цьому, призначаючи покарання у межах, наближених до мінімальних, суд враховує, що термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке би мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_6 у виді тримання під вартою залишити без змін.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обчислювати з моменту затримання, тобто з 04 жовтня 2023 року.
Питання речових доказів суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.
Цивільний позов не заявлений.
Згідно ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Як встановлено судом, витрати на залучення експерта при проведенні судово-товарознавчої експертизи №5269/23 від 06.10.2023 року складають 280 грн. 00 коп.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд, -
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України та призначити йому покарання на строк 7 (сім) років 1 (один) місяць позбавлення волі.
Запобіжний захід, обраний щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,у виді тримання під вартою залишити без змін до набрання вироком законної сили.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,обчислювати з моменту затримання, тобто з 04.10.2023 року (т. 1 а.с. 126-133).
Речові докази:
-комп'ютерний диск DVD-R з камер з відеоспостереження - зберігати при матеріалах кримінального провадження ( т. 1 а.с. 101);
-мобільний телефон «Nokia» (спойдер), ІМЕІ: НОМЕР_5 ; паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_6 , у формі книжечки; ідентифікаційний код виданий на ім'я ОСОБА_6 ; банківська карта «МОНО» НОМЕР_6 ; іконку; 20 гривень однією купюрою; 1 ключ, які запаковані до спец пакету NPU1509160, за квитанцією №04-03495 (т. 1 а.с. 136) - повернути ОСОБА_6 .
- портфель тканий чорного кольору, в якому знаходилися: 4 шкільні книжки середнього розміру; 5 шкільних зошитів у клітинку та косу лінію; щоденник фіолетового кольору; пенал фіолетового кольору; гроші монетами у сумі 8 грн. 80 коп.; пачка вологих серветок та мобільний телефон марки «SAMSUNG Galaxy А14» сірого кольору, без чохла, ІМЕІ1: НОМЕР_3 , ІМЕІ2: НОМЕР_4 (т. 1 а.с. 106, 110), які повернуті за розписками ОСОБА_4 (т. 1 а.с 121, 124) - залишити ОСОБА_4 .
Стягнути із ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави витрати за проведення судової експертизи в сумі 280 грн. 00 коп. (двісті вісімдесят грн. 00 коп).
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд міста Києва шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя ОСОБА_18