"31" травня 2010 р. Справа № 11/31.
За позовом Чернівецького обласного комунального підприємства «Буковинське агентство з розвитку інфраструктури та планування територій»
До Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно Плюс»с. Чагор Глибоцького району Чернівецької області
Про стягнення заборгованості 233542,60 грн.
Суддя Гушилик С.М.
За участю представників:
Від позивача: Гурський І.Р. -представник (дов. від 12.04.2010р.)
Від відповідача: Кесарева Г.І. -юрист (дов. від 04.01.2010р.)
СУТЬ СПОРУ: Чернівецьке обласне комунальне підприємство «Буковинське агентство з розвитку інфраструктури та планування територій»звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно Плюс»с. Чагор Глибоцького району Чернівецької області про стягнення заборгованості в сумі 233542,60 грн., яка виникла в наслідок невиконання умов договорів № 5 та № 5/1 від 08.07.2009 року, в тому числі сума основного боргу становить 118215,68 грн., сума пені -105265,16 грн., 3% річних -1865,09 грн. та збитки завдані інфляцією в сумі 8196,67 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 08.07.2009 року між сторонами було укладено договори: договір поставки продукції № 5/1 (далі -договір № 5/1) та договір підряду № 5 (далі -договір № 5), на підставі договору № 5/1 позивач передає у власність відповідача гравійно-піщану суміш, а останній зобов'язується здійснити оплату за поставлену продукцію. Позивач умови договору № 5/1 виконав -поставив продукцію, що підтверджено накладними №№ 3-07/09, 5-07/09. 19-10/09, 20-10/09, 25-11/09, а відповідач в порушення умов договору оплату за отриману продукцію не провів, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 118215,68 грн. За невиконання умов договору позивач також нарахував відповідачу пеню в сумі 105265,16 грн. за період з 04.08.2009р. по 23.03.2010р., 3% річних -1865,09 грн. та збитки завдані інфляцією -8196,67 грн. Крім того позивач просить стягнути витрати на послуги адвоката в сумі 20000 грн.
Ухвалою суду від 29.03.2010 року порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 14.04.2010 року.
Ухвалами суду від 28.04.2010 року та 18.05.2010 року слухання справи було відкладено.
Відповідач в своєму відзиві на позов заперечив проти нарахування пені, посилаючись на те, що вона нарахована з порушенням чинного законодавства, що ж стосується суми основного боргу він його визнає. Також відповідач зазначив, що не мав можливості погасити вказаний борг в зв'язку з скрутним фінансовим становищем, а тому просить не стягувати з нього 3% річних та інфляційні.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд -
08.07.2009 року між Чернівецьким обласним комунальним підприємством «Буковинське агентство з розвитку інфраструктури та планування територій»(замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Техно Плюс»(підрядник) було укладено договір підряду № 5 (далі -договір № 5), згідно якого Чернівецьке обласне комунальне підприємство «Буковинське агентство з розвитку інфраструктури та планування територій»доручає ТзОВ «Техно Плюс»виконати роботу, а саме: виїмку наносів на 50 см. нижче меженного рівня води р.Прут, відповідно до робочого проекту «Видалення острівного утворення з гравійно-піщаних наносів на правому березі р.Прут в с.Остриця Герцаївського району Чернівецької області (п.2.1 договору № 5).
Предметом договору № 5 є розчищення русла р.Прут шляхом видалення гравійно-піщаних та грунтово-гравійних наносів для зменшення динамічного навантаження водного потоку на протилежний берег та його ерозії.
08.07.2009 року між тими ж сторонами укладено договір поставки продукції № 5/1 (далі -договір № 5/1).
Пунктом 1.1 договору № 5/1 Чернівецьке обласне комунальне підприємство «Буковинське агентство з розвитку інфраструктури та планування територій»(постачальник) зобов'язується передати у власність ТзОВ «Техно Плюс»(покупця) продукцію (гравійно-піщану суміш), а покупець на умовах та в порядку визначених у договорі, оплачує товар в кількості та за узгодженими цінами вказаними в накладних, і приймає товар на їх підставі.
В пункті 1.2 договору № 5/1 сторони визначили ціну: за один кубічний метр грунтово-гравійної суміші - 15,22 грн., за один кубічний метр гравійно-піщаної суміші -22,72 грн. Кількість продукції, що передбачається для поставки становить 1500м3 грунтово-гравійної суміші та 3500м3 гравійно-піщаної суміші, ця ж сама кількість передбачена і п.3.2 договору № 5.
Додатковою угодою від 01.10.2009 року до договору № 5 об'єм виїмки був збільшений до 5500 м3 грунтово-гравійної суміші та 3500м3 гравійно-піщаної суміші.
Строк дії обох договорів сторони визначили до 31.12.2009 року.
Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В пункті 3.3 договору № 5/1 передбачено, що оплата за поставлену продукцію здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Покупець подає постачальнику акт про об'єми прийнятої продукції за кожні десять днів та після погодження зазначеного акту протягом трьох днів здійснює оплату.
Позивач свої умови договору виконав в повній мірі поставив продукцію на загальну суму 118215,68 грн., що підтверджено копіями накладних та актів приймання-передачі виконаних робіт, підписаних обома сторонами, а саме: накладна та акт від 31.07.2009р. № 3-07/09 на суму 27940,68 грн., накладна та акт від 31.07.2009р. № 5-07/09 на суму 14200 грн., накладна та акт від 07.10.2009р. № 19-10/09 на суму 36380 грн., накладна та акт від 14.10.2009р. № 20-10/09 на суму 21165 грн., накладна та акт від 20.11.2009р. № 25-11/09 на суму 18530 грн.
Відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за отриману продукцію, станом на день звернення з позовом (29.03.2010 року) не розрахувався, що привело до виникнення заборгованості в сумі 118215,68 грн. Свою заборгованість відповідач визнав, підписавши акт звірки розрахунків від 05.03.2010 року.
Пунктом 5.3 договору № 5/1 передбачено, що за прострочення платежу покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день порушення прострочки.
Згідно розрахунку поданого позивачем за кожен день прострочення боргу, за період з 04.08.2009 року по 23.03.2010 року відповідачу було нараховано пеню в сумі 105265,16 грн.
Згідно ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Зокрема, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
При цьому, частиною 6 статті 231 ГК України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною 2 ст.551 ЦК України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.
Разом з тим, правило названої норми, що допускає збільшення договором розміру неустойки, встановленої законом, є загальним. Воно не виключає застосування спеціальних правил законів, хоч би вони були прийняті до введення в дію нового Цивільного кодексу України. Наведене стосується Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», яким розмір пені за прострочення виконання грошових зобов'язань, що може встановлюватись договором, обмежено подвійною обліковою ставкою НБУ на день прострочення.
Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.
Отже, яким б способом не визначався у договорі розмір та строк неустойки, він не може перевищувати той розмір і строк, який встановлений законом як граничний. Так, якщо вказаним Законом встановлений граничний розмір пені за прострочення платежу -не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня (від суми простроченого платежу, включаючи ПДВ та інші податки) та граничний строк нарахування, то у більшому розмірі та за більш тривалий період вона не може бути стягнута.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач завищив суму пені, а тому в частині стягнення пені в сумі 94509,96 грн. йому слід відмовити та стягнути лише пеню з розрахунку по подвійній обліковій ставці за шість місяців, що складає 10755,20 грн. (розрахунок додається).
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, а тому позивач правомірно нарахував відповідачу 3% річних в сумі 1865,09 грн. та 8196,67 грн. збитки завдані інфляцією.
Статтею 526 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, однак відповідач неналежним чином виконав свій обов'язок щодо розрахунку за отримані послуги, а тому з нього слід стягнути заборгованість в сумі 118215,68 грн., пеню в сумі 10755,20 грн., 3% річних що склало 1865,09 грн. та суму збитків завданих інфляцією -8196,67 грн.
За таких обставин та враховуючи вище викладене суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.
У частині стягнення витрат на правову допомогу у сумі 20000 грн., наданих згідно договору про надання юридичних послуг від 26.03.2010 року слід частково відмовити виходячи з наступного. Вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за надання адвокатом правової допомоги, суд виходить з того, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. Тому, з урахуванням матеріалів справи, договору про надання юридичних послуг, який носить загальний характер, ціни позову, об'єму наданої правової допомоги, суд вважає за необхідне обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи до 6951,63 грн.
Судові витрати віднести на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, з вини якого спір безпідставно доведено до розгляду судом.
Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно Плюс» с. Чагор Глибоцького району Чернівецької області, вул.Приміська, 1-А, (код 32722761) на користь Чернівецького обласного комунального підприємства «Буковинське агентство з розвитку інфраструктури та планування територій»м.Чернівці, вул. Главки, 1-А, (код 36068477) -118215,68 грн. боргу, 10755,20 грн. пені, 1865,09 грн. - 3% річних, 8196,67 грн. збитків завданих інфляцією, 1390,32 грн. державного мита, 140,49 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 6951,63 грн. витрат на правову допомогу.
3. В частині стягнення пені в сумі 94509,96 грн. відмовити за безпідставністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, передбаченого для оскарження, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.
Суддя С.М. Гушилик