Справа № 2 - 806/2010
15 жовтня 2010 року м. Бахчисарай
Бахчисарайський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючий суддя Большаков Ю.М.
при секретарі Вальшині І.Н.
за участю позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2
відповідачки ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом
ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, про стягнення необґрунтовано отриманих грошових коштів, процентів за користування грошима, індексу інфляції, витрат на поліпшення майна, відшкодування витрат на сплату завдатку, відшкодування моральної шкоди
- за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди
ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися 01.12.2009 року у Бахчисарайський районний суд Автономної Республіки Крим з позовною заявою, де виклали вимоги про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 безпідставно отриманих грошів з урахуванням процентів за користування ними та індексу споживчих цін в сумі в розмірі 38208.40 гривень, розходів на ремонт та переобладнання квартири в розмірі 4336.58 гривень, повернення подвійного завдатку в розмірі 17000 гривень, а всього 59 544.98 гривень, відшкодування моральної шкоди 25000 гривень, стягнення на користь ОСОБА_2 матеріальних збитків 284 гривні, відшкодування йому моральної шкоди в розмірі 25 000 гривень, відшкодування судових витрат. Вимоги мотивовані тим, що 12 червня 2005 року вони уклали з відповідачкою угоду про продаж ОСОБА_3 належної неї квартири АДРЕСА_1 за 4000 доларів США, що на той час дорівнювалося 20200 гривень, які передали ОСОБА_3, про що вона власноручно написала розписку. Нотаріально оформити правочин відповідачка зобов'язалася оформити не пізніше 01 грудня 2005 року і на підтвердження своїх намірів передала у розпорядження позивачам квартиру, надала довіреність на право оформити правочин купівлі-продажу. 20 березня 2007 року ОСОБА_1 сплатив ОСОБА_2 гроші за належну йому частку в квартирі в сумі 3800 доларів США, що було еквівалентно 19000 гривень. В порушення досягнутих умов ОСОБА_3 стала ухилятися від оформлення правочину купівлі-продажу під будь-якими причинами, через що ОСОБА_1 змушений був повернутися у Бахчисарайський районний суд з позовом про визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири і визнання на неї права власності, але рішенням від 08.04.2009 року в задоволенні позову було відмовлене і одночасно встановлене, що гроші власнику квартири передавалися, але право власності не перейшло, тому як правочин за формою не відповідав закону. За цей час позивач ОСОБА_1 користувався спірною квартирою, поліпшив ії стан, тому як провів газифікацію, сплачував комунальні послуги, купував розхідні матеріали і всього потратив 4336 гривень 58 копійок. ОСОБА_2 для поїздок купував для автомобіля пальне, для чого потратив 284 гривні. У 2008 році, коли ОСОБА_1 дійшов висновку, що у ОСОБА_3 немає реального наміру продавати ним квартиру, 17 квітня 2008 року він як особа, що діє на підставі нотаріальної довіреності, уклав з ОСОБА_5 договір про продаж спірної квартири за 20 000 гривень, з яких 18000 гривень отримав як завдаток, остаточний розрахунок в сумі 2000 гривень домовилися провести з ним в день нотаріального оформлення правочину, але не пізніше 01.06.2008 року за умовою надання розрахункових книжок за комунальні послуги без заборгованості і якщо випишуться усі зареєстровані в квартирі особи. Виконати умови договору ОСОБА_1 не зміг через те, що не було оригіналів правовстановлюючих документів на квартиру, ОСОБА_3 та члени ії сім'ї не виписалися, відсутність розрахункових книжок за комунальні послуги, а потім у зв'язку із закінченням терміну дії довіреності, яку ОСОБА_3 подовжити відмовилися. ОСОБА_5 звертався у Бахчисарайський районний суд з позовом до ОСОБА_1 про визнання дійсним договору купівлі-продажі спірної квартири та визнання на неї права власності, але було досягнуто позасудове врегулювання спору шляхом повернення грошових коштів ОСОБА_5 завдатку у подвійному розмірі в сумі 35 000 гривень, про що той власноручно написав розписку, з яких 17000 гривень були власні гроші ОСОБА_1. Таким чином відповідачка набула, на погляд позивачів, гроші без достатніх правових підстав і повинна їх повернути зі сплатою процентів за користування з урахуванням індексу інфляції, тому як прострочила виконання грошового зобов'язання, відшкодувати реальні збитки, які спричинене з ії вини. Відшкодування моральної шкоди мотивоване тим, що через оман з боку відповідачки позивачі довгий час залишалися без грошів у значній кількості, порушився їх привичний уклад життя, відпочинку, стан здоров'я, через що позивачі як інваліди другої групи не мали можливості повноцінно лікуватися, у ОСОБА_2 погіршився стан здоров'я, що потягло звернення до медичних закладів, на цей час він проходить додаткові обстеження з метою зміни групи інвалідності на першу, яка є непрацездатною.
Не погодившись з позовними вимогами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ОСОБА_3 28.12.2009 року надала зустрічну позовну заяву, де посилаючись на те, що позивачі протягом двох років заявляють безпідставні вимоги до неї про визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири та права власності на неї, що підтверджено судовими рішеннями, а вона змушена весь цей час захищатися, оскільки письмового обов'язку про нотаріальне оформлення договору та підготовки до документів для цього вона на себе не брала, як і не давала згоди на поліпшення стану квартири. Вважаючи, що обов'язок доказування ії невинності, участь у численних судових засіданнях, необхідність користуватися правовою допомогою адвокатів змінило життєвий привичний процес, спричинило моральну шкоду і тому просила в задоволенні первісного позову відмовити, стягнути з відповідачів солідарно у відшкодування моральної шкоди 50 000 гривень та судові витрати.
У судовому засіданні позивачі за первісним позовом свої вимоги підтримали з підстав, які вказані в позовній заяві і додатково пояснили, що ОСОБА_3 фактично передавала квартиру, але в неї залишався ще комплект ключів від квартири, за газифікацію вона сплачувала гроші, які ії дав ОСОБА_1, ремонт проводився на підставі довіреності, щоб поліпшити стан квартири для подальшого продажу. Судовим рішенням встановлене факт передання грошів за квартиру, якими та довгий час безпідставно користується і тому повинна не тільки повернути їх, а і сплатити проценти за користування і з урахуванням індексу споживчих цін, тому як ОСОБА_3 не попередила, що крім неї в квартирі зареєстровані ще діти та чоловік, а тому ОСОБА_1 не міг за довіреністю їх виписати і оформити правочин нотаріально, крім того згода від чоловіка ОСОБА_3 на продаж квартири не була оформлена нотаріально. Зустрічні позовні вимоги не визнали як необґрунтовані.
ОСОБА_3 позовні вимоги не визнала і пояснила, що грошів вона не отримувала, будь-яких обов'язків на нотаріальне оформлення квартири на себе не приймала, за випискою членів сім'ї з квартири до неї ніхто не звертався, до нотаріуса не запрошував. По вимогах позивачів відбулися судові рішення, після закінчення строку довіреності до неї зверталися якісь люди, яким вона пропонувала доплатити гроші, або повернути гроші позивачам, але вони відмовилися і хотіли тільки квартиру, за яку фактично отримала тільки 2000 доларів США та стару поломану машину ОСОБА_2. На час надання довіреності такі умови ії задовольняли. Поліпшення стану квартири з боку позивачів фактично не було, оскільки ремонт в квартирі робили ії діти, газового обладнання та підключення в квартирі немає, газифікацією займався кум із с. Віліне. Про продаж квартири ОСОБА_5 ії повідомляли, але про завдаток нічого не відомо. Коли суддя Бельський розглядав цей позов, вона надала заяву у прокуратуру і тоді позов був залишений без розгляду. Стан ії здоров'я за час розгляду справ судами погіршився, що є підставою для задоволення ії зустрічного позову, в задоволенні позову ОСОБА_2 та ОСОБА_1 просила відмовити і застосувати строки позовної давності.
Третя особа - ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився, будь-яких заяв не надавав, про причини неявки не повідомляв, що у відповідності до ст.. 169 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши пояснення осіб, які прийняли участь по справі, перевіривши доводи сторін доказами суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, а позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволенню не підлягають з наступного.
У відповідності із ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених особами вимог і на підставі наданих сторонами доказів, із додержанням вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України про те, що кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим 22 вересня 2009 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилене, а рішення Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 08 квітня 2009 року залишене без змін та встановлене, що між ОСОБА_1, ОСОБА_2 з однієї сторони та ОСОБА_3 з іншої, 12.06.2005 року відбулася домовленість про продаж квартири АДРЕСА_1 за 4000 доларів США. На підтвердження угоди відповідачкою складена розписка про отримання всієї суми, передані відповідні документи та кошти (а. с. 66).
На підставі викладеного суд дійшов висновку про доказаний факт отримання ОСОБА_3 від позивачів 12.06.2005 року грошів у сумі 4000 доларів США, що відповідно довідці ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (а. с. 36) дорівнювалося 20 200 гривень. Зазнавши з судового рішення, що договір купівлі-продажу у відповідності до ст. 210 ч. 2 ЦК України не є вчиненим, ОСОБА_3 зобов'язана була повернути гроші, які отримані без достатніх правових підстав, тому як у відповідності до ст.. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином. За приписом ст. 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу). У відповідності до ст. 536 ЦКУ за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Оскільки договору про сплату процентів між сторонами не існувало суд застосовує правила ст. 625 ЦКУ і розраховує три процента річних, починаючи з дня набрання сили судового рішення - 22.09.2009 року, з якого до дня розгляду позовних вимог пройшло один рік 24 дня, а тому сума процентів буде ставить (20200х3%)+(20200х(24:365)х3%)= 606+40.4= 646 гривень 40 копійок, виходячи з того курсу валют, який зазначили позивачі, а не того, який відповідно до ст. 533 ЦКУ визначається за офіційним курсом на день платежу. Одночасно суд зазначає, що законом у цьому випадку не передбачене застосування ст. 625 ЦКУ в повному обсязі, а саме сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, на підставі чого позовні вимоги про сплату суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції суд визнає необгрунтованими на законі. Визначаючи особу, якій належить сплачувати гроші суд керується нормами ст. 542 ч. 1 ЦКУ про те, що у разі солідарної вимоги кредиторів (солідарних кредиторів) кожний із кредиторів має право пред'явити боржникові вимогу у повному обсязі і тому вважає, що позивачі із законних підстав самостійно визначили отримувача коштів.
За змістом ст. 319 ЦКУ власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Надавши довіреність позивачам 12 червня 2005 року (а. с. 16) ОСОБА_3 таким чином обмежила свої права власника і уповноважила ОСОБА_1 та ОСОБА_2 чинити дії з питань продажу або обміну спірної квартири за ціну та на умовах, які будуть ними визначатися самостійно, виходячи із розумної доцільності на розсуд представників і тому суд вважає, що поліпшення стану квартиру позивачами було правомірним, оскільки діяли вони з передбачених законом і власником майна повноважень із розумної доцільності та на власний розсуд. З наданих доказів витрат на поліпшення майна позивачки суд приймає тільки квітанцію до прибуткового ордеру № 4352 від 06 вересня 2007 року на суму 45 гривень 46 копійок (а. с. 19), де зазначене що гроші сплачував саме ОСОБА_1 за узгодження проекту і технічних умов газифікації квартири, факт який відповідачка не оспорює. Одночасно суд вважає безпідставними вимоги в інший частині, тому як обєктивних доказів того, що спеціфікація на квартиру (а. с. 20) виконана і яким чином це зроблено (акт прийому-передання, висновки фацівців газової служби та інші) суду не надане. Суд критично оцінює платіжну відомість без номеру, копія якої надана у судовому засіданні, оскільки вона має необговорені виправлення щодо призначення сплати 260 гривень, а також на те для якого будинку та за яку квартиру і ким саме - ОСОБА_4 чи ОСОБА_1, сплачувалися гроші.
Вирішуючи питання про відшкодування збитків, заподіяних ОСОБА_1 добровільною сплатою завдатку у подвійному розмірі суд виходить з того, що довіреністю ОСОБА_3 уповноважувала ОСОБА_2 та ОСОБА_1 діяти разом, тоді як договір завдатку з ОСОБА_5 (а. с. 18) ОСОБА_1 уклав самостійно, чим порушив умови довіреності, внаслідок чого цей договір на підставі ст. 638 ЦКУ правових наслідків не породжує і на чому наполягала ОСОБА_3 в судовому засіданні.
За вимогами ОСОБА_2 про відшкодування збитків на придбання пального суд зазначає, що позивачем не надане доказів наявності в нього автомобілю, яким би він міг користуватися та володіти з законних підстав, коли і для чого він приїжджав в сіло Табачне і яким чином це повязане з виконанням доручення ОСОБА_3 або для захисту охороняємих законом прав та інтересів позивача
За приписом ст. 256, 257, 261 ЦКУ позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Виходячи з наведеного суд вважає, що право вимоги у позивачів виникло з дня набрання судового рішення законної сили і тому доводи відповідачки про застосування строку позовної давності суд не приймає.
Сторони по справі заявили вимоги про відшкодування моральної шкоди. За правилами ст.. 23, 1167 ЦК України о соба має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Сторони не довели суду доказами будь-яких підстав спричинення ним моральної шкоди іншою стороною і тому суд ці вимоги визнає необґрунтованими на законі і такими, що задоволенню не підлягають.
Судові витрати, які підтверджені матеріалами справи, суд розподіляє у відповідності до ст.. 88 ЦПК України, стягуває з відповідачки у дохід держави недоплачену позивачами суму судового збору (208.46-51)=157.46 гривень.
На підставі викладеного, у відповідності до ст.. ст.. 23, 256, 257, 261, 319, 533, 536, 542, 625, 1167, 1212, 1214 Цивільного кодексу України, керуючись ст. ст. 10, 11, 88, 169, 209, 212, 214-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України суд
Позовні вимоги задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 гроші, отримані без достатніх правових підстав в сумі
20 200 (двадцять тисяч двісті гривень), процентів за користування грошима 646 (шістсот сорок шість) гривень 40 копійок, 45 (сорок п'ять) гривень 46 копійок витрат на поліпшення майна, судових витрат 81 (вісімдесят одну) гривню, в інший частині в задоволенні позову відмовити. ОСОБА_2, ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Стягнути з ОСОБА_3 у дохід держави недоплаченого державного мита (судового збору) 157 (сто п'ятдесят сім) гривень 46 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Бахчисарайський районний суд в строки і у порядку, передбачених ст. ст.. 294, 295 ЦПК України.
Головуючий
суддя