Єдиний унікальний номер 133/3743/23
Номер провадження 2/133/25/24
Іменем України
05.04.24 м. Козятин
Козятинський міськрайонний суд Вінницької області
В складі:
Головуючого судді Щерби Н.Л.,
за участю секретаря Білокура Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", представник позивача Кудіна Анастасія Вячеславівна, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Представник позивача ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" - Кудіна Анастасія Вячеславівна звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить стягнути з відповідача на користь Товариства суму заборгованості за Кредитним договором №6865083653 від 25 листопада 2020 року в загальному розмірі 20 420 гривень 16 копійок, з яких: 12760,47 гривень - сума заборгованості по тілу кредиту; 1,39 гривень - сума заборгованості за відсотками; 7 658,30 гривень - сума заборгованості по комісії; 0,00 гривень - сума заборгованості за пенею. Також позивач просить стягнути з відповідача 2 684 гривні судового збору.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав в заяві, що на підставі договору факторингу ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №6865083653, укладеним 25 листопада 2020 року між ТОВ "Фінансова компанія "Центр фінансових рішень" та ОСОБА_1 , в сумі 20 420 гривень 16 копійок. Взяті на себе зобов'язання відповідачем не виконано в повному обсязі, а тому має заборгованість перед позивачем за кредитним договором №6865083653 в сумі 20 420 гривень 16 копійок, з яких: 12760,47 гривень - сума заборгованості по тілу кредиту; 1,39 гривень - сума заборгованості за відсотками; 7 658,30 гривень - сума заборгованості по комісії; 0,00 гривень - сума заборгованості за пенею. Позивач просить позов задовольнити та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 20 420 гривень 16 копійок.
У судове засідання представник позивача ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" не з'явився, проте в прохальній частині позову просить розгляд даної цивільної справи проводити без його участі, не заперечує проти заочного розгляду справи.
У судове засідання відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце проведення судових засідань у відповідності до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України, повторно не з'явився. Будь-яких заяв та клопотань, а також відзиву на позовну заяву, від відповідача на адресу суду не надходило.
Враховуючи, що в судове засідання не з'явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, доходить до висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що відповідно до Заяви-анкети на отримання послуг в ТОВ "ФК "Центр фінансових рішень" №6865083653 від 25 листопада 2020 року ОСОБА_1 подав заяву про приєднання до умов отримання кредитів та інших послуг від ТОВ "ФК "Центр фінансових рішень", підписанням якої підтвердив згоду, що ця заява разом з паспортом кредиту та з умовами отримання кредитів та інших послуг від ТОВ "ФК "Центр фінансових рішень" становлять кредитний договір між ТОВ "ФК "Центр фінансових рішень" та ОСОБА_1 як позичальником.
У свою чергу, зі змісту Договору про відступленням права вимоги №ТАСЦФР-10-2016 вбачається, що ТОВ "ФК "Центр фінансових рішень" відступило ПАТ "Таскомбанк" належне йому право вимоги до боржників за кредитними договорами та договорами забезпечення, зазначеними у Реєстрі боржників. Вказаний Договір про відступлення права вимоги був укладений між ТОВ "ФК "Центр фінансових рішень" та ПАТ "Таскомбанк" 07 жовтня 2016 року. Реєстр прав вимог до Договору про відступленням права вимоги № ТАСЦФР-10-2016 від 07 жовтня 2016 року матеріали справи не містять, а відтак, докази на підтвердження тих обставин, що право вимоги ТОВ "ФК "Центр фінансових рішень" до ОСОБА_1 за договором №6865083653 від 25 листопада 2020 року перейшло до ПАТ "Таскомбанк" в матеріалах справи відсутні.
Як убачається з п.п. 9.2. п. 9 розділу Договору про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016 від 07 жовтня 2016 року, він діє протягом одного календарного року, а тому станом на 25 листопада 2020 року, коли між ТОВ "ФК "Центр фінансових рішень" та ОСОБА_1 був укладений Договір №6865083653, він вже не діяв, а тому посилання позивача у пред'явленому позові на те, що на підставі Договору про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016 від 07 жовтня 2016 року ТОВ "ФК "Центр фінансових рішень" відступив ПАТ "Таскомбанк" право вимоги, у тому числі й до ОСОБА_1 , є безпідставними.
Водночас, суд звертає увагу на те, що надана суду копія Договору про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016 від 07 жовтня 2016 року не засвідчена у встановленому законом порядку, містить пробіли у тексті, а, відповідно до вимог ч. 2 ст. 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Відтак, надана суду копія Договору про відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016 від 07 жовтня 2016 року в розумінні ст. 78 ЦПК України не може вважатися допустимим доказом.
Частиною першою статті 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною першою статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
За правилами ст.ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, у тому числі внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно зі статтею 1081 ЦК України. клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Частинами першою, другою статті 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
Отже, за приписами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися лише стосовно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.
Зі змісту Договору про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016 від 07 жовтня 2016 року убачається, що його сторонами фактично здійснено передачу одній від одної невизначені вимоги, позаяк жодної визначеної вимоги, що існувала б у позивача до відповідача на момент укладення договору в останньому не вказано.
Таким чином, можна дійти висновку, що відступлення майбутніх вимог можливе тільки за умови їх визначеності, передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24 квітня 2018 року по справі № 914/868/17.
За правилами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Положеннями ч. 5, ч. 6 ст. 81 ЦПК унормовано, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, як це закріплено правилами ч. 4 ст. 12 ЦПК України.
З огляду на викладене вище та, враховуючи факт того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставини того, що право вимоги за договором №6865083653 від 25 листопада 2020 року, укладеним між ТОВ "ФК "Центр фінансових рішень" та ОСОБА_1 , перейшло до ПАТ "Таскомбанк" на підставі Договору про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016 від 07 жовтня 2016 року, то відсутні й підстави стверджувати, що право вимоги до ОСОБА_1 за договором №6865083653 від 25 листопада 2020 року перейшло від ПАТ "Таскомбанк" до ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів", а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд дійшов висновку про відмову у позові, судові витрати по сплаті судового збору слід віднести за рахунок позивача.
Керуючись ст. ст. 509, 525, 526, 527, 530, 536, 551, 598, 599, 610, 615, 628, 629, 630, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 141, 223, 258, 259, 263, 264, 268, 273, 280-283 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", представник позивача Кудіна Анастасія Вячеславівна, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, відмовити.
Відповідачу, який не з'явився в судове засідання копія заочного рішення направити в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на заочне рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його підписання.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Сторони по справі:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", яке розташоване в м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 35625014;
відповідач - ОСОБА_1 , який проживає в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_1 .
Суддя: