Справа № 344/6423/24
Провадження № 2-о/344/199/24
08 квітня 2024 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області
в складі: головуючого - судді Татарінової О.А.,
секретаря Кондратів Х.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Івано-Франківську цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису,-
ОСОБА_1 звернулася до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з заявою про видачу обмежувального припису відносно ОСОБА_2 . В обґрунтування заяви зазначила, що вона проживає за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 систематично вчиняє щодо заявника фізичне і психологічне домашнє насильство, ображає словесно, погрожує їй фізичною розправою, що становить небезпеку для її життя і здоров'я. Регулярне перебування заінтересованої особи у стані алкогольного сп'яніння, вживання нецензурної лексики - все це типова поведінка кривдника. ОСОБА_2 постійно перебуває у стані фізичного збудження, що негативно відбивається на відношенні до ОСОБА_1 , як у фізичному значенні, так і психологічному. Зважаючи на це, вона переконана, що вірогідність продовження та повторного вчинення насильства щодо заявника, а також настання тяжких наслідків для здоров'я є дуже високою, і тому звернулася до суду з заявою про видачу обмежувального припису, оскільки попередні заходи вжиті поліцією та судом до кривдника виявились неефективними та не захистили її від насильства.
Заявником зазначається, що заінтересована особа вчиняє насильство щодо неї протягом тривалого часу, погрожує розправою та впевнена у своїй безкарності. Його агресія щоразу посилюється. На підставі встановлених у рамках розгляду даної справи фактів, видача обмежувального припису повинна забезпечити дієвий, ефективний та невідкладний захист її від домашнього насильства і буде сприяти недопущенню повторних випадків такого насильсива, а інтереси жертви домашнього насильства у цій конкретній ситуації переважають над інтересами кривдника, який упродовж дії припису буде позбавлений права на спілкування з нею. Враховуючи наведене просить суд видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , яким визначити наступні тимчасові обмеження його прав та покладення на нього наступних обов'язків, а саме: заборонити ОСОБА_2 перебувати в місці, де проживає ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 строком на 6 місяців; заборонити ОСОБА_2 наближатися на відстань менше, ніж 300 м до місця проживання заявника, а саме за адресою: АДРЕСА_1 строком на 6 місяців; заборонити ОСОБА_2 вести із ОСОБА_1 , листування, телефонні переговори або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб строком на 6 місяців; заборонити ОСОБА_2 особисто або через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуватиме у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь який спосіб спілкуватися з нею строком на 6 місяців.
Заявник в судовому засіданні підтримала подану заяву у повному обсязі, та просила задовольнити вимоги заяви. Крім того, заявник зазначила, що квартира, в якій вона із сином проживають, належить їм на праві спільної часткової власності. Іншого житла ОСОБА_2 не має. Фізичного насильства ОСОБА_2 щодо неї не застосовував.
Заінтересована особа в судове засідання не з'явився. Повідомлення заінтересованої особи було здійснено на підставі ч. 11 ст. 128 ЦПК України шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі «Судова влада» на веб-сайті Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.
Заслухавши пояснення заявника, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд приходить до наступних висновків.
Згідно ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Відповідно до приписів ч. ч. 1, 2 ст. 350-5 ЦПК України справа про видачу обмежувального припису розглядається судом за участю заявника та заінтересованих осіб. Неявка належним чином повідомлених заінтересованих осіб не перешкоджає розгляду справи про видачу обмежувального припису. Суд розглядає справу про видачу обмежувального припису не пізніше 72 годин після надходження заяви про видачу обмежувального припису до суду.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 разом з сином ОСОБА_2 .
Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01.02.2024 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у дохід держави в розмірі 15 (п'ятнадцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 255 (двісті п'ятдесят п'ять) гривень.
Із зазначеної постанови встановлено, що ОСОБА_2 04.11.2023 року близько 03 год. 50 хв. за місцем свого проживання, а саме в АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно матері ОСОБА_1 , а саме: ображав нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, чим вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 04.03.2024 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10 (десять) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 (сто сімдесят) гривень..
Із зазначеної постанови встановлено, що 14 лютого 2024 року близько 07год. 30хв. по АДРЕСА_1 ОСОБА_2 стосовно якого 14 лютого 2024 року винесено терміновий заборонний припис серії АА409333, про зобов'язання в будь який спосіб контактувати з постраждалою особою та не виконав його.
15.03.2024 року стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винесено терміновий заборонний припис Серія АА №409647, у зв'язку із скоєнням ним домашнього насильства, а саме: 15.03.2024 року близько 16 год. 20 хв. в АДРЕСА_1 вчинив домашнє насильство відносно матері ОСОБА_1 .
Терміновий заборонний припис стосовно кривдника винесений строком на 10 діб з 17 год. 30 хв. 15.03.2024 року до 17 год. 30 хв. 25.03.2024 року.
Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02.04.2024 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у дохід держави в розмірі 10 (десять) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 (сто сімдесят) гривень.
Із зазначеної постанови встановлено, що 05 березня 2024 року близько 21год. 00хв. по АДРЕСА_2 ОСОБА_2 умисно виловлював образи в сторону своєї матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що проживає разом із ним, чим спричинив психологічне насильство.
Розділом IV глави 13 Цивільного процессуального кодексу України визначено порядок розгляду судом справ про видачу і продовження обмежувального припису.
Відповідно до ст. 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Згідно ч 2 ст. 3 Закону України «Про запобіганню та протидію домашньому насильству», дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: 1) подружжя; 2) колишнє подружжя; 3) наречені; 4) мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); 5) особи, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; 6) особи, які мають спільну дитину (дітей); 7) батьки (мати, батько) і дитина (діти); 8) дід (баба) та онук (онука); 9) прадід (прабаба) та правнук (правнучка); 10) вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка); 11) рідні брати і сестри; 12) інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука); 13) діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими; 14) опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням; 15) прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім'ї патронатного вихователя.
Предметом доказування є вчинення по відношенню до заявника домашнього насильства, що є необхідною умовою для можливості застосування судом до заінтересованої особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи. Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру
Обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
Кривдником є особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
У п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з'ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 28.04.2020 року винесеній за результатами розгляду справи № 754/11171/19.
Верховний Суд у постанові від 14.01.2020 року винесеній у справі № 754/6995/19 зазначає, що під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Відповідно до ч.1 ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Як наголошує ч.2 ст.27 Конституції України кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.21 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» постраждала особа має право на дієвий, ефективний та невідкладний захист в усіх випадках домашнього насильства, недопущення повторних випадків домашнього насильства.
Стаття 3 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплює одну з фундаментальних цінностей демократичного суспільства. Вона категорично забороняє без будь-яких винятків катування, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження та покарання без огляду на обставини чи поведінку потерпілого, що висвітлюється у рішенні ЄСПЛ «A.V. v. Ukraine», n. 68177, «Enea v. Italy» [GC], n. 55182, «Idalov v. Russia» [GC], 91183.
Практика Європейського суду з прав людини у рішенні «Ireland v. the UK», наголошує на тому, що таке, що принижує гідність, поводження або покарання передбачає знущання, які мають викликати у жертви почуття страху, страждання і почуття власної неповноцінності, а також принизити її гідність.
Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ висловленої у рішеннях «Kudla v Poland» [GC], n. 92237, «Козинець проти України», n. 52, «Лабіта проти Італії», n. 120, «Чембер проти Росії», n. 49244, поводження є «нелюдським», якщо, крім іншого, воно було умисним, застосовувалось впродовж кількох годин поспіль і призводило або до справжніх тілесних ушкоджень, або до гострих фізичних чи душевних страждань.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантує існування у внутрішньому праві засобів, які надають можливість скористатися правами і свободами, закріпленими в Конвенції, незалежно від того, як вони подані в національній правовій системі. Це положення вимагає, щоб відповідний внутрішній орган вивчив зміст скарги, яка базується на Конвенції, та забезпечив необхідне виправлення порушеного права. Рішення Європейського суду з прав людини «Chahal v. the UK», n. 145.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.
Положеннями ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків, зокрема: заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; обмеження спілкування з постраждалою дитиною; заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Положеннями ст. 350-6 ЦПК України визначено, що розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або відмову в її задоволенні. У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» на строк від одного до шести місяців.
Враховуючи встановлені судом фактичні обставини справи та наведені норми чинного законодавства України, суд приходить до висновку про те, що заявник обґрунтовано звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису і її права мають бути захищенні судом шляхом видачі відповідного обмежувального припису, оскільки заявник дійсно є постраждалою особою від домашнього насильства, а її кривдником є заінтересована особа ОСОБА_2 .
Досліджені судом докази підтверджують факт застосування психологічного насильства, та свідчать що існує високий рівень вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання наслідків його вчинення щодо постраждалої особи, і такі ризики є реальними.
Тож, у відповідності до положень Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» оцінюючи сам вид насильства, ризики, тобто вірогідність продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання наслідків його вчинення, та встановленими судом обставинами про те, що вчиненню домашнього насильства сприяють словесні образи, суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви, та необхідність покладення на заінтересовану особу ОСОБА_2 обов'язку заборони вести листування, телефонні переговори, в будь-який спосіб спілкуватися з ОСОБА_1 , або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб, строком на 2 місяці.
В той же час суд вважає, що покладення на заінтересовану особу обов'язків: заборони
перебувати в місці, де проживає заявник та заборони наближатися на відстань менше, ніж 300 м до місця проживання заявника, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , не можуть бути застосовані, оскільки адреса проживання заявника та заінтересованої особи є їхньою спільною сумісною власністю та є його єдиним житлом.
В силу ч. 3 ст. 350-5 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, суд відносить на рахунок держави.
Згідно із ч. 4 ст. 350-6 ЦПК України рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє виконання.
На підставі Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», керуючись ст.ст. 259, 263-265, 268, 350-1, 350-6 ЦПК України, суд -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису задовольнити частково.
Видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 та визначити захід тимчасового обмеження його прав та покласти на нього обов'язок на строк 2 (два) місяці, а саме:
- заборонити ОСОБА_2 вести листування, телефонні переговори, в будь-який спосіб спілкуватися з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання (ч. 4 ст. 350-6 ЦПК України).
Судові витрати, пов'язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, віднести на рахунок держави.
Копії рішення суду вручаються учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення. Учасникам справи, які не були присутні у судовому засіданні, копія рішення суду надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення негайно, але не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення.
Про видачу обмежувального припису не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення повідомити уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) заявника для взяття особи, стосовно якої видано обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також районні державні адміністрації та виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад за місцем проживання (перебування) заявника.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Татарінова О.А.