Справа №: 343/558/24
Провадження №: 3/343/296/24
05 квітня 2024 року м. Долина
Долинський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого - судді Тураш В. А.,
секретаря - Лукань О.З.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Долинського районного суду адміністративний матеріал, який надійшов від ВП №1 (м.Долина) Калуського РВП ГУНП України в Івано-Франківській області про притягнення до адмiнiстративної вiдповiдальностi:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, який має середньо-технічну освіту, тимчасово непрацюючого, неодруженого, на утриманні неповнолітніх дітей немає, раніше до адміністративної відповідальності не притягувався,
за ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
з участю: особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1
захисника - адвоката Воробець Р.М. -
У відповідності до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №585556 від 03.03.2024 , ОСОБА_1 03.03.2024 в 22.27 год. в с.Тростянець, вул. Шевченка керував т/з FIAT TIPO , д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія, у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу Драгер 6810, фото-відео фіксації тест №12700. Водій перебуває в стані алкогольного сп'яніння, результат 2.18%. Від проходження медичного огляду в мед.закладі , водій відмовився, чим порушив вимоги п.2.9А ПДР України за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч.1 ст. 130 КУпАП заперечив, суду пояснив, що 03.03.2024 біля 23.00 год, він на автомобілі FIAT TIPO поїхав на околицю с.Тростянець Калуського району, щоб забрати додому свого брата ОСОБА_2 . Забравши брата, він рухався додому. Брат був випивший та не хотів їхати додому, а попросив зупинити автомобіль, щоб поговорити. Зупинивши автомобіль та заглушивши двигун, вона стали розмовляти. Через деякий час , він почув, що хтось стукає у вікно водійської дверки. Повернувши голову, він побачив, що стоїть поліцейський, який попросив його від'їхати, оскільки автомобіль стоїть у забороненому місці (частково на мості). Завівши двигун, він проїхав декілька метрів та побачив, що ззаді його автомобіля включились проблискові маячки. Коли він зупив автомобіль за межами мосту, до нього підійшов той самий працівник поліції та запропонував надати для огляду посвідчення водія та реєстраційні документи на автомобіль, що він і зробив. Ознайомившись з документами, поліцейський запропонував йому пройти тест на визначення стану сп'яніння, на що він також погодився, оскільки спиртні напої в той день він не вживав. Будь-яких ознак сп'яніння, які б давали підстави для проходження огляду, поліцейським не було вказано, як і не було роз'яснено його права передбачені законом. Інший поліцейський приніс якийсь прилад, в якому була вставлена трубка та наказав продути в неї. Будь-якого контрольного заміру поліцейський не робив. Після продування , поліцейськи подивившись на прилад, наказав ще раз подути в трубку. Так він по наказу поліцейського продував прилад 5-6 раз. Після чергового продування, поліцейський повідомив, що прилад показав, що він перебуває в стані сп'яніння, результат 2.18 %. З таким результатом він не погоджувався, оскільки спиртне не вживав та просив поліцейських відвезти його в лікарню для освідування. Поліцейський повідомив, що оскільки він уже продув прилад Драгер, тому немає підстав везти його в лікарню. Після цього працівник поліції склав протокол, копію якого йому вручив, а також надав квитанцію на сплату штрафу за неправильну зупинку т/з. Після цього він закрив автомобіль та пішов додому. Інших документів працівники поліції при ньому не складали. В протоколі, який є в матеріалах справи,та який він оглянув, є лише один підпис, який належить йому, це в графі "особа, яка ознайомлена з місцем та часом розгляду справи". Підпис, який є в графі "підпис особи, яка притягується до адміністративної відповідальності" - йому не належить . Також йому не належить підпис, який є в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, оскільки такий акт при ньому не складався, як і не складалось направлення в КНП Долинська БЛ. Оскільки він 03.03.2024 не керував атомобілем в стані алкогольного сп'яніння, після 5-6 разів продувки приладу Драгер, він не погодився з його результатом, просив поліцейський відвезти його в медичний заклад для проходження огляду, що не було зроблено, просив його виправдати.
Захисник ОСОБА_1 адвокат Воробець Р.М. (ордер серії АТ №1064442 а.с.16) в судовому засіданні зазначив, що працівники поліції не долучили до матеріалів адміністративної справи будь які докази, що можуть підтвердити факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Подав клопотання в якому зазначив, що вказаний протокол про вчинення ОСОБА_1 , адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, складений незаконно і підлягає скасуванню, а справа закриттю за відсутності події та складу адміністративного правопорушення. ОСОБА_1 винним себе у вчиненому адміністративному правопорушенні не визнає, вказує що керував автомобілем в тверезому стані. При проведенні огляду відеозапису в судовому засіданні встановлено, що відеозапис огляду водія проводився одним з працівників поліції на нагрудну «Боді-камеру». Зокрема при перегляді відеозапису встановлено, що відеозапис складається з двох відеофайлів, являє собою фрагментальну відеонарізку, яка взагалі не відображає всіх обставин справи. Зокрема при перегляді 1-го відеофайлу з стаціонарного автомобільного відеоереєстратора зафіксовано зупинку автомобіля «Фіат» р.н. НОМЕР_1 в нічний час на автодорозі. При цьому водія який керував автомобілем відеозаписом не зафіксовано. При перегляді другого відеофайлу з нагрудної «боді-камери» зафіксовано як працівник поліції зачитує ОСОБА_1 протокол про вчинення останнім адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. В судовому засіданні при перегляді іншого диску відеофайли не відкривались, у зв?язку з чим Судом надавались повторний запит в поліцію, для направлення відеофайлів до протоколу про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопрушення, однак такі не надійшли. Відеозапис в даний проміжок часу поліцейські не надали , що вказує на те що дана подія мала місце і поліцейський умисно не представив вказану частину відеозапису суду. Переглянутий в судовому засіданні відеозапис не містить даних про факти керування ОСОБА_1 транспортним засобом , його зупинку, підстави , порядок , та процедуру проведення огляду водія на місці огляду на стан алкогольного сп'яніння передбачені ст.266 КУпАП, згоду водія з результатами огляду , відмову від проведення повторного огляду в медичному закладі, роз'яснення водію прав передбачених ст.268 КУпАП. В протоколі про адміністративне правопорушення свідки правопорушення не вказані, письмові пояснення свідків до матеріалів адміністративної справи не долучено, вказано відомості про те, що здійснювалась відеофіксація, однак не зазначено приладу, його серію та номер.В даному випадку представлений поліцейськими відеозапис переривчастий, не відповідає часу та обставинам огляду водія , що суперечить ст.40 Закону України «Про Національну поліцію України», та інших підзаконних актів, і не може братись до уваги судом як допустимий доказ у справі. Отже, якщо із відеозапису з нагрудної камери (відеореєстратора) працівників патрульної поліції, що здійснюють оформлення адміністративного правопорушення, вбачається, що він є небезперервним та постійно переривається, то його не можна вважати належним та допустимим доказом по справі, що є в даному випадку. Наявні в матеріалах провадження письмові докази, а саме: акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів та направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, які складені одноособово поліцейським, не є доказами винуватості ОСОБА_1 . Сам по собі складений протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП. оскільки за своєю правовою природою він не є самостійними беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду. Таким чином, беззаперечних доказів, зібраних відповідно до вищеописаних вимог законодавства, які б вказували на те, що водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 «а» ПДР України, матеріали справи не містять. Враховуючи викладене, а також те, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості, вважає, що провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП слід закрити, за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення (а.с.26-27).
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 ,його захисника - адвоката Воробця Р.М., дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього документи, суд прийшов до висновку, що провадження у справі про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 , за ч.1 ст. 130 КУпАП підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, виходячи з наступного:
При розгляді справ про адміністративне правопорушення, крім національного законодавства, суд також керується Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини.
Так, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі ЄКПЛ або Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України № 475/97-ВР від 17.07.1997. Конвенція набула чинності для України 11.09.1997.
Прецедентна практика ЄСПЛ, застосовуючи критерій суворості покарання за вчинення адміністративного правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, відносить адміністративні правопорушення до кримінально-правової сфери з усіма гарантіями статті 6 Конвенції.
Разом з цим, і інші адміністративні правопорушення можуть підпадати під сферу дії кримінально-правового аспекту статті 6 Конвенції. Зокрема це порушення правил дорожнього руху (позбавлення права управління - Рішення ЄСПЛ «Лутц проти Німеччини» від 25.08.1987 ; Рішення ЄСПЛ «Маліге (Malige) проти Франції» від 23.09.1998 ).
ЄСПЛ дійшов висновку, що ст. 6 Конвенції може застосовуватися з точки зору «кримінального обвинувачення» до такої міри покарання як негайне позбавлення посвідчення водія (Комюніке Секретаря Європейського Суду з прав людини стосовно рішення у справі «Ескубе проти Бельгії»).
Отже, ЄСПЛ вирішуючи питання застосування ст. 6 Конвенції не ставить в залежність виведення з під юрисдикції кримінальних судів певних видів правопорушень віднесених до юрисдикції інших органів, посадових осіб.
З наведеного вбачається, що у справах про адміністративні правопорушення на які ЄСПЛ поширює кримінально-правовий аспект, особа, щодо якої розглядається справа та потерпілий, додатково користуються гарантіями ст. 6 Конвенції: право на оскарження судових рішень, право на допомогу перекладача, право на виклик та допит свідків, на розумний строк розгляду справи, негайне і достатнє інформування про характер і причини обвинувачення, право на юридичну допомогу, право на безоплатну допомогу захисника (за браком коштів). Крім того, в таких справах діє презумпція невинуватості.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Відповідно до положень ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Диспозиція ч.1 ст. 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до положень ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
П. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23 грудня 2005 року, звертається увага судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності.
Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права. Відповідно до статті 32 Конвенції про захист прав і основних свобод людини питання тлумачення і застосування Конвенції належить до виключної компетенції Європейського суду, який діє відповідно до Конвенції, тобто рішення Європейського суду є невід'ємною частиною Конвенції як практика її застосування і тлумачення. Так, ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку».
Згідно з положеннями ч.3 ст. 6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливість, необхідні для підготовки свого захисту, захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо. Стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінов проти України» рішення від 09.06.2011, заява №16347/02).
У справі «Малофєєва проти росії» (рішення від 30.05.2013, заява №36673/04) ЄСПЛ зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом). Виходячи з практики застосування Європейським судом статті 6 Конвенції, у випадку, якщо передбачені санкції є достатньо суворими, то скоєне правопорушення має природу кримінального злочину, а отже, його судовий розгляд має відповідати принципу справедливості відповідно до статті 6 Конвенції.
Таким чином, розглядаючи справу про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, судовий процес має відповідати загальним засадам кримінального провадження, а суд має забезпечити гарантії і принципи законності щодо особи, яка притягається до відповідальності, оскільки санкція вказаної статті, при встановленні факту скоєння правопорушення і вини, передбачає штраф, розмір якого значно перевищує прожитковий мінімум для осіб працездатного віку в Україні, як і значно перевищує мінімальний розмір штрафу, визначений ч. 2 ст. 53 КК України, а також передбачає обов'язкове позбавлення права керування транспортним засобом.
На встановлення факту вчинення ОСОБА_1 , адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суду надано:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №585556 від 03.03.2024 в якому викладена суть адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.1);
- дані тесту на вживання алкоголю, проведеного за допомогою алкотестера газоаналізатора "Драгер-6810" тест №12700, згідно якого його результат о 22:31 год., 03.03.2024 становив - 2,18% (а.с.2);
- акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 03.03.2024, відповідно до якого огляд проведений у зв'язку з виявленими у ОСОБА_1 , ознак алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота; нечітка вимова слів; почервоніння обличчя. Результат огляду становить 2,18% (а.с.3);
- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції , в КНП «Долинська БЛ» від 03.03.2024, відповідно до якого ОСОБА_1 від проходження огляду відмовився (а.с.4);
- оптичні диски з відеозаписом правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.10).
При цьому, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення та фіксуванні правопорушення, свідки не залучались.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Воробець Р.М. заперечили той факт , що ОСОБА_1 03.03.2024 о 22.27 год. в с.Тростянець по вул. Шевченка керував т/з FIAT TIPO , д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння , зазначили, що в матеріалах справи відсутні докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Суд вважає такі доводи обґрунтованими виходячи з наступного:
Відповідно до приписів Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яку затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція) огляд на стан алкогольного сп'яніння проводиться виключно щодо водіїв транспортних засобів.
Згідно з п. 1.10 ПДР України, водій це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Разом з тим, матеріали провадження не містять жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту здійснення ОСОБА_1 , керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння .
До матеріалів даної адміністративної справи долучено відеофайли, які записані на два DVD-R диски з написом Рак (а.с.10).
В судовому засіданні було оглянуто відеозапис із камери відеореєстратора патрульного автомобіля (відеофайли 2024_0303_2226000_1), на якому зафіксовано як працівник поліції підходить до припаркованого на узбіччі дороги автомобіля FIAT TIPO , д.н.з. НОМЕР_1 та спілкується з водієм. При цьому, даний відеозапис не дає можливості ідентифікувати особу, яка перебувала за кермом даного транспортного засобу.
Відеофайл № 0000000_00000020240303234043_0007, та відеофайли № 0000000_00000020240303224041_0005 та №0000000_00000020240303231042_0006, записані на другий диск, в судовому засіданні не відкривались, тобто були пошкоджені.
Відповідно до матеріалів справи свідки даного правопорушення працівником поліції 03.03.2024 - не залучались.
Судом 22.03.2024 року на адресу ВП №1 (м.Долина) Калуського РВП ГУНП України в Івано-Франківській області було направлено запит, щодо надання копії дисків відеозаписів з відеофіксацією правопорушення, яке імовірно мало місце 03.03.2024 в 22.27 в с.Тростянець, вул.Шевченка, Калуського району за участю гром. ОСОБА_1 належної якості (а.с.21) .
Відповіді на даний запит від ВП №1(м.Долина ) Калуського РВП ГУНП України в Івано-Франківській області судом не отримано, дисків з відеофіксацією правопорушення належної якості, які б могли усунути всякого роду сумніви, суду не надано.
З огляду на те, що відеофіксація події в матеріалах справи відсутня, всупереч вимог ст. 266 КУпАП працівниками поліції не були залучені свідки, які б могли засвідчити (спростувати) факти, що мають юридичні наслідки, у зв'язку з чим не можливо встановити чи було проведено огляд водія ОСОБА_1 у встановленому законом порядку.
ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечив факт керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння .
Позиція сторони захисту не спростовується матеріалами справи.
Згідно пункту 4 Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010 конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті 1, 3, частина друга статті 19 Основного Закону України). Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: … юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (ч.2 ст. 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь (ч.3 ст. 62); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (ч.1 ст. 64).
У відповідності до п. 4.1 вказаного Рішення, Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Ст. 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Таким чином, суд вважає, що працівником поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 була допущена неповнота і однобічність при з'ясуванні всіх обставин справи, та відповідно, не дана належна оцінка, а дані, що відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, не можуть бути покладені в основу судового рішення.
Як роз'яснив Верховний Суд в правовій позиції, що викладена в постанові від 26.06.2019 в справі № 536/1703/17, адміністративне провадження № К/9901/3839/17, при розгляді справ про вчинення адміністративних правопорушень необхідно врахувати, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а не підтвердження здійснення водієм правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності.
Практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення ЄСПЛ «Авшар проти Туреччини»). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Отже, в даній ситуації протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №585556 від 03.03.2024 не може бути визнаним належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійними беззаперечними доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджував вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликав сумніви у суду, що в даному випадку відсутнє.
Враховуючи викладене, надаючи оцінку доказам, наявним у матеріалах справи, а також беручи до уваги те, що Конституцією України передбачено, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість, особа не може бути визнана винуватою доки її вину не буде доведено в установленому законом порядку, при тому, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь та керуючись ст. 245 КУпАП, згідно якої завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, суд приходить до висновку, що матеріали справи не містять беззаперечних доказів, які б свідчили про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, у зв'язку з чим, суд приходить до переконання про необхідність закриття провадження по справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
На підставі ст. 62 Конституції України , ч.1 ст.130 КУпАП, постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 за №9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", керуючись ст.ст. 247,283,284 КУпАП, суд-
Провадження в справі про вчинення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення, закрити на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу даного адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом 10 (десяти) днiв з дня її винесення до Івано-Франківського апеляційного суду через Долинський районний суд Івано-Франківської області.
Суддя: В.А. Тураш