Справа № 216/2220/24
провадження 1-кп/216/461/24
іменем України
03 квітня 2024 року місто Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань Центрально - Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових за № 12024041230000032 від 06.01.2024 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Харків Харківської області, громадянин України, не одружений, дітей немає, до затримання не працював, має середньо-технічну освіту, місця реєстрації не має, проживав до затримання без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , наразі утримується в КУВП № 3 ,раніше судимий:
- 24.06.2020 Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч.2 ст.185, ч.3 ст.15 ч.3 ст.185, ч.2 ст.186, ч.2 ст.190, ч.1 ст.70 КК України до 4 років позбавлення волі;
- 06.10.2023 Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч.1 ст.190 КК України до 2 років обмеження волі строком. На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням на 2 роки;
- 09.11.2023 Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч.1 ст.309 КК України до 1 року 6 місяців обмеження волі,
- 27.02.2024 Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 1, 4 ст. 358, ч. 1 ст. 70, ст. 71 КК України до 2 років 1 місяця обмеження волі,
за ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 162КК України, -
В провадженні Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 162 КК України.
Ухвалою судді Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 квітня 2024 року по вказаному провадженню було призначено підготовче судове засідання.
03 квітня 2024 року в підготовчому судовому засіданні прокурор подав клопотання, про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 без визначення розміру застави.
Окрім того, прокурор, посилаючись на те, що підстав для закриття кримінального провадження не вбачається. Обвинувальний акт складено у відповідності до вимог кримінально-процесуального законодавства, при його затвердженні прокурором дотримані вимоги закону. Підстав для направлення обвинувального акту для визначення підсудності не встановлено. Дане кримінальне провадження підсудне Центрально-Міському районному суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області заявив клопотання про призначення справи до судового розгляду.
На обґрунтування доводів клопотання прокурором зазначено, що 13.02.2024 відносно ОСОБА_4 слідчим суддею обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який спливає 10.04.2024, на теперішній час продовжують існувати ризики, передбачені п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих, вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Прокурор у підготовчому судовому засіданні підтримав доводи клопотання, посилаючись на вищевказані ризики, а також зазначивши про тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих злочинів, та дані про особу обвинуваченого.
У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу покладались на розсуд суду, проти призначення справи до судового розгляду не заперечували.
Суд, вислухавши учасників кримінального провадження, приходить до наступного висновку.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Встановлено, що ухвалою слідчого судді Центрально - Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 лютого 2024 року застосовано до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Криворізька установа виконання покарань (№3)» в межах строку досудового розслідування на шістдесят днів - до 10 квітня 2024 року без визначення суми застави.
Отже, зі змісту вищевказаної ухвали слідує, що строк тримання під вартою обвинуваченого закінчується 10 квітня 2024 року.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Частиною першою статті 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Ризики вчинення обвинуваченим дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він схильний і має реальну можливість їх здійснити у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.
У клопотанні прокурор вказує на ризики того, що обвинувачений може (1) переховуватися від суду, (2) незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, (3) вчинити інше кримінальне правопорушення.
З урахуванням того, що ОСОБА_4 до затримання тривалий час не працював, не навчався, тобто не має законних, належних та достатніх засобів для існування, є особою раніше неодноразово судимою, обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, скоєних в період іспитового терміну за попереднім вироком, відносно ОСОБА_4 наявний вирок суду, який вступив в законну силу, яким останнього засуджено до реальної міри покарання. У обвинуваченого відсутні міцні соціальні зв'язки, що може спонукати останнього виїхати за межі міста та області, з метою переховування від суду, суд вважає обгрунтиованим наявність ризику передбаченого п.1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
При встановленні наявності ризику впливу на потерпілого та свідків слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є потерпілими та свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК України).
В свою чергу, частиною 11 ст. 615 КПК України визначено, що показання, отримані під час допиту свідка, потерпілого, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо хід і результати такого допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації. Показання, отримані під час допиту підозрюваного, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо у такому допиті брав участь захисник, а хід і результати проведення допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.
За таких обставин ризик впливу на потерпілого та свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом, крім випадків неможливості отримання безпосередньо судом таких показань внаслідок обставин, пов'язаних із введенням воєнного стану на території України.
Слідчий суддя вважає, що оскільки обвинуваченому відомі анкетні дані, місце мешкання свідків та потерпілого, кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 121 КПК України в якому обвинувачується ОСОБА_4 вчинено із застосуванням насильства, що свідчить про реальну можливість вчинення спроб неправомірного впливу на останніх з метою надання необхідних підозрюваному показів в майбутньому, враховуючи вимоги ст.23 КПК України, наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України є обґрунтованим.
Щодо наявності ризику вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, суд зазначає наступне. Обвинувачений неодноразово засуджувався за умисні корисливі злочини проти власності, за що судимості в установленому законом порядку не зняті та не погашені, тривалий час ніде не працює, у зв'язку з чим не має законних, належних та достатніх засобів для існування, що може викликати необхідність у скоєнні корисливих злочинів. Таким чином, обвинувачений може продовжити вчиняти кримінальні правопорушення.
Суд вважає встановленим продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Вимогами ст. 178 КПК України передбачені обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, зокрема, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан здоров'я обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; наявність судимостей у обвинуваченого .
Під час вирішення питання щодо продовження відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою судом враховується, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні, у тому числі, тяжких злочинів, а також приймаються до уваги дані щодо його особи, який раніше багаторазово судимий за вчинення корисливих злочинів, наразі обвинувачується у вчиненні злочину під час в період іспитового терміну за попереднім вироком, не працевлаштований, неодружений, тобто не має стійких соціальних зв'язків та виявляє підвищену соціальну небезпеку.
Таким чином, оцінюючи сукупність обставин, передбачених у ст. 178 КПК України, а саме: пред'явлене обвинувачення, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, в разі визнання винуватими у скоєнні тяжкого злочину, вік обвинуваченого, наявність судимостей за вчинення корисливих злочинів, відсутність роботи та продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає за необхідне продовжити ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів.
На переконання суду, досліджені під час підготовчого судового засідання та описані у цій ухвалі ризики свідчать, що менш суворий запобіжний захід, не пов'язаний з тимчасовою ізоляцією підозрюваного, може негативно відобразитися на здійсненні швидкого та ефективного судового розгляду, якого можливо досягнути лише за умов нівелювання ризиків кримінального провадження. За встановлених судом обставин, необхідним є саме тримання під вартою, оскільки з урахуванням індивідуальних обставин обвинуваченого, застосування домашнього арешту та застави, як основного запобіжного заходу, буде недостатнім стримуючим фактором від реалізації встановлених ризиків і створить можливості для вчинення ним позапроцесуальних дій з метою перешкоджання кримінальному провадженню. Домашній арешт, у тому числі цілодобовий, пов'язаний з доступом обвинуваченого до технічних засобів комунікації, що також може завадити виконанню завдань кримінального провадження на даному його етапі.
Застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання чи особистої поруки для запобігання встановленим ризикам, буде недостатнім, оскільки виконання покладених на обвинуваченого обов'язків буде залежати виключно від волі самого ОСОБА_4 та їх порушення не матиме для нього очевидних і достатньо суттєвих негативних наслідків, окрім того, жодна особа не звернулась до суду письмовим зобов'язанням про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
Таким чином, зважаючи на високу інтенсивність встановлених при розгляді клопотання ризиків, з урахуванням їх особистих характеристик, суд приходить до висновку, що до обвинуваченого слід застосувати винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
При цьому, слідчим суддею не встановлено законодавчих обмежень щодо застосування до обвинуваченого вказаного запобіжного заходу, оскільки п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України передбачено, що запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Слідчий суддя, відповідно до положень ч. 4 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , враховуючи фактичні обставини кримінального провадження, суспільну небезпечність інкримінованих діянь, не визначає розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства.
З урахуванням встановлених вище обставин кримінального правопорушення та наданих стороною обвинувачення доказів на підтвердження викладених у клопотанні доводів про те, що ризики вчинення ОСОБА_4 дій, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшилися, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та продовження відносно ОСОБА_4 дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, оскільки прокурором доведено, що зазначені обставини на цьому етапі кримінального провадження виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.
Окрім того, заслухавши позицію сторін, вивчивши обвинувальний акт, суд вважає, що кримінальне провадження підлягає призначенню до судового розгляду з наступних підстав.
Угод про визнання винуватості у порядку ст.ст. 468-475 КПК України до суду не надійшло. Підстав для закриття кримінального провадження не вбачається. Обвинувальний акт складено у відповідності до вимог кримінально-процесуального законодавства, при його затвердженні прокурором дотримані вимоги закону. Підстав для направлення обвинувального акту для визначення підсудності не встановлено. Дане кримінальне провадження підсудне Центрально-Міському районному суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Таким чином, в наявності достатні підстави для призначення даного кримінального провадження до судового розгляд
Виходячи з викладеного та керуючись ст.ст. 177, 314-316, 331 КПК України суд, -
постановив :
Клопотання прокурора Криворізької центральної окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Застосований ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час досудового розслідування захід забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ «Криворізька установа виконання покарань №3» продовжити на строк 60 днів, тобто по 01 червня 2024 року включно, без визначення розміру застави.
Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 162 КК України призначити до судового розгляду у відкритому судовому засіданні в приміщенні Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, поверх 5, зал судових засідань № 5 (Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Першотравнева, 12) на 12 квітня 2024 року на 13 годину 00 хвилин.
Строк дії ухвали в частині продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою встановити до 01 червня 2024 року включно.
Ухвала в частині продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Оскарження ухвали не зупиняє її дію та не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Повний текст ухвали проголошено 05 квітня 2024 року о 15-00 год.
Суддя ОСОБА_1