Справа № 192/471/24
Провадження № 1-в/192/42/24
08 квітня 2024 року Солонян ський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Солоне Солонянського району Дніпропетровської області в режимі відеоконференції клопотання засудженого
ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. вільне Криничанського району Дніпропетровської області, на даний час відбуває покарання в Державній установі «Солонянська виправна колонія (№21)», засудженого вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 березня 2019 року за ч. 1 ст. 153, ч. 2 ст. 187 КК України, ст. 70 КК України до 8 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна,
про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання
за участю учасників провадження:
прокурора - ОСОБА_4 ,
представника ДУ «СВК (№21)» - ОСОБА_5 ,
засудженого (в режимі відеоконференції) - ОСОБА_3 ,
Початок строку: 27.02.2018 року
Кінець строку: 27.08.2026 року
Засуджений ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про його умовно-дострокове звільнення. У судовому засіданні клопотання підтримав та просив його задовольнити.
Прокурор заперечував проти задоволення клопотання, оскільки вважав, що засуджений лише стає на шлях виправлення, проте умовно-дострокове звільнення є передчасним.
Представник адміністрації Державної установи «Солонянська виправна колонія № 21» в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечувала, підтримавши думку прокурора.
Суд, вислухавши засудженого, представника адміністрації Державної установи «Солонянська виправна колонія № 21», прокурора, дослідивши матеріали справи, вивчивши матеріали особової справи засудженого вважає, що клопотання не підлягає задоволенню у зв'язку з наступним.
Відповідно до ст. 81 КК України до осіб, які відбувають покарання, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, якщо засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення, тобто умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому суд ретельно з'ясовує ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засудженого, а також його наміри щодо прилучення до суспільно-корисної праці.
Висновок про можливість застосування умовно-дострокового звільнення засудженого повинен ґрунтуватися на аналізі даних про його поведінку за весь час відбуття покарання, в тому числі й даних, що характеризують ступінь тяжкості вчиненого злочину і особу засудженого в цілому. При цьому основним, вирішальним є не факт відбуття певної частини покарання, а виправлення засудженого.
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання є заохочувальною нормою кримінального та кримінально-виконавчого законодавства, оскільки має на меті стимулювання засуджених до чіткого виконання правил внутрішнього розпорядку, дотримання вимог режиму відбування покарання, прагнення до продуктивної праці, відшкодування матеріальних збитків, нанесених злочином, каяття у скоєному злочині.
Доцільність умовно-дострокового звільнення визначається тим, що засуджений за певний час перебування у місцях позбавлення волі виправився, змінив поведінку, з огляду на що відсутня необхідність повного відбування призначеного судом строку покарання.
Як встановлено в судовому засіданні, засуджений ОСОБА_3 в установах виконання покарань за останньою судимістю знаходиться з 28 лютого 2018 року.
У Державній установі «Солонянська виправна колонія № 21» знаходиться з 27 червня 2019 року, на даний час відбув 2/3 строку покарання. Працевлаштований старшим днювальним клубу.
Згідно характеристики засуджений ОСОБА_3 за час відбування покарання характеризується задовільно. Мав три стягнення, які на даний час погашені, а також 11 заохочень за зразкову поведінку та сумлінне ставлення до праці. У взаємовідносинах з іншими засудженими не конфліктний, адекватно реагує на критику на свою адресу. Дотримується правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом. Утримує в чистоті та порядку спальне місце та приліжкову тумбочку, має охайний зовнішній вигляд. Дбайливо ставиться до майна установи і предметів, якими користується при виконанні дорученої роботи, здійснює за ними належний догляд, використовує тільки за призначенням. Виконує передбачені законом вимоги персоналу установи. Приймає участь в роботі самодіяльних організацій, проявляє соціально-корисну активність і організації їх роботи.
03 листопада 2023 року комісією установи було відмовлено ОСОБА_3 у застосуванні до нього умовно-дострокового звільнення відповідно до ст. 81 КК України, як особі, яка не стала на шлях виправлення.
З довідки про заохочення та стягнення з'ясовано, що на даний період часу ОСОБА_3 має 11 заохочень. Разом з тим, за весь період відбування покарання до ОСОБА_3 було застосовано три стягнення у вигляді догани, суворої догани та 5 діб карцеру, які на даний час є погашеними. Також з матеріалів особової справи з'ясовано, що 13 липня 2020 року у засудженого було вилучено заборонений предмет та з ним проводилася профілактична бесіда.
Суд зазначає, що під час вирішення питання про умовно-дострокове звільнення суд не повинен звертати уваги на стягнення, які вже погашені, оскільки суд оцінює не випадки застосування конкретних стягнень, а поведінку засудженого за весь час відбування покарання, який розпочався у ОСОБА_3 з 28 лютого 2018 року.
Визначаючи ступінь поведінки засудженого за весь період відбування покарання, суд виходить з того, що сумлінна поведінка полягає у дотриманні правил внутрішнього розпорядку, беззаперечному виконанні законних вказівок і розпоряджень адміністрації органів кримінально-виконавчої системи, відсутності порушень дисципліни. Це поведінка, на яку повинні орієнтуватися інші особи, які відбувають покарання.
З огляду на застосовані до засудженого стягнення, які хоча і є погашеними, проте суд вважає, що його поведінка не є сумлінною.
Згідно наявних в особовій справі характеристик, засуджений за весь період відбування покарання характеризувався як задовільно, так і посередньо.
Суд зазначає, що згідно п. 1 ч. 1 ст. 9 КВК України, неухильно додержуватися правил поведінки, які передбачені для засуджених, є обов'язком засудженого, і виконання даного обов'язку є лише одним з критеріїв, зазначених вище, які в своїй сукупності дають підстави вважати, що засуджений довів своє виправлення.
Сумлінною поведінка у засудженого повинна бути весь час відбування покарання.
Згідно Висновку щодо ступеня виправлення засудженого, ОСОБА_3 набрав лише 55 балів.
З урахуванням зазначених обставин, суд вважає, що працевлаштування та відбуття певної частини покарання не надає безумовного права на застосування до ОСОБА_3 умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
Враховуючи викладене суд, оцінивши в сукупності досліджені докази вважає, що засуджений на даний час не довів сумлінною поведінкою та ставленням до праці свого виправлення.
На підставі наведеного та керуючись ст. 81 КК України, ст.ст. 537, 539 КПК України, суд
Відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_3 про звільнення його від відбування покарання умовно-достроково.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення через Солонянський районний суд Дніпропетровської області, а засудженим - з моменту вручення йому її копії.
Суддя ОСОБА_1