Справа № 214/1303/24
2/214/2185/24
08 квітня 2024 року м. Кривий Ріг
Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Євтушенка О.І.,
за участю:
секретаря судового засідання - Сотнікової А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження мирову угоду, укладену між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у цивільній справі за позовною заявою представника ОСОБА_1 - адвоката Рясного Владислава Денисовича до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Приватне акціонерне товариство «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-
Адвокат Рясний В.Д., діючи від імені та в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовною заявою 08.02.2024, в якій просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 25 941 грн. 08 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та 40 000 грн. 00 коп. - моральної шкоди; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 15 000 грн., витрати по сплаті судового збору та послуг з оцінки майна 3500 грн.
Ухвалою суду від 12.02.2024 позовну заяву прийнято до розгляду з відкриттям спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с.52).
29.02.2024 на електронну пошту суду надійшла мирова угода, укладена між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на основі взаємних уступок, за умовами якої задля закінчення розгляду справи та вирішення спору миром сторони домовились між собою про таке:
- відповідач відшкодовує позивачеві грошові кошти у розмірі 20 000 грн. - витрати по відновленню пошкодженого майна. Відповідно до цього, момент здійснення повного відшкодування коштів та відсутності претензій з боку позивача до відповідача підтверджується складеною розпискою про отримання коштів від 27.02.2024;
- у свою чергу, позивач відмовляється від своїх вимог до відповідача щодо: відшкодування витрат у розмірі 25 941 грн. 08 коп. як шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди; відшкодування витрат в розмірі 40 000 грн. як моральної шкоди; відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 15 000 грн. та витрат по сплаті судового збору; відшкодування витрат на оплату послуг з оцінки об'єкта рухомого майна 3500 грн.
На вищезазначених умовах сторони просять затвердити мирову угоду, закрити провадження у справі та на підставі ст.7 Закону України «Про судовий збір» повернути позивачеві сплачений при зверненні до суду судовий збір у повному обсязі.
Про свою участь в судовому засіданні жоден з учасників справи не заявив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином у встановленому законом порядку. Заяв про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило.
Суд, дослідивши письмові матеріали цивільної справи, зміст та вимоги мирової угоди, доходить такого висновку.
Вирішуючи питання щодо можливості затвердження мирової угоди суд зазначає, що відповідно до ч.7 ст.49 ЦПК України сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії судового процесу.
За змістом ч.ч.1-4 ст.207 ЦПК України, мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу. Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією ж ухвалою одночасно закриває провадження у справі.
За своєю правовою природою мирова угода - це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору, на умовах погоджених сторонами та є завершенням судового провадження, що свідчить про врегулювання судового спору між сторонами. Затверджена судом мирова угода за своєю правовою природою є правочином, який за загальними принципами цивільного законодавства, має бути виконаний за правилами ст.ст.509, 525, 526 ЦК України. Визнанням мирової угоди суд засвідчує відповідність умов цієї угоди вимогам закону та дотримання балансу законних прав та інтересів сторін, дотримання вимог (принципу) справедливості судового рішення у спосіб, визначений в умовах мирової угоди.
З наявних у справі матеріалів слідує, що предмет спору стосується відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданих ОСОБА_1 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 07.11.2023 за його участю та сталася з вини ОСОБА_2 .
Зі змісту укладеної сторонами мирової угоди від 29.02.2024 слідує, що на ґрунті взаємних уступок та досягнутої домовленості ОСОБА_2 відшкодував ОСОБА_1 узгоджену ними суму шкоди в розмірі 22 000 грн. Кошти позивач отримав від відповідача 27.02.2024, про що надав відповідну розписку з підтвердженням відсутності у нього до ОСОБА_2 будь-яких претензій майнового та немайнового характеру та із зобов'язанням відмовитись від позовної заяви.
Таким чином, фактично сторони врегулювали спір 27.02.2024, тобто до моменту укладення мирової угоди 29.02.2024. Вищезазначена обставина свідчить про те, що безпосередньо на момент укладення мирової угоди предмет спору між сторонами вже був відсутній з огляду на врегулювання спору на основі досягнутої домовленості та фактичного відшкодування збитків в узгодженому розмірі. Зазначене свідчить про фактичну відсутність умов мирової угоди, які б підлягали виконанню сторонами у разі її затвердження судом, що суперечить як характеру мирової угоди, так і процесуальній суті ухвали про її затвердження як виконавчого документу, тобто викладені в мировій угоді від 29.02.2024 умови є не виконуваними в силу їх виконання сторонами до укладення правочину.
Згідно з п.1 ч.5 ст.207 ЦПК України суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є не виконуваними.
Отже, як вбачається з даної норми цивільного процесуального законодавства, обов'язковою умовою затвердження мирової угоди між сторонами, в тому числі, з виходом за межі предмету спору, є те, що вказана мирова угода повинна відповідати закону та бути виконуваною. Однак, враховуючи встановлення невідповідності умов угоди вимогам процесуального закону та включення до неї умов, які є не виконуваними з огляду на їх попереднє виконання сторонами, суд, вважає, що правові підстави для затвердження мирової угоди у даному випадку відсутні.
Керуючись ст.ст.51, 53, 223, 260, 261, 353 ЦПК України, суд, -
Відмовити у затвердженні мирової угоди, укладеної між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 29.02.2024 у цивільній справі №214/1303/24.
Продовжити судовий розгляд цивільної справи за позовною заявою представника ОСОБА_1 - адвоката Рясного Владислава Денисовича до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Приватне акціонерне товариство «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - у загальному порядку за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання судом та апеляційному оскарженню окремо від рішення суду не підлягає. Заперечення на неї можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Ухвалу суду складено та підписано без проголошення 08.04.2024.
Суддя О.І. Євтушенко