гСправа № 187/510/24 Провадження №1-кп/0187/64/24
08 квітня 2024 року смт. Петриківка
Петриківський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , учасників кримінального провадження прокурора ОСОБА_3 , потерпілого ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Петриківка в залі суду кримінальне провадження № 12023041520000399 від 26.12.2023 відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Єлизаветівки, Петриківського району, Дніпропетровської області, громадянина України, маючого середню спеціальну освіту, офіційно не працевлаштованого, одруженого, має на утриманні малолітню доньку ОСОБА_7 , 2023 р.н. та малолітнього сина ОСОБА_8 , 2008 р.н., зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий
у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 2861 Кримінального кодексу України,-
Встановив:
ОСОБА_5 25 грудня 2023 року близько 16 години 30 хвилин, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння (виявлений етиловий спирт у концентрації 1,70 %о - в крові та 2,96 %о - в сечі), чим заздалегідь позбавив себе можливості об'єктивно оцінювати дорожню обстановку і координувати свої дії, керуючи технічно справним автомобілем «Ford Focus» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , належить ОСОБА_9 , рухався по засніженому рихлим снігом асфальтобетонному покриттю проїзної частини автодороги С - 041206, що проходить по території Петриківської ОТГ Дніпровського району Дніпропетровської області, за межами населеного пункту, рухаючись з боку м. Кам'янське в напрямку с. Іванівка, перевозячи на передньому пасажирському сидінні ОСОБА_4 , на задньому пасажирському сидінні справа ОСОБА_10 та зліва ОСОБА_11 .
У ході подальшого руху в цих же умовах, 25 грудня 2023 року о 16 годині 30 хвилин, поблизу мосту через річку, яка проходить повз с. Куліші автодороги С - 041206, що проходить по території Петриківської ОТГ Дніпровського району Дніпропетровської області , водій ОСОБА_5 , проявляючи кримінальну протиправну самовпевненість, не маючи будь-яких перешкод технічного і фізичного характеру для забезпечення безпечного руху, при відсутності зовнішніх факторів, які б змушували його порушувати вимоги Правил порожнього руху України, не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя і здоров'я громадян, маючи змогу постійно контролювати рух та безпечно керувати автомобілем, не урахувавши дорожню обстановку, рухаючись зі швидкістю приблизно 70 км/год., внаслідок чого, втратив контроль над керуванням транспортного засобу, виїхав на зустрічну смугу для руху в некерованому стані продовжив рух, де лівою задньою боковою частиною зіткнувся з передньою (більш лівою) частиною вантажного автомобіля «МАN ТGХ 18.440» реєстраційний номер НОМЕР_3 в зчепленні із спеціалізованим напівпричепом марки «ВАRТОLЕТТІ 2 F111Е» реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_12 , який рухався у зустрічному напрямку.
Своїми діями водій ОСОБА_5 грубо порушив вимоги п. п. 1.3, 1.5, 2.3 б), 2.9 а), 12.1 Правил дорожнього руху, в яких вказано:
п. 1.3: «Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих правил, а так само бути взаємно ввічливими»;
п. 1.5: «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;
п. 2.3: «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:
б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування ним у дорозі»;
п. 2.9: «Водієві забороняється:
а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції»;
п. 12.1: «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним».
Порушення п. 12.1 Правил дорожнього руху з технічної точки зору, знаходиться в причинному зв'язку з настанням події даної дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої пасажиру ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заподіяно тілесні ушкодження у вигляді: сполучена тупа травма тіла (синець на зовнішній поверхні правого плеча в нижній третині, синець на внутрішній поверхні лівого колінного суглоба, синець на передній поверхні правої гомілки в верхній третині з переходом на середню третину з садном на його фоні, три розриви лівої легені по задній поверхні, розрив правої долі печінки, розрив ложа жовчного міхура, переломи по середнє-пахвинній лінії справа 2-10 ребра, зліва по середнє-пахвинній лінії 3-8 ребра, по лопатковій лінії зліва 4-8 ребра, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, по ознаці небезпеки для життя.
Смерть ОСОБА_11 , 1949 року народження, настала ІНФОРМАЦІЯ_3 о 13:30 годині в КНП КАЇР «МЛШМД», від сполученої тупої травми тіла, яка ускладнилася травматичним шоком, що підтверджується морфологічно (три розриви лівої легені по задній поверхні, розрив правої долі печінки, розрив ложа жовчного міхура, переломи по середнє-пахвинній лінії справа 2-10 ребра, зліва по середнє-пахвинній лінії 3-8 ребра, по лопатковій лінії зліва 4-8 ребра, синець на зовнішній поверхні правого плеча в нижній третині, синець на внутрішній поверхні лівого колінного суглоба, синець на передній поверхні правої гомілки у верхній третині з переходом на середню третину з садном на його фоні) та даними гістологічного дослідження. Встановлена тупа травма тіла перебуває в прямому причинному зв'язку з настанням смерті.
Таким чином, своїми діями ОСОБА_5 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 2861 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що спричинили смерть потерпілого.
Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_5 свою вину в інкримінованому йому злочині визнав повністю, фактичні обставини справи не оспорював. Пояснив, що 25.12.2023 він вживав алкогольні напої в тому числі і разом з потерпілим ОСОБА_4 та його матір'ю ОСОБА_11 , після чого він за проханням ОСОБА_4 повіз на автомобілі «Ford Focus» його та його матір ОСОБА_11 до с. Могилів. Однак внаслідок того, що на дорозі була ожеледь, він втратив контроль над керуванням транспортного засобу, виїхав на зустрічну смугу для руху в некерованому стані продовжив рух, де лівою задньою боковою частиною зіткнувся з передньою лівою частиною вантажного автомобіля «МАN», який рухався у зустрічному напрямку. У вчиненому щиро розкаюється. Також повідомив, що потерпілий до нього жодний претензій не має, оскільки він йому відшкодував матеріальні та моральні збитки.
Потерпілий ОСОБА_4 в судовому засіданні підтвердив, що обвинувачений повністю відшкодував йому завдані матеріальні і моральні збитки, жодних претензій він до нього не має, просив суд враховуючи вказані обставини призначити покарання не пов'язане з позбавленням волі.
На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників процесу, судом визнано недоцільним дослідження доказів, стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений та інші учасники правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позицій немає, а також сторонам роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Суд враховує, що відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 27.02.1980 року (скарга № 6903/75) Девеер проти Бельгії (Deweerv. Belgium) держава та її судові органи зобов'язані забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних справ шляхом спрощеного та скороченого розгляду, і суд має перевірити, чи не був такий вибір зумовлений виключно бажанням завершити справу швидко, без участі повної судової процедури та не привертаючи уваги громадськості та засобів масової інформації, чи бажанням бути обвинуваченим у вчиненні менш тяжких злочинів, заручившись підтримкою прокурора щодо отримання менш суворого покарання або взагалі звільнення від покарання за окремими епізодами справи.
Прийняття такого рішення свідчить про те, що обставини, які сторони не оспорюють, будуть вважатися встановленими в судовому засіданні і суд буде це враховувати при постановленні вироку. Крім того, це повністю узгоджується з вимогами п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Суд пересвідчився, що позиція учасників судового провадження, щодо розгляду справи у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, є добровільною і не пов'язана з вищевказаними чинниками.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що спричинили смерть потерпілої ОСОБА_11 , доведена та знайшла своє підтвердження в судовому засіданні поза розумним сумнівом, в зв'язку з чим його дії вірно кваліфіковано за ч. 3 ст. 2861 КК України.
Вирішуючи питання про призначення покарання суд керується наступним.
Відповідно до ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
При цьому, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Значна роль покарання у боротьбі зі злочинністю не повинна сприйматися як підстава для того, щоб зробити жорстокішим покарання. У багатьох випадках жорстокість покарання переконує винного в його несправедливості, робить самого засудженого більш жорстоким, породжує в його свідомості почуття образи, неповаги до суспільства, держави, її законів. Тому значення покарання в боротьбі зі злочинністю визначається не його жорстокістю, а неминучістю, своєчасністю, справедливістю і невідворотністю його застосування за кожний вчинений злочин. Роль і значення покарання багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. У кожному конкретному випадку суд повинен призначити покарання з дотриманням вимог і положень ст. 65 КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Воно має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових злочинів.
Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність. Мета покарання це те, чого прагне досягти держава, застосовуючи його щодо особи, яка вчинила злочин. Закон чітко визначає такі цілі покарання, як: кара як відплата засудженому за вчинений злочин; виправлення засудженого; запобігання вчиненню нових злочинів самим засудженим; запобігання вчиненню нових злочинів з боку інших осіб.
Так судом встановлено, що ОСОБА_5 одружений, має на утриманні двох неповнолітнії рідних дітей, а також двох неповнолітніх дітей його дружини ОСОБА_13 , за місцем проживання характеризується задовільно, не перебуває на обліку у лікаря психіатра і нарколога, раніше притягався до кримінальної відповідальності, однак в силу ст.. 89 КК України визнається таким, що не має судимості.
Як обставини, що згідно ст. 66 КК України пом'якшують покарання суд враховує щире каяття та добровільне відшкодування завданих злочином збитків.
Обставин, які в силу статті 67 КК України обтяжують покарання, судом не встановлено.
Суд враховує суспільну небезпечність вчиненого ОСОБА_5 кримінального правопорушення та ступінь його тяжкості, який згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, вчинених з необережності.
Згідно з вимогами ст. 69 КК України, за наявності декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного, суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
Застосування ст. 69 КК України можливе за наявності у кримінальному провадженні виняткових обставин, які дають підстави розраховувати на досягнення мети покарання. При цьому, наявні обставини, що пом'якшують покарання, мають істотно знижувати ступінь тяжкості вчиненого. Ці обставини надають специфічних особливостей, які свідчать, що вчинене діяння виходить за межі типових злочинів такого виду і ступінь його тяжкості порівняно з ними значно менший.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 усвідомив суспільну небезпечність своїх дій, визнав свою вину та щиро розкаявся у вчиненому.
Суд зазначає, що розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочинних дій, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в визнанні негативних наслідків злочину для потерпілої особи, намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого.
Враховуючи наведені вище обставини, вище встановлені дані про особу обвинуваченого, факт примирення з потерпілим, відшкодування йому спричиненої шкоди, прохання потерпілого призначити обвинуваченому покарання, не пов'язане з позбавленням волі, відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд вважає зазначені обставини такими, що істотно знизили ступінь тяжкості вчиненого злочину обвинуваченим, тому у даному конкретному випадку призначення останньому основного покарання у виді позбавлення волі навіть на мінімальний строк, передбачений санкцією ч. 3 ст. 286-1 КК України є занадто суворим.
Тому суд дійшов висновку про можливість перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті ч. 3 ст. 286-1 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, що буде справедливим і достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
При призначенні обвинуваченому виду та розміру основного покарання суд, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, фактичні обставини справи, наслідки, які настали внаслідок кримінально-протиправних дій обвинуваченого, думки потерпілого, який я просив призначити обвинуваченому покарання, не пов'язане з позбавленням волі, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, має на утриманні неповнолітніх дітей, за місцем проживання характеризується задовільно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, а також те, що потерпілий жодних претензій до обвинуваченого не має, цивільний позов до суду не подавав, дійшов висновку, що зазначені обставини у своїй сукупності вказують на формування в обвинуваченого позитивних установок та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення та дають підстави для застосування статті 69 КК України з призначенням основного покарання більш м'якого , не зазначеного в санкції статті ч. 3 ст. 286-1 КК України.
Таким чином, призначення обвинуваченому основного покарання у даному кримінальному провадженні у виді обмеження волі на строк 5 років відповідатиме вимогам ст. 50 КК України, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень як обвинуваченим так і іншими особами, не ставитиме особистий і надмірний тягар для обвинуваченого, що є складовим елементом принципу верховенства права відповідно до практики Європейського суду з прав людини (справа «Скополла проти Італії» від 17.09.2009 року, справа «Ізмайлов проти Росії» від 16.10.2008 року).
При вирішенні питання про доцільність застосування додаткового покарання,передбаченого ч.4ст.286-1КК України,суд враховує, що відповідно до п.21Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 23 грудня 2005 року « Про практику застосування судами України законодавства у с правах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 і ст. 287 КК необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов'язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно. Позбавлення права керувати транспортними засобами можна застосовувати як додаткове покарання незалежно від того, що особу вже було позбавлено такого права в адміністративному порядку.
Відтак, суд враховує обставини вчинення злочину, тяжкі наслідки, а відтак визнає за можливе застосовувати до обвинуваченого покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами в максимальному розмірі, що передбачений санкцією ч. 3 ст. 286-1 КК України, оскільки обвинувачений і раніше притягався до адміністративної відповідальності за порушення ПДР, грубо порушив Правила дорожнього руху України, дозволив собі вживати алкогольні напої, керувати транспортним засобом і наражати на небезпеку оточуючих осіб, в тому числі учасників дорожнього руху. Вказане додаткове покарання сприятиме виправленню обвинуваченого в частині суворого дотримання в подальшому Правил дорожнього руху України.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 у виді домашнього арешту в нічний час слід скасувати.
Процесуальні витрати за проведення судової експертизи № СЕ-19/104-24/496-ІТ від 16.01.2024 на суму 3407,76 грн., № СЕ-19/104-24/509-ІТ від 15.01.2024 на суму 3407,76 грн., № СЕ-19/104-24/498-ІТ від 23.01.2024 на суму 7572,8 грн., № СЕ-19/104-24/6463-ІТ від 16.02.2024 на суму 3786,40 грн. необхідно стягнути з ОСОБА_5 на користь держави.
Арешт, накладений ухвалами слідчого судді Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 27.12.2023, необхідно скасувати.
Долю речових доказів вирішити на підставі ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись статтями 368-370 КПК України, суд, -
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 2861 КК України та із застосуванням вимог ст. 69 КК України призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 05 (п'ять) років, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 10 (десять) років.
Запобіжний захід у виді домашнього арешту в нічний час, скасувати.
Скасувати арешт, накладений ухвалами слідчого судді Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 27.12.2023 на автомобіль марки «FORD FOCUS» реєстраційний номер НОМЕР_1 ; на автомобіль марки «MAN TGX 18.440» реєстраційний номер НОМЕР_3 , на спеціалізований напівпричіп марки «BARTOLETTI 2 F111E» реєстраційний номер НОМЕР_4 .
Речові докази: автомобіль марки «FORD FOCUS» реєстраційний номер НОМЕР_1 ; автомобіль марки «MAN TGX 18.440» реєстраційний номер НОМЕР_3 ; спеціалізований напівпричіп марки «BARTOLETTI 2 F111E» реєстраційний номер НОМЕР_4 - повернути за належністю.
Процесуальні витрати за проведення судової експертизи № СЕ-19/104-24/496-ІТ від 16.01.2024 на суму 3407,76 грн., № СЕ-19/104-24/509-ІТ від 15.01.2024 на суму 3407,76 грн., № СЕ-19/104-24/498-ІТ від 23.01.2024 на суму 7572,8 грн., № СЕ-19/104-24/6463-ІТ від 16.02.2024 на суму 3786,40 грн. стягнути з ОСОБА_5 на користь держави.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Петриківський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя: ОСОБА_1