Справа № 187/1352/23
1-кс/0187/86/24
"02" квітня 2024 р.
Петриківський районний суд Дніпропетровської області
у складі слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю скаржника ОСОБА_3 ,
його представника адвоката ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в селищі Петриківка матеріали скарги адвоката ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , на повідомлення про підозру від 30.12.2023 у кримінальному провадженні №42023042150000079 від 06.07.2023,-
28.03.2024 до суду надійшла скарга адвоката ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , на повідомлення про підозру від 30.12.2023 у кримінальному провадженні №42023042150000079 від 06.07.2023.
В своїй заяві скаржник зазначив, що в кримінальному провадженні №42023042150000079 від 06.07.2023, ОСОБА_3 30.12.2023 оголошено підозру у вчиненні кримінальних правопорушень. Однак, вказані в повідомленні про підозру обставини та факти протирічать матеріалам справи, доказам та не відповідають дійсності. Зазначає, що ОСОБА_3 ніяких документів не підробляв та не використовував підроблених документів, тому він не згоден з пред'явленою підозрою повністю та бажає оскаржити вказану підозру від 30.12.2023 використовуючи своє право на оскарження повідомлення про підозру, яке закріплене в КПК України. Підставами для скасування повідомлення про підозру виділяє: 1) необґрунтованість підозри, оскільки аналіз змісту повідомлення про підозру не містить виклад конкретних обставин та обґрунтування, які можуть об'єктивно вказати на дії ОСОБА_3 як на причетність ОСОБА_3 до вчинення інкримінованого йому злочину, кримінального правопорушення; 2) матеріали кримінального провадження не містять жодних даних, які б вказували на заподіяння шкоди, на цій підставі повідомлення про підозру є необґрунтованим та підлягає скасуванню; 3) відповідно діючого законодавства України досудове слідство по ч. 4 ст.358 КК України не проводиться, розгляд матеріалів за вказаною статтею проводиться в порядку дізнання; 4) підставою для скасування повідомлення про підозру ОСОБА_3 також є сплив строку давності притягнення до кримінальної відповідальності; 5) відповідно до п.6 ч. 1 ст. 277 КПК України письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором та має містити стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру, вказані у Законі обставини відсутні у повідомлені про підозру ОСОБА_3 від 30.12.2023.
Справа була призначена на 28.03.2024.
В судовому засіданні заявником подано заяву про відвід слідчому судді, яка була передана до канцелярії суду для визначення складу суду.
Ухвалою судді Петриківського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_6 від 01.04.2024 в задоволенні заяви про відвід слідчому судді ОСОБА_1 відмовлено.
Розгляд скарги призначено на 02.04.2024.
В судовому засіданні скаржник підтримав свою скаргу, просив її задовольнити. Також адвокат ОСОБА_4 додав, що підозра оголошена неналежному суб'єкту.
Прокурор заперечував проти скарги, оскільки оголошення підозри було здійснено у відповідності до норм КПК України. Для цілей повідомлення про підозру стороною обвинувачення дотримано стандарту переконання «достатність доказів». При цьому, зауважує, що питання правильності кваліфікації дій підозрюваної особи, як і наявності чи відсутності в її діях складу злочину, вирішуються виключно вироком суду. Таким чином, вважаю, що скарга адвоката є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, оскільки повідомлення про підозру здійснено на підставі достатніх доказів для його підозри кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358 КК України, ч. 4 ст. 190 КК України (в редакції згідно із Законами № 270-VI від 15.04.2008, № 2617-VIII від 22.11.2018), ч. 1 ст. 209 КК України, містить відомості, передбачені положеннями ст. 277 КПК України, у тому числі виклад фактичних обставин кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_3 , із зазначенням суттєвих обставин, які були відомі стороні обвинувачення на момент повідомлення про підозру ОСОБА_3 .
Заслухавши пояснення, дослідивши матеріали справи суд виходить з такого.
Згідно з ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Положеннями ч. 1 ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений ч. 1 ст. 303 КПК України, п. 10 якої передбачено, що на досудовому провадженні може бути оскаржено, серед іншого, повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.
Судовим розглядом встановлено, що слідчим відділенням відділення поліції №10 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровської області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №42023042150000079, в межах якого 30.12.2023 ОСОБА_3 повідомлено про підозру за ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 209 КК України.
28.03.2024 захисник звернувся до суду зі скаргою на повідомлення про повідомлення про підозру.
28.03.2024 стороні захисту безпосередньо вручено повідомлення про закінчення досудового розслідування в даному кримінальному провадженні.
З 29.03.2024 сторона захисту розпочала ознайомлення з матеріалами справи.
Процесуальна процедура повідомлення про підозру регулюється положеннями Глави 22 КПК України: порядок вручення повідомлення про підозру, передбачений ст. 278 КПК України; випадки повідомлення про підозру, передбачені ст. 276 КПК України; зміст повідомлення про підозру - ст. 277 КПК України.
Аналіз зазначених норм кримінального процесуального закону дає підстави вважати, що при розгляді скарги на повідомлення про підозру підлягає з'ясуванню виключно дотримання під час повідомлення про підозру положень Глави 22 КПК України.
У ході розгляду скарги судом встановлено, що повідомлення про підозру 30.12.2023 за формою та змістом відповідає вимогам ст. 277 КПК України та містить у собі відомості, передбачені вказаною статтею, у тому числі містить зміст підозри та стислий виклад фактичних обставин кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_3 , під час вручення повідомлення про підозру було дотримано вимоги ст. 278 КПК України, повідомлення про підозру було здійснено за наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінальних правопорушень, які давали можливість дійти висновку про ймовірну причетність ОСОБА_3 до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч 4 ст. 358, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 209 КК України.
Доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_3 ніяких документів не підробляв та не використовував їх, а земельна ділянка 0,6 га в дійсності надавалась ОСОБА_3 на підставі рішення сільської ради №100-13/ХХІІІ від 27.09.2000, тобто в законний спосіб, але в 2021 році в Державний акт помилково внесено невірну інформацію, що підтверджується зібраними доказами; помилки внесені особою, яка підписувала (виписувала) акт (дані якої і зазначені в акті), тому не може бути притягнутим до відповідальності власник земельної ділянки; слідчий суддя вважає такими, що підлягають перевірці під час досудового розслідування та під час безпосереднього дослідження судом доказів під час судового провадження, оскільки з урахуванням положень ст. 17 КПК України не входить до предмету судового розгляду, який здійснюється слідчим суддею відповідно до положень п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України на стадії досудового розслідування, та може бути лише предметом безпосереднього судового розгляду кримінального провадження.
Повнота та всебічність проведеного розслідування не є тими обставинами, які мають оцінюватись слідчим суддею при з'ясуванні достатності доказів, що стали підставою для повідомлення особі про підозру.
Крім того, системний аналіз положень ст. 94 КПК України дає підстави стверджувати, що для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка доказів, наданих слідчому судді, здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх належності, допустимості та достатності для доведення вини чи невинуватості особи, тобто з метою вирішення обвинувачення по суті, а лише в тій мірі, щоб встановити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
До того ж, згідно з рішеннями ЄСПЛ у справах «Ільгар Маммадов проти Азербайджану» від 22.05.2014, «Гюзель Ердагез проти Туреччини» від 21.10.2008, «Чеботарі проти Молдови» від 13.11.2007, «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011, «K.F. проти Німеччини» від 27.11.1997, «Волох проти Польщі» від 02.11.1996 «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
Крім того, Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення (зокрема у рішеннях по справах «Броуган та інші проти Сполученого Королівства» від 29.11.1988 та «Мюррей проти Сполученого Королівства» від 23.10.1994).
Тобто, на стадії досудового розслідування слідчий суддя може оцінити лише достатність зібраних доказів для підозри певної особи у вчиненні кримінального правопорушення, не вдаючись до їх об'єму, що є достатнім для засудження особи.
Обставини вчинення підозрюваною особою конкретних дій, наявність у діях складу кримінального правопорушення, доведеність винуватості особи чи спростування цього, потребують перевірки та оцінки в сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування та судового провадження кримінального провадження.
Тобто, перед слідчим суддею не ставиться питання доведеності поза розумним сумнівом вини підозрюваного у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, а лише вирішується питання щодо обґрунтованості підозри.
Крім того, слідчий суддя позбавлений можливості при здійсненні судового контролю на стадії досудового розслідування вдаватись до оцінки показань з точки зору їх правдивості, належності, допустимості та достатності, оскільки в силу положень ст. 23 КПК України це є прерогативою суду в ході судового провадження кримінального провадження по суті висунутого обвинувачення. На стадії досудового розслідування така оцінка належить до повноважень сторони обвинувачення, і в силу вимог статей 22, 26, 93, 220 КПК України сторона захисту не позбавлена можливості обстоювати свою позицію засобами, передбаченими цим Кодексом шляхом ініціювання слідчих (розшукових) та процесуальних дій з метою підтвердження чи спростування тих обставин, на які вона посилається у даній скарзі для надання їм належної оцінки органом досудового розслідування та прокурором.
Згідно з положеннями п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, ч. 5 ст. 21 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII) до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні. Способи такого контролю обмежені визначеною кримінальним процесуальним законом процедурою, яка передбачає, в тому числі, чіткий розподіл повноважень та недопустимість перебирання на себе слідчим суддею, як і судом, функцій органів державного обвинувачення та досудового розслідування.
Як встановлено в ході судового розгляду, на час повідомлення ОСОБА_3 підозри існували достатні факти та відомості, які могли б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що ОСОБА_3 ймовірно причетний до вчинення інкримінованих правопорушень.
Слідчий суддя не приймає посилання сторони захисту щодо не можливості проведення досудового слідства за ч. 4 ст. 358 КК України, з огляду на приписи ч. 2 ст. 217 КПК України. Так, відповідно до вказаної частини дійсно не можуть бути об'єднані в одне провадження матеріали досудових розслідувань щодо кримінального проступку та щодо злочину, однак крім випадків, коли це може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду. У таких випадках розслідування злочину та кримінального проступку здійснюється за правилами досудового слідства. Положення глави 25 цього Кодексу в такому разі не застосовуються.
Сторона захисту не вказала, яким чином можлива відсутність шкоди впливає на необґрунтованість повідомлення про підозру від 30.12.2023, тому ці доводи суд до уваги не приймає.
Так само, суд не приймає до уваги доводи щодо спливу строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, як на підставу скасування повідомлення особі про підозру. Оскільки, закінчення строків давності є підставою для звільнення особи від кримінальної відповідальності, що здійснюється у порядку § 2 Глави 24 КПК України, зокрема, за клопотанням прокурора. Враховуючи межі розгляду скарги на повідомлення про підозру, слідчий суддя не встановлює підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності за спливом строків давності. Наявність цих обставин (сплив строків давності) з огляду на повноваження прокурора не є перешкодою для оголошення особі про підозру.
Згідно з вимогами ст. 307 КПК України за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого слідчим суддею постановляється ухвала про скасування рішення слідчого, зобов'язання припинити дію, зобов'язання вчинити певну дію, відмову у задоволенні скарги.
Таким чином, судовим розглядом встановлено, що стороною обвинувачення в ході повідомлення про підозри було дотримано вимоги Глави 22 КПК України, а доводи сторони захисту про необґрунтованість повідомлення підозри, повідомлення неналежному суб'єкту, є такими, що підлягають подальшому вирішенню судом під час ухвалення судового рішення при вирішенні обвинувачення по суті відповідно до ст. 368 КПК України в разі звернення до суду з обвинувальним актом, тобто за результатами судового провадження кримінального провадження в суді першої інстанції, а тому скарга захисника задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 303-307 КПК України, слідчий суддя, -
В задоволенні скарги адвоката ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , на повідомлення про підозру ОСОБА_3 від 30.12.2023 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 358, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 209 КК України, в кримінальному провадженні №42023042150000079 від 06.07.2023 - відмовити.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Повний текст ухвали буде складено та оголошено 08.04.2024 о 13:00 годині.
Слідчий суддя ОСОБА_1