Єдиний унікальний номер 205/744/24
1-кп/205/644/24
про продовження запобіжного заходу
8 квітня 2024 року місто Дніпро
Ленінський районний суд міста Дніпропетровська у складі
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2
розглянувши у судовому засіданні, в місті Дніпро кримінальну справу за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
у скоєні кримінальних правопорушень передбачених ч.3 ст. 15 ч.4 ст. 185, ч.4 ст. 187 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4 ,
потерпілої - ОСОБА_5
обвинуваченого - ОСОБА_3
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_6
В провадженні Ленінського районного суду міста Дніпропетровська перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у скоєні кримінальних правопорушень передбачених ч.3 ст. 15 ч.4 ст. 185, ч.4 ст. 187 КК України.
Під час судового засідання прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки ризики не зменшилися, а інші запобіжні заходи не зможуть забезпечити виконання обвинуваченим своїх зобов'язань, оскільки ОСОБА_3 будучи раніше неодноразово судимим знов обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, не працює, не має сталих соціальних зв'язків а тому з метою уникнення кримінальної відповідальності може переховуватися від суду.
Потерпіла ОСОБА_5 в судовому засідання підтримала клопотання прокурора та наполягала на продовженні запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_3 заперечував проти продовження запобіжного заходу посилаючись на необґрунтованість клопотання.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечував проти продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою оскільки вважає що більш м'який запобіжний захід зможе забезпечити процесуальну поведінку обвинуваченого. При цьому пояснив, що у обвинуваченого є житло в якому він проживає разом з батьками, і які не заперечують проти спільного проживання а також мають можливість утримання обвинуваченого. Також у ОСОБА_3 не має наміру переховуватися від суду, оскільки він сам бажає довести свою не причетність. Вважає, що цілодобовий домашній арешт зможе в повній мірі забезпечити процесуальну поведінку обвинуваченого.
Суд, заслухавши думки учасників судового засідання, приходить до наступного.
Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 30 грудня 2023 року, відносно ОСОБА_3 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який було продовжено ухвалою Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 20 лютого 2024 року. Строк дії ухвали спливає 19 квітня 2024 року.
Відповідно до вимог ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд, за наявності клопотань зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня його застосування.
Враховуючи неможливість до спливу строку обраного раніше (продовженого) обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою закінчити судовий розгляд кримінального провадження та прийняти остаточне рішення суд, керуючись зазначеними нормами процесуального права, зобов'язаний розглянути та вирішити питання щодо доцільності продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.
Так, відповідно до ст.183 ч.1 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини визначені в зазначеній статті.
Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 знаходиться на стадії судового розгляду, метою якого відповідно до глави 28 КПК України, є встановлення поза розумним сумнівом винуватості або невинуватості особи у зазначеному прокурором в обвинувальному акті кримінальному правопорушенні за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки доказів судом. Разом з тим, оцінці судом на зазначеній стадії кримінального провадження підлягають характер, тяжкість та наслідки кримінального правопорушення, а також наявність та/або продовження існування наведених прокурором ризиків, передбачених п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Вирішуючи питання продовження строку подальшого тримання особи під вартою, суд має встановити продовження існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки такої особи та можливість запобігти цим ризикам шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу.
Провадження по суті інкримінованого ОСОБА_3 обвинувачення знаходиться на стадії судового розгляду. Письмові докази ще не досліджені в повному обсязі, свідки не допитані.
Відповідно до змісту ч.3 ст.199 КПК України, однією з підстав для продовження строку тримання під вартою є наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Приймаючи рішення за доводами сторони захисту про відсутність достатніх правових підстав для продовження ОСОБА_3 найбільш суворого запобіжного заходу в виді тримання під вартою суд вважає їх неспроможними та виходить з того, що на даному етапі кримінального провадження та судового розгляду в поведінці обвинуваченого існують ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Так ОСОБА_3 будучи раніше неодноразово судимим обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, віднесеного до особливо тяжкого злочину (ст.12 КК України), отже суд виходить з того, що без застосування до нього запобіжного заходу в виді тримання під вартою існує висока вірогідність переховування від суду, враховуючи тяжкість можливого покарання у разі доведення його вини в інкримінованому злочині. На думку суду, обвинувачений цілком усвідомлює суворість можливого покарання у разі визнання його винуватим у інкримінованому злочині, що слід визнати вагомим чинником існування ризиків порушення ним процесуальної поведінки під час судового розгляду.
Суд звертає увагу, що кримінальне провадження надійшло до суду лише 22 січня 2024 року, та знаходиться в провадженні суду тільки 3 місяці, у зв'язку з чим вважає, що продовження запобіжного заходу з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
Розглядаючи питання про застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 більш м'якого запобіжного заходу в виді домашнього арешту, суд приходить до наступного.
На підтвердження ризику переховування, суд враховує введення в Україні військового стану через агресію російської федерації проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та погіршує криміногенну обстановку, зокрема ускладнює належний виклик таких осіб, а також контроль за виконанням запобіжного заходу у виді домашнього арешту. Також ОСОБА_3 сталих соціальних зв'язків не має? що в свою чергу не зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку.
Запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, особистої поруки чи застави не можуть попередити наведеним ризикам та можливого переховування ОСОБА_3 від суду.
Застосування застави до обвинуваченого ОСОБА_3 неможливе у зв'язку з обвинуваченням у вчиненні злочину пов'язаного із погрозою застосування насильства.
Таким чином ймовірність настання негативних наслідків та ризиків які в поведінці обвинуваченого продовжують існувати, не зменшились а тому більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою є недостатнім для запобігання вказаним ризикам. Отже, суд прийшов до обґрунтованого висновку доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою та неможливості застосування більш м'яких запобіжних заходів, оскільки більш м'який запобіжний захід не забезпечить його належну процесуальну поведінку.
Враховуючи викладене, а також практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, оскільки продовжує існувати наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які не зменшились та у сукупності з іншими встановленими обставинами виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою, суд вважає за можливе продовжити відносно ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням строку у межах шестидесяти днів.
На підставі ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою вважає за необхідне розмір застави не обирати, оскільки, злочин, в якому обвинувачується ОСОБА_3 пов'язаний із погрозою застосування насильства.
Керуючись ст.ст. 131, 177, 183, 199, 331 КПК України, суд
Клопотання прокурора Західної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_4 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12023041690001938 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у скоєні кримінальних правопорушень передбачених ч.3 ст. 15 ч.4 ст. 185, ч.4 ст. 187 КК України - задовольнити.
Продовжити відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбачених ч.3 ст. 15 ч.4 ст. 185, ч.4 ст. 187 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Дніпропетровська установа виконання покарань № 4» УДПтСУ в Дніпропетровській області строком на шістдесят діб тоб то до 06 червня 2024 року.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору, захиснику.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти діб з моменту її оголошення.
Суддя ОСОБА_1