Справа № 203/4192/20
1-кп/0203/169/2024
02 квітня 2024 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпро обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020042010000193 11.09.2020 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Новомосковська Дніпропетровської області, громадянина України, українця, маючого середньо-спеціальну освіту, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
- 20.05.2010 року Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 187, ст. 69, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна;
- 20.06.2017 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді 4 років позбавлення волі;
- 07.12.2017 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області за ст. 395, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді 4 років позбавлення волі;
- 21.09.2021 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді 3 місяців арешту;
- 16.02.2023 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, українця, маючого неповну середню освіту, офіційно не працевлаштованого, без місця реєстрації, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше судимого:
- 16.12.2008 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки. Відповідно до ст.ст. 75,76 КК України від відбування покарання звільнений з випробувальним строком 2 роки;
- 27.06.2014 року Красногвардійським районний судом м. Дніпропетровська за ч. 1 ст. 311 КК України, до покарання у виді штрафу 850 гривень;
- 01.02.2016 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська за ч. 1 ст. 185, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, з урахуванням ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки. Відповідно до ст.ст. 75,76 КК України від відбування покарання звільнений з випробувальним строком 3 роки,
- 23.05.2023 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді 4 років позбавлення волі. На підставі ст.ст. 75,76 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком на 2 роки,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_5 ,
потерпілого - ОСОБА_6
обвинувачених - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_7
захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_8 , -
ОСОБА_3 за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_4 , 10.09.2020, о 22 год. 25 хв., знаходячись біля центрального входу до залізничного вокзалу станції Дніпро - Головний, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 , побачив малознайомого їм ОСОБА_6 , який стояв біля колон та з яким вони розпивали спиртні напої. Після чого у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 виник злочинний умисел, направлений на повторне відкрите заволодіння особистим майном потерпілого, яке вони визначили, як предмет свого злочинного посягання.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, діючи умисно, повторно, із корисливих мотивів, ОСОБА_4 схопив потерпілого ОСОБА_6 за ноги, а ОСОБА_3 штовхнув його в спину, після чого потерпілий ОСОБА_6 впав на бетонне покриття, а ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в цей час почали перевіряти вміст кишень одягнених на потерпілому штанів та, після того як ОСОБА_3 знайшов у лівій кишені мобільний телефон Samsung моделі GT-S 5282, вартістю 393 грн. 33 коп., із викраденим телефоном, покинули місце скоєння кримінального правопорушення, чим завдали потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду на зазначену суму.
Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 пояснив, що 10 вересня приблизно о 17-18 годині, він прямував на площу ОСОБА_9 , та зустрів по дорозі ОСОБА_4 , у якого поцікавився, де випити пива. ОСОБА_4 сказав, що покаже, але потрібно дочекатися друга. Після чого, втрьох пішли в кафе, де випили. Потім, він пішов на вокзал, а хлопці йшли за ним, вмовляли випити ще, проте він відмовлявся. Вже на вході в залізничний вокзал Дніпро-Головний, біля колон, ОСОБА_4 почав кружляти навколо нього, а ОСОБА_3 позаду був. Хтось з них схопив його за ноги, а хтось штовхнув, від чого він впав. Після чого, хлопці почали вдвох лазити по кишенях його штанів. Він почав кричати і кликати поліцію, від чого хлопці втекли. З кишені витягли телефон. Хто саме витяг телефон, не пам'ятає. Телефон йому повернула поліція. Осіб затримали з телефоном. Йому пред'являли осіб для впізнання, серед інших осіб, він впізнав ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 зазначив, що події, описані в обвинувальному акті відповідають дійсності, провину у скоєному визнає у повному обсязіта жалкує через вчинене.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину у скоєномуне визнав та пояснив, що разом з ОСОБА_4 зустріли чоловіка 45-50 років у кафе, раніше незнайомого ОСОБА_6 , який все оплатив у кафе, де вони відпочивали. Коли потерпілому ОСОБА_6 телефонували, він попросив відповісти на дзвінок. ОСОБА_3 взявши слухавку, повідомив, що потерпілий ОСОБА_6 зайнятий і поклав його телефон собі до кишені, випадково. Потім, вони вийшли з кафе та направилися в бік залізничного вокзалу, щоб провести потерпілого ОСОБА_6 на електричку. В приміщенні залізничного вокзалу він з потерпілим почали сваритися, через що, перевіряючий вокзалу, їх вигнав на вулицю. Біля входу до залізничного вокзалу вони почали штовхатися. ОСОБА_4 ходив поруч, був в стані алкогольного сп'яніння, але не в сильному. Він бачив, як впав потерпілий ОСОБА_6 Потерпілий лежав зі спущеними штанами. Телефон у потерпілого він не крав, а забув віддати після того, як відповів на дзвінок. В приміщенні поліції провели огляд. Крім мобільного телефону потерпілого в нього нічого не вилучали.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснила, що працює на залізничному вокзалі у м. Дніпро, куди у вересні 2020 року, після 21 години, зайшла особа на підпитку без маски, яку вона прохала її вдягти. Проте чоловік сказав, що вдягати маску не буде та направився до дезінфектора. До нього підійшли двоє чоловіків. Було видно, що ті особи, які підійшли до потерпілого, вони були знайомі між собою. Потім вони втрьох вийшли з залу, а хвилин за 10 підбігли люди і прохали викликати поліцію. Вона одразу вийшла подивитися, що трапилось, та побачила потерпілого, який піднімався з колін і одягав штани, при цьому казав, що все вкрали, все вкрали, проте не повідомляв, що саме вкрали. Поліцію викликали одразу. Як саме били потерпілого, вона не бачила.
Від допиту інших свідків сторона обвинувачення відмовилася. Не наполягали на допиті свідків і інші учасники судового провадження.
Незважаючи на покази обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 винуватість останніх у вчиненні інкримінованого їм кримінального правопорушення, крім показів потерпілого ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_10 , також підтверджується сукупністю зібраних по кримінальному провадженню та досліджених судом доказів, а саме:
- протоколом прийняття заяви ОСОБА_6 про вчинене кримінальне правопорушення від 10.09.2020 року, згідно якої вбачається, 10.09.2020 року, близько 22:25 год., на центральному вході до центрального залізничного вокзалу станції Дніпро-Головний в м. Дніпро, пл. Вокзальна, 11 , двоє невідомих чоловіків відкрито заволоділи мобільним телефоном Самсунг білого кольору, збивши з ніг, застосувавши фізичну силу (т. 2 а.с. 85);
- заявою ОСОБА_3 , згідно якої, останній добровільно видав працівникам поліції з належної йому сумки, телефон ОСОБА_11 білого кольору (т. 2 а.с. 86);
- протоколом огляду місця події від 11.09.2020 року та ілюстрованою таблицею до нього, відповідно до якого за адресою: АДРЕСА_5 , знаходився чоловік, який назвався ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який в присутності понятих добровільно дістав з маленької барсетки, яка висить в нього через плече чорного кольору: дві таблетки, медичні шприци 2 мл. порожні, антисептик, грошові кошти в сумі 60 грн., мобільний телефон SAMSUNG DUOS білого кольору imei НОМЕР_1 , НОМЕР_2 . Детальним оглядом мобільного телефону встановлено, що корпус має видимі потертості, телефон у робочому стані. Під кришкою, знявши батарею, мається наклейка з позначкою мобільний телефон SAMSUNG, модель: GT-S5282 S/N: НОМЕР_3 , дві сім карти мобільного оператору Водафон, флеш-карта. Після огляду мобільний телефон в розібраному стані поміщено до спец.пакету №7206473 та опечатано (т. 2 а.с. 87-90);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 11.09.2020 року та фототаблицею до нього, за участю потерпілого ОСОБА_6 , з якого вбачається, що останній познайомився в барі, розташованому за адресою: м. Дніпро, пл. Старомостова, буд. 1к , з двома невідомими йому чоловіками, з якими він деякий час вживав алкогольні напої. Після чого потерпілий ОСОБА_6 разом з цими двома малознайомими чоловіками попрямували у напрямку залізничного вокзалу Дніпро-Головний, який розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Привокзальна, буд. 11 , так як потерпілий ОСОБА_6 хотів їхати додому на електропоїзді. Коли потерпілий ОСОБА_6 разом з двома малознайомими чоловіками підійшли до центрального входу залізничного вокзалу, де раптом один з чоловіків схопив потерпілого ОСОБА_6 за ноги, а другий штовхнув у спину від чого потерпілий впав на бетонне покриття. Після чого малознайомі чоловіки почали перевіряти кишені потерпілого ОСОБА_6 і чоловік, який його штовхнув витяг з лівої кишені потерпілого ОСОБА_6 мобільний телефон SAMSUNG, після чого малознайомі люди втекли в сторону ТЦ «Експрес» (т.2 а.с.99-106 );
- протоколом пред'явлення речей для впізнання за фотознімками від 11.09.2020 року, відповідно до якого, потерпілий ОСОБА_6 за зовнішніми ознаками, впізнав належний йому мобільний телефон марки «SAMSUNG» DUOS білого кольору (т.2 а.с.107-109 );
- протоколом пред'явлення особи для впізнання від 11.09.2020 року та фототаблицею до нього, відповідно до якого, потерпілий ОСОБА_6 впізнав ОСОБА_4 , як особу, яка біля центрального входу до залізничного вокзалу ст. Дніпро-Головний, схопила його за ноги та разом з іншим чоловіком перевірила вміст кишень та забрала мобільний телефон (т.2 а.с.110-114 );
- протоколом пред'явлення особи для впізнання від 11.09.2020 року та фототаблицею до нього, відповідно до якого, потерпілий ОСОБА_6 впізнав ОСОБА_3 , як особу, яка його штовхнула ззаду та поваливши на землю з іншим чоловіком почали перевіряти вміст кишень та заволоділи мобільним телефоном (т.2 а.с.115-118);
- висновком експерта за результатами проведення судово-товарознавчої експертизи № 19/104-10/1/764 від 21.09.2020 року, згідно якого, станом на 11.09.2020 ринкова вартість мобільного телефону марки «SAMSUNG», моделі: НОМЕР_4 , виготовленого в 2014 році, в працездатному стані без пошкоджень, становить 393 гривні 33 копійки (т.2 а.с.124-128);
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 14.09.2020 року, проведеного за участю свідка ОСОБА_12 , згідно якого, останній впізнав ОСОБА_4 , як одну з осіб, які 10.09.2020 року, приблизно о 21.40 на центральному вході до залізничного вокзалу станції Дніпро-Головний, бігали, пригали та крутили чоловіка (т.2 а.с. 131-133);
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 14.09.2020 року, проведеного за участю свідка ОСОБА_12 згідно якого, останній впізнав ОСОБА_3 , як одну з осіб, які 10.09.2020 року, приблизно о 21.40 на центральному вході до залізничного вокзалу станції Дніпро-Головний, бігали, пригали та крутили чоловіка (т.2 а.с. 134-136);
- диском DVD-R, з відео-записами з камер спостереження «Безпечне місто», розташованих за адресою м. Дніпро, пл. Вокзальна, 13 та м. Дніпро, вул. Привокзальна (т. 2 а.с. 120);
- протоколом огляду предмету від 14.09.2020 року, а саме, диску DVD-R з відеозаписом з камери відеоспостереження "Безпечне місто", на якому мається папка з трьома відеофайлами. На першому відеофайлі видно, як на центральному вході до залізничного вокзалу станції Дніпро-Головний двоє чоловіків крутять третього чоловіка, штовхають, заходять за колони, які знаходяться на центральному вході до залізничного вокзалу. На 14 хв. 54 сек. один чоловік йде в бік ТЦ "Експрес", даним чоловіком виявився ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . На 14 хв. 58 сек. відходить з місця вчинення злочину другий чоловік, ним виявився ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та йде в бік ТЦ "Експрес" за ОСОБА_3 , а третій чоловік, яким виявився ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 залишився на центральному вході до залізничного вокзалу станції Дніпро-Головний. На другому відеофайлі видно, як на центральному вході до залізничного вокзалу станції Дніпро-Головний знаходиться чоловік, яким виявився ОСОБА_6 та біля нього стоять працівники поліції. На третьому відеофайлі видно центральний вхід до залізничного вокзалу станції Дніпро-Головний, де двоє чоловіків штовхають, валять з ніг третього чоловіка. Де між ними мається конфлікт (т. 2 а.с. 213-216).
Досліджені докази узгоджуються між собою, суперечності між ними відсутні.
Оцінюючи вказані письмові докази, суд вважає їх належними та допустимими, оскільки вони містять відомості щодо фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, а також, отримані та надані стороною обвинувачення в порядку, встановленому КПК України.
Під час допиту у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 ствердно зазначав, що впізнає обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які ввечері 10.09.2020 року на вході в залізничний вокзал Дніпро-Головний, біля колон, викрали у нього мобільний телефон. Знаходячись у зазначеному місці, ОСОБА_4 почав кружляти навколо нього, а ОСОБА_3 позаду був. Хтось з них схопив його за ноги, а хтось штовхнув, від чого він впав. Після чого, хлопці почали вдвох лазити по кишенях його штанів, звідки витягли телефон. Потерпілий почав кричати і кликати поліцію, від чого хлопці втекли.
При цьому, суд зауважує, що ані у ОСОБА_3 , ані у ОСОБА_4 зауважень та запитань з приводу обставин події, зазначених потерпілим ОСОБА_6 при його допиті, не виникало та про версію, що телефон у потерпілого не викрадали, а він сам його дав ОСОБА_3 , аби той відповів на дзвінок і після чого забув повернути, жоден з них не зазначав.
Разом з цим, обвинувачений ОСОБА_3 під час допиту у судовому засіданні зазначив, що ввечері 10.09.2020 року він відпочивав разом з потерпілим та ОСОБА_4 у кафе, підтвердив їх перебування та сутичку на залізничному вокзалі Дніпро-Головний, не заперечував, що телефон потерпілого ОСОБА_6 знаходився при ньому, та пізніше був вилучений у нього працівниками поліції.
Також, ОСОБА_4 під час допиту у судовому засіданні підтвердив, що дійсно 10.09.2020 року, ввечері вони гуляли та вживали алкогольні напої разом з потерпілим ОСОБА_6 та ОСОБА_13 . Зазначив, що дійсно була сутичка на залізничному вокзалі та підтвердив, що телефон потерпілого ОСОБА_6 перебував у ОСОБА_3 .
Надаючи оцінку показам потерпілого ОСОБА_6 , наданим у судовому засіданні, судом встановлено, що вони також узгоджуються з дослідженими судом письмовими доказами, зокрема: протоколом огляду місця події від 11.09.2020 року та фото таблицею до нього, в ході проведення якого, чоловік, який назвався ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дістав з маленької барсетки, яка висить в нього через плече чорного кольору, мобільний телефон SAMSUNG DUOS білого кольору imei НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ; заявою ОСОБА_3 , згідно якої, останній добровільно видав працівникам поліції з належної йому сумки, телефон ОСОБА_11 білого кольору; протоколом пред'явлення речей для впізнання за фотознімками від 11.09.2020 року, в ході проведення якого, потерпілий ОСОБА_6 за зовнішніми ознаками, впізнав належний йому мобільний телефон марки «SAMSUNG» DUOS білого кольору; протоколом пред'явлення особи для впізнання від 11.09.2020 року та фото таблицею до нього, в ході проведення якого, потерпілий ОСОБА_6 впізнав ОСОБА_3 , як особу, яка його штовхнула ззаду та поваливши на землю з іншим чоловіком почали перевіряти вміст кишень та заволоділи мобільним телефоном; протоколом пред'явлення особи для впізнання від 11.09.2020 року та фото таблицею до нього, в ході якого, потерпілий ОСОБА_6 впізнав ОСОБА_4 , як особу, яка біля центрального входу до залізничного вокзалу ст. Дніпро-Головний, схопила його за ноги та разом з іншим чоловіком перевірила вміст кишень та забрала мобільний телефон, а також, з іншими письмовими доказами, дослідженими судом.
Доказів, які б спростовували показання потерпілого, а також, підстав обмовляти обвинувачених, в судовому засіданні не встановлено. Зазначені показання потерпілого були безпосередньо отримані судом, відомостей щодо їх недостовірності в ході судового розгляду не встановлено, а тому, підстав не приймати їх за основу у суду немає.
Те, що під час допиту потерпілого ОСОБА_6 останній, через сплив з моменту події часу, не зміг чітко вказати, хто саме з обвинувачених схопив його за ноги, а хто штовхнув, не спростовує доведеності виниОСОБА_4 та ОСОБА_3 та не є підставою вважати покази потерпілого недостовірними.
Враховуючи вищезазначене, позицію захисника ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_3 , які зазначали, що телефон ОСОБА_3 дав сам потерпілий, і після відповіді на дзвінок, він поклав його собі до кишені випадково та забув віддати потерпілому, у зв'язку з чим, в його діях відсутній склад кримінального правопорушення, яке йому інкримінують, суд надає критичну оцінку, оскільки вони спростовуються вищенаведеними у вироку доказами та розцінює їх, як обраний спосіб захисту з метою уникнення обвинуваченим ОСОБА_3 кримінальної відповідальності за скоєне кримінальне правопорушення.
Отже, аналізуючи зібрані та досліджені в судовому засіданні докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, та сукупність доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб та кваліфікує їх дії за ч. 2 ст. 186 КК України.
Згідно ст.ст. 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Так, при призначенні виду та міри покарання ОСОБА_3 , суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, виходить із загальних засад призначення покарання, та враховує тяжкість скоєного правопорушення за ч. 2 ст. 186 КК України, який, відповідно до ст. 12 КК України, класифікуються, як тяжкий злочин, обставини та дії ОСОБА_3 під час його скоєння, особу обвинуваченого, який раніше судимий, не працевлаштований, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо, відсутність обставин, що пом'якшують або обтяжують покарання обвинуваченого, думку прокурора та захисника щодо виду та міри покарання.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_3 необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції частини статті, за якою кваліфіковано його дії.
Підстав для застосування ст.ст. 69, 75 КК України, при призначенні покарання ОСОБА_3 , суд не вбачає.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачений ОСОБА_3 засуджений вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2023 року за ч. 1 ст. 121 КК України, до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.
Кримінальне правопорушення за даним обвинувальним актом ОСОБА_3 скоїв 10.09.2020 року, тобто, до засудження його вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 16.02.2023 року.
Внаслідок чого, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 остаточне покарання, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначених покарань за цим вироком та вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2023 року.
Саме таке покарання, на переконання суду, є достатнім, виконає мету призначеного покарання та буде найбільш сприятливим для перевиховання ОСОБА_3 та запобігання вчиненню ним нових злочинів.
При призначенні виду та міри покарання ОСОБА_4 , суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, виходить із загальних засад призначення покарання, та враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину, обставини та дії ОСОБА_4 під час його скоєння, ставлення ОСОБА_4 до вчиненого, яке полягає у повному визнанні вини, особу обвинуваченого, який раніше судимий, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, має на утриманні малолітню доньку ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка має статус дитини-інваліда до 18 років, обставину, яка пом'якшує покарання обвинуваченому - щире каяття, відсутність обставин, що його обтяжують, а також, думку прокурора та захисника щодо виду та міри покарання, які вважали, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції його від суспільства.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_4 необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції частини статті, за якою кваліфіковано його дії.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачений ОСОБА_4 засуджений вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 23.05.2023 року за ч. 3 ст. 185 КК України, до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки, на підставі ст. 75, 76 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком на 2 роки.
Кримінальне правопорушення за даним обвинувальним актом ОСОБА_4 скоїв 10.09.2020 року, тобто, до засудження його вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 23.05.2023 року.
Внаслідок чого, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 остаточне покарання, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинення більш суворим покаранням за цим вироком менш суворого покарання за вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 травня 2023 року.
Поряд із цим, оскільки обвинуваченому ОСОБА_4 остаточно призначається покарання у виді позбавлення волі, враховуючи думку прокурора та захисника, які вважали, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції його від суспільства, дані про його особу, наявність обставин, що пом'якшують покарання та відсутність обставин, що його обтяжують, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 можливе без ізоляції його від суспільства, звільнивши його від відбування покарання з іспитовим строком на підставі ст. 75 КК України, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
Саме таке покарання, на переконання суду, є достатнім, виконає мету призначеного покарання та буде найбільш сприятливим для перевиховання ОСОБА_4 та запобігання вчиненню ним нових злочинів.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК України, попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.
Питання про відшкодування витрат на залучення експертів суд вирішує відповідно до вимог ст.ст. 122,124 КПК України.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
В рамках даного кримінального провадження ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 11.09.2020 року відносно ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, з можливістю внесення застави у розмірі 20 (двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 43 940,00 (сорок три тисячі дев'ятсот сорок) гривень.
ОСОБА_15 було внесено заставу в сумі 43 940,00 грн., яка була внесена за обвинуваченого ОСОБА_3 на депозитний рахунок ТУ ДСА України у Дніпропетровській області.
За повідомленням ДУ «Дніпровська установа виконання покарань (№4)», вих.№4/5 - 21253 від 07.12.2020, ОСОБА_3 було звільнено з-під варти 07.12.2020 (Т.1 а.с.68).
Відповідно до ст.182 КПК України, з моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, а також з моменту звільнення підозрюваного, обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов'язані виконувати покладені на них обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Згідно абз.3 ч.4 ст.202 КПК України з моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
За наведених вище обставин, з внесенням коштів на депозитний рахунок заставодавцем, вважається, що до ОСОБА_3 було застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
При цьому, будучи звільненим з-під варти під заставу, ОСОБА_3 не з'являвся в судові засідання, був відсутній за місцем проживання та його місце перебування було невідомо, у зв'язку з чим, судом неодноразово було застосовано привід до обвинуваченого. Також, ОСОБА_3 28.03.2022 року скоїв кримінальне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 121 КК України та був засуджений вироком Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області від 16 лютого 2023 року.
Вищенаведене є свідченням того, що за час дії запобіжного заходу у вигляді застави ОСОБА_3 порушив умови запобіжного заходу, тобто порушив покладені на нього процесуальні обов'язки.
Відповідно до ч.ч.8, 9 ст.182 КПК України у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Питання про звернення застави в дохід держави вирішується слідчим суддею, судом за клопотанням прокурора або за власною ініціативою суду в судовому засіданні за участю підозрюваного, обвинуваченого, заставодавця, в порядку, передбаченому для розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу.
Отже, у разі порушення умов такого запобіжного заходу як застава, суд вправі застосувати заходи кримінально-процесуальної відповідальності - звернути заставу (її частину) в дохід держави.
На підставі наведеного, враховуючи, що ОСОБА_3 порушив покладені на нього обов'язки за запобіжним заходом у вигляді застави, суд вважає за необхідне звернути заставу у дохід держави, шляхом зарахування суми 43 940,00 (сорок три тисячі дев'ятсот сорок) гривень до спеціального фонду Державного бюджету України з використанням в порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 11.09.2020 року до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 09.11.2020 року, включно, який потім ухвалою слідчого судді від 06.11.2020 року було продовжено до 06.12.2020, включно. Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01.12.2020 року ОСОБА_4 було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 29.01.2021 року. Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 26.01.2021 року ОСОБА_4 було змінено запобіжний захід на домашній арешт, який був неодноразово продовжений, проте строк дії якого закінчився 13.11.2021 року. Після закінчення терміну дії запобіжного заходу, сторона обвинувачення із клопотанням про його продовження або обрання, до суду не зверталася.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 371 КПК України, суд, -
Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначених покарань за цим вироком та вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2023 року, остаточно визначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років 1 (один) місяць.
Строк відбуття покарання ОСОБА_3 рахувати з дня постановлення вироку, тобто з 02 квітня 2024 року.
Зарахувати ОСОБА_3 , у строк відбування покарання строк перебування під вартою, а саме, з 11 вересня 2020 року по 07 грудня 2020 року включно, з 14 липня 2022 року по 02 квітня 2024 року включно.
Заставу, внесену на депозитний рахунок ТУ ДСА України у Дніпропетровській області за ОСОБА_3 заставодавцем ОСОБА_15 у розмірі 20 (двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 43 940,00 (сорок три тисячі дев'ятсот сорок) гривень - звернути в дохід держави, зарахувавши вказану суму до спеціального фонду Державного бюджету України з використанням в порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки 5 (місяців).
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення більш суворим покаранням за цим вироком менш суворого покарання за вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 травня 2023 року, визначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки 5 (п'ять) місяців.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 , від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі, якщо він протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
Згідно ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Початок іспитового строку рахувати з моменту проголошення вироку, тобто з 02 квітня 2024 року.
Зарахувати ОСОБА_4 в строк відбування покарання у виді позбавлення волі строк перебування під вартою з 11 вересня 2020 року по 26 січня 2021 року, включно.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_4 на момент ухвалення вироку не обирався.
Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи № 19/104-10/1/764 від 21.09.2020 року у розмірі 1307 (одна тисяча триста сім) гривень 60 (шістдесят) копійок по 653,80 (шістсот п'ятдесят три) гривні 80 (вісімдесят) копійок з кожного.
Речові докази:
- мобільний телефон Samsung, який переданий під зберігаючу розписку потерпілому ОСОБА_6 , залишити останньому.
- диск DVD-R, з відео-записами з камер спостереження «Безпечне місто», розташованих за адресою АДРЕСА_7 , зберігати в матеріалах кримінального провадження № 12020042010000193.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На вирок учасниками судового провадження можуть бути подані апеляційні скарги до Дніпровського апеляційного суду через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст вироку вручається учасникам судового провадження відповідно до вимог ч. 15 ст. 615 КПК України.
Суддя ОСОБА_1