Єдиний унікальний номер 175/7270/23
провадження №2/175/1884/23
19 березня 2024 року смт. Слобожанське
Дніпропетровський районний суд
Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Васюченка О.Г.,
з участю секретаря - Кульпіної Л.Г..
розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Слобожанське цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Новоолександрівської сільської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом,
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області з позовом до Новоолександрівської сільської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2023 справа була передана до провадження судді Васюченка О.Г..
08.11.2023 постановлено ухвалу про відкриття провадження за правилами загального позовного провадження та призначене підготовче засідання.
Ухвалою від 29.01.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
Позивач ОСОБА_1 надав заяву в якій просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі.
Представник Новоолександрівської сільської ради у судове засідання не з'явився, сільський голова надав заяву про розгляд справи без участі представника Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області.
Повно та всебічно вивчивши матеріали цивільної справи, оцінивши надані сторонами докази та наведені ними доводи, суд дійшов до наступного.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 55 Конституції України установлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-яким не забороненим законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За змістом ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом позивач ОСОБА_1 є рідним батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського районного управляння Дніпропетровської області, актовий запис №02.
Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина, яка складається з: 1/4 частки житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить померлому на підставі договору міни квартири та житлового будинку від 27.05.1977 року.
Заповітів на момент смерті ОСОБА_2 не залишив та єдиним його спадкоємцем є його батько ОСОБА_1 , оскільки на момент смерті померлий у шлюбі не перебував. Тобто інші спадкоємці першої черги відсутні.
ОСОБА_1 та його син ОСОБА_2 за життя останнього були співвласниками вищезазначеного житлового будинку, в якому позивач проживав та проживає наразі зі своєю родиною, тобто він фактично прийняв спадщину та нотаріально від неї не відмовлявся.
28.09.2023 приватний нотаріус Дніпровського районного нотаріального округу Верховецька В.Е. винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме відмовила позивачу ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті його сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв'язку з тим, що неможливо підтвердити спільне проживання із померлим сином..
Спадщина не перейшла до держави, не визнана відумерлою, право власності спадкодавця не припинено відповідально до ст. 346 ЦК України.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Статті 321 ЦК України визначає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Згідно п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. Відповідно до роз'яснень, які містяться в абзаці 3 пункту 23 вказаної постанови у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження
Згідно пунктом 24 вищевказаної Постанови Пленуму ВСУ при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Положення статті 1218 ЦК України встановлює, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Як передбачено ст. 328 ЦК України право власності набувається в порядку, визначеному законом, та на підставах не заборонених законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину, відповідно до положень ч. 3 цієї статті відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Фактично ОСОБА_1 прийняв, але не оформив своє спадкове право на належну йому спадщину, у зв'язку з чим позивач не має можливості зареєструвати право власності на 1/4 частки житлового будинку за померлим ОСОБА_2 та отримати спадщину в спрощеному порядку.
Цивільним Кодексом України, а саме ч. 1 ст. 1297 встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її, а спадкоємець який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.
Частиною 5 статті 1268 ЦК України передбачено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із частинами 1,3 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, а відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Статтею 1297 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.
Зібрані по справі докази вказують, що фактично померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 належало 1/4 часток житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 ..
Згідно з п.п. 212, 216 Інструкції про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 03.03.2004 р. за №20/5, нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців обов'язково вимагаються відповідні документи. Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, провадиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів про належність цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.
Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», за наявності умов для одержання в нотаріальної конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Судом встановлено, що спадщина не перейшла до держави, не визнана відумерлою, право власності спадкодавця не припинено відповідально до ст. 346 ЦК України, ОСОБА_1 фактично вступив в управління та володіння спадковим майном і позивач є спадкоємцем за законом. Неналежне оформлення правовстановлюючих документів на спадкове домоволодіння позбавляє ОСОБА_1 можливості реалізувати свої права на отримання спадщини та є перешкодою для отримання свідоцтва про право на спадщину.
Таким чином, встановлено неможливість оформлення позивачем спадкових прав на 1/4 житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , у позасудовому порядку, оформлення яких не порушує законних прав чи інтересів інших осіб, тому суд вважає за необхідне визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на 1/4 житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
На підставі викладеного, керуючись ст. 15, 16, 328, 1216, 1218, 1268, 1296, 1297 ЦК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30 травня 2008 року, ст. 4, 5, 12, 13, 76-80, 89, 258, 263-265 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Новоолександрівської сільської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН: НОМЕР_1 ) право власності в порядку спадкування за законом на 1/4 житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті його сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Судові витрати залишити за позивачем.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: О.Г. Васюченко