Справа № 182/812/24
Провадження № 2/932/1237/24
01 квітня 2024 року м.Дніпро
Суддя Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська Овчиннікова О.С., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим тарифом» приватним домогосподарством,
25.03.2024 року до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська з Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю « Дніпровські енергетичні послуги» про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим тарифом» приватним домогосподарством. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 23.09.2019 року між нею та ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» укладений Договір про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством , предметом якого є купівля ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» у позивача електричної енергії за «зеленим» тарифом, виробленої в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії приватним домогосподарством. Відповідно до п. 2.3 Договору споживач має право на: отримання плати за електричну енергію, вироблену з енергії сонячного випромінювання, за «зеленим» тарифом, відпущеної ПУП; відшкодування згідно з чинним законодавством збитків, заподіяних внаслідок порушення його прав; оплату неустойки (пені) у разі прострочення платежів за отриману ПУП електричну енергію відповідно до умов та порядку оплати, визначених цим Договором. Згідно п. 4.1 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата за продану електричну енергію, вироблену в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії приватним домогосподарством, здійснюється ПУП до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим. ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» повинен перерахувати кошти на рахунок Позивача (п. 4.2 Договору). У разі несплати обсягу придбаної електричної енергії до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, ПУП зобов'язаний сплатити Позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 4.10 Договору). ПУП несе відповідальність за прострочення оплати за придбану електричну енергію; порушення прав Споживача (п. 5.1 Договору). В зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору наявна заборгованість відповідача в розмірі 118136,37 грн., яку позивач просить стягнути на його користь.
На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.03.2024 року справу передано на розгляд судді Овчинніковій О.С.
Ознайомившись із матеріалами позовної заяви та доданими до неї документами, вважаю необхідним передати цивільну справу на розгляд за підсудністю до іншого суду з таких підстав.
Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII«Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Так, за загальним правилом ст. 27 ЦПК України підсудність справ за позовами до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань..
Виняток з даного правила становить альтернативна підсудність (ст. 28 ЦПК України) та виключна підсудність (ст. 30 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Згідно з положеннями ст. 181 ЦК України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Виключну підсудність встановлено, зокрема, для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально. У разі конкуренції правил підсудності мають застосовуватися правила виключної підсудності.
Виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, тобто спір може стосуватися як правового статусу нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані із нерухомим майном.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постановах у справі № 460/4286/16-ц від 23.01.2018 та у справі № 640/16548/16-ц від 16.05.2018, до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 Цивільного кодексу України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 Цивільного кодексу України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 Цивільного кодексу України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 10.04.2019 року (справа № 638/1988/17, провадження № 61-30812св18), правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно. Позов про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання нерухомого майна має пред'являтися за місцем знаходження цього майна, за правилами виключної підсудності.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2020 у справі № 910/10647/18 зазначила, що виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном.
У постанові від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 Велика Палата ВС визначила, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередній об'єкт спірних правовідносин.
Таким чином, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна та стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно тощо.
Так, з заявлених вимог позивача та приєднаних до позову документів (доказів) вбачається, що предметом спору є прострочене грошове зобов'язання за Договором від 23.09.2019 року про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством , укладеним між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги», за яким уклали договір про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством, який є додатком до договору про постачання електричної енергії постачальника універсальних послуг за місцезнаходженням приватного домогосподарства споживача, на якому електрична енергія використовується для задоволення побутових потреб та/або потреб особистого селянського господарства. Місцезнаходження приватного домогосподарства: АДРЕСА_1 .
Тобто правовідносини, які виникли між сторонами у даній справі на підставі Договору від 23.09.2019 року про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством, безпосередньо пов'язані з конкретним домогосподарством.
Місцезнаходження приватного домогосподарства, щодо якого укладений договір є: АДРЕСА_1 , на яку розповсюджується юрисдикція Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області (53200, м. Нікополь Дніпропетровської області, вул.Шевченка, 201).
З урахуванням наведеного, приймаючи до уваги, що спір пов'язаний з грошовим зобов'язанням за договором про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством від 23.09.2019 року, відповідне приватне господарство, що виробляє енергію сонячного випромінювання, яка придбається відповідачем , розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , суд приходить до висновку наявність підстав для висновку, що спір у даній справі є таким, що виник «з приводу нерухомого майна», а тому має вирішуватись судом за місцезнаходженням об'єкта нерухомого майна за правилами виключної підсудності, визначеними в ч. 1 ст. 30 ЦПК України.
Відтак, виходячи з того, що спір виник з приводу нерухомого майна, для якого цивільним процесуальним законом встановлено виключну підсудність, суд приходить до висновку, що справа підлягає розгляду відповідно до положень статті 30 ЦПК України за місцезнаходженням нерухомого майна.
Враховуючи вищевикладене, судом не встановлено обставин, які б давали можливість розгляду даної справи саме Бабушкінським районним судом м.Дніпропетровська, оскільки дана справа за правилами виключної підсудності підсудна Нікопольскому міськрайонному суду Дніпропетровської області.
Відповідно до ч. 1 ст. 378 ЦПК України недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Згідно ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому ст. 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Отже, з огляду на те, що Бабушкінський районний суд м.Дніпропетровська у даному випадку не є судом встановленим законом, оскільки спір у даній справі стосується нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Нікопольський район, с.Олексіївка , суд приходить до висновку, що справа підлягає направленню за територіальною підсудністю до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області.
Керуючись ст. ст. 30, 31, 32, 258, 259, 260, 261 ЦПК України, суд
Цивільну справу № 182/812/24 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю « Дніпровські енергетичні послуги» про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим тарифом» приватним домогосподарством передати за підсудністю до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області (53200, м. Нікополь Дніпропетровської області, вул.Шевченка, 201).
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Суддя О.С.Овчиннікова