Справа № 199/8569/23
(2/199/486/24)
Іменем України
27 березня 2024 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді Якименко Л.Г.
за участю секретаря Свержевської В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпрі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми інфляційних витрат та трьох процентів річних, -
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми інфляційних витрат та трьох процентів річних.
В обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що рішенням Амур-Нижньодніпровського суду м. Дніпропетровська по справі №199/4860/20 від 26.10.2020 року було стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 173451,95 грн..
Також, рішенням Амур-Нижньодніпровського суду м. Дніпропетровська по справі №199/4858/20 від 14.12.2020 року було стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 66883,22 грн..
Позивач отримав виконавчий лист, який ним було пред'явлено до приватних виконавців, однак відповідач жодним чином рішення суду не виконував, завдану шкоду не компенсував, внаслідок чого ОСОБА_1 звернувся до Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська із цивільним позовом про стягнення суми інфляційних витрат у розмірі 106361,15 грн., та трьох відсотків річних у розмірі 20367,41 грн., за прострочення виконання грошового зобов'язання у період із 26.11.2020 року по 10.10.2023 року, судові витрати також покласти на відповідача.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, надав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, причину неявки суду не повідомив, заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження, а також відзив на позов до суду не надавав, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином через офіційний веб-сайт судової влади України, зі згоди позивачки суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення); за ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що рішенням Амур-Нижньодніпровського суду м. Дніпропетровська по справі №199/4860/20 від 26.10.2020 року було стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 173451,95 грн. (а.с.10-13).
На виконання вказаного рішення суду 01.12.2020 року видано виконавчий лист, який перебуває на примусовому виконанні у приватного виконавця Виконавчого округу Дніпропетровської області Приходько А.А., що підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_3 від 14.05.2021 року (а.с.15-16).
Також, рішенням Амур-Нижньодніпровського суду м. Дніпропетровська по справі №199/4858/20 від 14.12.2020 року було стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 66883,22 грн. (а.с.31-35).
На виконання вказаного рішення суду видано виконавчий лист, який перебуває на примусовому виконанні у приватного виконавця Дніпропетровського виконавчого округу Русецької О.О..
Відповідач жодним чином рішення суду не виконував, завдану шкоду не компенсував, внаслідок чого ОСОБА_1 звернувся до Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська із цивільним позовом про стягнення суми інфляційних витрат у розмірі 106361,15 грн., та трьох відсотків річних у розмірі 20367,41 грн., за прострочення виконання грошового зобов'язання у період із 26.11.2020 року по 10.10.2023 року, судові витрати також покласти на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього кодексу.
Як вбачається з положень ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт).
Вказана правова позиція викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц (провадження №14-16цс18).
За змістом ст. ст. 598-609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.
Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України. Право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Даний висновок відповідає правовій позиції Верховного суду, викладеній у постанові від 07.02.2018 по справі №910/11249/17.
Так, Верховний суд зробив висновок, що норма ст. 625 ЦК України не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується і після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.
Суд погоджується із наданим розрахунком суми інфляційних витрат та трьох процентів річних відповідача перед позивачем та враховує, що відповідачем розмір суми інфляційних витрат та трьох процентів річних не спростовано, а тому вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до ст.141 ЦПК України, суд приймає до уваги те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а отже з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1267,29 грн..
Керуючись ст.ст. 512, 625, 598-609 ЦК України, ст. ст. 2, 5, 10-13, 34, 141, 200, 206, 258-259, 265, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми інфляційних витрат та трьох процентів річних, - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , суму нарахованих інфляційних витрат за невиконання грошового зобов'язання у розмірі 106361 гривні 15 копійок, три проценти річних від простроченої суми у розмірі 20367 гривень 41 копійку, а всього 126728 (сто двадцять шість тисяч сімсот двадцять вісім) гривень 56 копійок.
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , витрати по сплаті судового збору у розмірі 1267 (одна тисяча двісті шістдесят сім) гривень 29 копійок.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення або у разі розгляду справи(вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Суддя Л.Г.Якименко