Номер провадження 22-ц/821/505/24Головуючий по 1 інстанції
Справа №697/1436/20 Категорія: 301030000 Колісник Л.О.
Доповідач в апеляційній інстанції
Гончар Н. І.
02 квітня 2024 рокум. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:
Гончар Н.І., Новікова О.М., Фетісової Т.Л.
секретар Новицька Н.О.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
представник позивача - адвокат Константінова Тетяна Миколаївна;
відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ;
представник ОСОБА_3 - адвокат Бутирін Ярослав Ярославович;
особа, яка подала апеляційну скаргу - представник ОСОБА_3 - адвокат Бутирін Ярослав Ярославович;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Бутиріна Ярослава Ярославовича на рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 26 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про поділ в натурі будинковолодіння, припинення права спільної часткової власності, визнання права власності на новозбудовані приміщення,
03.08.2020 року адвокат Константінова Т.М., діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до суду з уточненим в подальшому позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про поділ в натурі будинковолодіння, припинення права спільної часткової власності, визнання права власності на новозбудовані приміщення.
Позов обґрунтовано тим, що сторони є співвласниками будинковолодіння АДРЕСА_1 . Відповідно до технічної та правовстановлюючої документації сторонам належить: ОСОБА_1 1/2 частини у спільній частковій власності на домоволодіння; ОСОБА_2 1/4 частина у спільній частковій власності на домоволодіння; ОСОБА_3 1/8 частина у спільній частковій власності на домоволодіння; ОСОБА_4 1/8 частина у спільній частковій власності на домоволодіння.
Позивач фактично користується приміщеннями, які умовно відділені згідно технічного паспорту до квартири АДРЕСА_2 . Відповідачі фактично користуються приміщеннями, які умовно відділені згідно технічного паспорту до квартири АДРЕСА_3 .
Позивач ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу від 12.03.1987 року придбав 1/2 частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд в АДРЕСА_4 та розташований на земельній ділянці розміром 1646 кв.м. На цій ділянці розташований жилий будинок дерев'яний, покритий шифером, загальна житлова площа якого становить 49,6 кв.м.
В подальшому позивач за згодою іншого (попереднього) співвласника ОСОБА_5 отримав дозвіл на відокремлення від спільного даху приміщення, його демонтаж та будівництво нового житлового будинку. В подальшому позивач побудував і господарські споруди: сарай та гараж на умовно розділеній земельній ділянці.
В свою чергу ОСОБА_5 також за погодженням позивача здійснював переобладнання своєї частини приміщень. У 90- х роках номер будинку було змінено з 47 на 61, а тому в різних документах містяться різні номери на домоволодіння. На даний час спірне домоволодіння складає два окремих будинки із господарськими спорудами, розділені парканом, фактично була поділена земельна ділянка, на якій розташовані житлові будинки та господарські споруди.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, після його смерті майно успадкували відповідачі. Після зміни співвласників спірного домоволодіння, між позивачем та відповідачами склалися недобросусідські відносини, внаслідок яких вони не приходять до згоди щодо спільно користуватися домоволодінням, відповідачі відмовляються нотаріально посвідчувати договір про поділ нерухомого майна в натурі у нотаріуса, тому позивач змушений звернутися з даним позовом до суду.
У зв'язку з викладеним позивач просить суд провести поділ будинковолодіння по АДРЕСА_1 між ОСОБА_6 та відповідачами та право спільної часткової власності за ОСОБА_1 припинити. Визнати за позивачем право власності на новозбудовані ним приміщення, що у технічній документації позначені: «А-1» розміром 6,0x8,28 м; «а» розмірами 6,0x3,73 м; «а1» розмірами 6,0x2,38 м; гараж «Б» розмірами 5,93х3,57м. Виділити у власність позивача 1/2 частину будинковолодіння по АДРЕСА_1 , а саме: ганок, сарай «Г», убиральня «Л», огорожа 2, ворота № 3. Залишити у спільному користуванні: сарай «І», огорожу № 6, огорожу № 9. Стягнути з відповідачів на користь позивача понесені ним судові витрати.
Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 26 грудня 2023 року позов адвоката Константінової (Потієнко) Тетяни Миколаївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 - задоволено частково.
Ухвалено провести поділ будинковолодіння по АДРЕСА_1 між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та право спільної часткової власності за ОСОБА_1 припинити.
Виділено в окремий об'єкт та визнано право власності за ОСОБА_1 на житловий будинок з надвірними спорудами, що розташовані з адресою: АДРЕСА_1 , а саме: житловий будинок «А-1», «а», «а1» з ганком, загальною площею 58,3 кв.м.; гараж «Б», сарай «Г», убиральня «Л», огорожа № 2, ворота № 3, 1/2 сараю (І), 1/2 замощення, 1/2 огорожа № 6, 1/2 огорожа № 9 (що відповідає варіанту поділу № 3 будівельно-технічного висновку експерта № 679/21-23/1401-1424/22-23 від 18.08.2022 року).
Виділено та визнано право власності за ОСОБА_2 на 1/2 частину житлового будинку з надвірними спорудами, що розташовані з адресою: АДРЕСА_1 , а саме: житловий будинок «Е-1», «е» «е1» з ганком, загальною площею 61,6 кв.м., сарай «В», сарай «К», погріб «Ж», убиральня «З», гараж «Д», навіс «Є», огорожа № 1, хвіртка № 4, ворота №5, колонка №7, огорожа № 8, 1/2 сараю (І), 1/2 замощення, 1/2 огорожа № 6, 1/2 огорожа № 9 (що відповідає варіанту поділу № 3 будівельно-технічного висновку експерта № 679/21-23/1401-1424/22-23 від 18.08.2022).
Виділено та визнано право власності за ОСОБА_3 на 1/4 частину житлового будинку з надвірними спорудами, що розташовані з адресою: АДРЕСА_1 , а саме: житловий будинок «Е-1», «е» «е1» з ганком, загальною площею 61,6 кв.м., сарай «В», сарай «К», погріб «Ж», убиральня «З», гараж «Д», навіс «Є», огорожа № 1, хвіртка № 4, ворота №5, колонка №7, огорожа № 8, 1/2 сараю (І), 1/2 замощення, 1/2 огорожа № 6, 1/2 огорожа № 9 (що відповідає варіанту поділу № 3 будівельно-технічного висновку експерта № 679/21-23/1401-1424/22-23 від 18.08.2022 року).
Виділено та визнано право власності за ОСОБА_4 на 1/4 частину житлового будинку з надвірними спорудами, що розташовані з адресою: АДРЕСА_1 , а саме: житловий будинок «Е-1», «е» «е1» з ганком, загальною площею 61,6 кв.м., сарай «В», сарай «К», погріб «Ж», убиральня «З», гараж «Д», навіс «Є», огорожа № 1, хвіртка № 4, ворота №5, колонка №7, огорожа № 8, 1/2 сараю (І), 1/2 замощення, 1/2 огорожа № 6, 1/2 огорожа № 9 (що відповідає варіанту поділу № 3 будівельно-технічного висновку експерта № 679/21-23/1401-1424/22-23 від 18.08.2022 року).
Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 компенсацію за зменшення частки в натурі в розмірі 58725 грн. (п'ятдесят вісім тисяч сімсот двадцять п'ять гривень), відповідно до їх часток, а саме: з ОСОБА_2 29362,50 грн. (двадцять дев'ять тисяч триста шістдесят дві гривні 50 коп.), а з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по 14681,25 грн. (чотирнадцять тисяч шістсот вісімдесят одній гривні 25 коп.), з кожного.
Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 з кожного по 5826,04 грн., понесених судових витрат (сплачений судовий збір та витрати за проведення будівельно-технічної експертизи).
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про можливість поділу спірного нерухомого майна згідно з будівельно-технічним висновком експерта № 679/21-23/1401-1424/22-23 від 18.08.2022 за варіантом, запропонованим експертом № 3, за виключенням замощення, яке згідно даного варіанту повністю переходить у користування та власність відповідачів. Оскільки спірний сарай (І) та замощення утворює собою фактично одне приміщення - сарай (І), суд першої інстанції дійшов висновку, що замощення також підлягає поділу по 1/2 позивачу та 1/2 відповідачам у межах розташування кожної з частини сараю (І) за варіантом поділу № 3 будівельно-технічного висновку експерта № 679/21-23/1401-1424/22-23 від 18.08.2022.
Припинивши право спільної часткової власності на домоволодіння співвласника ОСОБА_1 , суд першої інстанції зазначив, що відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , є та залишаються співвласниками успадкованого ними майна після смерті ОСОБА_5 відповідно до часток кожного.
Також, суд першої інстанції дійшов висновку, що з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню компенсація за зменшення частки в натурі в загальному розмірі 58725 грн. (60711 - 1986), з урахуванням зменшення на вартість половини замощення, що складає 1986 грн., та відповідно пропорційно частці кожного з відповідачів у спільній частковій власності ( ОСОБА_2 1/4 частина; ОСОБА_3 1/8 частина; ОСОБА_4 1/8 частина).
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_3 - адвокат Бутирін Я.Я. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 26 грудня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким здійснити поділ будинковолодіння за варіантом № 1 висновку експерта, без стягнення грошової компенсації за відступ від ідеальних часток.
Апеляційна скарга мотивована тим, що поділ будинковолодіння має здійснюватися за варіантом № 1 висновку експерта, оскільки залишення сараю «І» відповідачам дозволить і далі виконувати функцію захисту будинку «Е-1» від підтоплення і просідання, що відбувалось з 1968 року.
Скаржник зазначає, що варіант № 3 висновку експерта та суд першої інстанції не враховують такого:
1) Як саме і в якому місці будуть встановлені двері зазначені у варіанті розподілу 3. Креслення надані експертом не відповідають дійсності. В даному випадку буде нанесена шкода будинку Е-1, тому що кріплення частини відвірок (для встановлення дверей) буде виконуватись до стіни будинку Е-1, в свою чергу від утворених щілей стіна будинку Е-1 в непогоду буде постійно мокра і волога, конденсат та вода будуть збиратися на підлозі сараю «І». В рішенні суду зазначено, що підлога та замощення знаходяться на одному рівні, проте насправді це є помилкою, оскільки підлога сараю «І» нижча від поверхні замощення на 0,4м, тим самим стіна будинку Е-1 буде постійно мокра, це призведе до утворення плісняви в середині будинку Е-1. Будинку А-1 ця волога шкоди не спричинятиме, висота фундаменту будинку А-1 становить 0,6м, а висота фундаменту будинку Е-1 це рівень підлоги сараю «І»;
2) Для встановлення цегляної стіни всередині сараю «І», як зазначено у варіанті розподілу, цю стіну потрібно закріпити з обох боків стін будинків Е-1 та А-1 (виконати прив'язку до стін будинків А-1 та Е-1 шляхом їх свердління). При цьому експертом зазначено ступені зношеності будинків, який для будинку Е-1 складає 24,53%. Також експертом зазначено, що в будинку Е-1 наявні тріщини по стіні сараю «І». Тому при штробленні виникнуть руйнації стіни будинку Е-1. А якщо не виконати прив'язку до стін будинків, то це може призвести до падіння зведеної стіни та призвести до руйнацій та можливо травматизму мешканців будинку А-1 та будинку Е-1.
Вважає, що оскільки позивач відмовився від стягнення компенсації за відхилення від ідеальної частки, то суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та стягнув з відповідачів кошти за відхилення від ідеальної частки. Крім того, відхилення від ідеальної частки в принципі розраховано некоректно, не відображає фактичних обставин і не може бути стягнуто з будь-якої сторони спору.
Звертає увагу на те, що під час розгляду справи відповідач неодноразово вказував, що згоди на виконання прибудов не надавав, окрім того, матеріалами інвентаризаційної справи БТІ та висновком експерта підтверджено відсутність згоди.
Просить звернути увагу на технічний паспорт будинку, а саме на додаток 1, в якому чітко зазначено, до якої частини будинку відноситься сарай «І» і це визначено спеціалістами БТІ.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Згідно ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає наступне.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що відповідач ОСОБА_2 є власником 1/4 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується договором про поділ спадщини від 14.01.2017 року, посвідченого державним нотаріусом Канівської державної нотаріальної контори, зареєстрованого в реєстрі за № 35, (а.с.23,24 т.1).
Відповідно до вище вказаного даного договору власниками іншої частини житлового будинку по АДРЕСА_1 є ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , частки яких у праві власності становлять по 1/8.
Відповідність часток кожного з відповідачів у спільній частковій власності на спірне домоволодіння також підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 02.08.2020 року № 218708417 (а.с.7-11 т.1).
Іншим співвласником вище вказаного будинковолодіння є позивач ОСОБА_1 , якому належить 1/2 частина домоволодіння, про що не заперечувалося сторонами у судовому засіданні та підтверджується, зокрема, договором купівлі-продажу 12.03.1987 року, посвідченим державним нотаріусом 2-ої Канівської міської державної нотаріальної контори Кудря П.С., зареєстрованого в реєстрі за № 373, технічним паспортом на житловий будинок (а.с.12-15, 18-22 т.1).
З Технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 , замовником якого є відповідач ОСОБА_2 вбачається, що дане будинковолодіння складається з житлового будинку - літ. А-1; прибудови - а,а1; житлового будинку - Е-1; прибудови - е,е1; гаражі - Б,Д; сараї - В,К,Г,І; погріб - Ж; убиральні - З,Л; навіс - Є; огорожі - №1,2,3,6,8,9; ворота з хвірткою - №3, хвіртка - № 4; ворота - № 5, колонка питна № 7, та розташоване на земельній ділянці загальною площею 1646 кв.м. (а.с.225-232 т.1).
Відповідно до Акту техніка (інженера) ОСОБА_7 від 07.11.2016 року, складеного при проведенні технічної інвентаризації нерухомого майна розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , був зроблений вихід, обстежене будинковолодіння та внесені зміни. В житловому будинку літ. «Е-1», який раніше був під літ. «А'-1» змінилася загальна площа з 51,3 кв.м. на 61,6 кв.м. за рахунок добудови літ. «е1», будівництво якої дозволено рішенням Канівської міської ради №170 від 19.07.1987 та контрольного переобміру будинку. Сарай літ. «І», сарай літ. «К», навіс літ. «Є» побудовані до 05.08.1992 року, що згідно Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна зі змінами та доповненнями від 08.01.2013 року № 2 не є самочинно збудованим. Також знесені сараї літ. «в», літ. «С».
Половина будинковолодіння, яке належить ОСОБА_1 , та на якому знаходяться житловий будинок з прибудовами літ. «А-1, а, а1», сарай літ. «Г», гараж літ. «Б», убиральня літ. «Л», огорожа № № 2,6,9, ворота з хвірткою №3, не обстежена (а.с.233 т.1).
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Канівського міськрайонного суду від 12.03.2021 року по даній справі було призначено судову будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої було поставлено запитання:
- Які переобладнання/перебудування були проведені у домоволодінні АДРЕСА_1 , починаючи з березня 1987 року?
- Які приміщення, за адресою: АДРЕСА_1 , є новозбудованими ОСОБА_1 ?
- Чи можливий поділ домоволодіння АДРЕСА_1 в рівних частках (1/2 та 1/2)?
- Визначити всі можливі варіанти поділу домоволодіння АДРЕСА_1 у натурі з урахуванням господарських будівель і споруд, а також з урахуванням відповідно до часток співвласників (сім'ї Гамбуричів 1/2 частина та сім'ї Барабашів 1/2 частина) з можливістю кожному співвласнику мати відокремлену частину будинку з господарськими спорудами.
За результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи, зроблено відповідний висновок, а саме висновок експерта № 697/21-23/1401-1424/22-23 від 18.08.2022 року (а.с.40-114 т.3).
Так, по першому питанню, судовий експерт прийшов до висновку, що у відповідності до даних, що містять в собі надана на дослідження документація, у період з 1987 року поданий час, в домоволодінні по АДРЕСА_1 було проведено наступні будівельні роботи:
- будівництво добудови «е1» розмірами 5,59х2,0 м;
- будівництво гаражу «Б» розмірами 5,93х3,57 м;
- будівництво добудови «А-1» розмірами 6,0х8,28 м;
- будівництво добудови «а» розмірами 6,0х3,73 м;
- будівництво добудови «а1» розмірами 6,0х2,38 м.
По першому питанню, судовий експерт прийшов до висновку, що ОСОБА_1 збудовані приміщення «А-1» розмірами 6,0х8,28 м, «а» розмірами 6,0х3,73 м, «а1» розмірами 6,0х2,38 м та гараж «Б» розмірами 5,93х3,57 м.
У зв'язку з тим, що поставлені на вирішення експертизи третє та четверте питання пов'язані між собою та взаємозалежні, потребують дослідження одних і тих самих об'єктів та документації, мають загальну нормативну базу, дослідження по цим питанням об'єднані.
По третьому та четвертому питаннях, судовим експертом під час натурного обстеження об'єкту дослідження було встановлено, що фактично домоволодіння по АДРЕСА_1 являє собою два житлові будинки з прибудовами та надвірними спорудами. Будинок «А-1» з прибудовами «а» та «а1» загальною площею - 58,3 кв.м. та будинок «Е-1» з прибудовами «е» та «е1» загальною площею - 61,6 кв.м. Приміщеннями літера «А-1», «а», «а1» та господарськими будівлями літера «Г», «Б», «Л» фактично користується ОСОБА_1 , приміщеннями літера «Е-1», «е», «е-1» та господарськими будівлями літера «Є», «Д», «В», «Ж», «К», «З» фактично користуються ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
Співставляючи вимоги нормативної документації з даними натурного обстеження, судовий експерт прийшов до висновку, що реальний розподіл домоволодіння по АДРЕСА_1 , у відповідності до ідеальних часток співвласників можливий лише з відступом від ідеальних часток співвласників.
Враховуючи порядок користування домоволодінням по АДРЕСА_1 , який склався між співвласниками, судовим експертом на розгляд суду пропонується 3 варіанти розподілу житлових будинків «А-1» з прибудовами «а» та «а1» та «Е-1» з прибудовами «е», «е1» з відступом від ідеальних часток співвласників, та відповідно 3 варіанти розподілу домоволодіння, відповідно до вимог нормативних документів та з відхиленням від ідеальних часток співвласників.
Можливі варіанти поділу домоволодіння АДРЕСА_1 у натурі з урахуванням господарських будівель і споруд, відповідно до часток співвласників (по 1/2 частині за кожним) з можливістю кожному співвласнику мати відокремлену частину будинку з господарськими спорудами, наведено в дослідницькій частині висновку та додатках №2-7 до висновку.
Після надходження висновку вище вказаної судової будівельно-технічної експертизи, представником позивача було уточнено позовні вимоги, просить провести розподіл спірного домоволодіння відповідно до запропонованого судовим експертом варіанта поділу №3.
Так, відповідно до Варіанту 3 розподілу домоволодіння (частка 1/2 та 1/2) у користування та власність позивача ОСОБА_1 переходить житловий будинок з надвірними спорудами, що розташовані з адресою: АДРЕСА_1 , а саме: житловий будинок «А-1», «а», «а1» з ганком, загальною площею 58,3 кв.м.; гараж «Б», сарай «Г», убиральня «Л», огорожа №2, ворота № 3, 1/2 частина сараю «І», 1/2 огорожа №6, 1/2 огорожа №9.
У користування та власність відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 переходить житловий будинок з надвірними спорудами, що розташовані з адресою: АДРЕСА_1 , а саме: житловий будинок «Е-1», «е», «е1» з ганком, загальною площею 61,6,3 кв.м.; сарай «В», сарай «К», погріб «Ж», убиральня «З», гараж «Д», навіс «Є», огорожа №1, хвіртка №4, ворота №5, колонка №7, огорожа №8, замощення, 1/2 частина сараю «І», 1/2 огорожа №6, 1/2 огорожа № 9.
За таким розподілом, відступ від ідеальних часток по вартості становить:
- для ОСОБА_1 1/2 частки домоволодіння - на 60711 (шістдесят тисяч сімсот одинадцять) грн. менше;
- для ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 1/2 частки домоволодіння - на 60711 (шістдесят тисяч сімсот одинадцять) грн. більше.
При цьому варіанті співвласники у яких частина в натурі після поділу стала більшою за ідеальну, виплачують співвласнику у якого частина в натурі після поділу стала менша за ідеальну, компенсацію в сумі 60711 (шістдесят тисяч сімсот одинадцять) грн.
Для забезпечення окремого користування спорудами, які пропонуються виділити, необхідно буде провести наступні ремонтно-будівельні роботи: в сараї літ. «І» влаштувати посередині цегляну перегородку, влаштувати дверний проріз та встановити дверний блок як наведено в додатку №6 до висновку (а.с.56 на звороті -58 т.3).
Для проведення судової будівельно-технічної експертизи, судовому експерту було надано, зокрема, копію усієї інвентаризаційної справи № 93 на житловий будинок АДРЕСА_1 на 143 аркушах, яку було витребувано судом з КП «ЧООБТІ».
Відповідно до вимог статей 110, 112, 113 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта має бути мотивоване в судовому рішенні. Якщо висновок експерта буде визнано неповним або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).
Як вбачається з матеріалів справи, клопотань від сторін про визнання вище вказаного висновку експертизи неповним або таким, що суперечить матеріалам справи до суду не надходило, що і було зазначено судом першої інстанції.
При розгляді справи судом першої інстанції встановлено та підтверджено технічною документацією, що спірний сарай (І) та замощення утворює собою фактично одне приміщення - сарай (І), а тому суд дійшов до вірного висновку, що неможливим є відповідно до Варіанту поділу № 3 залишити у власності відповідачів замощення, а сарай (І) поділити на дві частини (а.с.140 інвентаризаційної справи № 93 на житловий будинок АДРЕСА_1 ).
Відповідно до даних, що містяться у висновку судового експерта №679/21-23/1401-1424/22-23 від 18.08.2022 року, а саме Таблиці № №5,7 спірний сарай та замощення позначено однією і тією ж літерою «І» (а.с.51,52 т.3).
З оскаржуваного рішення вбачається, що при розгляді справи, судом за клопотанням представника відповідача у справі було допитано судового експерта ОСОБА_8 Черкаського відділення КНДІСЕ, який суду пояснив, що питання чи є побудовані житлові приміщення ОСОБА_1 самовільно побудованими не було поставлені судом на дослідження, а тому він не може дати на нього відповідь.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Спільна часткова власність є специфічною конструкцією через множинний суб'єктний склад та єдність об'єкта. Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні.
Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Відповідно до ч. 1,2 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Частиною 1 статті 356 ЦК України визначено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
У постанові Верховного Суду від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1443цс16 вказано, що право спільної часткової власності це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле. Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні.
Згідно зі статтею 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Відповідно до частини 1 статті 364 ЦК України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
Частиною 3 статті 364 ЦК України, у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
Згідно з частинами 1, 2 статті 367 ЦК України, майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Виділ часток нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. До такого висновку дійшов Верховний Суд України, розглянувши справу № 6-1443цс16. Вказавши також, що виходячи з аналізу змісту норм статей 183, 358, 364 ЦК України можна дійти висновку, що виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин такий поділ (виділ) можна провести зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась. Отже, визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників. Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, то, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна.
Відповідно до статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
При розгляді справи судом встановлено, та не заперечувалося представниками сторін, що спірне домоволодіння з надвірними спорудами, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності позивачу ОСОБА_1 та відповідачам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 по відповідній частині кожному.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що оскільки учасники спільної часткової власності мають право на зазначене майно пропорційно своєї частки в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен виділити його співвласнику таку частину житлового будинку з надвірними спорудами, яка відповідає розміру та вартості його частки.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17.04.2019 року у справі № 545/3753/16-ц.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 просив поділити спірне домоволодіння відповідно до запропонованого експертом у висновку № 697/21-23/1401-1424/22-23 від 18.08.2022 року варіанту поділу №3, за виключенням сараю (І), який відповідно просить поділити уздовж житлових будинків.
В той же час, з оскаржуваного рішення вбачається, що представник відповідача ОСОБА_3 - Бутирін Я.Я. щодо вказаного поділу домоволодіння не заперечував та погоджувався на такий його поділ, однак на останньому судовому засіданні наполягав на варіанті поділу №1, відповідно до якого спірний сарай літ. «І» переходить у власність та користування відповідачів.
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Бовшик М.Ю. та відповідач ОСОБА_4 не підтримали жодного з запропонованих судовим експертом варіантів поділу, своїх варіантів поділу не запропонували.
Суд першої інстанції, обираючи варіант розподілу виходив з того, що при виділі у натурі частки із спільного майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишається, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вхід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об'єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України.
Так, з метою належного обслуговування житлових будинків та уникнення між співвласниками подальших спорів щодо обслуговування та користування власністю кожного, суд першої інстанції дійшов до висновку про можливість поділу спірного нерухомого майна згідно з будівельно-технічним висновком експерта № 679/21-23/1401-1424/22-23 від 18.08.2022 року за варіантом, запропонованим експертом № 3, за виключенням замощення, яке згідно даного варіанту повністю переходить у користування та власність відповідачів.
При цьому, оскільки спірний сарай (І) та замощення утворює собою фактично одне приміщення - сарай (І), суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що замощення також підлягає поділу по 1/2 позивачу та 1/2 відповідачам у межах розташування кожної з частини сараю (І) за варіантом поділу № 3 будівельно-технічного висновку експерта № 679/21-23/1401-1424/22-23 від 18.08.2022 року.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2021 року у справі N 501/2148/17 (провадження № 61-22087св19) зроблено висновок, що "відповідно до статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Виходячи з аналізу змісту наведених норм права, поняття "поділ" та "виділ" не є тотожними. При поділі майно, що знаходиться в спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються. При виділі частки правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється. Винятком з цього правила є ситуація, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, - тоді має місце поділ спільного майна. Тобто, поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється».
Встановивши, що спірне майно належить на праві спільної часткової власності чотирьом співвласникам, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що виділ частки в цьому майні лише для позивача є неможливим, а можливий поділ цього майна в натурі між сторонами, у разі якого право спільної часткової власності на нього припиняється.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 20 червня 2023 року у справі № 633/408/18 зазначила, що у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (частина перша статті 13 ЦПК України), але, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п'ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов'язку пов'язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (див., наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80-81, 83), від 1 липня 2021 року у справі № 9901/381/20 (пункти 1, 43-47), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від 1 лютого 2022 року у справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункти 4, 36), від 4 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (пункт 31)).
Судом першої інстанції вірно зазначено, що виходячи з мети позову, заявленого позивачем, і його обґрунтування, вимогу припинити право спільної часткової власності та здійснити поділ домоволодіння слід розцінювати як таку, що повинна стосуватись не тільки припинення права спільної часткової власності і поділу майна лише щодо позивача, але і щодо відповідачів, оскільки припинивши право власності ОСОБА_1 припиняється і право спільної часткової власності й інших співвласників - відповідачів, а поділ може бути здійснений лише між усіма співвласниками із зазначенням поділених часток в натурі для усіх власників, з чим і погоджується колегія суддів.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що ефективним способом захисту прав сторін буде поділ цього майна в натурі між сторонами, відповідно до якого кожній стороні необхідно виділити частину спірного майна відповідно до варіанту поділу, визначеного висновком експерта № 679/21-23/1401-1424/22-23 від 18.08.2022 року, припинивши право спільної часткової власності на домоволодіння співвласника ОСОБА_1 . Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , є та залишаються співвласниками успадкованого ними майна після смерті ОСОБА_5 відповідно до часток кожного.
Так, здійснюючи поділ спірного домоволодіння суд першої інстанції вірно вказав у рішенні, яка саме частка виділяється відповідачам, тим самим визначивши конкретний окремий об'єкт нерухомого майна, який залишається у спільній частковій власності відповідачів.
Вирішуючи спір та ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача, судом першої інстанції було враховано положення про те, що правовий режим спільної власності має відповідати інтересам усіх її учасників і забороняє обмеження прав одних учасників за рахунок інших.
З огляду на це судом у рішенні, яким позивачу виділено частину спірного домоволодіння зазначено, яка саме частина цього домоволодіння виділяється відповідачам.
Аналогічного висновку у справі з подібними правовідносинами дійшов Верховний Суд у постанові від 16 червня 2021 року в справі № 462/1585/16-ц.
Щодо стягнення з відповідачів на користь позивача грошової компенсації за відхилення (зменшення) частки в натурі в супереч доводам апеляційної скарги рішення суду є правильним, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та технічної документації на спірне будинковолодіння не містять відомостей на підтвердження заперечення сторони відповідача щодо самовільного будівництва позивачем житлових приміщень.
Відповідно до висновку експерта №679/21-23/1401-1424/22-23 від 18.08.2022 року (варіанту поділу №3) розмір вище вказаної компенсації складає 60711,00 грн.
Оскільки суд першої інстанції дійшов до висновку про неможливість одночасного залишення у власності одних співвласників замощення, а сарай (І) поділити по 1/2 частині за позивачем та відповідачами, а тому дійшов до вірного та обґрунтованого висновку, вказавши, що розмір грошової компенсації підлягає зменшенню на вартість половини замощення, що складає 1986 грн. (3972 грн./2).
У зв'язку з викладеним є вірним рішення суду в частині стягнення компенсації з відповідачів на користь позивача за зменшення частки в натурі в загальному розмірі 58725 грн. (60711- 1986 ), та відповідно пропорційно частці кожного з відповідачів у спільній частковій власності ( ОСОБА_2 1/4 частина; ОСОБА_3 1/8 частина; ОСОБА_4 1/8 частина).
В частині вирішення питання розподілу судових витрат, судове рішення є правильним, відповідає вимогам ст. 141 ЦПК України та принципу пропорційності розподілу при часткове задоволенні позовних вимог.
Що стосується доводів апеляційної скарги, з приводу того, що суд першої інстанції при вирішенні спору обрав не той варіант поділу згідно проведеної експертизи, колегія суддів виходить з наступного.
За відсутності згоди співвласників про поділ спільного майна таке питання вирішується судом та враховується, що після виділу частки зі спільного нерухомого майна відповідно до статті 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється; при виділі частки із спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишається, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто становити окремий об'єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України та пункту 10 Порядку присвоєння об'єкту нерухомого майна реєстраційного номера, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 грудня 2010 року № 1117 "Про ідентифікаю об'єктів нерухомого майна для реєстрації прав на них".
Виходячи з планування і розмірів приміщень, експерт запропонував три технічно-можливі варіанти розподілу спірного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами з компенсацією за відступ від частки.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновками якого погоджується колегія суддів, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, встановивши, що спірний житловий будинок є спільною частковою власністю сторін, проте між ними існує спір щодо порядку володіння та користування цим будинком, ураховуючи висновок судової будівельно-технічної експертизи від 18 серпня 2022 року, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, обравши третій варіант поділу, який більш наближений до рівності часток співвласників, із присудженням грошової компенсації співвласникам, частка яких зменшилась.
Доводи апеляційної скарги про те, що рішення суду є незаконним з тих підстав, що суд при вирішенні спору застосував відповідно до проведеної експертизи третій варіант поділу в натурі будинковолодіння, а не варіант 1 є безпідставними. Колегія суддів враховує, що виділ часток (поділ) жилого будинку, який перебуває у спільній частковій власності, відповідно до зазначеного висновку експерта є можливим, і кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом, є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності.
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення у справі, вірно врахував, що розглядаючи питання про поділ домоволодіння в натурі між співвласниками суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яка відповідає розміру його частки і основна увага приділяється саме поділу будинку, а не господарським будівлям та спорудам.
Судом першої інстанції при вирішенні справи правильно застосовано вищезазначені норми матеріального і процесуального права на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами, виходячи із змісту заявлених позовних вимог, і доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Проведений судом поділ в натурі майна колегія суддів вважає об'єктивним, справедливим та таким, що максимально відповідає інтересам кожного з подружжя.
Решта доводів апеляційної скарги зводяться до незгоди з судовим рішенням у справі та переоцінки доказів у справі.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Бутиріна Я.Я. слід залишити без задоволення, а рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 26 грудня 2023 року - без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Бутиріна Ярослава Ярославовича залишити без задоволення.
Рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 26 грудня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, визначених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Судді