Житомирський апеляційний суд
Справа №296/11816/23 Головуючий у 1-й інст. Драч Ю. І.
Категорія 84 Доповідач Борисюк Р. М.
04 квітня 2024 року
Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Борисюка Р.М.,
суддів Павицької Т.М., Трояновської Г.С.,
розглянувши у письмовому провадженні у м. Житомирі цивільну справу № 296/11816/23 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, Приватний виконавець виконавчого округу Житомирської області Клименюк Андрій Миколайович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Бойка Володимира Володимировича на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 31 січня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Драча Ю.І. у м. Житомрі,
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся з даним позовом, в якому просив визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 09.06.2021, реєстраційний № 9345 та вирішити питання розподілу судових витрат.
Позов мотивував тим, що у листопаді 2023 року він дізнався про стягнення з нього грошових зобов'язань на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» за вказаним виконавчим написом, який вважає було вчинено з порушенням вимог чинного законодавства.
Зокрема, такий договір не є нотаріально посвідченим кредитним договором, що передбачено Переліком документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Також неправильно зроблено розрахунки банком, оскільки розмір штрафу перевищує 50% від суми договору. Тому у зв'язку з цим даний виконавчий напис не підлягає виконанню.
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 31 січня 2024 року позов задоволено та вирішено питання судового збору, у задоволені витрат на правничу допомогу відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі, представник позивача просить його в частині відмови у задоволенні позову щодо витрат на правничу допомогу скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити. В іншій частині рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржується.
Апеляційна скарга мотивована тим, що у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають відшкодуванню незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.
Вважає, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу, постановлене з порушенням норм матеріального права та процесуального права.
Вказує, що суд враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, за власною ініціативою. Позивачем надано договір про надання правової допомоги адвокатом та кошторис витрат на правову допомогу у Корольовському районному суді на суму 50 000,00 грн, які помилково не були стягнуті з відповідача, у повній мірі. Вказує, що до матеріалів справи було долучено оригінал договору про надання правової допомоги від 15.11.2023; оригінал кошторису на правову допомогу адвокатом у суді першої інстанції від 15.11.2023; оригінал Ордеру Серії АА № 0035253 від 15.11.2023, належними чином завірену копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Вказаним доказам суд першої інстанції не дав належної оцінки і ухвалив незаконне рішення у цій частині.
Представник ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 31 січня 2024 року у частині відмови у задоволені позову про стягнення витрат на правничу допомогу, залишити без змін.
Ухвалами Житомирського апеляційного суду від 26.02.2024 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та справу призначено до розгляду.
У поданому відзиві, представник ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» зазначає, що апелянтом не доведено реальних адвокатських витрат, а також не надано детального опису робіт, які реально були надані адвокатом. Вважає, що відносини, які виникли між сторонами були штучно створені для отримання апелянтом безпідставної вигоди у вигляді заявлення та стягнення неправомірно високих та непідтверджених витрат на правову допомогу, у зв'язку з чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України ( частина 1 статті 368 ЦПК України).
Враховуючи наведене, розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною 5 статті 268, статті 381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав відповідачу строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування, зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, оскільки в матеріалах справи містяться докази, надані сторонами, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне розглядати справу у порядку письмового провадження без участі сторін.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом встановлено, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копію договору про надання правової допомоги від 15.11.2023 в розділі 3 якого вказується, що гонорар в розмірі 50 000,00 грн сплачується у разі задоволення позову. Також додано кошторис витрат від 15.11.2023.
Частиною першою статті 15 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частина перша та друга статті 137 ЦПК України).
Отже, у Цивільному процесуальному кодексі України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат.
За нормами частини 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У відповідності до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивачем серед наданих доказів відсутній детальний опис робіт виконаних адвокатом із зазначенням витраченого часу по кожному із видів робіт, відсутній також безпосередньо розрахунок вартості цих робіт та наданих послуг.
Тому, колегія суддів погоджується із висновком місцевого суду про те, що позивачем не доведено розмір витрат на правову допомогу, яку він просив стягнути із відповідача.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки стосовно встановлення обставин справи пов'язаних із стягненням витрат на правову допомогу, і містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з частиною 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення - без змін.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 1 частини 6 статті 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в сили вимог закону.
Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бойка Володимира Володимировича залишити без задоволення, а рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 31 січня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пункт 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий Судді