Справа № 761/5897/24
Провадження № 1-кс/761/4416/2024
04 квітня 2024 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна, накладеного постановою слідчого СУ ГУ МВС України в м. Києві від 20 лютого 1996 року, -
14.02.2024 року на розгляд слідчого судді надійшло клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна, накладеного постановою слідчого СУ ГУ МВС України в м. Києві від 20 лютого 1996 року, в якому заявник просила суд скасувати арешт на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_3 .
Як на підставу звернення до суду з клопотанням заявник посилається на положення ст. 174 КПК України та обґрунтовує його тим, що постановою слідчого СУ ГУ МВС України в м. Києві від 20 лютого 1996 року було накладено арешт на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_3 . На думку заявника, арешт на її майно було накладено необґрунтовано та у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження відпала потреба. Так, заявник зазначає, що 28.09.1994 року за договором купівлі-продажу № 181 нею було придбано нерухоме майно квартиру АДРЕСА_2 . Продавцем квартири виступало регіональне відділення Фонду Державного майна України по АДРЕСА_3 (копія договору купівлі-продажу додається до даного клопотання). В 2019 році, вона ( ОСОБА_3 ) вирішила переоформити право власності на вказану квартиру на свою дочку, звернувшись до приватного нотаріуса від якого дізналася що 27.10.2004 року на її квартиру накладено арешт згідно постанови слідчого управління ГУ МВС України в м. Києві від 20.02.1996 року. Заявник вказує, що ОСОБА_3 неодноразово зверталася до Міністерства юстиції України, Першої Київської нотаріальної контори та до Головного управління національної поліції МВС України у місті Києві (за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 15) але всі надали їй «відписку», що документи знищені, кримінальне провадження закрите.
У судове засідання ОСОБА_3 не з'явилася. Надіслала на адресу суду заяву про розгляд справи без її участі.
У судове засідання уповноважені слідчий та прокурор, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, не з'явилися. Разом з цим, їх неявка не перешкоджає розгляду клопотання по суті заявлених у ньому вимог.
Вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Положенням ч. 2 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Положенням ч. 2 ст. 173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно з ч. 9 Розділу ХІ Перехідних положень КПК України запобіжні заходи, арешт майна, відсторонення від посади, застосовані під час дізнання та досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжують свою дію до моменту їх зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.
У свою чергу, порядок зміни, скасування чи припинення зазначених заходів (у тому числі й арешту майна) передбачає дотримання процесуальної форми, встановленої КПК України 1960 року. При цьому, оскільки питання зміни, скасування чи припинення таких заходів фактично розглядається під час дії цього Кодексу, порядок їх вирішення не повинен суперечити його положенням і має гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному примусу та до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Так, у судовому засіданні встановлено, що постановою слідчого СУ ГУ МВС України в м. Києві від 20 лютого 1996 року було накладено арешт на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_3 .
При цьому, як вбачається з долучених до клопотання відповідей СУ ГУНП у м. Києві, Першої нотаріальної контори та Міністерства юстиції України, ніяких відомостей з приводу причини накладення арешту, кримінальної справи в рамках якої його було накладено та її статусу у розпорядженні вказаних органів не має.
На виклики до суду ні ГУНП у м. Києві, ні Київська міська прокуратура не з'явились та додаткової інформації з приводу накладеного арешту надати не змогли.
Таким чином, на момент розгляду вказаного клопотання, суд позбавлений можливості встановити підстави та мету накладеного арешту, однак, в силу часу, що пройшов з моменту його накладення, а також в силу відсутності будь-яких відомостей про результат кримінальної справи, в рамках якої було арештовано належне ОСОБА_3 майно, слідчий суддя вважає очевидним, що подальше збереження накладеного арешту очевидно призведе до порушення конституційного права ОСОБА_3 на вільне володіння та розпорядження належним їй майном.
Враховуючи викладене, беручи до уваги те, що в силу діючих положень КПК України, арешт, накладений в рамках кримінального провадження, може бути скасовано виключно слідчим суддею або судом, слідчий суддя приходить до висновку про те, що в подальшому застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження, як накладення арешту на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_3 , застосованого постановою слідчого СУ ГУ МВС України в м. Києві від 20 лютого 1996 року відпала потреба, тому вказаний арешт має бути скасованим, а клопотання ОСОБА_3 - задоволеним.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 170, 173, 174, 309, 376, 532 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна, накладеного постановою слідчого СУ ГУ МВС України в м. Києві від 20 лютого 1996 року, - задовольнити.
Скасувати арешт, накладений постановою слідчого СУ ГУ МВС України в м. Києві від 20 лютого 1996 року на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_3 .
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає, однак проти неї можуть бути подані заперечення під час підготовчого провадження у суді.
Слідчий суддя ОСОБА_1