Справа №760/7630/24
1-кс/760/3696/24
02 квітня 2024 року м. Київ
Слідчий суддя Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участі: прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого слідчого відділу Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_6 , погоджене прокурором Солом'янської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 , про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Побузьке Голованівського району Кіровоградської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , не одруженого, раніше судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, -
Клопотання про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 , подане в кримінальному провадженні №12024100090000349 від 03.02.2024 відповідає вимогам ст.ст. 183, 184, 199 КПК України.
Підозрюваний доставлений під вартою до суду.
Документом, який підтверджує надання підозрюваному копії клопотання та матеріалів, що обґрунтовують клопотання, є розписка.
Подане клопотання обґрунтоване тим, що у провадженні слідчого відділу Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві, перебувають матеріали кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024100090000349 від 03.02.2024 за підозрою ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Як вказує у клопотанні слідчий, будучи раніше судимим, а саме: 23.07.2021 році Голованівським районним судом Кіровоградської області по ч. 3 ст.185 КК України до покарання у виді трьох років позбавлення волі, на підставі с. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням із встановленим іспитовим строком тривалістю на один рік, ОСОБА_5 , на шлях виправлення не став та повторно вчинив нове кримінальне правопорушення проти власності на території Солом'янського району м. Києва.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 затвердженим відповідно законом України №2402-ІХ від 24.02.2022 в Україні діє правовий режим воєнного стану з 24.02.2022 по теперішній час.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 02.02.2024 близько 21 години 05 хвилин, ОСОБА_7 разом з ОСОБА_8 та ОСОБА_5 , перебували за адресою: АДРЕСА_2 , де побачили раніше незнайомого їм ОСОБА_9 , що йшов спереду них, майно якого визнали об'єктом свого злочинного посягання та в ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_5 виник спільний злочинний умисел на повторне відкрите заволодіння майном за попередньою змовою групою осіб, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, в умовах воєнного стану, де ОСОБА_5 разом із ОСОБА_8 мали подолати фізичний опір потерпілого, а ОСОБА_7 користуючись подоланим фізичним опором потерпілого відкрито заволодіти його майном.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на повторне відкрите викрадення чужого майна, вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, керуючись корисливим мотивом, спрямованим на відкрите заволодіння чужим майном, діючи заздалегідь розробленого злочинного плану, ОСОБА_5 разом із ОСОБА_8 прискорили крок з метою наздогнати потерпілого ОСОБА_9 , при цьому залишивши позаду ОСОБА_7 , та підійшовши до потерпілого, ОСОБА_5 звернувся з проханням надати запалити, на що потерпілий відмовив, та ОСОБА_5 в свою чергу почав висловлювати вербальні погрози потерпілому ОСОБА_9 щодо надання ним грошових коштів або інших цінностей, а ОСОБА_8 в свою чергу залишався на місці вчинення злочину та здійснював контроль оточуючого середовища, з метою повідомлення ОСОБА_5 про можливу небезпеку, або викриття їх злочинних дій.
В подальшому ОСОБА_5 з метою уникнення опору потерпілого, застосував насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, нанісши йому удар рукою по голові в область правого ока, внаслідок чого потерпілий ОСОБА_9 втратив пильність, а підійшовши ближче в той момент ОСОБА_7 , скориставшись тим що можливий фізичний опір потерпілого подолано відкрито заволодів мобільним телефоном марки «Apple» моделі «Iphone 11 Pro Max» темно-зеленого кольору IMEI/ НОМЕР_1 , IMEI2 НОМЕР_2 вартістю 15000 гривень у чорному чохлі, який матеріальної цінності не становить з sim-картою ПрАТ «ВФ Україна» з номером телефону НОМЕР_3 яка теж матеріальної цінності не становить.
Після чого, ОСОБА_5 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , утримуючи при собі вищевказаний мобільний телефон, покинули місце вчинення злочину, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.
Своїми злочинними діями ОСОБА_5 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 завдали потерпілому ОСОБА_9 майнової шкоди на суму 15000 гривень.
Таким чином слідчий стверджує, що ОСОБА_5 , підозрюється у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчиненому повторно, поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, тобто у вчинені кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Крім цього, 02.02.2024 близько 21 години 10 хвилин, ОСОБА_7 разом з ОСОБА_8 та ОСОБА_5 , перебували за адресою: АДРЕСА_3 , де побачили раніше незнайомого їм ОСОБА_10 , що стояв на зупинці громадського транспорту, майно якого визнали об'єктом свого злочинного посягання та в ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_5 виник повторний спільний злочинний умисел на відкрите викрадення майна, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, в умовах воєнного стану, де ОСОБА_5 разом із ОСОБА_8 мали подолати фізичний опір потерпілого, а ОСОБА_7 користуючись подоланим фізичним опором потерпілого відкрито заволодіти його майном.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на повторне відкрите викрадення чужого майна, вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, керуючись корисливим мотивом, спрямованим на повторне відкрите заволодіння чужим майном, діючи заздалегідь розробленого злочинного плану, ОСОБА_5 ОСОБА_8 та ОСОБА_7 почали підходити до потерпілого ОСОБА_10 який в цей момент почав йти в протилежну їм сторону, на що ОСОБА_5 почав свистіти та кричати до потерпілого, який в свою чергу зупинився та перепитав, чи до нього вони звертаються, на що ОСОБА_5 висловив прохання потерпілому надати запалити, та потерпілий відмовив, та ОСОБА_5 в свою чергу почав висловлювати вербальні погрози потерпілому, а ОСОБА_8 та ОСОБА_7 в свою чергу залишались на місці вчинення злочину та здійснювали контроль оточуючого середовища.
В подальшому ОСОБА_5 з метою уникнення опору потерпілого, застосував насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, нанісши йому удар рукою по голові в область обличчя та потерпілий, зрозумівши що його життю та здоров'ю може загрожувати небезпека здійснив спробу втекти, однак відбігши на відстань приблизно 7-10 метрів був наздогнаним ОСОБА_7 , який потягнув потерпілого за рюкзак і повалив на землю, почавши висловлювати погрози потерпілому, щоб той віддав свій мобільний телефон і в цей час до потерпілого підбігли ОСОБА_5 та ОСОБА_8 та почали наносити удари по тілу, а ОСОБА_7 вихопив із рук потерпілого ОСОБА_10 мобільний телефон марки Xiaomi Mi A1 4GB/32GB, чорного кольору IMEIНОМЕР_6, IMEI2 НОМЕР_4 вартістю 2000 гривень з sim-картою оператора «Київстар» з номером телефону НОМЕР_5 , яка матеріальної цінності не становить.
Після чого, ОСОБА_5 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , утримуючи при собі вищевказаний мобільний телефон, покинули місце вчинення злочину, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.
Своїми злочинними діями ОСОБА_5 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 завдали потерпілому ОСОБА_10 майнової шкоди на суму 2000 гривень.
Таким чином слідчий стверджує, що ОСОБА_5 підозрюється у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчиненому повторно, поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, тобто у вчинені кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
В поданому клопотанні слідчий, за погодженням з прокурором, зазначає, що встановлені ризики, під час застосування 06.02.2024 ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 не зменшилися та продовжують існувати на даний час, а саме: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілих, інших підозрюваних у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Крім того, досудове розслідування в даному провадженні завершити до закінчення дії ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 06.02.2024 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 а саме до 03.04.2024 не можливо, у зв'язку із необхідністю проведення в рамках вказаного кримінального провадження ряду слідчих дій:
-отримати тимчасовий доступ до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю та перебувають у володінні операторів мобільного зв'язку;
-провести огляд відеозаписів з камер відеоспостереження, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 за участю потерпілого ОСОБА_9
-провести огляд відеозаписів з камер відеоспостереження, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 за участю потерпілого ОСОБА_10
-провести огляд відеозаписів з камер відеоспостереження, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 та за адресою: АДРЕСА_2 за участю підозрюваних ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8
-за результатами проведених слідчих та процесуальних дій у кримінальному провадженні необхідно повідомити ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, виконати вимоги ст. 290 КПК України, скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування.
Тому, слідчий, за погодженням з прокурором, звернувся до слідчого судді з клопотанням про продовження підозрюваному ОСОБА_5 строку тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, тобто до 04.05.2024.
Під час судового розгляду прокурор підтримав подане клопотання та просив його задовольнити з підстав, зазначених у клопотанні.
Захисник ОСОБА_11 та підозрюваний ОСОБА_5 проси відмовити у задоволенні клопотання слідчого, оскільки органом досудового розслідування не доведено наявність ризиків. Просили обрати запобіжний захід який не пов'язаний із триманням під вартою.
Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання та надані в суді документи, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Частиною 5 ст. 199 КПК України передбачено, що слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
В ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень за ч. 4 ст. 186 КК України, а саме: відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчиненому повторно, поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі кримінального провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах дані, слідчий суддя приходить для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Більш того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», наведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Фактів і інформації, які переконливо свідчать про причетність ОСОБА_5 до вчинення вищевказаного кримінального правопорушення, в клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах міститься достатньо для висновку про обґрунтованість повідомленої йому підозри.
Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.09.1990).
На обґрунтування пред'явленої ОСОБА_5 підозри, слідчим надані зібрані під час досудового розслідування докази та інші матеріали кримінального провадження, які обґрунтовано свідчать про причетність підозрюваного ОСОБА_5 до вчинення кримінального правопорушення, яке розслідуються.
04.02.2024 о 10:14 год. (фактичний час затримання 04.02.2024 о 07:35 год.) ОСОБА_5 було затримано за підозрою у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
04.02.2024 о 20:31 год. ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
06.02.2024 ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва відносно підозрюваного ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто до 07:35 год. 03.04.2024, без визначення розміру застави.
27.03.2024 постановою керівника Солом'янської окружної прокуратури м. Києва строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до трьох місяців, тобто до 04.05.2024.
Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладення на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Так, у рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») 31315/96 від 25.04.2000, Страсбурзький суд визнав достатнім мотивування чеських судів, що прийняли рішення про тримання під вартою з огляду в тому числі на те, що заявникові загрожувало відносно суворе покарання.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
У справі «Амбрушкевич проти Польщі» (Ambruszkiewicz v. Poland N 7/03 від 04.05.2006) Європейський суд з прав людини наголошує, що не викликає протиріч те, що в деяких особливих випадках позбавлення свободи може бути єдиним засобом, який дозволяє гарантувати явку обвинуваченого до суду, зокрема, з урахуванням його особистості та характеру злочину, а також тяжкості ймовірного покарання. Крім того, Європейський суд з прав людини вважає за необхідне, щоб підстави, наведені владою на обґрунтування застосування запобіжного заходу у вигляді позбавлення свободи, були доповнені конкретними фактами стосовно підозрюваного, а мотиви за обставинами справи могли вбачатися переконливими та відповідними.
Беручи до уваги, що встановленні ризики, під час застосування ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 06.02.2024 ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у зв'язку із перебігом ефективного розслідування справи суттєво зменшилися, проте продовжують існувати, а саме: переховування підозрюваного ОСОБА_5 від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на інших підозрюваних та потерпілих у кримінальному провадженні, а також вчинення іншого кримінального правопорушення.
Крім того, слідчий суддя враховує доводи прокурора з приводу того, що досудове розслідування завершити до закінчення дії ухвали від 06.02.204 неможливо, у зв'язку із необхідністю проведення в рамках вказаного кримінального провадження ряду слідчих дій: отримати тимчасовий доступ до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю та перебувають у володінні операторів мобільного зв'язку; провести огляд відеозаписів з камер відеоспостереження, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 за участю потерпілого ОСОБА_9 ; провести огляд відеозаписів з камер відеоспостереження, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 за участю потерпілого ОСОБА_10 ; провести огляд відеозаписів з камер відеоспостереження, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 та за адресою: АДРЕСА_2 за участю підозрюваних ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ; за результатами проведених слідчих та процесуальних дій у кримінальному провадженні необхідно повідомити ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, виконати вимоги ст. 290 КПК України, скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування.
За таких обставин, слідчий суддя вважає, що прокурором в судовому засіданні було доведено, що заявлені раніше ризики продовжують існувати та виправдовують тримання ОСОБА_5 під вартою, а також наведено обґрунтовані обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії ухвали слідчого судді про тримання ОСОБА_5 під вартою, тому приходить до висновку, що клопотання слідчого в частині продовження строку тримання підозрюваного ОСОБА_5 під вартою підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Вирішуючи питання про застосування, продовження, зміну або скасування запобіжного заходу при розгляді відповідних клопотань, слідчий суддя зобов'язаний: здійснювати повноваження із судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування і судового розгляду та враховувати, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (Конвенція), а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК України, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).
Крім того, як неодноразово зазначав Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, у випадках коли констатував порушення статті 5 Конвенції щодо розгляду доцільності продовження строків тримання особи під вартою, протягом як досудового розслідування, так і судового розгляду, продовження строків тримання під вартою повинно ґрунтуватися на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під вартою на початковій стадії розслідування.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини та враховуючи особистість підозрюваного ОСОБА_5 , його майновий та сімейний стан, стан його здоров'я, а також наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання ОСОБА_5 винуватим у вчиненні інкримінованого йому злочину, який відносяться до категорії тяжких злочинів, слідчий суддя приходить до висновку про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання зазначеним ризикам та вважає за необхідне продовжити підозрюваному ОСОБА_5 строк тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, тобто на 32 дні до 07 год. 35 хв. 03 травня 2024 року, який, на думку слідчого судді, буде достатнім для завершення досудового розслідування в даному кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Враховуючи обставини кримінального правопорушення, а також те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину поєднаного із застосуванням насильства, слідчий суддя вважає за необхідне не визначати розмір застави.
Керуючись ст.ст. 131, 177, 178, 180, 183, 193, 194, 196, 199, 309, 376, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого слідчого відділу Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_6 - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в межах строку досудового розслідування на 32 дні, тобто до 07 год. 35 хв. 03 травня 2024 року, без визначення розміру застави.
Строк дії ухвали закінчується о 07 год. 35 хв. 03 травня 2024 року.
Контроль за виконанням ухвали покласти на Солом'янську окружну прокуратуру м. Києва.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала в частині продовження строків тримання під вартою може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 (п'яти) днів з дня її оголошення, а підозрюваним - в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.
Слідчий суддя: ОСОБА_1