СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 2-н/759/229/24
ун. № 759/6951/24
08 квітня 2024 року м. Київ
Суддя Святошинського районного суду м. Києва Горбенко Н.О., розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надання послуг ЖКТ, -
У квітні 2024 року до Святошинського районного суду м. Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надання послуг ЖКТ.
У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.04.2024 року визначено головуючу суддю Горбенко Н.О.
Справа передана судді 05.04.2024 року.
Дослідивши матеріали поданої заяви, суд встановив наступне.
Питання, пов?язані із видачою судового наказу, врегульовано у розділі ІІ ЦПК України. Отже, при вирішенні питання щодо можливості видачі судового наказу, суд керується положеннями вказаного розділу ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Крім того, ч. 3 ст. 19 ЦПК України встановлює, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Пунктом 3 частини 1 статті 161 ЦПК України встановлено, що судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.
Вимоги до змісту заяви про видачу судового наказу наведені ст. 163 ЦПК України.
Проаналізувавши матеріали поданої заяви, співставивши їх із вимогами у вищезазначеній статті, суд дійшов висновку, що наявні підстави для відмови у видачі судового наказу, зважаючи на наступне.
Відповідно до п. 3, 4 ч. 3 ст. 163 ЦПК України, до заяви про видачу судового наказу додається, зокрема, копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості, інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2011 року №14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» зазначено, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, судовий наказ може бути видано за наявності відповідних договорів про надання таких послуг, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне надання та отримання таких послуг. Крім того, заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність розрахунків, а також застосування тарифів на відповідні послуги.
Як визначено у пункті 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Досліджуючи наявні матеріали справи суд встановив відсутність копії договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості.
Заявник зазначає, що ОСОБА_1 шляхом фактичного споживання електричної енергії та шляхом здійснення оплат за спожиту електричну енергію, приєдналася до умов Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг на умовах комерційної пропозиції «Побутова» для індивідуальних побутових споживачів. Крім того, вказав, що станом на сьогоднішній день боржник є споживачем електричної енергії, інформацію щодо будь-яких змін стосовно власника квартири ні від боржника, ні від третіх осіб до заявника не надходило.
Щодо цього суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 19 ЦПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Оскільки відсутній договір між заявником та ОСОБА_1 щодо надання відповідних житлово-комунальних послуг, вимога про стягнення заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг не є безспірною. Також суд звертає увагу на відсутність будь-якої інформації щодо власника квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Крім того, в матеріалах справи відсутні докази щодо фактичного надання послуг, правильності та безспірності розрахунків, а також застосування тарифів на відповідні послуги з постачання електричної енергії.
Суд роз'яснює, що за відсутності між стягувачем та боржником договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості, стягувач не позбавлений можливості звернутися до боржника з вказаними вимогами в порядку позовного провадження.
Отже, враховуючи законодавчі положення, наведені обставини не свідчать про наявність у заявника безспірної заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг.
Також звертає увагу, що відповідно до ч. 4 ст. 163 ЦПК України, якщо заяву подано в електронній формі до боржника, який має зареєстровану офіційну електронну адресу, заявник у подальшому повинен подавати будь-які процесуальні та інші документи, пов'язані з розглядом його заяви виключно в електронній формі.
Крім того, суд вважає необхідним звернути увагу на аналогію в даному випадку норм ЦПК України, які стосуються можливості учасника справи звернутись до суду в електронній формі.
Так, враховуючи положення абз. 2 ч. 1 ст. 177 ЦПК України, а також ч. 2 ст. 169 ЦПК України, у разі подання до суду заяви та документів, що додаються до неї в електронній формі, заявник зобов'язаний додати до заяви доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.
Також суд наголошує, що відповідно до ч. 1 ст. 169 ЦПК України після видачі судового наказу суд не пізніше наступного дня надсилає його копію (текст), що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, боржникові до його електронного кабінету, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом із повідомленням про вручення чи цінним листом з описом вкладеного.
Між тим, ЦПК України не передбачено таких вимог для подачі заяви про видачу судового наказу, як необхідність надання її копії з додатками для боржника.
Разом з тим, при розгляді заяви про видачу судового наказу судом враховується ціла низка приписів закону, в тому числі ст. 169 ЦПК України, одночасно з копією судового наказу боржникові надсилається копія заяви стягувача про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами (ч. 2 статті).
Заява подана за допомогою системи «Електронний суд».
Частинами 5 - 7 ст. 43 ЦПК України встановлено, що документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
У разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов'язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи.
Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.
Із наведених норм вбачається, що належним доказом направлення документів учасникам провадження може бути лише бланк опису вкладення, завірений відповідним відділенням зв'язку, разом з фінансовим чеком про відправлення.
Суду не надано жодного доказу, який би свідчив про те, що заявник направив на адресу ОСОБА_1 копію заяви про видачу судового наказу разом із доданими до неї документами.
Підсумовуючи вищевикладене, враховуючи наведені положенням законодавства, суд приходить до висновку про необхідність відмови заявнику у видачі судового наказу на підставі п.п. 1, 8 ст.165 ЦПК України у зв'язку із тим, що заява подана з порушеннями вимог статті 163 ЦПК України та тим, що із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Згідно з ч. 1 ст. 166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Частиною 2 статті 167 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Відповідно до ч. 2 ст. 165 ЦПК України, про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160-167, 260 ЦПК України, суд-
Відмовити у видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надання послуг ЖКТ.
Ухвалу суду разом із заявою та додатками до неї надіслати заявнику, роз'яснивши право звернення з тими самими вимогами у порядку позовного провадження.
Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її отримання шляхом подання апеляційної скарги.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу було подано протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Суддя Н.О. Горбенко