Справа № 758/9482/23
про залишення позовної заяви без руху
15 березня 2024 року місто Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі судді Гребенюка В.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк»», про захист прав споживачів
ОСОБА_1 звернувся до Подільського районного суду міста Києва з позовом до акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк»», про захист прав споживачів..
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
При цьому, позов за змістом і формою повинен відповідати вимогам ст. ст. 175-177 ЦПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
В порушення зазначених вимог, позивачем не додано до позовної документ, що підтверджує сплату судового збору. У позовній заяві позивач посилається на ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» як на підставу для звільнення від сплати судового збору при поданні даного позову.
Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини, які виникають між споживачами і виробниками, виконавцями, продавцями під час продажу товарів (виконанні робіт, наданні послуг), встановлює права споживачів на придбання товарів (робіт, послуг) належної якості та безпечних для життя і здоров'я, а також визначає механізм захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: 1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.
Пунктом 23 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів», послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.
Тобто, права особи як споживача охоплюються і мають місце на стадії придбання, замовлення, використання або реалізації наміру придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, а коли така продукція вже придбана, замовлена або використовується, то діють правила і норми відповідних договірних правовідносин.
У зв'язку з цим, застосування Закону України «Про захист прав споживачів» до даних правовідносин можливе лише в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови, процедури виконання договору та інше, тобто ті, які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають інші правовідносини, які регулюються відповідними Законами (Цивільний кодекс України, Закон України «Про банки та банківську діяльність», Закон України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»).
Разом з цим, як вбачається з вищевказаного позову, підставою звернення позивача з позовом не є порушення відповідачем Закону України «Про захист прав споживача», оскільки після укладення сторонами кредитного договору виникають інші правовідносини.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12.04.96 р. «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості: про те, яке право споживача порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням; про докази, що підтверджують позов. До заяви повинні бути додані необхідні документи - залежно від заявлених вимог (наприклад, договір, квитанція-замовлення, квитанція-зобов'язання, транспортна чи інша накладна, чек, касовий ордер).
Таким чином, позивач, вважаючи себе споживачем, при зверненні до суду зобов'язаний викласти зміст позовних вимог та обставини, якими він обґрунтовує вказані позовні вимоги у відповідності до норм Закону України «Про захист прав споживачів», зазначивши, яке право споживача порушено у відповідності до ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», навести підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».
Проте, в позовній заяві відсутнє таке обґрунтування позовних вимог.
Враховуючи вищенаведене, посилання заявника на ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якої споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав, є безпідставними.
Правові засади справляння судового збору, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд визнати недійсними положення договору комплексного банківського обслуговування щодо обов'язку сплачувати комісію за обслуговування кредитної заборгованості та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок платежів у загальному розмірі 3 737,50 грн. Таким чином, позивачем заявлено дві позовні вимоги немайнового характеру.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про судовий збір», у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
За положеннями п.п. 2.2.1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру сплачується у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 1 ст. 4 вищевказаного Закону встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» у 2023 році один прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня становить 2 684 грн.
Таким чином, за подання даного позову до суду, позивачу слід сплатити судовий збір в розмірі 2 147,20 грн, або надати документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Зважаючи на зазначені недоліки позовної заяви, її необхідно залишити без руху, а позивачу надати строк для їх усунення.
Згідно зі ст. 185 ЦПК України суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 ЦПК України, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 ЦПК України, позовна заява вважається поданою в день її первісного подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачу.
Керуючись положеннями ст. ст. 175-177, 185, 260 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк»», про захист прав споживачів - залишити без руху;
Встановити позивачеві 10-денний строк з дня отримання копії Ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків;
Роз'яснити позивачу, що у разі не виправлення недоліків до вказаного терміну позовна заява вважатиметься неподаною та буде йому повернута;
Копію цієї ухвали направити позивачу;
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя В.В. Гребенюк