печерський районний суд міста києва
Справа № 757/4234/21-ц
пр. 2-1916/24
16 січня 2023 року
Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого: судді Григоренко І.В.,
при секретарі: Сестро-Животовській А.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (далі - позивач, ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ») звернулося до Печерського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1 ), в якому просить стягнути солідарно з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 27.06.2006 року № 014/2548/73/38454 у розмірі 132 432,16 грн., стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, які складаються з витрат по сплаті судового збору у розмірі 2 102,00 грн. та витрат на професійну правову допомогу у розмірі 20 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 27.06.2006 року між ОСОБА_1 (далі - Позичальник) та Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» (далі - Банк) було укладено кредитний договір № 014/2548/73/38454 (далі - Договір), відповідно до умов якого Банк надав Позичальнику кредит у розмірі 42 217,00 доларів США, зі сплатою 12,50% річних. За умовами кредитного договору Банк зобов'язувався надати Позичальнику кредит на умовах та в порядку, визначеному договором, а Позичальник, в свою чергу, зобов'язувався сплачувати грошові кошти шляхом внесення готівки до каси Банку або шляхом безготівкових перерахувань з метою погашення заборгованості за кредитом та нарахованими процентами. 02.08.2019 року між Акціонерним товариством «Райфайзен Банк Аваль» (далі - АТ «Райфайзен Банк Аваль») та Акціонерним товариством «Оксі Банк» (далі - АТ «Оксі Банк») було укладено договір про відступлення права вимоги № 114/2-16, відповідно до умов якого АТ «Райфайзен Банк Аваль» відступило АТ «Оксі Банк», а останнє набуло право вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі, за кредитним договором від 27.06.2006 року № 014/2548/73/38454, укладенім між ОСОБА_1 та Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль». 02.08.2019 року між АТ «Оксі Банк» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого АТ «Оксі Банк» відступило ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», а останнє набуло право вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі, за кредитним договором від 27.06.2006 року № 014/2548/73/38454, укладенім між ОСОБА_1 та Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль». Отже, ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 27.06.2006 року № 014/2548/73/38454. Банк зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, а саме, надав відповідачу кредитні кошти. Відповідач здійснював часткові платежі з метою погашення основної суми кредиту, проте заборгованість Позичальника у повному обсязі не погашена. Станом на 22.12.2020 року загальна заборгованість відповідача становить 47 079,96 доларів США, що за курсом НБУ станом на 22.12.2020 року становить 1 320 079,70 грн. Відтак за прострочення виконання зобов'язання за кредитним договором від 27.06.2006 року № 014/2548/73/38454 позивач просить стягнути три проценти річних у розмірі 47 188,57 грн. та пеню у розмірі 85 243,59 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.01.2021 року, справу було передано судді Печерського районного суду м. Києва Григоренко І.В.
На виконання ч. 6 ст. 187 ЦПК України, 01.12.2020 року судом було зроблено запит до органу реєстрації місця перебування та місця проживання відповідача щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 04.02.2021 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
30.03.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» усунуло недоліки позовної заяви.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 02.04.2021 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами відкрито провадження у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та роз'яснено відповідачу право у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали надати відзив на позовну заяву.
Як визначено у ч. 1 ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Суд може зобов'язати державний орган чи орган місцевого самоврядування подати відповідну заяву по суті справи (крім позовної заяви).
08.12.2021 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача адвоката Лінника М.А. надійшла письмова заява про застосування строку позовної давності та відзив на позовну заяву, в якому останній просив у задоволенні позову ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відмовити у зв'язку із необґрунтованістю позовних вимог, зважаючи на те, що кредит було надано на 60 місяців - з 27.06.2006 року по 27.06.2011 року, рішенням Печерського районного суду м. Києва від 30.12.2012 року, яке набрало законної сили 24.01.2013 року, з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» було стягнуто заборгованість за кредитним договором від 27.06.2006 року № 014/2548/73/38454. Отже, Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» скористалось своїм правом на звернення до суду, проте, останнім було пропущено строк на пред'явлення виконавчого листа до виконання. Так, ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 29.02.2016 року у задоволені заяви Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання відмовлено. Відтак, кредитор позбавлений можливості вимагати стягнення заборгованості за кредитним договором. Крім того, 22.09.2021 року Приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Сазоновою О.М. вчинено виконавчий напис № 9029, за яким приватний нотаріус пропонував стягнути на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» заборгованість, що виникла за кредитним договором від 27.06.2006 року № 014/2548/73/38454. У вказаному виконавчому написі нотаріуса зазначено, що строк платежу по кредитному договору настав та стягнення заборгованості здійснюється за період з 01.04.2018 року по 01.04.2021 року; сума заборгованості за кредитним договором від 27.06.2006 року № 014/2548/73/38454 становить 4 619,02 долара США, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 01.04.2021 року становить 128 513,15 грн., що складають 3% річних за період з 01.04.2018 року по 01.04.2021 року. Отже, правові підстави для стягнення 3% річних в сумі 47 188,57 відсутні. Щодо нарахування пені, то Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.02.2020 року № 912/1120/16 зазначила, що регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України та охорона норма ч. 2 ст. 625 ЦК України не можуть застосовуватись одночасно. Крім того, представник відповідача просить відмовити у стягненні з відповідача на користь позивача витрат на професійну правову допомогу у розмірі 20 000,00 грн.
21.11.2022 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» - адвоката Іжаковського О.В. надійшла відповідь на відзив в якій останній підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, відмовити ОСОБА_1 в застосуванні строку позовної давності та у стягненні витрат на надання правничої допомоги.
Дослідивши письмові докази у справі у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.
Суд встановив, що 27.06.2006 року між ОСОБА_1 та Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» (далі - Кредитор) було укладено кредитний договір № 014/2548/73/38454 (далі - Договір), відповідно до умов якого Кредитор на положеннях та умовах цього Договору надає Позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 42 217,00 доларів США з процентною ставкою за користування кредитом у розмірі 12,50%. Кредит надається на 60 місяців з 27.06.2006 року до 27.06.2011 року (а. с. 8 - 10).
Відповідно до п. 3.1 Договору, Кредитор надає Позичальнику кредит на умовах його забезпечення, строковості, повернення та плати за користування. З підписанням цього Договору, у відповідності з чинним законодавством, Позичальник доручає Кредитору самостійно визначати порядок погашення кредитної заборгованості (кредиту, відсотків за користування кредитом, штрафів та пені).
Як визначено у п. 5.1 Договору, Позичальник зобов'язується здійснювати безготівковим платежем або готівкою в касі Кредитора щомісячно до 15 числа кожного місяця, починаючи з наступного за місяцем отримання кредиту, часткове погашення кредиту згідно п. 1.3 Договору та остаточне погашення отриманого кредиту до 27.06.2011 року; щомісячно до 15 числа кожного місяця, починаючи з наступного за місяцем отримання кредиту, відсотки за фактичне користування кредитними коштами Кредитора та при остаточному погашенні кредиту сплату відсотків за фактичне використання кредитних коштів.
02.08.2019 року між АТ «Райфайзен Банк Аваль» та АТ «Оксі Банк» укладено договір про відступлення права вимоги № 114/2-16, відповідно до умов якого АТ «Райфайзен Банк Аваль» відступило АТ «Оксі Банк», а останнє набуло право вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі, за кредитним договором від 27.06.2006 року № 014/2548/73/38454, укладенім між ОСОБА_1 та Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» (а. с. 22 - 29).
02.08.2019 року між АТ «Оксі Банк» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого АТ «Оксі Банк» відступило ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», а останнє набуло право вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі, за кредитним договором від 27.06.2006 року № 014/2548/73/38454, укладенім між ОСОБА_1 та Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» (а. с. 30 - 37).
Як визначено у п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ч. 1 ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» перейшло право вимоги за кредитним договором від 27.06.2006 року № 014/2548/73/38454.
Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як визначено у ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 527 ЦК України встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Як визначено у ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
У статті 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 599 ЦК встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Як визначено у ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» у даній цивільній справі просить стягнути з ОСОБА_1 за прострочення виконання грошового зобов'язання за кредитним договором від 27.06.2006 року № 014/2548/73/38454 три проценти річних за період з 22.12.2017 року по 22.12.2020 року у розмірі 47 188,57 грн. та пеню за подвійною обліковою ставкою НБУ за період з 22.12.2019 року по 22.12.2020 року у розмірі 85 243,59 грн., а всього 132 432,16 грн.
На підтвердження позовних вимог ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було надано розрахунок заборгованості станом на 22.12.2020 року.
Згідно ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Як визначено у ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Так, належним доказом наявності кредитної заборгованості є відповідні платіжні документи. Документами, які можуть підтверджувати наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлювати розмір зазначеної заборгованості, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації, оформлені відповідно до положень ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», оскільки тільки первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і складені під час здійснення господарської операції - є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.
Зазначене узгоджується із правовим висновками, викладеним у постановах Верховного Суду від 16.09.2020 року у справі № 200/5647/18 та від 28.10.2020 року у справі № 760/7792/14-ц.
Отже, позивачем не надано суду належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження наявності заборгованості у відповідача за кредитним договором від 27.06.2006 року № 014/2548/73/38454.
Крім того, рішенням Печерського районного суду м. Києва від 30.12.2012 року, яке набрало законної сили 24.01.2013 року, у цивільній справі № 2-1510/12 за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором від 27.06.2006 року № 014/2548/73/38454 у розмірі 51 275,66 доларів США, що еквівалентно за курсом Національного Банку України станом на 30.10.2012 року 409 692,52 грн., з яких заборгованість за кредитом - 18 682,03 долара США, заборгованість за відсотками - 6 955,80 доларів США, пеня за прострочення кредиту - 18 682,03 долара США, пеня за прострочення відсотків - 6955,80 доларів США.
22.09.2021 року Приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Сазоновою О.М. вчинено виконавчий напис № 9029, за яким запропоновано стягнути на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» заборгованість, що виникла за кредитним договором від 27.06.2006 року № 014/2548/73/38454, укладеним між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» та ОСОБА_1 , що становить три проценти річних за період з 01.04.2018 року по 01.04.2021 року, у розмірі 4 619,02 долара США, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 01.04.2021 року складає 128 513,15 грн.
Таким чином, позивач уже використав своє право на стягнення трьох процентів річних та пені за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 22.12.2017 року по 22.12.2020 року. Отже, правові підстави для задоволення позову відсутні.
При цьому, незважаючи, що представник відповідача заявив про застосування позовної давності до позовних вимог ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» про стягнення заборгованості, суд не вбачає підстав для його задоволення та відмови у задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності, з огляду на наступне.
Так, суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, з якими позивач звернувся до відповідача у спорі. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважних причин її пропуску, про які повідомив позивач.
Наведене узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 183/1617/16.
Отже, оскільки право позивача не порушено, правові підстави для застосування строку позовної давності відсутні.
Як визначено у ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно п. 2 ч. ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Оскільки в позові відмовлено, а учасниками справи не надано доказів на підтвердження понесення судових витрат, то судові витрати, які підлягають розподілу між сторонами, відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 509, 512, 513, 516, 525, 526, 527, 599, 610, 612, 625, 629, 1049, 1054 Цивільного кодексу України; ст.ст. 12, 13, 76-81, 133-142, 263-265, 267, 273, 274-279, 354, 355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
В позові Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва, а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до апеляційного суду, матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Цивільним процесуальним кодексом України в редакції від 15.12.2017 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складений та підписаний 16.01.2023 року.
Суддя І.В. Григоренко