печерський районний суд міста києва
Справа № 757/35378/23-ц
14 березня 2024 року
Печерський районний суд м. Києва
в складі: головуючого судді Ільєвої Т.Г.,
при секретарі судових засідань Ємець Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 757/35378/23-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чижиков Олександр Олександрович про визнання договору купівлі-продажу недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння, -,
11 серпня 2023 року до Печерського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чижиков Олександр Олександрович про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Мотивуючі заявлені вимоги позивач зазначає, що на підставі договору купівлі-продажу квартири від 09.07.2013, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюком З.З. за реєстровим номером 3714, набула право власності на квартиру, загальною площею 140,4 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (далі - Квартира). Індексний номер рішення: 3789223 від 09.07.2013, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватним нотаріусом міського нотаріального округу Русанюком Золтаном Золтановичем на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, серія та номер: р.3714, виданого 09.07.2013 (а.с.49-52).
Аналогічно, на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого 09.07.2013 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюком З.З. за реєстровим номером 3720, позивач набула право власності на машиномісце № НОМЕР_1 в підземному паркінгу, загальною площею 20,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Індексний номер рішення: 3793889 від 09.07.2013, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюком Золтаном Золтановичем, на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, серія та номер: р.3720, виданого 09.07.2013 (а.с.54-57).
Так, у період з 27.08.2022 по 26.01.2023 позивач знаходилась поза межами України.
Разом з цим, після повернення в Україну позивачу стало відомо, що квартиру, в період її відсутності на території України, було протиправно відчужено на користь ОСОБА_2 , на підставі договору купівлі-продажу від 23.11.2022, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чижиковим О.О. за реєстровим номером 13566 (індексний номер 65557871 від 23.11.2022 року, рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чижикова О.О.) (а.с. 59-90).
Аналогічно, на підставі договору купівлі-продажу машиномісця від 23.11.2022, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чижиковим О.О. за реєстровим номером 13567 (індексний номер 65558146 від 23.11.2022 року, рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чижикова О.О.), машиномісце було відчужено на користь ОСОБА_2 (а.с.91-92).
Позивач вказує, що спірних договорів не підписувала, а вказане майно не відчужувала, оскільки на час їх підписання перебувала за кордоном, що підтверджується наданим Державною прикордонною службою України витягом з бази даних "Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України, в'їхали на тимчасово окуповану територію України або виїхали з такої території" (а.с.99).
23 листопада 2022 року був укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чижиковим О.О. за реєстровим № 13574 щодо квартири АДРЕСА_3 (індексний номер 65558902 від 23.11.2022, рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чижикова О.О.) та щодо машиномісця №73 (індексний номер 65559260 від 23.11.2022 року, рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чижикова О.О.), на підставі якого ОСОБА_2 передав у іпотеку Квартиру та Машиномісце на користь ОСОБА_3 (а.с.100-104).
Квартира в іпотеку передавалась, як забезпечення виконання зобов'язань за договором позики, посвідченого 23.11.2022 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чижиковим О.О. за реєстровим номером 13565 (а.с.106-108).
03 січня 2023 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чижиковим О.О. за реєстровим номером 2, відповідно до якого ОСОБА_3 став новим власником Квартири (індексний номер 66014532 від 03.01.2023, рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чижикова О.О.) та Машиномісця (індексний номер 66014638 від 03.01.2023 року, рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чижикова О.О.) (а.с.108-110).
Позивач вказує, що наміру відчуження квартири та машиномісця не мала, зазначає, що договір купівлі-продажу вона не підписувала, до нотаріуса з'явилась інша особа, яка видавала себе за позивача і надала підроблені документи, підпис на договорі купівлі-продажу від імені ОСОБА_1 виконаний не нею.
30.01.2023 року позивач зверталась до Печерської окружної прокуратури міста Києва із заявою про вчинення злочину. Вказані відомості були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42023102060000018 від 30.01.2023 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України. На момент розгляду справи судом досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні триває (а.с. 117).
З врахуванням зазначеного, позивач звернулась до суду за захистом своїх прав та просить суд:
- визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 23.11.2022 між ОСОБА_1 , (посвідка на постійне місце проживання НОМЕР_7, орган що видав 8011, ІПН: НОМЕР_2 ) та ОСОБА_2 , (паспорт серії НОМЕР_3 , виданого Кодимським РВ УМВС України в Одеській області 15.05.2008, ІПН: НОМЕР_4 , адреса місця проживання: АДРЕСА_4 ), посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чижиковим О.О. за реєстровим номером 13566 (індексний номер 65557871 від 23.11.2022 року, рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чижикова О.О.);
- визнати недійсним договір купівлі-продажу машиномісця № НОМЕР_1 в підземному паркінгу, загальною площею 20,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 від 23.11.2022, укладений 23.11.2022 між ОСОБА_1 , (посвідка на постійне місце проживання НОМЕР_7, орган що видав 8011, ІПН: НОМЕР_2 ) та ОСОБА_2 ,( паспорт серії НОМЕР_3 , виданого Кодимським РВ УМВС України в Одеській області 15.05.2008, ІПН: НОМЕР_4 , адреса місця проживання: АДРЕСА_4 ), посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чижиковим О.О. за реєстровим номером 13567 (індексний номер 65558146 від 23.11.2022 року, рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чижикова О.О.);
- витребувати з володіння ОСОБА_3 , (паспорт серії НОМЕР_5 , виданий Києво-Святошинським РВ ГУ МВС України в Київській області 14 вересня 2011 року, ІПН: НОМЕР_6 , адреса місця проживання: АДРЕСА_5 ) на користь ОСОБА_1 , (посвідка на постійне місце проживання НОМЕР_7, орган що видав 8011, ІПН: НОМЕР_2 ) квартиру, загальною площею 140,4 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
- витребувати з володіння ОСОБА_3 , (паспорт серії НОМЕР_5 , виданий Києво-Святошинським РВ ГУ МВС України в Київській області 14 вересня 2011 року, ІПН: НОМЕР_6 , адреса місця проживання: АДРЕСА_5 ) на користь ОСОБА_1 , (посвідка на постійне місце проживання НОМЕР_7, орган що видав 8011, ІПН: НОМЕР_2 ) машиномісце № НОМЕР_1 в підземному паркінгу, загальною площею 20,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;
- судові витрати стягнути пропорційно з ОСОБА_2 , (паспорт серії НОМЕР_3 , виданого Кодимським РВ УМВС України в Одеській області 15.08.2008, ІПН: НОМЕР_4 , адреса місця проживання: АДРЕСА_4 ) та ОСОБА_3 , (паспорт серії НОМЕР_5 , виданий Києво-Святошинським РВ ГУ МВС України в Київській області 14 вересня 2011 року, ІПН: НОМЕР_6 , адреса місця проживання: АДРЕСА_6 ) на користь ОСОБА_1 , (посвідка на постійне місце проживання НОМЕР_7, орган що видав 8011, ІПН: НОМЕР_2 ), у повному обсязі.
25.09.2023 ухвалою суду було відкрито провадження. Розгляд справи призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.
04.01.2024 року до Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача-2 ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , у зазначеному відзиві Відповідач-2 ОСОБА_3 просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Заперечення проти позову обґрунтовані тим, що ОСОБА_3 є добросовісним набувачем нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1), 5, у зв'язку із задоволенням його вимог як іпотекодержателя.
ОСОБА_3 (відповідач-2) вказує, що доводи позивача про тe, що з її власності незаконно, проти її волі вибуло спірне нерухоме майно є голослівними та нe підтверджені належним чином доказами. Крім цього, звинувачення позивача у тому, що ОСОБА_3 вчинив щодо неї злочинні дії у співучасті з ОСОБА_2 та третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог: приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чижиковим O.О., наслідком яких стало незаконне відчуження спірного майна є передчасними, які не мають під собою жодного доказового підгрунття. Зазначає, що внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань жодним чином не може бути доказом незаконного вибуття з її власності майна, а також ніяким чином не може свідчити про наявність в діях ОСОБА_3 складів кримінальних правопорушень, які позивач самостійно кваліфікував за ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 209 КК України.
Також зазначено, що позивачем на підтвердження своїх доводів щодо незаконного вибуття з її власності майна, окрім копії постанови прокурора Печерської окружної прокуратури м. Києва від 21.06.2023 про об'єднання матеріалів кримінального провадження та копій відомостей з Єдиного реєстру досудових розслідувань не надано до суду будь-яких інших доказів, які б свідчили про вибуття з її власності поза її волею майна незаконним шляхом.
05 січня 2024 року до Печерського районного суду м. Києва від представника позивача адвоката Соболівського Антона Михайловича надійшла відповідь на відзив, в якій він вказує, що наведені у відзиві на позовну заяву доводи та заперечення Відповідача-2 є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не спростовують вимог позивача щодо незаконності вибуття з її власності спірної Квартири та Машиномісця, що унеможливлює захист прав Відповідача-2 як власника, оскільки такі права ніколи у нього не виникали.
Заперечуючи доводи відповідача-2, викладені у відзиві на позовну заяву, представник позивача вказує, що ОСОБА_1 в день укладання договору купівлі-продажу її квартири в Україні не перебувала, жодних осіб на укладання такого договору від імені себе не уповноважувала, копія посвідки ОСОБА_4 на постійне місце проживания та посвідки, яка була надана нотаріусу ОСОБА_5 під час здійснення спірних правочинів явно відрізняються між собою, що свідчить про надання нотаріусу підробленого документу, на підставі якого було встановлено особу громадянки ОСОБА_1 .
Крім того, звертає увагу суду на той факт, що ОСОБА_2 , який був контрагентом позивача за договорами купівлі-продажу Квартири та Машиномісця, є підставною особою, оскільки такої фізичної особи просто не існує і паспорт така особа не отримувала. На підтвердження таких доводів надав відповідь ДМС України Головного Управління державної міграційної служби України в Одеській області Кодимського сектора за № 5134-42/5134.1-23 від 29.03.2023, яка була надана в рамках кримінального провадження № 42023102060000018 від 30.01.2023 за дозволом слідчої.
24 січня 2024 року до Печерського районного суду м. Києва від представника позивача адвоката Соболівського Антона Михайловича надійшло клопотання про приєднання доказів, а саме: копії висновку почеркознавчої експертизи від 26.12.2023 СЕ - 19/111-23/68344-ПЧ та дозвіл від 23.01.2024 на розголошення відомостей досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42023102060000018 від 30.01.2023 (в порядку ст. 222 КПК України).
29.01.2024 ухвалою суду було закрито підготовче судове засідання та перейдено до розгляду справи по суті.
12 лютого 2024 року до Печерського районного суду м. Києва від Відповідача-2 ОСОБА_3 надійшло заперечення на відповідь на відзив, в якому він вказує, що позивачем не доведено того факту, що посвідка на постійне місце проживання ОСОБА_1 , яка була надана нотаріусу Чижикову О.О., була підроблена, тому це є лише власними припущеннями позивача, надані докази позивачем не свідчать про незаконність вибуття з її володіння Квартири та Машиномісця, тому вона й надалі продовжує чинити незаконні перешкоди Відповідачу-2 в користуванні цим майном.
21.02.2024 ухвалою суду було забезпечено позов, а саме: накладено арешт на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , із забороною відчуження і передачою в користування третім особам цього нерухомого майна та накладено арешт на паркомісце № НОМЕР_1 в підземному паркінгу, загальною площею 20,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , із забороною відчуження і передачою в користування третім особам цього нерухомого майна.
21.02.2024 ухвалою суду було витребувано у ОСОБА_3 (паспорт серії НОМЕР_5 , виданий Києво-Святошинським РВ ГУ МВС України в Київській області 14 вересня 2011 року, РНОКПП: НОМЕР_6 , адреса місця проживання: АДРЕСА_5 ) договір купівлі-продажу посвідчений, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скринником Сергієм Миколайовичем, виданий 05.02.2024 за номером 146.
Також було витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Скринника Сергія Миколайовича ( АДРЕСА_8 ) договір купівлі-продажу, посвідчений, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скринником Сергієм Миколайовичем, виданий 05.02.2024 за номером 146.
08 березня 2024 року до Печерського районного суду м. Києва від представника Позивача адвоката Соболівського А.М. надійшло клопотання про приєднання доказів, в обґрунтування якого зазначає, що 19 лютого 2024 року до Міністерства юстиції України надійшла скарга приватного нотаріуса Вознесенського районного нотаріального округу Миколаївської області Рихальської Олени Вікторівни, яка була зареєстрована за № 20/01-16 (вх. № СК-1245-24 від 20.02.2024) щодо державної реєстрації, проведеної з використанням її ідентифікаторів доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно іншими особами. Вона зазначає, що 06.02.2024 дізналася, що прийняті від її імені рішення від 23.01.2024 № 71246868 (використано для припинення записів про обтяження (арешти) від 01.02.2023 № 49214602 на машиномісце/паркомісце, в підземному паркінгу, що розташоване за адресою: АДРЕСА_9 (далі - машиномісце) та від 01.02.2023 № 49213588 на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
За результатами поданої скарги, Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2024 № 509/5 «Про задоволення скарги», скаргу приватного нотаріуса Вознесенського районного нотаріального округу Миколаївської області Рихальської Олени Вікторівни від 19.02.2024 № 20/01- задоволено, що підтверджується наданою копією Наказу Міністерства юстиції України.
Вказаним Наказом Мінюсту визнано прийнятим з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та анулювано рішення від 23.01.2024 № 71246868 приватного нотаріуса Вознесенського районного нотаріального округу Миколаївської області Рихальської Олени Вікторівни в частині припинення записів про арешти №№ 49214602, 49213588 на квартиру АДРЕСА_10 та машиномісце № НОМЕР_1 в підземному паркінгу, загальною площею 20,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Визнано прийнятими з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та анулювано рішення, від 31.01.2024 №№ 71374767, 71374786 приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Київської області Леденьова Івана Сергійовича, від 05.02.2024 № 71432441 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Скринника Сергія Миколайовича.
Представник позивача вказує, що, за наявною станом на 01 березня 2024 року в державному реєстрі інформацією, власником Квартири та Машиномісця залишився Відповідач-2 ОСОБА_3 , що підтверджується наданою Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за № 368092473 та № 368091519.
Представник позивача в судове засідання з'явився, подав заяву про розгляд справи без фіксування технічними засобами, вимоги підтримав.
Відповідачі в судові засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, шляхом направлення судових повісток про час та місце розгляду справи та розміщенням оголошення на сайті Печерського районного суду м. Києва, тому в силу положень ст. 131 ЦПК України, відповідачі вважається повідомленими про розгляд справи належним чином.
Третя особа в судові засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення судових повісток про час та місце розгляду справи.
Суд, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені наявними у матеріалах справи доказами, які були досліджені судом, з урахуванням заперечень ОСОБА_3 , на засадах верховенства права та у відповідності до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до наступних висноків.
Частиною 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, що встановлено чинним законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Положеннями пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість судового рішення. Частиною другою статті 129-1 Конституції України визначено позитивний обов'язок держави забезпечити виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт.
Згідно зі ст. 2 Закону про державну реєстрацію, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
На підставі ч. 4 ст. 18 Закону про держану реєстрацію, державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам. Виходячи з припису ст. 22 Закону про державну реєстрацію документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Крім того, відповідно до ст. 27 Закону про державну реєстрацію, державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема, укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації чи його дубліката.
Положеннями ст. 182 Цивільного кодексу України також передбачена обов'язкова державна реєстрація права власності на нерухомі речі, його виникнення, перехід та припинення. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог чинності правочину є підставою недійсності відповідного правочину.
В силу ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
За змістом ст. 658 Цивільного кодексу України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.
Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ч. 1 ст. 656 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Правочин - це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України).
З врахуванням досліджених обставин, доводи позивача про те, що вона не підписувала спірних договорів купівлі продажу квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 23.11.2022 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чижиковим О.О. за реєстровим номером 13566 та договору купівлі-продажу машиномісця № НОМЕР_1 в підземному паркінгу, загальною площею 20,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 від 23.11.2022, укладений 23.11.2022 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чижиковим О.О. за реєстровим номером 13567 підтверджуються такими доказами:
- наданим Державною прикордонною службою України витягом з бази даних "Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України, в'їхали на тимчасово окуповану територію України або виїхали з такої території" за «№9l-7937/18/23. Вих. від 23.02.2023, в якому міститься інформація, що ОСОБА_1 на момент укладання спірних договорів перебувала не в Україні (а.с.99);
- висновком експерта СЕ - 19/111-23/68344-ПЧ від 26.12.2023 (а.с.224-233).
Так, відповідно до експертного висновку від 26.12.2023 СЕ - 19/111-23/68344-ПЧ за результатами проведення почеркознавчої експертизи у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023102060000018 від 30.01.2023 судовим експертом встановлено наступне:
«1. Підпис від імені ОСОБА_1 в графі «Продавець» у договорі купівлі-продажу квартири, який укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 23.11.2022 та зареєстрований в реєстрі за № 13566, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.
2. Підпис від імені ОСОБА_1 в графі «ПІДПИС» у заяві щодо не порушення прав та законних інтересів третіх осіб від 23.11.2022, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.
3. Підпис від імені імені ОСОБА_1 в графі «Продавець» у договорі купівлі-продажу машиномісця, який укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 23.11.2022 та зареєстрований в реєстрі за № 13567, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.
4. Підпис від імені ОСОБА_1 в графі «ПІДПИС» у заяві щодо відсутності спільної сумісної власності на відчужене майно від 23.11.2022, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою».
Висновок експерта від 26.12.2023 СЕ - 19/111-23/68344-ПЧ, за результатами проведення почеркознавчої експертизи у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023102060000018 від 30.01.2023, був наданий до суду з дозволу слідчої, який міститься в матеріалах справи (а.с.219), а тому суд вважає, його належним та допустимим доказом.
Також, неналежності та недопустимості, наданого позивачем висновку експерта, Відповідачем-2 не заявлялось та причин для його не врахування судом в якості доказу по справі не наводилось.
Таким чином, позивач надала суду докази, які вказують про те, що остання, в момент вчинення спірних правочинів не перебувала на території України, не підписувала договори та не надавала жодних документів, з метою вчинення дій, які б малаи наслідки щодо відчуження нерухомості.
З тверджень позивача встановлено, що надана посвідка на постійне проживання ОСОБА_1 і та, яка міститься в матеріалах нотаріальної справи нотаріуса Чижикова О.О., що була надана йому при посвідчені спірних договорів купівлі-продажу, відрізняються між собою.
Згідно п. 2 глави 7 Порядку здійснення нотаріальних дій нотаріусами України, при підготовці до завірення копії документів і виписок з них нотаріус зобов' язаний особисто звірити з оригіналом документу копію чи виписку з документу, вірність яких він завіряє.
Відтак, є можливим припустити, що приватним нотаріусом Чижиковим О.О. не перевірявся паспорт громадянки ОСОБА_1 взагалі, натомість перевірка зводилась виключно до підробленої посвідки, яка мала очевидні недоліки, навіть у фотографії.
Очевидно, що встановлена судом невідповідність наданих для вчинення нотаріальної дії документів, що посвідчували особу громадянки позивача свідчить про можливі умисні дії третіх осіб, які були спрямовані на незаконне, всупереч її волі розпорядженням майном, яке належить їй на праві приватної власності, що здійснено в незаконний спосіб.
Разом з цим, дані обставини досліджуються в рамках кримінального провадження, а тому суд не надає оцінку таким діям, які можуть свідчити про ознаки кримінального правопорушення.
Враховуючи, що позивач спірних договорів не підписувала, що було встановлено судом на основі вищевказаних доказів, а також те, що ОСОБА_6 надав нотаріусу при посвідченні спірних договорів невідповідні документи, які посвідчують його особу, очевидно вбачається, що майно вибуло з її власності незаконно та всупереч її волі.
З врахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку, що зважаючи на встановлені обставини та відповідні їм правовідносини, договір відчуження належного позивачу нерухомого майна не відповідав зазначеним вище нормам права, суперечив порядку укладення договору купівлі-продажу, позивачем не був підписаний, а підписаний іншими особами, а отже даний договір був спрямований на незаконне заволодіння майном позивача поза її волею.
Таким чином, у даному випадку суд прийшов до висновку, що у позивача була відсутня воля на відчуження належного їй майна, а тому укладені договори купівлі-продажу є недійсними.
Відтак, з врахуванням того, що суд прийшов до висновку, що договори-купівлі продажу є недійсними, то варто зазначити, наступне.
Відповідно до ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Таким чином, витребування майна у добросовісного набувача є реальним способом захисту порушеного права власника. Реалізація даного способу захисту в жодному разі не покликана порушувати права добросовісного набувача - йому мають бути повернені грошові кошти, сплачені для придбання витребовуваного майна.
Власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України).
Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.
Вказану позицію ВСУ підтримала Велика Палата Верховного Суду, яка у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 674/31/15-ц зазначає, що захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, але не володіє ним, можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову до особи, яка незаконно володіє цим майном (у разі відсутності між ними зобов'язально-правових відносин), якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які, зокрема, дають право витребувати майно в добросовісного набувача.
Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.
Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.
Положення статті 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.
30 серпня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 914/970/18 (ЄДРСРУ № 83953497) досліджував питання щодо підстав для подання віндикаційного позову. ВС зазначає, що позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Оскільки добросовісність набуття майна можлива лише тоді, коли майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати, наслідком правочину, здійсненого з таким порушенням, є не двостороння реституція, а витребування майна із незаконного володіння (віндикація). Отже, право особи, яка вважає себе власником майна, підлягає захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача із використанням правового механізму, встановленого статтею 388 ЦК України.
Аналогічна правова позиція висловлена 28 серпня 2019 року Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 127/17971/15-ц, провадження № 61-11692св18 (ЄДРСРУ № 83925662). За змістом статей 317, 318 ЦК України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 321 цього Кодексу). Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 Цивільного кодексу України .
Здійснення власником свого права власності передусім полягає у безперешкодному, вільному та на власний розсуд використанні всього комплексу правомочностей власника, визначених законом, - володіння, користування, розпорядження майном.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 листопада 2022 року в справі №522/14900 вказано, що: «можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв'язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно) (див.: постанова Великої Палати Верховного Суду від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21).
Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом (див.: постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16 (провадження № 12-128гс19).
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.
Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (подібний за змістом підхід сформулював Верховний Суд України у висновку, викладеному у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14). Для такого витребування оспорювання правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.
Отже, правова мета віндикаційного позову полягає у поверненні певного майна законному власнику у його фактичне володіння.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18) наведено правовий висновок про те, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.
Подібні за змістом висновки викладені в постанові Верховного Суду від 12 січня 2022 року в справі № 687/425/20 (провадження № 61-9430св21).
Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача щодо витребування Квартири та Машиномісця у ОСОБА_3 є правомірними та підлягає задоволенню, оскільки дана вимога прямо пов'язана з відновленням прав позивача щодо належного володіння, користування та розпорядженням своїм майном.
Крім того, судом беруться до уваги обставини, які вказують, що ОСОБА_3 не може вважатись добросовісним набувачем при набутті права власності на спірне нерухоме майно з огляду наступного.
Зокрема встановлено, що 23.11.2022 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 23.11.2022, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чижиковим О.О. за реєстровим номером 13566 та договору купівлі-продажу машиномісця від 23.11.2022, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чижиковим О.О. за реєстровим номером 13567 ОСОБА_6 набув право власності на спірне майно.
Того самого дня, 23.11.2022, був укладений договір іпотеки, посвідчений цим же нотаріусом Чижиковим О.О. за реєстровим № 13574 щодо спірної Квартири та Машиномісця, на підставі якого ОСОБА_6 передав у іпотеку спірне майно на користь ОСОБА_3 .. Іпотека передавалась як забезпечення виконання зобов'язань по договору позики, посвідченого 23.11.2022 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чижиковим О.О. за реєстровим номером 13565, за умовами якого Відповідач-2 надав позику Відповідачу-1.
Через незначний проміжок часу, 03.01.2023 між Відповідачем-1 та Відповідачем-2 укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чижиковим О.О. за реєстровим номером 2, відповідно до якого Відповідач-2 став новим власником спірного майна.
Як встановлено в Постанові КЦС ВС від 20 липня 2022 року у справі № 757/39973/19-ц, набувач визнається добросовісним, якщо при вчиненні правочину він не знав і не міг знати про відсутність у продавця прав на відчуження майна, наприклад, вжив усіх розумних заходів, виявив обережність та обачність для з'ясування правомочностей продавця на відчуження майна. При цьому, в діях набувача не повинно бути і необережної форми вини, оскільки він не лише не усвідомлював і не бажав, а й не допускав можливості настання будь-яких несприятливих наслідків для власника.
Верховний Суд у вищевказаній справі також зауважує, що за обставинами цієї справи, з використанням підроблених документів була проведена перша реєстрація права власності на спірне нерухоме майно яке належало позивачу, а вже через декілька днів відбулось його відчуження, з наступним перепродажем за тиждень. Придбавши спірне майно за декілька місяців після його першої реєстрації в реєстрі, відповідач не проявила розумну обачність, ознайомившись зі змістом документів, що підтверджують право власності на це майно, підстави його набуття, швидкі перепродажі, вартість, і за необхідності отримавши правову допомогу, мала б зважити на такі обставини при укладенні правочину купівлі-продажу, а тому не можна вважати, що за таких обставин мало місце порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.
Крім того, під час судового провадження у справі судом було встановлено, що ОСОБА_3 , всупереч наявної заборони відчуження та розпорядженням спірним у справі майном, яка була накладена ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 01.02.2023 у справі №757/4082/23-к, внаслідок несанкціонованого доступу до державного реєстру невстановлених осіб, була здійснена спроба відчуження спірного у справі майна, що можливо свідчить про недобросовісні дії останнього та інших осіб, спрямованих на утруднення виконання рішення суду у даній справі, а також неможливості повернення позивачем протиправно відчуженого в неї спірного майна.
Згідно з вимогами ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.7 ст. 81 ЦПК України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
З врахуванням зазначених обставин справи, суд прийшов до висновку, що позивачем було обрано вірно спосіб захисту та доведено правомірність своїх вимог, оскільки остання є власником спірної нерухомості, яку було відчужено поза її волею, що підтверджується наданими документами, які містяться в матеріалах справи, а тому дане мйано було відчужено особою, яка не мала на це права, тому позові вимоги, підлягають задоволенню.
Враховуючи зазначене, позовні вимоги є доведеними та підлягають задоволенню, крім того іншого стороною відповідача іншого спростовано не було.
Відтак, позовна заява підлягає задоволенню.
Згідно з ст. 141 ЦПК України, витрати понесені позивачем з оплати судового збору в розмірі 14 660,80 грн. підлягають стягненню з відповідачів в рівних частинах.
Керуючись ст. ст. 1,2,4, 15, 182,203, 215,234, 377,395, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 131, 141, 258-259, 263-265, 274-279, 280, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чижиков Олександр Олександрович про визнання договорів купівлі продажу недійсними та витребування майна з чужого незаконного володіння - задовольнити.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 23.11.2022 між ОСОБА_1 , посвідка на постійне місце проживання НОМЕР_7, орган що видав 8011, ІПН: НОМЕР_2 та ОСОБА_2 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданого Кодимським РВ УМВС України в Одеській області 15.05.2008, ІПН: НОМЕР_4 , адреса місця проживання: АДРЕСА_4 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чижиковим О.О. за реєстровим номером 13566 (індексний номер 65557871 від 23.11.2022 року, рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чижикова О.О.)
Визнати недійсним договір купівлі-продажу машиномісця № 73 в підземному паркінгу, загальною площею 20,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 від 23.11.2022, укладений 23.11.2022 між ОСОБА_1 , посвідка на постійне місце проживання НОМЕР_7, орган що видав 8011, ІПН: НОМЕР_2 та ОСОБА_2 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданого Кодимським РВ УМВС України в Одеській області 15.05.2008, ІПН: НОМЕР_4 , адреса місця проживання: АДРЕСА_4 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чижиковим О.О. за реєстровим номером 13567 (індексний номер 65558146 від 23.11.2022 року, рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чижикова О.О.)
Витребувати з володіння ОСОБА_3 , паспорт серії НОМЕР_5 , виданий Києво-Святошинським РВ ГУ МВС України в Київській області 14 вересня 2011 року, ІПН: НОМЕР_6 , адреса місця проживання: АДРЕСА_5 на користь ОСОБА_1 , посвідка на постійне місце проживання НОМЕР_7, орган що видав 8011, ІПН: НОМЕР_2 квартиру, загальною площею 140,4 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Витребувати з володіння ОСОБА_3 , паспорт серії НОМЕР_5 , виданий Києво-Святошинським РВ ГУ МВС України в Київській області 14 вересня 2011 року, ІПН: НОМЕР_6 , адреса місця проживання: АДРЕСА_5 на користь ОСОБА_1 , посвідка на постійне місце проживання НОМЕР_7, орган що видав 8011, ІПН: НОМЕР_2 машиномісце № НОМЕР_1 в підземному паркінгу, загальною площею 20,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2
Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 14 660 (чотирнадцять тисяч шістсот шістдесят) гривень 80 копійок.
Позивач :
ОСОБА_1 , громадянка Республіки Білорусь, РНОКПП НОМЕР_2 , посвідка на постійне місце проживання НОМЕР_7, орган, що видав 8011, адреса місця реєстрації: АДРЕСА_11 .
Відповідач-1:
ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданого Кодимським РВ УМВС України в Одеській області 15.05.2008, адреса місця проживання: АДРЕСА_4
Відповідач-2:
ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_6 , паспорт серії НОМЕР_5 , виданий Києво-Святошинським РВ ГУ МВС України в Київській області 14 вересня 2011 року, адреса місця проживання: АДРЕСА_5 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору:
Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чижиков Олександр Олександрович, адреса місця роботи: 01001, м. Київ, вул. Грінченка Бориса, буд. 4, прим.3
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання до Київського апеляційного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення виготовлено 22 березня 2024 року.
Суддя Тетяна ІЛЬЄВА