04.04.2024 Справа № 756/3557/24
Унікальний № 759/6197/24
Провадження № 3/759/2477/24
04 квітня 2024 року м. Київ
Суддя Оболонського районного суду м. Києва Діденко Є.В., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП невідомий,
за ч. 1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 12.03.2024 о 10 год. 40 хв. у м. Києві по вул. Богатирська, 1Д, надавав на транспортному засобі «Peugeout 308» державний номерний знак НОМЕР_1 , послуги таксі, з перевезення пасажирів через додаток «Uklon» без одержання ліцензії передбаченої п. 24 ст. 7 ЗУ «Про ліцензування водіїв господарської діяльності», чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 вину в інкримінованому правопорушенні не визнав та зазначив, що вирішив скористатись додатком «Uklon», щоб взяти пасажира на шляху додому. Отримавши замовлення, він забрав пасажира та поїхав в напрямку місця проживання, однак був зупинений працівниками поліції. До даної події він ніколи не користувався додатком «Uklon».
Під час розгляду справи судом досліджені докази, а саме:
- протокол про адміністративне правопорушення від 12.03.2024 р., від підпису протоколу ОСОБА_1 відмовився;
- письмові пояснення ОСОБА_2 , згідно з якими він викликав таксі через додаток «Уклон» за 248 грн., приїхала машина ПЕЖО НОМЕР_1 .
- відеозапис з місця події.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані в справі докази, суд дійшов до такого висновку.
Стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Тобто, підставою для притягнення особи до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення є наявність об'єктивних і суб'єктивних ознак, тобто об'єкта, об'єктивної сторони, суб'єкта та суб'єктивної сторони.
Частина 1 ст. 164 КУпАП визначає, що провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди), тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини і грошей, одержаних внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення, чи без такої.
Істотною ознакою адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 164 КУпАП, є не тільки факт надання послуг за винагороду, а систематичний характер таких дій, їх самостійний та ініціативний характер, що і становить суть господарської діяльності.
Отже, диспозиція ч. 1 ст. 164 КУпАП передбачає відповідальність за дії, які полягають у провадженні господарської діяльності: без державної реєстрації як суб'єкта господарювання, без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування. Суб'єктом відповідальності в даному випадку є суб'єкт господарювання.
Згідно ст. 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Разом з тим, відповідно до п. 14.1.36 ст.14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно положень ст. 1 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» визначено, зокрема, що ліцензія - запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про рішення органу ліцензування щодо наявності у суб'єкта господарювання права на провадження визначеного ним виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню.
Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02.03.2015 року №222-VIII, за провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, без ліцензії чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування посадові особи суб'єктів господарювання несуть адміністративну відповідальність, передбачену Кодексом України про адміністративну відповідальність.
Також, згідно з пунктом 24 частини першої статті 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності, як перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів річковим, морським, автомобільним, залізничним та повітряним транспортом, міжнародні перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», таксі - легковий автомобіль, обладнаний розпізнавальним ліхтарем оранжевого кольору, який встановлюється на даху автомобіля, діючим таксометром, сигнальним ліхтарем із зеленим та червоним світлом, розташованим у верхньому правому кутку лобового скла, і який має нанесені композиції з квадратів, розташованих у шаховому порядку на дверцятах автомобіля з лівого та правого боків, призначений для надання послуг з перевезення пасажирів та їхнього багажу в індивідуальному порядку.
З метою визначення складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУПАП, необхідно встановити всі характеризуючи ознаки підприємницької діяльності, основними з яких є: самостійність, ініціативність та систематичність.
При цьому, чітких кількісних критеріїв систематичності (тобто, скільки разів потрібно зайнятися діяльністю для того, щоб вона вважалася підприємницькою) законодавством не встановлено. Разом з тим, пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3, від 25 квітня 2003 року «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» передбачено, що під здійсненням особою, не зареєстрованою як суб'єкт підприємництва, будь-якого виду підприємницької діяльності з числа тих, що підлягають ліцензуванню, слід розуміти діяльність фізичної особи, пов'язану із виробництвом чи реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою отримання прибутку, яка містить ознаки підприємницької, тобто провадиться зазначеною особою безпосередньо самостійно, систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) і на власний ризик.
З оглянутого в судовому засіданні відеозапису нагрудного відеореєстратора поліцейського вбачається, що ОСОБА_1 був зупинений без передбачених законом підстав, Правил дорожнього руху не порушував, на що поліцейський повідомив, що відбувається перевірка авто «Uklon», встановлено, що він перевозив пасажирів на задньому сидінні автомобіля. Разом з тим з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 повідомив, що автомобіль йому не належить, заперечував щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 164 КУпАП, однак працівник поліції не встановив особи свідка та не встановив систематичності заняття таким видом господарської діяльності ОСОБА_1 , через що відеозапис не є достатнім і беззаперечним доказом факту скоєння адміністративного правопорушення ОСОБА_1 .
Відповідно до вимог ст.ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Суд дійшов висновку про те, що під час оформлення адміністративного матеріалу, поліцейський не виконав вимоги ч. 2 ст. 255 КУпАП, оскільки положення п. 1 ч. 1 ст. 255, ст.ст. 254, 256 КУпАП, у випадку вчинення особою адміністративного правопорушення, уповноважені на те посадові особи Національної поліції, зобов'язані не тільки скласти протокол про адміністративне правопорушення, а й зібрати докази вчинення особою такого адміністративного правопорушення.
Матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять відомостей, які би підтверджували отримання ОСОБА_1 виручки від здійснення такого виду діяльності, хоча об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП полягає у здійсненні господарської діяльності, тобто процесу обміну товарами та грошима.
Відсутні такі відомості і в матеріалах справи про адміністративне правопорушення.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення без підтвердження його іншими об'єктивними доказами здійснення систематичної господарської діяльності з відповідними порушеннями, не може бути однозначними та достатніми доказами наявності в діях ОСОБА_1 складу даного правопорушення поза розумним сумнівом.
За таких обставин, під час розгляду справи судом встановлено, що працівниками поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення не зібрано доказів, які б беззаперечно підтверджували здійснення ОСОБА_1 господарської діяльності без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, тому суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 не є суб'єктом відповідальності за ч. 1 ст. 164 КУпАП.
Таким чином, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення в повному обсязі, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, враховуючи, що матеріали справи не містять беззаперечних доказів щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, а зібрані у справі докази не можуть бути визнанні достатніми для доведення його вини, провадження у справі підлягає закриттю, оскільки в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення.
Керуючись ч. 1 ст. 164, ст. ст. 221, 247, 266, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя,-
Провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду, через Оболонський районний суд м. Києва, протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Є.В. Діденко