Справа№464/1244/24
пр.№ 3/464/657/24
05.04.2024 року м.Львів
Суддя Сихівського районного суду м.Львова Тімченко Олена Валеріївна, розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою (зі слів): АДРЕСА_2 ,
за ч.1 ст.173-2 КУАП,
ОСОБА_1 05 лютого 2024 року о 14.11 год по АДРЕСА_2 вчинив відносно своєї дружини ОСОБА_2 психологічне домашнє насильство: висловлювався нецензурною лексикою щодо неї, ображав, залякував фізичною розправою. Своїми діями вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУАП.
До такого висновку суддя дійшов з огляду на наступне.
У ст.280 КУАП закріплено обов'язок орган (посадову особу) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
За змістом ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
У постанові Верховного Суду від 14 травня 2020 року у справі № 240/12/17 сформульовано правовий висновок про те, що обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, що доводиться шляхом надання доказів. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Диспозицією ч.1 ст.173-2 КУАП передбачено вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
У ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, Описані вище обставини підтверджуються безпосередньо дослідженими по справі доказами у відповідності до ст.251 КУАП:
протоколом про адміністративне правопорушення серії АА № 152406 від 05 лютого 2024 року, що за формою та змістом відповідає вимогам ст.256 КУАП, та яким зафіксовано час, місце та обставини вчинення правопорушення;
показаннями у суді потерпілої ОСОБА_2 про те, що за місцем проживання чоловік на ґрунті ревнощів: контролює її, переслідує, забирає мобільний телефон, ображає її нецензурними словами, погрожує фізичною розправою та вигнати з квартири. У зв'язку із емоційною нестабільністю зверталась до психолога. Такі показання у суді узгоджуються із заявою, наданою інспектору поліції;
формами оцінки ризиків вчинення домашнього насильства;
повідомленням зі служби 102.
У судді немає підстав піддавати сумніву достовірність письмових доказів. Потерпіла попереджалася про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання за ст.384 КК України, жодних підстав для недовіри її показанням правопорушником не наведено, а судом не встановлено. Послідовні показання потерпілої жодними доказами не спростовано, такі повністю та логічно вписуються в картину події правопорушення.
Підсумовуючи наведене, наявні письмові докази та показання, що узгоджуються між собою, є послідовними, у сукупності та взаємозв'язку є достатніми, достеменно свідчать про вчинення домашнього насильства та вини у цьому порушника.
При розгляді справи правопорушник в присутності захисника - адвоката Богданова О.В. згідно з письмовими поясненнями свою вину заперечив з підстав відсутності факту учинення ним домашнього насильство відносно дружини, усе зводилось до побутового конфлікту.
Беручи до уваги встановлені фактичні дійсні обставини справи, така позиція правопорушника є голослівною, спростовується наведеними вище доказами та пов'язується з метою уникнення адміністративної відповідальності та розцінюється як спосіб захисту.
Обставини, які б виключали провадження в справі, відповідно до ст.247 КУАП, та беззастережно спростовували даний висновок відсутні.
За вчинене правопорушник підлягає адміністративній відповідальності та при накладенні адміністративного стягнення відповідно до вимог ст.33 КУАП суддя враховує характер та обставини вчиненого, суспільну небезпеку правопорушення, що посягає на громадський порядок і громадську безпеку, особу порушника, його майнове становище та ступінь вини. З огляду на наведене суддя вважає, що на правопорушника слід накласти адміністративне стягнення у межах санкції статті, за якою кваліфіковано правопорушення, у виді штрафу, що буде згідно ст.23 КУАП достатньою та необхідною мірою відповідальності.
Окрім цього, у відповідності до ст.40-1 КУАП з правопорушника слід стягнути судовий збір на користь держави. Обставини, які надавали право на звільнення від сплати судового збору відповідно до ст.5 Закону України «Про судовий збір», у матеріалах справи відсутні.
Керуючись ст.ст.40-1, 221, 283, 284 КУАП,
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУАП, та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 605,60 грн судового збору.
Реквізити для оплати штрафу: рахунок UA268999980313070106000013933, одержувач ГУК Львів/Львівська тг/21081100, код ЄДРПОУ: 38008294, банк одержувача: Казначейство України (ел.адм.подат.), МФО 899998 (у порядку виконавчого провадження: стягувач Головне управління державної казначейської служби України у Львівській області, адреса: 79005, м.Львів, вул.К.Левицького, 18, код ЄДРПОУ 38008294).
Реквізити для оплати судового збору: отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/ 22030106, код отримувача код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106 (у порядку виконавчого провадження: стягувач Державна судова адміністрація України, адреса: 01601, м.Київ, вул.Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795).
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Львівського апеляційного суду. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення пред'являється до виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання нею законної сили.
Суддя Олена ТІМЧЕНКО