ЄУН: 336/2144/24
Провадження №: 1-кп/336/795/2024
іменем України
08 квітня 2024 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні суду клопотання прокурора Оріхівського відділу Пологівської окружної прокуратури ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження, внесеного 22.05.2015 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015080310000599 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, у зв'язку з не встановленням особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, та закінченням встановленого законом строку притягнення до кримінальної відповідальності, -
встановив:
05 березня 2024 року прокурор Оріхівського відділу Пологівської окружної прокуратури ОСОБА_4 звернулась до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя з клопотанням про закриття кримінального провадження, внесеного 22.05.2015 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015080310000599 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, у зв'язку з не встановленням особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, та закінченням встановленого законом строку притягнення до кримінальної відповідальності.
В клопотанні прокурор зазначив, що в період часу з 20 год. 00 хв. 20.05.2015 року по 16 год. 00 хв. 21.05.2015 року невстановлена особа, знаходячись на території подвір'я будинку АДРЕСА_1 здійснила крадіжку поливного насосу, який належить ОСОБА_5 .
ОСОБА_5 пояснила, що 21 травня 2015 року в будинку за адресою: АДРЕСА_1 в якому ніхто не проживає виявила, що викрали поливний насос, після чого відразу повідомила працівників поліції.
22.05.2015 року відомості за вказаним фактом було внесено до ЄРДР за № 12015080310000599 та розпочато досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України.
У ході досудового розслідування допитано потерпілу ОСОБА_5 , однак встановити причетну до вчинення вказаного кримінального правопорушення особу не вдалося, повідомлення про підозру в межах кримінального провадження № 12015080310000599 не здійснювалося.
Оскільки кримінальне правопорушення відноситься до проступків, з урахуванням положень ст. 49 КК України, прокурор просить закрити це кримінальне провадження, на підставі п.3-1 ч.1 ст.284 КПК України, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Прокурор в підготовче судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд даного клопотання за його відсутності та просив задовольнити подане клопотання.
Потерпіла в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлена, про причини неявки суд не повідомила.
Згідно з ч. 4 ст. 107 КПК України у разі неприбуття в судове засідання осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали клопотання, дійшов до наступного висновку.
З поданого до суду клопотання прокурора слідує, що у провадженні СД відділення поліції № 4 Пологівського РВП ГУНП в Запорізькій області перебуває кримінальне провадження за №12015080310000599 від 22 травня 2015 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України.
Під час досудового розслідування Оріхівським РВ ГУМВС України в Запорізькій області було проведено огляд місця події, допитано потерпілу ОСОБА_5 , 02.02.2018 року слідчим виносилося доручення оперативному підрозділу, 26.05.2015 року проведено допит свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , після чого жодної слідчої чи процесуальної дії, спрямованої на встановлення особи (осіб), що вчинили кримінальне правопорушення, в справі вчинено не було.
24.06.2020 року прокурор Оріхівського відділу Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області ОСОБА_4 звернулася до Оріхівського районного суду Запорізької області із клопотанням про закриття кримінального провадження № 12015080310000599, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.05.2015 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 185 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Відповідно до ухвали Оріхівського районного суду Запорізької області від 05 жовтня 2020 року у задоволенні клопотання прокурора Оріхівського відділу Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження № 12015080310000599, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.05.2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України - відмовлено.
Відмовляючи в клопотанні прокурора суд врахував позицію потерпілої ОСОБА_5 , яка просила у його задоволенні відмовити, вказавши, що фактично досудове розслідування у даному кримінальному провадженні не проводилося.
Суд зазначив, що слідчий формально підійшов до проведення досудового розслідування. Тобто, фактично, починаючи з червня 2015 року у кримінальному провадженні слідчим не здійснювалось досудове розслідування та не здійснювались дії на виконання обов'язку встановленого ст. 92 КПК України. А прокурор, не дивлячись на вказані обставини, направила до суду клопотання про закриття кримінального провадження.
Суд вважав, що таке використання органами досудового розслідування норми, що була запроваджена Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих положень кримінального процесуального законодавства» та введена в дію 17 жовтня 2019 року, як можливості закінчити досудове розслідування кримінального провадження шляхом закриття судом на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, суперечить завданням та загальним засадам, встановленим чинним КПК України.
Після постановлення ухвали Оріхівського районного суду Запорізької області від 05 жовтня 2020 року досудове розслідування у даному кримінальному провадженні не проводилося.
В матеріалах справи міститься постанова про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні від 12 квітня 2021 року та рапорт дізнавача, в якому зазначено, що в ході досудового розслідування встановити місцезнаходження викраденого майна встановити очевидців кримінального правопорушення та причетних до кримінального правопорушення осіб не можливо та закінчився строк давності притягнення до кримінальної відповідальності.
05 березня 2024 року прокурор Оріхівського відділу Пологівської окружної прокуратури ОСОБА_4 звернулась до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя з клопотанням про закриття кримінального провадження, внесеного 22.05.2015 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015080310000599 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, у зв'язку з не встановленням особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, та закінченням встановленого законом строку притягнення до кримінальної відповідальності.
Відповідно до рапорту помічника оперативного чергового від 21 травня 2015 року до чергової частини Оріхівського РВ ГУМВС за телефоном надійшло повідомлення від ОСОБА_5 про крадіжку поливного насосу.
ОСОБА_5 надала працівникам поліції дозвіл на огляд території двору за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з протоколом огляду місця події від 21 травня 2015 року територія двору, розташована за адресою: АДРЕСА_1 . З боку вулиці територія двору огороджена парканом, вхід здійснюється через металеві ворота та хвіртку. Вглиб двору за будинком знаходиться колодязь над яким мається дерев'яний зруб. Даний зруб у верхній частині закривається на дерев'яну кришку на які мається замикаючий пристрій у вигляді металевої засувки. В колодязі мається два обрізаних резинових шланга, зеленого та чорного кольору. В ході огляду будь-яких слідів не виявлено.
В кримінальному провадженні було проведено товарознавчу експертизу.
Згідно з висновком експерта № 1269 від 08 червня 2015 року ринкова вартість побутового центр обіжного електронаносу БЦ-1,2 20У1,1 «Водограй» який було викрадено у ОСОБА_5 складає 1016,67 грн.
В клопотанні прокурор зазначає, що в ході досудового розслідування у формі дізнання проведені всі можливі та необхідні слідчі (розшукові) дії, направлення на встановлення усіх обставин кримінального проступку, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, однак особа, яка вчинила кримінальний проступок не встановлена.
Згідно зі статтею 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до частини 1 статті 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: 1) верховенство права; 2) законність; 3) рівність перед законом і судом; 4) повага до людської гідності; 5) забезпечення права на свободу та особисту недоторканність; 6) недоторканність житла чи іншого володіння особи; 7) таємниця спілкування; 8) невтручання у приватне життя; 9) недоторканність права власності; 10) презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини; 11) свобода від самовикриття та право не свідчити проти близьких родичів та членів сім'ї; 12) заборона двічі притягувати до кримінальної відповідальності за одне і те саме правопорушення; 13) забезпечення права на захист; 14) доступ до правосуддя та обов'язковість судових рішень; 15) змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; 16) безпосередність дослідження показань, речей і документів; 17) забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності; 18) публічність; 19) диспозитивність; 20) гласність і відкритість судового провадження та його повне фіксування технічними засобами; 21) розумність строків; 22) мова, якою здійснюється кримінальне провадження.
Відповідно до частини 2 статті 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Відповідно до положень статті 25 КПК України прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення (за виключенням випадків, коли кримінальне провадження може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого) або в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
Згідно з п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, крім випадків вчинення особливо тяжкого злочину проти життя чи здоров'я особи або злочину, за який згідно із законом може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі.
Учасники кримінального провадження мають право заявляти клопотання прокурору про закриття кримінального провадження за наявності передбачених цим пунктом підстав.
Згідно з п. 1-1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом з підстави, передбаченої пунктом 3-1 частини першої цієї статті.
Таким чином, вказані норми кримінального процесуального закону пов'язують можливість закриття кримінального провадження виключно із наявністю одночасно двох підстав: не встановлення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення та закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Відповідно до частини 4 статті 284 КПК України закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 3-1 частини першої цієї статті, здійснюється судом за клопотанням прокурора.
Згідно з вимогами ст. 94 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Зі змісту положень ст.ст. 2, 284 КПК України випливає, що закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження має закриватися після всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів.
Внесення змін до КПК України і, зокрема, доповнення ч. 1 ст. 284 КПК України пунктом 3-1 не звільняє слідчого та прокурора від виконання завдань кримінального провадження та виконання обов'язків, визначених загальними засадами ст.ст. 9, 25 КПК України.
Згідно зі ст.ст. 92, 110 КПК України, обов'язок доказування обставин, передбачених ст.91 цього Кодексу, покладається на слідчого, прокурора та, у встановлених КПК України випадках, - на потерпілого.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Згідно положень п. 4 ч. 1 ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, обставини, які є підставою закриття кримінального провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 93 КПК України, сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 92 КПК України, обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України покладається на слідчого, прокурора, та у встановлених цим Кодексом випадках - потерпілого.
У контексті наведеного, всебічність дослідження обставин кримінального провадження означає, по-перше, висунення і дослідження всіх можливих версій щодо характеру події, що має ознаки кримінального правопорушення та винуватості особи, а по-друге, однаково ретельне встановлення і перевірку як обставин, що викривають, так і тих, що виправдовують особу.
Повнота дослідження обставин кримінального провадження означає встановлення всього кола фактичних обставин, що можуть суттєво вплинути на рішення у кримінальному провадженні, використання такої сукупності доказів, яка обґрунтовує зроблені висновки як такі, що не залишають місця сумнівам.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ч.5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
У п.42 рішення Європейського суду з прав людини від 13 січня 2011 року у справі «Михалкова та інші проти України» розтлумачено, що за статтею 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод держава зобов'язана «гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені у Конвенції», що також опосередковано вимагає наявності будь-якої форми ефективного розслідування. Розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.
Закриття кримінального провадження це закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження або за наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після всебічного, повного та неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпосереднього дослідження й оцінки слідчими, показань, речей і документів, які стосуються цього провадження, у їх сукупності.
З матеріалів клопотання слідує, що у провадженні СД відділення поліції № 4 Пологівського РВП ГУНП в Запорізькій області перебуває кримінальне провадження за №12015080310000599 від 22 травня 2015 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України.
Під час проведення дізнання встановлено, що в період часу з 20 год. 00 хв. 20.05.2015 року по 16 год. 00 хв. 21.05.2015 року невстановлена особа, знаходячись на території подвір'я будинку АДРЕСА_1 здійснила крадіжку паливного насосу, який належить ОСОБА_5 .
Попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення зазначена ч. 1 ст. 185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка).
Суд не може погодитися з такою кваліфікацією кримінального правопорушення, оскільки крадіжка поливного насосу, який належить ОСОБА_5 , здійснена з подвір'я будинку АДРЕСА_1 .
Згідно з протоколом огляду місця події від 21 травня 2015 року територія двору, розташована за адресою: АДРЕСА_1 . З боку вулиці територія двору огороджена парканом, вхід здійснюється через металеві ворота та хвіртку.
Відповідно до усталених у доктрині кримінального права підходів сховище - це завжди певне місце або територія, які використовуються для постійного чи тимчасового зберігання матеріальних цінностей та мають будь-які засоби охорони від доступу сторонніх осіб (наприклад, огорожа, наявність охоронця, сигналізація), що унеможливлюють (суттєво ускладнюють) вільне та безперешкодне потрапляння на них сторонніх осіб.
Тобто до сховища (незалежно від ознаки стаціонарності) мають бути віднесені місця чи ділянки, які використовуються для постійного чи тимчасового зберігання матеріальних цінностей, та мають властиві для цього конструктивні ознаки, які забезпечують охорону від доступу до них сторонніх осіб.
У постанові від 19 листопада 2018 року (справа № 205/5830/16-к) Об'єднана палата Касаційного кримінального суду зробила висновок про те, що огороджена територія, у тому числі приватного домоволодіння, може бути віднесена за своїми ознаками до поняття «сховище», виходячи з характеру огорожі (розміру, конструкції, цілісності тощо), наявності інших пристосувань, засобів (охорони, сигналізації, собак, освітлення, засувів, гачків, замків на воротах і хвіртках тощо), які об'єктивно перешкоджають вільному доступу сторонніх осіб, а також інших ознак, які дозволяють ідентифікувати вказану територію як таку, що має призначення постійного або тимчасового зберігання матеріальних цінностей (тобто є сховищем).
У постанові зазначено, що відповідно до усталених у доктрині кримінального права підходів, сховище - це завжди певне місце або територія, які використовуються для постійного чи тимчасового зберігання матеріальних цінностей та мають будь-які засоби охорони від доступу сторонніх осіб (наприклад, огорожа, наявність охоронця, сигналізація), що унеможливлюють (суттєво ускладнюють) вільне та безперешкодне потрапляння до них сторонніх осіб.
З огляду на це, належним чином огороджена територія домоволодіння, яка використовується для постійного чи тимчасового зберігання майна, як правило, може бути визнана сховищем.
Велика Палата Верховного Суду у постанові 18 квітня 2018 року (справа №569/1111/16-к, провадження №13-14кс18) при вирішенні питання про наявність чи відсутність ознаки «проникнення» вказала, що як правильно зазначається в постанові ВСУ від 15 листопада 2012 року в справі №5-15кс12в, при здійсненні такої правової оцінки необхідно виділяти фізичний та юридичний критерії розуміння поняття «проникнення». Зокрема, для визначення фізичного критерію підлягає встановленню: 1) факт входження (потрапляння) до приміщення (житла, іншого приміщення чи сховища); 2) час, спосіб, місце та обставини входження (потрапляння) до приміщення (житла, іншого приміщення чи сховища) з урахуванням режиму доступу до нього та до майна, яким бажає заволодіти особа.
Для з'ясування юридичного критерію слід встановлювати: 1) незаконність входження (потрапляння) в приміщення (житло, інше приміщення чи сховище) або перебування в ньому, що обумовлюється відсутністю в особи права на перебування там, де знаходиться майно, яким вона бажає незаконно заволодіти; 2) мету, яку досягає особа, вчиняючи обрані дії, усвідомлення нею характеру вчиненого суспільно небезпечного діяння, зокрема й факту незаконного входження (потрапляння) до приміщення (житла, іншого приміщення чи сховища) чи перебування в ньому, передбачення наслідків вчиненого діяння.
Відтак попередня кваліфікація за ч.1 ст.185 КК України є не виправданою і передчасною, а дії невстановленої особи охоплюються ч. 3 ст. 185 КК України (тяжкий злочин), що обумовлює більш тривалий строк (десять років) для звільнення від кримінальної відповідальності і закриття справи.
Пункт 3-1 ч. 1 ст.284 КПК визначає основною підставою для закриття кримінального провадження саме не встановлення особи, яка скоїла кримінальне правопорушення, та закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності є умовою, за якою може бути закрито кримінальне провадження.
В даному випадку, як вбачається з наданих матеріалів, слідчий формально підійшов до проведення досудового розслідування. Тобто, фактично, починаючи з червня 2015 року у кримінальному провадженні слідчим не здійснювалось досудове розслідування та не здійснювались дії на виконання обов'язку встановленого ст. 92 КПК України.
Наведене свідчить про неповноту досудового розслідування і спростовує доводи прокурора про вжиття усіх можливих заходів для встановлення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення. В даному випадку, як вбачається з наданих матеріалів, слідчий формально підійшов до проведення досудового розслідування, а прокурор, не дивлячись на вказані обставини, направив до суду клопотання про закриття кримінального провадження.
Відтак, в задоволенні клопотання необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 2, 11, 12, 49, 185 КК України, ст.ст. 2, 7, 9, 25, 284 - 288, 314, 369-372, 392, 532 КПК України, суд, -
постановив:
В задоволенні клопотання Оріхівського відділу Пологівської окружної прокуратури ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження, внесеного 22.05.2015 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015080310000599 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, у зв'язку з не встановленням особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, та закінченням встановленого законом строку притягнення до кримінальної відповідальності, - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: