Справа №452/1247/24
Провадження №1-кс/452/352/2024
08 квітня 2024 року м. Самбір
Самбірський міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участі прокурора ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Самборі Львівської області заяву судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області ОСОБА_4 про самовідвід від участі у розгляді кримінального провадження №452/1247/24 (провадження №1-кп/452/231/2024) відносно ОСОБА_5 за ст.390-1 Кримінального кодексу України (далі - КК України), -
На розгляді Самбірського міськрайонного суду Львівської області під головуванням судді ОСОБА_4 перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.390-1 КК України.
05 квітня 2024 року суддя Самбірського міськрайонного суду Львівської області ОСОБА_4 заявив самовідвід від участі у розгляді вищезазначеного кримінального провадження з тих підстав, щоухвалене ним рішення від 04 березня 2024 року стало підставою для притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності за ст.390-1 КК України. Відтак, суддя вважає, що існують обставини, які можуть викликати сумніви у його неупередженості в розгляді зазначеного кримінального провадження, що унеможливлює його участь у провадженні в якості судді.
Суддя Самбірського міськрайонного суду Львівської області ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду заяви був повідомлений належним чином, бажання дати додаткові пояснення з приводу поданої ним заяви про самовідвід не виявив.
Потерпіла ОСОБА_5 та обвинувачений ОСОБА_5 у судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце розгляду заяви були повідомлені належним чином по телефону, будь-яких клопотань до суду від них не надходило.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви про самовідвід судді без участі вказаної особи, а також без інших осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, оскільки така неявка не перешкоджає розгляду вказаної заяви, що узгоджується із положеннями ст.81 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні не заперечував проти задоволення заяви судді ОСОБА_4 про самовідвід, посилаючись на її обгрунтованність.
Заслухавши думку прокурора, проаналізувавши доводи заяви про самовідвід, суд приходить до наступного.
Статтею 75 КПК України визначено перелік обставин, що виключають участь слідчого судді, судді або присяжного в кримінальному провадженні.
Так, слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні:
1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;
2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник;
3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості;
5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
Згідно положень ст.80 КПК України, за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, суддя зобов'язаний заявити самовідвід.
У відповідності до положень статті 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Статтею 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини є обов'язковими для виконання Україною. Вказаний Закон прямо закріплює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Стаття 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» встановлює право на справедливий судовий розгляд. Кожна людина при визначенні її громадських прав та обов'язків або при висуненні проти неї будь-якого обвинувачення, має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Згідно ст.15 Кодексу суддівської етики, неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід.
За практикою Європейського суду з прав людини важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.
У пункті 2.5 «Бангалорських принципів поведінки судді» (схвалені резолюцією 2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року) зазначається, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Законодавець надає учасникам судового провадження можливість коректного розв'язання ситуації, що створилася, шляхом заяви самовідводу, що є етичним моментом законодавства, яке регулює ці питання.
Констатуючи право на судовий процес із достатньою впевненістю в безсторонності суду, який вирішує його справу, суд забезпечує не лише здійснення правосуддя, а й зовнішній вияв того, що відбувається, де суддею створено достатні гарантії для усунення об'єктивно виправданих підстав (і навіть потенційної можливості) побоюватися, що він, незалежно від особистої поведінки, не є безстороннім.
При зовнішній демонстрації судом незалежності та безсторонності можуть виникнути щодо цього сумніви. Важливою є та довіра, яку суди в демократичному суспільстві повинні викликати у громадськості.
Як роз'яснив Європейський суд з прав людини в рішеннях у справах «Микаллеф проти Мальти», «Мезнарич проти Хорватії», в демократичному суспільстві суди повинні вселяти довіру. А тому кожний суддя, у відношенні якого маються щонайменші сумніви в неупередженості, зобов'язаний вийти з процесу. Правила, що регулюють відвід суддів, є спробою забезпечення неупередженості судді шляхом усунення будь-яких сумнівів у учасників процесу. Ці правила направлені на усунення будь-яких ознак необ'єктивності судді та слугують зміцненню довіри, яку суди повинні асимілювати в демократичному суспільстві.
Крім того, у справі «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв.
Тобто, якщо говорити у ракурсі безсторонності суду, то слід враховувати те, що визначення юридичного змісту оціночної категорії «безсторонній суд» зумовлює необхідність врахування суб'єктивного та об'єктивного критеріїв безсторонності. Перший з них означає, що суддя має бути суб'єктивно вільним від упередженості при розгляді справи; другий - що суддя має забезпечити достатні гарантії для усунення будь-яких обґрунтованих сумнівів щодо його неупередженості.
Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного.
Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім.
Згідно ст.6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», правосуддя в Україні здійснюється на підставі Конституції і Законів України незалежним і безстороннім судом.
З наведеного слідує, що самовідвід є обов'язком судді з метою забезпечення гарантування неупередженості та об'єктивності здійснення судочинства.
Так, в обвинувальному акті зазначено, що 04 березня 2024 року Самбірським міськрайонним судом Львівської області винесено рішення та до ОСОБА_5 застосовано певні обмежувальні заходи.
Вказане рішення судді ОСОБА_4 набрало законної сили, є чинним на сьогодні та стало підставою для притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності за ст.390-1 КК України.
Отже, в ухваленому суддею ОСОБА_4 процессуальному рішенні він вже висловив свою думку з приводу фактичних обставин справи, покладених в основу обвинувачення проти ОСОБА_5 ..
За положеннями чч.1 та 5 ст.80 КПК України, за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, суддя зобов'язаний заявити самовідвід, який повинен бути вмотивованим.
Згідно з п.4 ч.1 ст.75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Відтак, аналізуючи обставини, на які посилається суддя Самбірського міськрайонного суду Львівської області ОСОБА_4 у своїй заяві про самовідвід, суд приходить до висновку, що така заява про самовідвід підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.2 ст.82 КПК України, у разі задоволення заяви про відвід (самовідвід) судді, який здійснює судове провадження одноособово, справа розглядається в тому самому суді іншим суддею.
Згідно ч.4 ст.82 КПК України, суддя, на розгляд якого передається кримінальне провадження або справа, визначається у порядку, встановленому частиною третьою статті 35 КПК України.
Керуючись стст.75,80-82,369-372 КПК України, суд, -
Заяву судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області ОСОБА_4 про самовідвід від участі у розгляді кримінального провадження №452/1247/24 (провадження №1-кп/452/231/2024) відносно ОСОБА_5 за ст.390-1 КК України,- задовольнити.
Матеріали справи №452/1247/24 (провадження №1-кп/452/231/2024) відносно ОСОБА_5 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.390-1 КК України, передати до загальної канцелярії суду на повторну реєстрацію та визначення судді в порядку, передбаченому ст.35 КПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її оголошення.
Суддя ОСОБА_1