Справа № 464/4136/23 Провадження № 2/450/146/24
08 квітня 2024 року суддя Пустомитівського районного суду Львівської області Данилів Є.О., розглянувши в м. Пустомити заяву позивача ОСОБА_1 про відвід головуючому судді Данилів Є.О. у розгляді цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «Львівобленерго», ТзОВ «Львівенергозбут», Державної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) про встановлення факту та визнання договорів недійсними,
в провадженні Пустомитівського районного суду Львівської області знаходиться цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до ПрАТ «Львівобленерго», ТзОВ « Львівенергозбут», Державної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) про встановлення факту та визнання договорів недійсними.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2023 року справу № 464/4136/23 передано на розгляд судді Данилів Є.О.
05.04.2024 позивач ОСОБА_1 подав заяву про відвід головуючого судді Данилів Є.О. з розгляду зазначеної справи мотивуючи його тим, що вважає суддю прямо та всебічно зацікавленим, необ'єктивним у розгляді справи та сумнівається у його професійній компетентності.
Сторони в судове засідання не з'явилися.
Відповідно до ч. 8 ст. 40 ЦПК України суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.
Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.
Згідно ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши заяву про відвід судді, вивчивши матеріали справи, суд дійшов такого.
Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені ст. 36 ЦПК України.
У відповідності до ч. 3 ст. 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Позивач ОСОБА_1 обґрунтовує заяву тим, що суддя Пустомитівського районного суду Львівської області Данилів О.Я. в робочий та позаробочий час користуються послугами відповідача ПрАТ Львівобленерго, які він надає з розподілу електричної енергії, як монополіст, і навіть під час судових засідань використовувалася електроенергія, яку розподіляє відповідач. Суддя Данилів Є.О. при розгляді моєї позовної заяви є прямо залежним від відповідача ПрАТ Львівобленерго та користується послугами із розподілу електричної енергії при здійснені розгляду позовної заяви та у позаробочий час. Таким чином залежність судді при здійсненні розгляду моєї справи від послуг, які надає відповідач ПрАТ Львівобленерго надає остатньому можливість чинити тиск на суддю, і судячи із поведінки судді це відповідачеві вдається.
Суддя своїми діями, внаслідок яких від відповідачів були приховані ухвала про відкриття провадження у справі, позовна заява та додані до неї документі вчинив дії, які з метою не долучення до судового засідання Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, контролюючого органу державної установи за діями відповідачів ПрАТ Львівобленерго та ТзОВ Львівенергозбут з метою недопущення інформування НКРЕКП про протиправні дії відповідачів з яких НКРЕКП могла дізнатись із позовної заяви та долучених документів, а також не допустити долучення до матеріалів справи документів, пояснень, свідчень та інших доказів від НКРЕКП, які б викривали протиправні дії ПрАТ Львівобленерго та ТзОВ Львівенергозбут.
Отже в позивача виникли сумніви в об'єктивності та неупередженості судді пов'язані з створенням йому перешкод в доступі до правосуддя, а також безпідставним порушенням норм процесуального права.
Згідно з частиною 4 ст.36 ЦПК України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді не може бути підставою для відводу.
Відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Якщо він не вмотивований, це є підставою для відмови у його задоволенні.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.36 ЦПК України суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді.
Для відведення судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними.
Аналізуючи підстави заявленого відводу судді вбачається, що останні зводяться до незгоди заявника з процесуальними діями та рішеннями судді Данилів Є.О. під час розгляду цивільної справи № 464/4136/23, зокрема щодо вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Дослідивши заяву, матеріали справи, суд вважає, що заява про відвід не підлягає задоволенню, оскільки підстави зазначені для відводу полягають у незгоді заявника з прийнятими процесуальними рішеннями головуючого під час розгляду справи, що згідно ч. 4 ст. 36 ЦПК України не може бути підставою для відводу.
З огляду на викладене, обставини викладені у заяві про відвід є такими, що ґрунтуються на суб'єктивних міркуваннях, зводяться до незгоди з прийняттям процесуального рішення судді.
Відповідно до практики ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об'єктивної перевірки.
Декларацією щодо принципів незалежності судової влади, прийнятої Конференцією голів Верховних судів країн Центральної та Східної Європи (о.Бріюні, Ховатія, 17.10.2015р.) закріплено принципи, які встановлюють стандарти незалежності судової влади як однієї з трьох гілок державної влади у прийнятті рішень.
У п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади» виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом. Відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, розгляд суддею клопотань сторін по справі, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення в порядку, визначеному положеннями ЦПК України.
Таким чином суд вважає, що доводи заявника в частині сумнівів у неупередженості судді не ґрунтуються на нормах ЦПК України, ним не зазначено і не доведено наявність обставин, які б вказували на необ'єктивність або упередженість головуючого судді, а зазначені ним доводи не свідчить про упередженість судді.
Інших обставин, які б викликали сумнів в об'єктивності та неупередженості судді, або ж слугували підставою для відводу судді з інших підстав, не виявлено.
Водночас із прийняттям Європейським судом з прав людини нових рішень постійно поглиблюється тлумачення п. 1 ст. 6 Конвенції, з урахуванням проблем, пов'язаних з належним розумінням оціночних категорій «незалежний» і «безсторонній» суд у вітчизняному праві.
Визначення юридичного змісту оціночної категорії «безсторонній суд» зумовлює необхідність врахування суб'єктивного та об'єктивного критеріїв безсторонності. Перший з них означає, що суддя має бути суб'єктивно вільним від упередженості при розгляді справи; другий, що суддя має забезпечити достатні гарантії для усунення будь-яких обґрунтованих сумнівів щодо його неупередженості.
Конкретизуючи суб'єктивний критерій, Європейський Суд підкреслює, що поки не доведено інше, діє презумпція особистої безсторонності судді.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:
"об'єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з'ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду;
"суб'єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Суд не вбачає підстав для відводу судді Данилів Є.О., визначених ст.36 ЦПК України, ст.6 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», оскільки позивачем не доведені обставини, що викликають сумніви в неупередженості або об'єктивності судді Данилів Є.О.
У відповідності до ч. 2 та 3 ст.40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Заявлений відвід позивача ОСОБА_1 вважаю необґрунтованим.
Керуючись ст. 36, 40, 260-261 ЦПК України, суддя, -
визнати заяву позивача ОСОБА_1 від 05.04.2024 року про відвід головуючому судді Данилів Є.О. у розгляді цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «Львівобленерго», ТзОВ «Львівенергозбут», Державної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) про встановлення факту та визнання договорів недійсними, - необґрунтованою.
Передати заяву про відвід головуючому судді Данилів Є.О. від розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «Львівобленерго», ТзОВ «Львівенергозбут», Державної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) про встановлення факту та визнання договорів недійсними, - судді, який визначається у порядку встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
СуддяЄ. О. Данилів