Дата документу 02.04.2024
Справа № 334/1587/24
Провадження № 2-а/334/28/24
02 квітня 2024 року Ленінський районний суд м.Запоріжжя у складі головуючого судді Козлової Н.Ю., за участю секретаря Александрової А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Кіровоградської області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції, інспектора роти №1 батальону №1 Управління патрульної поліції у Кіровоградської області Департаменту патрульної поліції лейтенанта Щеки Володимира Івановича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення правил безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автономному режимі серії ЕНА № 1448561 від 15.02.2024 року
Позивач ОСОБА_1 в особі представника адвоката Патяк А.С. звернулася до суду з позовом Управління патрульної поліції у Кіровоградської області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції, інспектора роти №1 батальону №1 Управління патрульної поліції у Кіровоградської області Департаменту патрульної поліції лейтенанта Щеки Володимира Івановича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення правил безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автономному режимі серії ЕНА № 1448561 від 15.02.2024 року та стягненню судовиї витрат посилаючись на те, що постановою серії ЕНА № 1448561 інспектора роти №1 батальону №1 Управління патрульної поліції у Кіровоградської області Департаменту патрульної поліції лейтенанта Щеки Володимира Івановича від 15.02.2024 року позивача ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. за ч. 2 ст.122 КУпАП за те, що 15.02.2024 о 17-15 водій ОСОБА_1 на 747 кілометрі автошляху М 30 Стрий-Умань-Дніпро-Ізварине, керував транспортним засобом у якого в темну пору доби не були ввімкнені фари ближнього світла.
Вважає, що постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за вказане порушення є незаконною, оскільки в оскаржуваній постанові відсутнє посилання на докази на підставі яких поліцейським зроблено висновок про вчинення ОСОБА_1 адмінправопорушення передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Позивач зазначає, що його пояснення надані ним 15.02.2024 року з приводу відсутності належних та допустимих доказів його винуватості, а відповідно відсутності складу інкримінованого йому правопорушення, працівником поліції Щека В.І. були проігноровані та відносно нього, безпідставно була винесена постанова, яка наразі оскаржується.
Крім того, у встановленому законом порядку працівником поліції не були надані належні та допустимі докази вчинення Позивачем інкримінованого адміністративного правопорушення. Під час складання постанови, він неодноразово заперечував свою вину та висловлював наміри щодо її оскарження.
Крім цього, розгляд адміністративної справи відбувався з численними порушеннями. Так, інспектор лише частково повідомив про його права та надав завідомо недостовірну інформацію щодо них: повідомив, що він може оскаржити постанову протягом 15 днів до апеляційного суду.
Крім того, позивач неодноразово просив працівника поліції відкласти розгляд справи на іншу дату. Вручив працівнику поліції письмове клопотання про залучення адвоката та перенести розгляд справи за місцем проживання позивача, тобто до м. Запоріжжя. Проте у залучення адвоката (захисника) було відмовлено. Також було відмовлено у перенесенні розгляду його справи за місцем проживання. Таку відмову працівник поліції мотивував тим, що справи про порушення ПДР розглядаються лише за місцем їх вчинення. При цьому розгляд справи починав проводити інспектор поліції Маляренко О., а подальший розгляд справи проводив другий працівник поліції, інспектор Щека В.І., який в подальшому і виніс оскаржувану постанову.
За таких обставин позивач вважає, що розгляд справи проведено незаконно і неналежним чином.
Отже, він не погоджується із зазначеним рішенням інспектора, бо вважає себе невинним, постанову необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню в зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків інспектора фактичним обставинам справи, порушенням норм матеріального та процесуального права.
Просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення правил безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автономному режимі серії ЕНА № 1448561 від 15.02.2024 року та стягнути судові витрати, які складаються з суми сплаченого судового збору та витрат на правову допомогу.
Ухвалою Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 27.02.2024 року відкрито провадження за адміністративним позовом та вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідно до ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь - яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Положеннями ч. 5 ст. 262 КАС України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь якої зі сторін про інше. За клопотання однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо стягнення грошових сум, які ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження та сума яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.
18.03.2024 року до суду від Управління патрульної поліції у Кіровоградської області Департаменту патрульної поліції надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , відповідно до якого відповідач зазначає, що інспектор діяв виключно на підставі у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України і постанова винесена ним з дотриманням та у повній відповідності норм матеріального і процесуального права та є такою, яка не має підстав для скасування.
Суд, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.
Згідно ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від відповідальності.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Статтею 8 Конституції задекларовано, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом п. 1-2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
З постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 1448561 від 15.02.2024 року складеної інспектором роти № 1 батальону 1 управління патрульної поліції у Куровоградської області Департаменту патрульної поліції Щека В.І., вбачається, що 15.02.2024 о 17-15 водій ОСОБА_1 на 747 кілометрі автошляху М 30 Стрий-Умань-Дніпро-Ізварине, керував транспортним засобом у якого в темну пору доби не були ввімкнені фари ближнього світла, чим порушив п. 19.1.а ПДР, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Згідно ч. 2 ст. 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.ч. 2, 8 ст. 79 КАС України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Відповідно до вимог п. 19.1.а ПДР України у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, а також у тунелях на транспортному засобі, що рухається, повинні бути ввімкнені такі світлові пристрої: на всіх механічних транспортних засобах - фари ближнього (дальнього) світла.
Пункт 1.10 ПДР України передбачає що, темна пора доби - частина доби від заходу до сходу сонця.
Відповідачем на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення надано суду диск з відеозаписом. При перегляді відеозапису про вчинення адміністративного правопорушення, було встановлено, що позивач керував автомобілем на якому блимали фари, при зупинці фари вимкнулися.
В позовній заяві позивач зазначає, що він пояснив інспектору та показав що перемикач фари ближнього світла ввімкнено. Світло фар могло бути відсутнє через помилки в системі електромережі автомобіля (залипання контактів реле).
Також, з відеозапису вбачається, що на момент складання інспектором поліції постанови про адміністративне правопорушення було достатньо природного освітлення.
Відповідно до ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
В оскаржуваній постанові відповідачем не зазначено технічний засіб яким здійснено відеозапис.
Крім того, суд зауважує, що відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченими ст.283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
При цьому, слід врахувати практику Європейського суду з прав людини, зокрема позицію суду у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyevav. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що «…суд не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом)».
У відповідності до п.4.1 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Оцінюючи оскаржувану постанову на предмет її обґрунтованості (п.3 ч.3 ст.2 КАС України), що працівником Національної поліції факт вчинення правопорушення, в якому звинувачено позивача, жодним чином не зафіксовано та не підтверджено жодним допустимим й належним доказом, що міг бути забезпечений для такого роду порушень правил дорожнього руху, підтвердженим чого є відсутність зазначення доказів в відповідній графі постанови «До постанови додаються».
Згідно постанови ВС/КАС по справі №524/5536/17 від 15.11.2018 року, відеозапис, поданий на підтвердження факту порушення ПДР, є належним доказом, якщо в постанові є посилання на технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний відеозапис. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.07.2019 у справі №295/3099/17, від 13.02.2020 у справі № №524/9716/16-а.).
Отже при подачі відповідачем відеозаписів на підтвердження факту порушення ПДР, такий не може не бути прийнятий судом у якості належного і допустимого доказу за відсутності в постанові посилання на технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний відеозапис.
Крім цього, відповідно до правової позиції викладеної у постанові постанови ВС/КАС від 15 квітня 2020 року по справі 489/4827/16-а, постанови ВС від 20.05.2020 р. у справі № 524/5741/16-а, свідчення (рапорт) працівника поліції не можуть вважатись об'єктивними доказами у справі, оскільки така особа є представником суб'єкта владних повноважень, який виконує функції нагляду та контролю за безпекою дорожнього руху.
Також було порушено поліцейським порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення що є окремою підставою для скасування постанови, враховуючи наступне.
Відповідно до п.5 розділу ІІІ Інструкції поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд цієї справи; 2) чи правильно складено протокол (якщо складання протоколу передбачено КУпАП) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи повідомлено належним чином осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду (якщо справа не розглядається на місці); 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали, які потрібні для вирішення справи; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників та адвоката.
Відповідно до п. 9. розділу ІІІ Інструкції, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.
Згідно ст.ст.245, 252, 280, 283 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) забезпечує всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи, зокрема підлягають з'ясуванню чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Рішення про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблене на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.
Поліцейським грубо порушено порядок розгляду справ про адміністративне правопорушення, передбаченого Кодексом про адміністративне правопорушення України та вищевказаною Інструкцію, так як не оголосив водію про розгляд справи, не встановив та не дослідив наявність доказів скоєння позивачем правопорушення, не надав їм належну правову оцінку, не надав можливість позивачу надати пояснення по суті правопорушення клопотання, не роз'яснюючи йому права та обов'язки, чим порушено його право на належний захист.
Отже, відповідачем у своїй діяльності порушені принципи всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин, оскільки справа про адміністративне правопорушення розглянута з порушенням норм процесуального права, а обґрунтування вини сформовано лише на одних даних сприйняття співробітників поліції, з яких неможливо визначити наявність або відсутність правопорушення, тобто без застосування будь-яких інших фактів, які б підтверджували наявність або відсутність вини певної особи.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП є недоведеним, у зв'язку з чим оскаржувана постанова підлягає скасуванню.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст. 134 КАС України).
В межах цієї справи розмір гонорару представника позивача встановлений позивачем та його представником у Договорі про надання правової допомоги у фіксованій сумі та становить 6000 грн. і не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним. Умовами Договору також передбачено, що підписанням вказаного Договору позивач як клієнт підтверджує факт оплати вказаної суми гонорару а адвокат підтверджує факт отримання гонорару.
Зазначене узгоджується в правовим висновком викладеного у Постанові КАС ВС від 28.12.2020 № 640/18402/19.
Згідно ч.1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розрахунок судових витрат складається з витрат по сплаті судового збору у розмірі 604,60 грн. та витрати на правову допомогу (гонорар адвоката) 6000 грн. Докази понесених витрат на правову допомогу підтверджуються Договором про надання правової допомоги.
Підтверджено, що позивачем раніше не було подано аналогічної позовної заяви цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст.22, 121, 126, 247, 251, 254, 258, 289, 293 КУпАП, ст.ст.72, 77, 118-119, 122, 243-244, 246, 286 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Кіровоградської області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції, інспектора роти №1 батальону №1 Управління патрульної поліції у Кіровоградської області Департаменту патрульної поліції лейтенанта Щеки Володимира Івановича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення правил безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автономному режимі серії ЕНА № 1448561 від 15.02.2024 року - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення правил безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автономному режимі серії ЕНА № 1448561 від 15.02.2024 року згідно якої, на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у розмірі 510 грн. за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП.
Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.122 КУпАП закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУНП України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 (іпн: НОМЕР_1 ) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 604,60 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 6000 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду через районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Н.Ю.Козлова