Дата документу 11.03.2024
Справа № 334/1648/24
Провадження № 1-кп/334/464/24
11 березня 2024 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Запоріжжя в порядку спрощеного провадження кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024087050000004 від 03.01.2024, відносно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Тернопіль, громадянина України, який має повну середню освіту, неодруженого, який не має на утриманні малолітніх чи не неповнолітніх дітей, який зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
-03.01.2024 СВ ТУ ДБР обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою за ч.4 ст.408 КК України
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України
встановив:
Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 274 від 22 листопада 2022 року ОСОБА_3 призначено на посаду старшого стрільця 2 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти.
Отже, будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_3 діючи умисно, маючі намір на незаконне придбання та зберігання психотропних речовин без мети збуту, всупереч вимог ст.ст. 25-28 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», 03 січня 2024 року приблизно о 16 год. 52 хв. знайшов зіп-пакет з кристалічною речовиною білого кольору, яка містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено 1-феніл-2-піролідин- 1-іл-пентан-1-он (РУР), маса якої складає 0,3333 г (в перерахунку на основу) та поклав вказаний зіп-пакет до кишені куртки, в яку був одягнений, чим вчинив незаконне придбання психотропної речовини без мети збуту.
Надалі, починаючи з 16 год. 52 хв. 03 січня 2024 року ОСОБА_3 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, почав зберігати при собі.
03 січня 2024 року в період часу з 17 години 52 хвилини по 18 годину 00 хвилин під час проведення огляду місця події за адресою: АДРЕСА_2 у лісосмузі у ОСОБА_3 було вилучено зіп-пакет з кристалічною речовиною білого кольору, яку він незаконно зберігав при собі без мети збуту.
Прокурор звернувся з клопотанням про розгляд кримінального проступку у порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні та без його участі.
До обвинувального акту долучена письмова заява обвинуваченого, що складена у присутності захисника ОСОБА_4 , відповідно до якої ОСОБА_3 беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини, згоден на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні та без його участі.
Крім того, до обвинувального акту додані матеріали досудового розслідування, у тому числі документи, які засвідчують беззаперечне визнання обвинуваченим своєї винуватості.
Відповідно до ч.2 ст.381 КПК України суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч.4 ст.107КПК України не здійснювалось.
Згідно з ч.3 ст.302 КПК України до обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні повинні бути додані: 1) письмова заява підозрюваного, складена в присутності захисника, щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з частиною другою цієї статті та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні; 2) письмова заява потерпілого щодо згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з частиною другою цієї статті та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні; 3) матеріали досудового розслідування, у тому числі документи, які засвідчують беззаперечне визнання підозрюваним своєї винуватості.
Згідно з ч.2 ст.382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, суд вважає, що всі докази є належними, допустимими, достовірними, а в сукупності та їх взаємозв'язку достатніми для прийняття рішення про визнання обвинуваченого ОСОБА_3 винниму вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України.
Визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, а також призначення покарання нижчого, ніж передбачене санкцією статті (частини статті), завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
При цьому повноваження суду (його права та обов'язки), надані державою, щодо обрання між альтернативними видами покарань у встановлених законом випадках та інтелектуально-вольова владна діяльність суду з вирішення спірних правових питань, враховуючи цілі та принципи права, загальні засади судочинства, конкретні обставини справи, дані про особу винного, справедливість обраного покарання тощо, визначають поняття «судова дискреція» (судовий розсуд) у кримінальному судочинстві.
Дискреційні повноваження суду повинні відповідати принципу верховенства права з обов'язковим обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду, про що зазначив Верховний Суду у постанові від 13.08.2020 року у справі № 716/1224/19.
Відповідно до ст. 65 КК України суд, призначаючи покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до ст. 65 КК України, пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку має дотримуватись вимог кримінального закону й зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.
Згідно матеріалів кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_3 вчинив умисне закінчене кримінальне правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України відноситься до кримінального проступку, вперше притягується до кримінальної відповідальності, неодружений, військовослужбовець військової служби, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
Водночас суд враховує обставини, які пом'якшують покарання, у розумінні ст..66 КК України, а саме щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, правдивість показів.
Обставин, що відповідно до ст.67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 судом не встановлено.
При призначенні покарання ОСОБА_3 суд, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховує обставини вчиненого ним кримінального правопорушення, а також вимоги ст. 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Отже, враховуючи загальні засади призначення покарання, межі санкції ч. 1 ст. 309 КК України, особу винуватого, який хоча і характеризується за місцем проходження військової служби негативно, однак раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, його щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, відсутність обтяжуючих покарання обставин, суд вважає за можливе обрати ОСОБА_3 покарання у виді штрафу.
Саме таке покарання, на думку суду, буде справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Запобіжний захід відсутній.
Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст.373-374,381-382 КПК України, суд
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст.309 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн.
Речові докази: сейф-пакет» №4150344 з 1-феніл-2-піролідин- 1-іл-пентан-1-он (РУР), маса якої складає 0,3333 г (в перерахунку на основу) - знищити;
Оптичний диск з відеозаписом 4,03 Гб.-зберігати у матеріалах кримінального провадження.
Відповідно до ч.4ст. 382 КПК України копію вироку суду не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати всім учасникам судового провадження.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.
Вирок суду може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд м.Запоріжжя протягом 30 днів з дня отримання його копії, з урахуванням особливостей, передбачених ч.1ст. 394 КПК України.
Суддя ОСОБА_1