Іменем України
08.04.2024
Справа № 331/947/24
Провадження № 2/331/1123/2024
Суддя Жовтневого районного суду м. Запоріжжя Фісун Н.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Центрального ВДВС у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про зняття арешту з майна, -
До Жовтневого районного суду м. Запоріжжя надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Центрального ВДВС у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про зняття арешту з майна.
Ухвалою судді від 19 лютого 2024 року дану позовну заяву залишено без руху, оскільки вона не відповідала вимогам ст.ст.175, 177 ЦПК України, з наступних підстав.
Як вбачається з доданих до позову документів, позивач вказує, що ОСОБА_2 помер,і, при прийнятті спадщини за померлим було виявлено обтяження на квартиру.
Згідно з ч.3ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Слід зазначити, що відповідно до Постанови Пленуму ВСС України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» від 03.06.2016№ 5 спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статей15,16 Цивільного процесуального кодексу України(далі -ЦПК) розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
Позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення (стаття 3Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" (у редакції Закону України від 04 листопада 2010 року № 2677-VI).
Предмет позову як його один з основних елементів представляє собою матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, яка витікає зі спірної матеріально-правової відносини, з приводу якої суд повинен ухвалити рішення у справі. Позивач сам вибирає, який позов пред'явити до суду. Підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує вимоги.
Позивачем у якості відповідача зазначено Центральний відділ державної виконавчої служби у м.Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), разом з тим в порушення 175ЦПК України не вказано зміст позовних вимог щодо цього відповідача, в чому саме полягає матеріально-правова вимога позивача до відповідача.
Оскільки позивачем ставиться вимога про зняття з арешту з квартири, боржник помер, то належним відповідачем у даній справі є особа, в інтересах якої накладено арешт на майно.
Згідно роз'яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, що містяться в постанові №5 від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» питання щодо звільнення майна з під-арешту, накладеного державним виконавцем в межах виконавчого провадження, існує два способи здійснення такого права:
- на рішення та дії державного виконавця стороною виконавчого провадження може бути подана скарга, яка підлягає розгляду в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, крім випадків, коли розгляд таких скарг відбувається за правилами іншого судочинства (наприклад адміністративного);
- особою, яка володіє на підставі закону чи договору майном чи речовим правом на майно, і яка не є стороною виконавчого провадження, подається позов про зняття арешту з майна.
Відповідачами в справі за позовом про зняття арешту (звільнення майна з-під арешту) є боржник і особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 (провадження № 12-85гс19) також зазначено, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна.
Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення (стаття 3Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" (у редакції Закону України від 04 листопада 2010 року № 2677-VI).
У випадках, коли арешт майна проводився для забезпечення конфіскації чи стягнення майна на користь держави, як відповідач до участі у справі у встановленому законом порядку також залучається відповідний територіальний орган Державної фіскальної служби України.
Таким чином, слід зазначити, що саме звернення особи до суду з позовною заявою не спричиняє безумовне відкриття провадження у справі. Адже суддя, відкриваючи провадження, перевіряє, зокрема, чи дотрималася особа, яка подала позовну заяву, порядку здійснення права на звернення до суду. Процесуальним наслідком недотримання позивачем умов реалізації права на звернення до цього суду з позовною заявою є залишення її без руху або її повернення в разі не усунення недоліків.
Крім того до позову не надано посилань на докази наявності арешту саме майну ОСОБА_2 , так як в інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно вказано власником майна ОСОБА_3 . Розбіжності у написанні по-батькові померлого, як вказав позивач у позовній заяві, ним не усунуті.
Предметом спору в цій справі є звільнення з-під арешту квартири.
Позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).
Також, у позовній заяві позивач посилається на ту обставину, що після смерті саме ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_2 . Разом із тим, до позовної заяви не додано ні заяви позивача про звернення до нотаріуса про видачу свідоцтва про прийняття спадщини, ані відповіді (відмови) нотаріуса.
У відповідності до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її, при чому згідно частини п'ятої цієї статті незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України).
Відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).
Разом з тим, доказів того, що ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_2 прийняла спадщину до позовної заяви не додано.
Крім цього, звертаю увагу, що порядок видачі свідоцтв про право на спадщину за законом врегульовано Главою 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 за № 296/5. Порядком передбачено наступне:
4.15. Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.
4.16. У разі наявності заборони нотаріус письмово повідомляє кредитора про те, що спадкоємцям боржника видано свідоцтво про право на спадщину.
4.17. Якщо на спадкове майно накладено арешт судовим чи слідчими органами, видача свідоцтва про право на спадщину затримується до зняття арешту.
Позивачу надано строк для усунення недоліків п'ять днів з дня вручення ухвали.
Ухвалу про залишення позову без руху було направлено позивачу на адресу зазначену в позові: АДРЕСА_1 . 25.03.2024 року до суду повернувся конверт з позначкою за «закінченням терміну зберігання».
19.02.2024 року адвокат Яковенко О.С. отримав вказану ухвалу, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу.
Однак, станом на 08 квітня 2024 року, вказані в ухвалі недоліки не усунуто.
Згідно ч.7 ст. 272 ЦПК України якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що її вручено й особі, яку він представляє.
Відповідно до ч.3 ст. 185 ЦПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Відповідно до ч.6 ст.185 ЦПК України про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено. Копія позовної заяви залишається в суді.
Відповідно до ч.7 ст.185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
З врахуванням наведеного, а також того, що описані в ухвалі недоліки позивачем не усунуті, відповідно до вимог ч.3 ст.185 ЦПК України, позовну заяву слід вважати неподаною та повернути позивачеві.
Керуючись ст. ст. 185, 259, 260, 261 ЦПК України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Центрального ВДВС у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про зняття арешту з майна повернути представнику позивача.
Копію ухвали направити представнику позивача адвокату Олександру Яковенку, роз'яснити, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення, а у разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує,- протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя: Н.В. Фісун