Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.
№ 22-ц/824/7733/2024
м. Київ Справа № 755/962/24
05 квітня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Борисової О.В.
- Левенця Б.Б.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» Гречан Марини Василівни на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 22 січня 2024 року, постановлену під головуванням судді Арапіної Н.Є., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги,
У січні 2024 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» Гречан Марина Василівна звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги.
В якому просила суд стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальність «Євро-Реконструкція» заборгованість за отримані послуги з централізованого опалення/постачання теплової енергії та за послугу постачання гарячої води у розмірі 81 605, 98 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 16 088, 74 грн. та 3% річних у розмірі 4 688, 08 грн., судовий збір у розмірі 3 028 грн.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 22 січня 2024 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послугиповернуто позивачу.
Не погоджуючись із такою ухвалою суду першої інстанції, 01 лютого 2024 року представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» адвокат Гречан Марина Василівна засобами поштового зв'язку подала апеляційну скаргу, в якій просила апеляційний суд скасувати ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 22 січня 2024 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Зазначає, що оскаржувана ухвала суду прийнята з порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню.
Вказувала на те, що позовна заява подана в письмовій формі і підписана власноручно (без факсиміле) уповноваженим представником . З урахуванням вимог ч.7 ст.177 ЦПК України до позовної заяви була додана належним чином завірена копія довіреності на підтвердження повноважень представника позивача, яка підписана керівником товариства ОСОБА_2 .
Звертає увагу суду на те, що у наданому до позовної заяви витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формуваньзазначена інформація про керівника юридичної особи- ОСОБА_2 .
Вказувала, що законодавством України не встановлено терміну чинності витягу з реєстру, а подання позивачем витягу, сформованого не на дату видачі представнику довіреності, не є підставою для прийняття судом ухвали про повернення позовної заяви.
Вважала, що суд першої інстанції, враховуючи приписи ч. 1 ст. 185 ЦПК України, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст. 175, 177 ЦПК України, мав постановити ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Зазначала, що другою підставою для повернення позивачу позовної заяви суд вважає те, що копія довіреності на представництво повноважень товариства представником позивача ОСОБА_3 засвідчена не власноручно представником, а із застосуванням факсиміле, при зазначенні чого наводить практику суду (постанова Верховного суду України від 08.07.2021 № 9169/3209/20), в якій суд не брав до уваги як докази документи, засвідчені факсимільним підписом, що було встановлено експертизою. В ухвалі суд не наводить експертних висновків, на підставі яких було встановлена наявність застосування факсиміле при посвідченні копії документа.
Разом з тим, апелянт зазначає, що, враховуючи значну кількість позовних заяв (які представник позивача підписує виключно власноручно), що подаються щомісяця, представником позивача при посвідченні частини копій документів (додатків до позову) використовується факсиміле. При чому, позивач завжди готовий пред'явити суду оригінал відповідного документа.
Апелянт зазначає, що ЦПК України допускає варіант подання до суду копії письмового доказу, навіть не посвідченої ні власноручно, ні факсиміле. В цьому випадку відповідно до ч. 6 ст. 95 ЦПК України, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.
Тобто, на думку апелянта, наслідком подання навіть копіїдокументу, не завіреної ніяким чином, не є підставою для повернення позовної заяви, відмови у відкритті провадження, тощо, а є підставою для постановлення судом ухвали про витребування оригіналу письмового доказу чи ухвали про усунення недоліків позовної заяви.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи зазначене, розгляд даної справи здійснюється колегією суддів без виклику сторін у порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., обговоривши доводи апеляційної скарги вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, у січні 2024 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» Гречан Марина Василівна звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги (а.с. 1-15).
На підтвердження своїх повноважень представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» -Гречан М.В. до позовної заяви було долучено витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, статут ТОВ «Євро-Реконструкція» (а.с. 5-12).
Окрім того, до позовної заяви була долучена копія довіреності № 40 від 04 серпня 2023 року, виданої генеральним директором ТОВ «Євро-Реконструкція» - Сидоренком О.А., на ім'я ОСОБА_3 , згідно якої вона має право представляти інтереси товариства в усіх підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності, підпорядкування та галузевої належності, в тому числі, у відносинах з органами державної влади та управління, органах місцевого самоврядування, вчиняти всі необхідні дії в інтересах товариства, бути представником в загальних та спеціалізованих судах України усіх інстанцій, з усіма правами, які надано чинним законодавством позивачу (заявнику, скаржнику/)\, відповідачу (боржнику), третій особі та потерпілому, у правовідносинах, які виникають з надання опалення, постачання гарячої води, у тому числі укладання/зміни/розірвання/припинення договорів з надання комунальних послуг; у правовідносинах, що виникають під час взяття/зняття з абонентського обліку вузла (вузлів) комерційного обліку; у правовідносинах з перерахунку заборгованості споживачам за комунальні послуги; у правовідносин пов'язаних з абонентським обслуговуванням (абонентська плата), у тому числі: з правом підписувати та подавати позовні заяви, тощо (а.с. 14). Строк дії довіреності по 04 серпня 2024 року включно.
Повертаючи вказану позовну заяву ТОВ «Євро-Реконструкція», суд першої інстанції посилався на те, що до позовної заяви не додано належних доказів на підтвердження повноважень ОСОБА_3 , як представника позивача, на підписання позовної заяви, зокрема, додані до позовної заяви статут і витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не містять відомостей, що ОСОБА_2 є Генеральним директором ТОВ «Євро-Реконструкція» та/або був на вказаній посаді під час видання довіреності № 40 від 04 серпня 2023 року. Окрім того, додана до позовної заяви копія довіреності № 40 від 04 серпня 2023 року посвідчена адвокатом Гречан М.В. не особистим підписом, а факсиміле, що унеможливлює встановлення вираження справжньої волі особи, чий підпис відтворено, на настання відповідних правових наслідків.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може з огляду на наступне.
Згідно з положеннями ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим кодексом.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людини при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
За правилом ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 5 ЦПК України встановлено що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно з вимогами ч.1 ст.15, ч.2 ст.16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке суд захищає у спосіб, встановлений ч.2 ст.16 ЦК України або іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 175 ЦПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Відповідно до частини 7 статті 177 ЦПК України до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.
Сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника (частина 1 статті 58 ЦПК України).
Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника (частина 3 статті 58 ЦПК України).
Згідно з частиною 1 статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Згідно з частиною 1 статті 62 ЦПК України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами, зокрема, довіреністю фізичної або юридичної особи.
Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (кваліфікованим електронним підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами (частина 3 статті 62 ЦПК України).
З матеріалів справи вбачається, що подана до суду першої інстанції позовна заява від імені ТОВ «Євро-Реконструкція» підписана ОСОБА_3 , яка на підтвердження своїх повноважень долучила копію довіреності № 40 від 24 серпня 2023 року, виданої генеральним директором ТОВ «Євро-Реконструкція» - Сидоренком О.А. (а.с. 14).
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником юридичної особи ТОВ «Євро-Реконструкція» зазначений ОСОБА_2 (а.с.5-9).
Згідно п. 9.2.7 Статуту ТОВ «Євро-Реконструкція» Генеральний директор має право видавати від імені Товариства довіреності з урахуванням обмежень повноважень Генерального директора, передбачених Статутом.
З огляду на це, станом на час видачі довіреності та подання позовної заяви до Дніпровського районного суду м.Києва, керівником ТОВ «Євро-Реконструкція» був ОСОБА_2 , який, будучи керівником юридичної особи, мав повноваження на видання довіреності на представництво інтересів товариства в суді.
Відповідно до положень статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Крім цього, заява повертається у випадках, коли, зокрема, заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Системний аналіз матеріалів справи свідчить про те, що суд першої інстанції, у разі виявлення факту, що позовну заяву було подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви мав постановити ухвалу про залишення такої позовної заяви без руху.
Суд не вправі перебирати на себе функції експерта, а у справі відсутні об'єктивні докази того, що копія довіреності № 40 від 04 серпня 2023 року, видана генеральним директором ТОВ «Євро-Реконструкція» - Сидоренком О.А., на ім'я ОСОБА_3 , посвідчена адвокатом Гречан М.В. із застосуванням факсиміле.
Разом з тим, відповідно до ч. 6 ст. 95 ЦПК України якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Таким чином суд мав залишити позовну заяву без руху або витребувати оригінал довіреності, якщо її копія видавалась сумнівною.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про повернення позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послугиз підстав, передбачених ст. 185 ЦПК України без надання позивачу строку для усунення можливих недоліків позовної заяви.
Колегія суддів зауважує, що застосування судом правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, повинно відбуватись із урахуванням обставин конкретної справи та забезпеченням ефективного захисту прав, свобод та законних інтересів. Формальний підхід суду до здійснення своїх повноважень вже на стадії звернення особи до суду може призвести до порушення права на справедливий судовий розгляд.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87).
Як наголосив Верховний Суд в постанові від 05.08.2020 у справі №177/1163/16-ц, при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом.
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У § 36 рішення у справі «Bellet v. France» від 04 грудня 1955 року, заява № 23805/94, ЄСПЛ зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».
Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Аналізуючи фактичні обставини справи, вимоги процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для повернення позовної заяви були відсутні, доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про повернення заявнику позовної заяви з підстав, передбачених ст.185 ЦПК України.
Відповідно до положень п. 6 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
У відповідності до вимог статті 379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема: порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що ухвала Дніпровського районного суду міста Києва від 22 січня 2024 року підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 95, 175, 177, 185, 367, 374, 379, 381, 382 ЦПК України, -
Апеляційнускаргу представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» Гречан Марини Василівни задовольнити.
Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 22 січня 2024 року скасувати.
Цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.
Головуючий: Судді: