04 квітня 2024 року
м. Київ
апеляційне провадження № 33/824/1248/2024
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Євграфової Є.П.
за участю ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Святошинського районного суду м. Києва
в складі судді Шум Л.М.
від 24 січня 2024 року,
у справі №759/3683/23 Святошинського районного суду м. Києва
про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП
громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 24 січня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Провадження в справі закрито у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення.
На зазначену постанову ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу у якій просить скасувати постанову суду та закрити провадження за п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП України у зв'язку із відсутність у його діях складу правопорушення.
Вважає, що справа була розглянута поверхнево, без врахування фактичних обставин по справі. Звертає увагу апеляційного суду на те, що автотехнічну експертизу суд першої інстанції призначив за його рахунок, у той час коли відповідно до Закону України «Про судову експертизу» вона мала б проводитись за кошти Державного бюджету.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 підтримав подану апеляційну скаргу з підстав та доводів, викладених в ній.
ОСОБА_3 проти апеляційної скарги заперечив, вважає постанову суду законною, та зазначив, що він в даній справі є потерпіла особа.
Дослідивши матеріали адміністративного провадження та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення ОСОБА_1 апеляційний суд дійшов наступних висновків
Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 442523, водій ОСОБА_1 07.02.2023року о 21 год. 30 хв., керуючи автомобілем ВАЗ 2101, д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Берковецька 6-д в м. Києві, на парковці «ТРЦ Лавіна» не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не зреагував на її зміну, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечного бокового інтервалу, в наслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Renault Logan» д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався ліворуч від нього та в подальшому здійснив наїзд на припаркований автомобіль «Nissan Tida» д.н.з. НОМЕР_3 . При ДТП ТЗ отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, враховуючи протокол про адміністративне правопорушення, схему місця ДТП, письмові та усні пояснення учасників, дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_1 вбачається порушення п. 2.3.Б, 12.1, 13.1 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП України.
Однак, оскільки події правопорушення мали місце 07.02.2023 року і на момент розгляду справи в суді закінчився тримісячний термін накладення адміністративного стягнення, передбачений ст. 38 КУпАП, суд вважав, що провадження по даній справі підлягає закриттю.
В апеляційній скарзі ставиться питання про закриття провадження у зв'язку із відсутністю складу правопорушення.
З матеріалів справи вбачається, що постановою Святошинського районного суду від 13.03.2023 року за клопотанням ОСОБА_1 справу направлено для проведення судової автотехнічної експертизу.
На виконання постанови Київського апеляційного суду від 07 березня 2024 року, Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз до апеляційного суду направлено висновок експерта №8946/23-52, виконаний від 14 грудня 2023 року.
Відповідно до висновку експерта в даній дорожній обстановці з технічної точки зору, водію автомобіля ВАЗ ОСОБА_1 необхідно було керуватись вимогами п.п. 2.3. б) та 12.1 ПДР України, а у випадку виникнення небезпеки для руху - вимогам п. 12.3 ПДР України. В даній дорожній обстановці водію автомобіля Renault ОСОБА_3 з технічної точки необхідно було керуватись вимогами п. 10.11 ПДР України. Технічна можливість уникнути ДТП у водія автомобіля Renault ОСОБА_3 полягала у виконанні вимог п. 10.11 ПДР України. Тобто виконуючи вимоги вказаного пункту водій ОСОБА_3 мав технічну можливість уникнути зіткнення ТЗ. Водій Янчук рухаючись зі швидкістю 5.0 км/год мав технічну можливість уникнути дану ДТП. А при швидкості руху автомобіля ВАЗ - 15 км/год в категоричній формі експертним (розрахунковим) шляхом визначити, чи мав водій автомобіля ОСОБА_1 уникнути дану ДТП неможливо. В свою чергу, при своєчасному застосуванні екстреного гальмування водій автомобіля ВАЗ ОСОБА_1 мав технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем Nissan. В діях водія ВАЗ ОСОБА_1 вбачаються невідповідності вимогам ПДР України, що знаходяться в причинному зв'язку з виникненням даної ДТП. Встановити в категоричній формі чи є в діях водія автомобіля Renault ОСОБА_3 невідповідність вимогам п. 10.11 ПДР, що з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з виникненням даної ДТП, експертним (розрахунковим) шляхом неможливо.
Згідно з ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Відповідно до схеми ДТП (а.с. 3), що відбулася на паркувальному майданчику ТРЦ «Лавіна», на місці ДТП відсутні дорожні знаки пріоритету та горизонтальна розмітка проїжджої частини.
Згідно п. 10.11. ПДР України у разі коли траєкторії руху транспортних засобів перетинаються, а черговість проїзду не обумовлена цими Правилами, дати дорогу повинен водій, до якого транспортний засіб наближається з правого боку.
Протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 442523, зафіксовано, що водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем ВАЗ 2101, д.н.з. НОМЕР_1 на парковці «ТРЦ Лавіна» здійснив зіткнення з автомобілем «Renault Logan» д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався ліворуч від нього.
Отже рухаючись ліворуч, відповідно до п. 10.11 ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «Renault Logan» д.н.з. НОМЕР_2 , повинен бути дати дорогу автомобілю ВАЗ 2101, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 .
Виконання вимоги вказаного пункту правил дорожнього руху, водієм ОСОБА_3 забезпечувало технічну можливість уникнути зіткнення із автомобілем ВАЗ 2101, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 .
Разом із тим, водій автомобіля ВАЗ ОСОБА_1 , у свою чергу, мав керуватись вимогами п.п. 2.3. б) та 12.1 ПДР України, а при виникненні небезпеки для руху - вимогам п. 12.3 ПДР України.
Між тим, у зв'язку із відсутністю комплексу кількісних параметрів виникнення небезпеки для, руху, експертне дослідження не містить категоричного висновку щодо можливості водієм ВАЗ ОСОБА_1 уникнути ДТП (а.с. 86).
Виконання водієм автомобіля ВАЗ ОСОБА_1 вимог п. 12.3 ПДР забезпечувало технічну можливість уникнення зіткнення лише із автомобілем Nissan.
У справі «Barbera, Messeguand Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Одночасно сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. The United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».
Якість складання протоколу є дуже важливою стадією оформлення справи про адміністративне правопорушення, й фактично є «обвинуваченням» держави щодо особи, що потребує належного до цього ставлення.
Беручи до уваги вищевикладені обставини, врахувавши досліджені по справі доказ, зокрема висновок експертизи та зафіксовані протоколом ААД № 442523 обставини, щодо траєкторії руху транспортних засобів, апеляційний суд вважає, що зіткнення автомобілів ВАЗ 2101, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , із автомобілем «Renault Logan», під керуванням ОСОБА_3 , обумовлено невиконанням п. 10.11 ПДР водієм ОСОБА_3
Зіткнення автомобіля ВАЗ 2101, д.н.з. НОМЕР_1 під керування ОСОБА_1 із припаркованим автомобілем «Nissan Tida» д.н.з. НОМЕР_3 обумовлене невиконанням водієм ОСОБА_1 п.п. 2.3. б) та 12.1 ПДР України, а отже в діях останнього є склад адміністративного правопорушення, передбачений ст. 124 КУпАП, а саме порушення учасником дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.
Отже підстави для закриття провадження у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП України відсутні, доводи апеляційної скарги у цій частині не знайшли свого підтвердження.
Закриття провадження на підставі п.7 ст.247 КУпАП у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст.38 КУпАП, відповідно, є нереабілітуючою підставою для закриття провадження.
Питання щодо встановлення вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, повинно вирішуватись у кожній конкретній справі в залежності від стадії провадження, на якій виникли обставини, передбачені ст.247 КУпАП, що виключають провадження у справі, а також з урахуванням позиції особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, щодо підстав для закриття провадження у справі.
Між тим, поєднання закриття провадження в справі з одночасним визнанням особи винною у вчиненні адміністративного правопорушення, є взаємовиключними рішеннями.
Постанова про закриття провадження з підстав визначених п. 7 ст. 247 КУпАП, у якій встановлено та визнано доведеним як факт скоєння адміністративного правопорушення, так і чітко встановлено та визнано доведеним, що дане правопорушення скоєно саме конкретною, зазначеною в цій постанові особою, є належним доказом вини відповідної особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
Оскільки, судом першої інстанції допущена неповнота у встановленні обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, постанова суду першої інстанції підлягає зміні в частині мотивів визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, адміністративна відповідальність за яке передбачена ст. 124 КУпАП України, з викладенням мотивувальної частині в редакції цієї постанови.
Ураховуючи наведене, керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Святошинського районного суду м. Києва від 24 січня 2024 року, змінити з викладенням мотивувальної частині в редакції цієї постанови.
Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Є.П.Євграфова