Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/565/2024
05 квітня 2024року місто Київ
справа №758/17585/21
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Левенця Б.Б., Ратнікової В.М.,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 24 листопада 2023 року, ухвалене під головуванням судді Анохіна А.М., повний текст рішення складено 29 листопада 2023 року у справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві до ОСОБА_1 про стягнення коштів,-
У грудні 2021 року позивач ГУПФУ в місті Києві звернулося до Подільського районного суду міста Києва з позовом до відповідача, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 безпідставно отримані кошти у розмірі у розмірі 155338,57 грн.
В обґрунтування вимог посилалося на те, що ОСОБА_1 перебував на обліку в ГУПФУ в місті Києві та отримував пенсію за вислугу років призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Вказувало, що ГУПФУ в місті Києві з 16 лютого 2016 року припинило виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до Закону, оскільки відсутні підстави для продовження її виплати, так як відповідача було поновлено на службі.
Зазначало, що у зв'язку з наведеним, у відповідача утворилась переплата пенсії за період з 16 лютого 2016 року по 28 лютого 2018 року в розмірі 167333 грн.
Вказувало, що в лютому 2018 року відповідачем добровільно повернуто 6916,72 грн., проте іншу частину коштів не повернуто.
Посилалося на те, що з метою досудового врегулювання спору, відповідачу було направлені листи, проте останнім вони були проігноровані та безпідставно отриманні бюджетні кошти у розмірі 155338,57 грн.
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 24 листопада 2023 року позов ГУПФУ в місті Києві задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ГУПФУ в місті Києві грошові кошти у розмірі 155338,57 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ГУПФУ в місті Києві судовий збір у розмірі 2330,08 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вимог посилався на те, що 16 лютого 2016 року відповідача було звільнено з роботи яка дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
Вказував, що 22 червня 2016 року скориставшись своїм правом у зв'язку з тим, що він не займаючи посади яка дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб», написав заяву на поновлення виплати пенсії, та в цей же період подав позовну заяву до суду щодо його незаконного звільнення.
Зазначав, що відповідно до постанови Окружного адміністративного суду міста Києві від 30 листопада 2017 року, яка набрала законної сили 05 лютого 2018 року справа №826/3165/16 ОСОБА_1 було поновлено на посаді, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» з 16 лютого 2016 року.
Посилався на те, що відповідач одразу 02 лютого 2018 року написав заяву, щоб йому припинили виплату пенсії на підставі поновлення на роботі, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
Вважає, що посилання суду першої інстанції на те, що відповідач вчасно не повідомив про своє працевлаштування, не знаходить своє підтвердження, оскільки за період з 16 лютого 2016 року по 28 лютого 2018 року він фактично не працював на посаді яка дає йому право на призначення пенсії за вислугу років і тільки коли рішення суду щодо його поновлення на посаді, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років вступило в силу, а саме з 05 лютого 2018 року, одразу написав заяву в якій повідомив, що він знову продовжує працювати на посаді яка дає право на призначення пенсії за вислугу років.
Вказував, що він вчинив всі дії відповідно до чинного законодавства вчасно.
13 лютого 2024 року від позивача на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній зазначав, що скарга є необґрунтованою, а її доводи не спростовують висновків суду першої інстанції, просив рішення суду залишити без змін. Вказував на те, що поширення норми, передбаченої частиною 3 статті 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» на інші періоди служби, крім військової служби, законодавством не передбачено. Враховуючи викладене ОСОБА_1 було знято з обліку відповідно до атестату від 22 лютого 2018 року у зв'язку з поновленням на посаді інспектора Подільського управління поліції ГУ Національної поліції у м. Києві з 16 лютого 2016 року. У зв'язку з чим, утворилась переплата пенсії за період з 16 лютого 2016 року по 28 лютого 2018 року у розмірі 167 333 грн. В лютому 2018 відповідачем добровільно повернуто 6916,72 грн., отже залишок непогашеної переплати становить 155 338,57 грн.
У порядку ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Тому, розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження.
З'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наявності підстав для його задоволення.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, з 16 лютого 2016 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
31 січня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою про тимчасове призупинення та виплату пенсійного забезпечення з 10 січня 2018 року у зв'язку з працевлаштуванням на посаду дільничного офіцера поліції Подільського УП ГУНП в м. Києві.
До заяви було додано витяг з наказу ГУНП в м. Києві від 10 січня 2018 року №20 о/с, відповідно до якого ОСОБА_1 поновлено на посаді інспектора Подільського УП ГУНП в м. Києві з 16 лютого 2016 року, виплативши середній заробіток за час вимушеного прогулу в межах стягнення за один місяць у розмірі 6750 грн.
Підставою для видачі наказу зазначено: постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2017 року №826/3165/16.
Як вбачається з постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2017 року у справі №826/3165/16, яка є загальнодоступною в Єдиному державному реєстрі судових рішень, ОСОБА_1 не погоджуючись з його незаконним звільненням у лютому 2016 року звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Національної поліції у м. Києві, Атестаційної комісії №5 Головного управління Національної поліції у місті Києві, Апеляційної атестаційної комісії Північного регіону, в якому просив:
визнати протиправним та скасувати рішення Атестаційної комісії №5 ГУ НП у м. Києві відносно ОСОБА_1 , оформленого протоколом №16.00000811 від 18 січня 2016 року;
визнати протиправним та скасувати рішення відносно ОСОБА_1 , оформленого протоколом від 26 січня 2016 року;
визнати протиправним та скасувати наказ ГУ НП у м. Києві №114 о/с від 05 лютого 2016 року про звільнення ОСОБА_1 з 15 лютого 2016 року;
поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора Подільського управління поліції ГУ НП у м. Києві зі спеціальним званням «майор поліції»;
стягнути з ГУ НП у м. Києві на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 93450,25 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2017 року у справі №826/3165/16, яка набрала законної сили 05 лютого 2018 року визнано протиправним та скасовано рішення Атестаційної комісії №5 Головного управління Національної поліції у м. Києві, оформлене протоколом ОП №15.00000811.0006344 від 18 січня 2016 року в частині, що стосується ОСОБА_1 про невідповідність займаній посаді та звільнення із служби в поліції через службову невідповідність.
Визнано протиправним та скасовано рішення Апеляційної атестаційної комісії Північного регіону, оформлене протоколом ОП №10-26/01 від 26 січня 2016 року, в частині відхилення скарги ОСОБА_1 .
Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції у м. Києві №114 о/с від 05 лютого 2016 року, в частині звільнення майора поліції ОСОБА_1 інспектора Подільського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді інспектора Подільського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві з 16 лютого 2016 року.
Стягнуто з Головного управління Національної поліції у м. Києві на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 144964,93 грн.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді інспектора Подільського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві з 16 лютого 2016 року.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Головного управління Національної поліції у м. Києві на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за один місяць в сумі 6750,00 грн.
Відповідно до атестату Головного управління Національної поліції у м. Києві від 22 лютого 2018 року про зняття з обліку №461, ОСОБА_1 припинено виплату пенсії по причині поновлення на службі. Пенсія виплачена по 31 січня 2018 року.
Згідно протоколу змін виплати нарахувань, пенсія за лютий 2018 року у розмірі 6909,55 грн. була заблокована.
Як вбачається з розрахунку на доплату (виплату, утримання) пенсії за період з 16 лютого 2016 року по 28 лютого 2018 року відповідачу було виплачено пенсію в розмірі 167333 грн.
Згідно відомості про повернення пенсії, відповідачем було повернуто позивачу 6916,72 грн.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказував на те, що оскільки відповідач у добровільному порядку не повернув переплату по пенсії за період з 16 лютого 2016 року по 28 лютого 2018 року в розмірі 155338,57 грн., отже вказана сума підлягає стягненню з ОСОБА_1 .
В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно до ст.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до положень ч.1 ст.2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.
Частиною 2 ст.2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено, що пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі повторного прийняття їх на військову службу до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України та Державної спеціальної служби транспорту, службу до Національної поліції, Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України, Служби судової охорони, органів та підрозділів цивільного захисту та Державної кримінально-виконавчої служби України виплата пенсій на час їх служби припиняється. При наступному звільненні із служби цих осіб виплата їм пенсій здійснюється з урахуванням загальної вислуги років на день останнього звільнення.
Статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262 встановлено, що пенсіонери зобов'язані повідомляти органам пенсійного забезпечення про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. В разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу пенсійного забезпечення заподіяну шкоду. Суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера (подання документів із свідомо неправдивими відомостями, неподання відомостей про зміни у складі його сім'ї тощо), можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень органу, який призначає пенсію, чи суду.
Відповідно до ст.50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку. Відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Розмір відрахування з пенсії обчислюється з суми, що належить пенсіонерові до виплати. З пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру: на утримання членів сім'ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у зв'язку зі смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках. З усіх інших видів стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.
Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання органами Пенсійного фонду України сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, визначає Порядок відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 21 березня 2003 року №6-4.
Згідно з пунктом 3 вказаного Порядку №6-4 суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Отже, вказаними нормами передбачено обов'язок відповідача повідомляти позивача про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати, за невиконання якого передбачено відповідальність.
Таким чином, обов'язковою умовою стягнення надміру виплачених пенсій є допущення зловживань з боку пенсіонера та в жодному випадку вказані суми не можуть бути стягнуті у разі призначення її на підставі достовірних даних, формування яких не залежить від пенсіонера.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що зайво сплачені суми пенсії можуть бути утримані органом пенсійного забезпечення за умови зловживань з боку пенсіонера, зокрема, в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, або подання страхувальником недостовірних даних. Вказаний перелік підстав для утримання надміру виплачених сум пенсії є вичерпним.
Згідно з ст.1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.
Таким чином, законодавець встановив наступні підстави для відрахування виплаченої надміру суми пенсії на підставі рішення пенсійного органу: зловживання з боку пенсіонера; подання страхувальником недостовірних даних.
Отже, обов'язковою умовою стягнення надміру виплачених пенсій є допущення зловживань з боку пенсіонера.
Правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, отже, зазначене у ст.1215 ЦК України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів.
Відповідно до ст.102 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсіонери зобов'язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати, про що відповідач був повідомлений і мається його підпис у заяві про призначення пенсії. У разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсію, заподіяну шкоду.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як вбачається з матеріалів справи, 15 лютого 2016 року відповідача було звільнено з роботи, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
26 лютого 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва (справа №826/3165/16) з позовом до Головного управління Національної поліції у м. Києві, Атестаційної комісії №5 Головного управління Національної поліції у місті Києві, Апеляційної атестаційної комісії Північного регіону про визнання протиправним та скасування рішень, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
22 червня 2016 року ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб», написав заяву на поновлення виплати пенсії.
При цьому, відповідач, подаючи до ГУПФУ в м. Києві вказану заяву, не повідомив позивача про те, що він звернувся з позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва про поновлення та роботі.
Причиною звернення ОСОБА_1 до ГУПФУ в м. Києві з заявою від 31 січня 2018 року про тимчасове призупинення нарахування та виплати пенсії з 10 січня 2018 року слугувало судове рішення у справі №826/3165/16 про поновлення ОСОБА_1 на колишній посаді з 16 лютого 2016 року. Вказане рішення набрало законної сили 05 лютого 2018 року.
Таким чином, повернення надмірно сплачених сум пенсій передбачає стягнення зазначених сум у випадку, якщо така надмірна сплата відбулась з вини пенсіонера, а саме, через зловживання, зокрема у випадку надання недостовірної інформації або взагалі ненадання відповідної інформації.
А відтак, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_1 не виконав свій обов'язок щодо своєчасного надання інформації про звернення його з позовом про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку, внаслідок чого ним були безпідставно отриманні кошти, а отже такі кошти вважаються такими, що були набуті недобросовісно, тому сума виплачених коштів підлягає поверненню ОСОБА_1 .
Виходячи з вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Доводи відповідача про те, що за період з 16 лютого 2016 року по 28 лютого 2018 року він фактично не працював на посаді, яка дає йому право на призначення пенсії за вислугу років і тільки коли рішення суду щодо його поновлення на посаді, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років вступило в силу, а саме з 05 лютого 2018 року, одразу написав заяву в якій повідомив, що він знову продовжує працювати на посаді яка дає право на призначення пенсії за вислугу років, не спростовують правильність висновків суду, оскільки позивач поновлений на роботі та згідно з судовим рішенням на його користь стягнуто суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 144964,93 грн.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції щодо підстав для задоволення позовних вимог є законними і обґрунтованими, відповідає обставинам справи та положенням матеріального закону.
Отже, суд першої інстанції всебічно і об'єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 375, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Подільського районного суду міста Києва від 24 листопада 2023 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в частині 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий:
Судді: