Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області
Справа № 695/1344/24
номер провадження 1-кс/695/359/24
06 квітня 2024 рокум. Золотоноша
Слідчий суддя Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_1
за участю:
секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
слідчої ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5
підозрюваного ОСОБА_6
розглянувши у судовому засіданні клопотання слідчого СВ Золотоніського районного відділу поліції ГУНП в Черкаській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором Золотоніської окружної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12024250370000469 від 05.04.2024 року, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Жорнокльови Драбівського району Черкаської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , освіта середня-спеціальна, не одруженого, не працюючого, на утриманні дітей не маючого, інвалідом будь-якої групи, учасником та ліквідатором наслідків аварії на ЧАЕС, депутатом будь - якого рівня не є, раніше судимого:
1) 22.12.2023 Придніпровським районним судом за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі:
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, -
До Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області надійшло клопотання слідчого Золотоніського районного відділу поліції ГУНП в Черкаській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором Золотоніської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 .
В обґрунтування клопотання зазначено, що ОСОБА_6 органами досудового розслідування підозрюється в тому, що він 04.04.2024, близько 16 години 00 хвилин, більш точного часу слідством не встановлено, перебуваючи неподалік магазину «Славутич», що розташований за адресою:Черкаська область м. Золотоноша по вул. Шевченка, 50А, всупереч встановленому законом порядку обігу психотропних речовин - Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» та Постанови Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 р. № 770 «Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, умисно, з метою збуту, незаконно придбав, знайшовши за вище вказаною адресою, особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, яка була розфасована в 9 полімерних прозорих пакетиках, в одному з яких відповідно до висновку експерта №СЕ-19/124-24/5295-НЗПРАП від 05.04.2024 є кристалічна речовина білого кольору, яка містить в своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, масою 0,062 г обмотаних клейкою стрічкою чорного та зеленого кольорів, які зберігав при собі з метою збуту.
Так, ОСОБА_6 05.04.2024 близько 01 години 08 хвилин перебуваючи неподалік приміщення моргу «Золотоніське відділення судово-медичної експертизи», що розташоване за адресою: вул. Лікарняна, 2, м.Золотоноша, Черкаської області всупереч встановленому законом порядку обігу психотропних речовин - Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» та Постанови Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 р. № 770 «Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, умисно, зберігав з метою збуту, 9 згортків з кристалічною речовиною білого кольору, в одному з яких відповідно до висновку експерта №СЕ-19/124-24/5295-НЗПРАП від 05.04.2024 є речовина білого кольору, яка містить в своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, масою 0,062 г.
За даним фактом 05.04.2024 розпочато кримінальне провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024250370000469за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
05 квітня 2024 року о 01 год. 55 хв. ОСОБА_6 було затримано в порядку ст. 208 КПК України, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України.
05 березня 2024 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
В ході досудового розслідування зібрано достатньо доказів, які вказують на обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, а саме:
1.Протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 05.04.2024;
2.Протокол огляду місця події від 05.04.2024;
3.Протокол допиту свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 від 05.04.2024;
4.Висновок експерта 05.04.2024 № СЕ-19/124-24/5295-НЗПРАП;
5.Повідомлення про підозру ОСОБА_6 від 05.04.2024;
6.Протокол допиту підозрюваного ОСОБА_6 від 05.04.2024;
У ході досудового розслідування встановлено ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які обґрунтовуються наступними обставинами:
-ризик можливого переховування від органу досудового розслідування, оскільки підозрюваний має нестійкі соціальні зв'язки, неодружений, на утриманні дітей не має, а тому, існує ризик, що при обранні більш м'якого запобіжного заходу, останній може переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду з метою уникнення кримінальної відповідальності;
-тяжкість покарання, що загрожує йому, оскільки підозрюваний ОСОБА_6 вчинив тяжкий злочин, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 6 до 10 років;
-ризик незаконного впливу на свідків в даному кримінальному провадженні обґрунтовується тим, що підозрюваний ОСОБА_6 будучи на волі матиме реальну можливість здійснювати незаконний вплив на свідків, які були залучені при проведенні слідчих дій за участю підозрюваного, шляхом вмовлять, погроз чи шантажу з метою зміни останніми раніше наданих показань на його користь чи відмови від надання показань з метою уникнення ним кримінальної відповідальності;
- перебуваючи на волі, підозрюваний з метою отримання можливості уникнути чи пом'якшити свою відповідальність за вчинені кримінальні правопорушення, можевжити заходів щодо знищення незнайдених речових доказів.
-ризик можливого вчинення іншого кримінального правопорушення: оскільки ОСОБА_6 , є не працюючим, офіційних джерел доходів немає, що може свідчити про те, що його злочинна діяльність пов'язана із незаконним обігом наркотичних засобів є єдиним джерелом його доходу, а тому підозрюваний, перебуваючи на волі, може продовжити таку злочинну діяльність, вчиняючи нові корисливі злочини у цій сфері.
На обґрунтованість заявлених ризиків вказує також те, що ОСОБА_6 згідно вироку Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22.12.2023 року визнаний винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді 2 років позбавлення волі, однак останній до моменту затримування перебував на волі та ухиляється від його виконання.
За цих підстав, на переконання органів досудового розслідування, застосування більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить підозрюваному належної процесуальної поведінки.
За таких обставин слідчий за згодою з прокурором звернувся до суду з даним клопотанням.
У судовому засіданні слідчий та прокурор наполягали на обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вказували на особу підозрюваного, відносно якого набрав законної сили вирок суду, від виконання якого ОСОБА_6 ухиляється, окрім того підозрюваного розшукує територіальний центр комплектування та соціальної підтримки.
Підозрюваний ОСОБА_6 свою вину визнав, просив обрати йому більш м'який запобіжний захід.
У судовому засіданні захисник, проти задоволення клопотання заперечував, просив обрати більш м'який запобіжний захід, який на його думку цілком забезпечить належний контроль за поведінкою підозрюваного на стадії досудового розслідування.
Перевіривши наданні матеріали клопотання в режимі таємниці слідства, заслухавши думку учасників процесу, суд приходить до висновку, що клопотання підлягає до задоволення.
Згідно із ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною 5 статті 176 цього КПК України.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Дослідивши матеріали клопотання та доданих до нього документів слідчим суддею встановлено, що останнє відповідає вимогам ст. 184 КПК України.
Під час розгляду клопотання з'ясовано, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, оскільки матеріали справи містять достатньо доказів, які свідчать про обґрунтованість підозри.
При цьому, слідчий суддя зауважує, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином, і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
У кримінальному провадженні зв'язок підозрюваного з вчиненим кримінальним правопорушенням має підтверджуватися наявними доказами, які містяться в матеріалах кримінального провадження на час пред'явлення підозри.
Сукупність цих доказів має дати підстави вважати, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною, що дає підстави для застосування до нього такого різновиду заходів забезпечення кримінального провадження, як запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з метою здійснення подальшого розслідування.
При цьому, слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження при розгляді справи по суті, зокрема наявності достатніх підстав для встановлення вини підозрюваного у інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Разом із тим в ході розгляду клопотання встановлено ризики, передбачені п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, які обґрунтовуються наступними обставинами.
ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, відповідальність за який за законом передбачено позбавлення волі на строк до десяти років.
Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року № 33977/97, п. 81 закріпив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
При цьому слідчий суддя також керується практикою Європейського суду з прав людини, а саме тим, що оцінка такого ризику як переховування від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenko v. Russia (Панченко проти росії), § 106). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови) § 58).
Підозрюваний ОСОБА_6 засуджений вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22.12.2023 року, яким визнаний винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді 2 років позбавлення волі, який набрав законної сили 22.01.2024р. та не приведений до виконання у зв'язку із ухиленням засудженого, що вказує на особу підозрюваного та обґрунтованість заявленого ризику можливого переховування останнього.
Ризик вчинення повторно кримінального правопорушення доводиться тим, що підозрюваний офіційно ніде не працевлаштований, джерела його доходів невідомі, останній не одружений, на утриманні дітей не має, не навчається, що вказує на його слабкі соціальні зв'язку та високу вірогідність втечі.
Крім того, слідчий суддя враховує, що за станом здоров'я підозрюваний може утримуватись під вартою, оскільки доказів протилежного не надано.
Отже, в ході розгляду клопотання встановлено ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Матеріали клопотання не містять жодних обставини, що давали б можливість прийти до переконання про застосування більш м'якого запобіжного заходу і що останній зможе належним чином забезпечити належну поведінку підозрюваного на час проведення досудового розслідування в умовах дії на території України режиму воєнного стану.
Суд дійшов до висновку, що тримання під вартою обвинуваченого не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
При цьому суд керується практикою Європейського суду з прав людини, саме тим, що оцінка таких ризиків має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії), § 106). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови) § 58).
Отже, беручи до уваги обставини, за якими пред'явлено підозру, слідчий суддя вважає доведеними заявлені ризики, оскільки підозрюваний може переховуватися від органу досудового слідства та від суду, оскільки тяжкість діяння в якому він підозрюється та суворість передбаченого покарання вказують на високий ризик втечі підозрюваного з метою уникнення покарання, а неможливість постійного контролю за поведінкою підозрюваного на досудовому розслідуванні у зв'язку із територіальною віддаленістю органу досудового розслідування від місця проживання потерпілого може сприяти приховуванню чи знищенню слідів злочину, продовження ведення злочинної діяльності чи вчиненню перешкод кримінальному провадженню іншим чином.
За наведених обставин слідчий суддя вважає, що обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є виправданим з урахуванням ризиків та обставин встановлених слідчим суддею, які впливають на суспільний інтерес.
Суд одночасно з застосуванням запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначає запобіжний захід у вигляді застави.
У відповідності до вимог ст. 183 КПК України слідчий суддя визначає підозрюваному ОСОБА_6 розмір застави, що становить 30 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 90 840,00 гривень та вважає, що така сума застави буде достатньою для забезпечення його належної поведінки.
Суд також вважає за необхідне, в разі внесення підозрюваним застави, покласти на останнього обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Згідно з ст.197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою не може перевищувати шістдесят днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.
Керуючись ст. ст. 177-183, 193, 194, 196, 197, 309, 369 - 372, 376 КПК України, слідчий суддя
Клопотання - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою терміном на 60 (шістдесят) днів.
Строк тримання під вартою рахувати з моменту затримання особи - з 01 год. 55 хв. 05.04.2024 р.
Строк дії ухвали - до 03.06.2024 включно.
Визначити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розмір застави - 30 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 90 840 (дев'яносто тисяч вісімсот сорок) гривень 00 коп.
У разі внесення підозрюваним застави, покласти на нього наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першим викликом;
- не відлучатись із населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;
- здати на зберігання слідчому свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом п'яти діб.
Слідчий суддя Золотоніського
міськрайонного суду ОСОБА_1