04 квітня 2024 року
м. Київ
справа №360/2102/22
адміністративне провадження №К/990/11098/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Рибачука А.І.,
суддів: Бучик А.Ю., Коваленко Н.В.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 07.03.2023 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2024 у справі № 360/2102/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Луганській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
УСТАНОВИВ:,-
ОСОБА_1 звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд:
- визнати противоправною бездіяльність відповідача щодо неврахування при розрахунку вислуги років для призначення пенсії ОСОБА_1 вислуги років на пільгових умовах, нездійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням вислуги років 29 років 05 місяців 00 днів та непереведення позивача з 11.11.2021 з пенсії по інвалідності на підставі пункту «а» статті 20 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» на пенсію за вислугою років на підставі пункту "а" статті 12 цього Закону;
- зобов'язати відповідача врахувати до вислуги років для призначення пенсії ОСОБА_1 вислугу років на пільгових умовах, здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням вислуги років 29 років 05 місяців 00 днів та перевести з 11.11.2021 позивача з пенсії по інвалідністю, призначеної на підставі пункту «а» статті 20 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» на пенсію за вислугою років на підставі пункту "а" статті 12 цього ж Закону, та здійснити перерахунок та виплату пенсії з урахуванням раніше проведених виплат на підставі заяви від 11.11.2022.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 07.03.2023, яке залишене без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2024, позивачу відмовлено у задоволенні позовних вимог.
22.03.2024 до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 07.03.2023 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2024 у справі № 360/2102/22.
Вирішуючи питання щодо відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Буквальне тлумачення положень зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження тільки з тими обставинами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах «а», «б», «в» та «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України. Водночас обов'язок доведення наявності таких виняткових обставин покладається на особу, яка звертається до суду з касаційною скаргою.
У цьому контексті колегія суддів зважає на те, що частина третя статті 125 Конституції України визначає конституційно-правовий статус Верховного Суду як найвищого суду в системі судоустрою України.
Тобто переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (найбільш принципове) значення для суспільства та держави.
Отже, завдання Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це насамперед сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у їхній процесуальній діяльності конкретної норми матеріального права, або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом, і в такий спосіб скерувати судову практику задля єдиного та правильного правозастосування (вказати напрям, у якому слід здійснювати реалізацію матеріальної чи, відповідно, використання процесуальної правової норми).
Аналіз аргументів касаційної скарги у їхньому логічному взаємозв'язку з обставинами справи, встановленими в рішенні суду першої інстанції та постанові суду апеляційної інстанції, дає підстави для висновку про наявність обставин, наведених у підпункті «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, наявність яких є підставою для відкриття касаційного провадження у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, і Верховний Суд, як виняток, вважає за можливе здійснити касаційний перегляд рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, ухвалених у цій справі.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Такі випадки визначені у частині четвертій статті 328 КАС України, згідно із якою підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Скаржник, обґрунтовуючи право на подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування положень статті 12 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та положень Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 03.03.2021 у справі №805/3923/18-а, від 14.04.2021 у справі №480/4241/18, від 27.05.2021 у справі №1340/5060/18 та від 19.10.2023 у справі № 520/12639/2020 щодо наявності підстав для призначення позивачу пенсії за вислугу років згідно з пунктом "а" статті 12 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", з урахуванням пільгової вислуги років виходячи з того, що на час звільнення позивача (а саме, 30.11.2016) з поліції абзац 1 пункту 3 Постанови №393 був чинний в редакції, за якою, до вислуги років для призначення пенсій особам, які зазначені в абзаці 1 пункту 1 цієї Постанови, зараховувалися на пільгових умовах певні періоди проходження служби.
Отже, аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з встановленими в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами та наданою їм правовою оцінкою дають підстави для висновку про наявність обставин, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, що в свою чергу є підставою для відкриття касаційного провадження для здійснення судом належної оцінки та перевірки доводів, наведених скаржником на підставі доказів, які містяться у матеріалах справи.
Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, подана з дотриманням установленого процесуальним законом строку на касаційне оскарження, підстави для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження, відсутні.
Керуючись статтями 328, 331, 334, 338 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,
Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 07.03.2023 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2024 у справі №360/2102/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Луганській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії.
Витребувати із Луганського окружного адміністративного суду справу №360/2102/22 за вищевказаним позовом.
Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів. Учасникам справи встановити строк для подачі відзиву на касаційну скаргу у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали та роз'яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
А.І. Рибачук
А.Ю. Бучик
Н.В. Коваленко,
Судді Верховного Суду