29 березня 2024 року м. Дніпросправа № 160/10453/20
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Ясенової Т.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Пристромко Максима Петровича в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2023 року в адміністративній справі №160/10453/20 (головуючий суддя І-ї інстанції - Лозицька І.О.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в частині нарахування ОСОБА_1 , як інваліду 3-ї групи першої категорії, із захворюванням пов'язаного з ліквідацією наслідків катастрофи на ЧАЕС, у період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року та з 01.01.2016 року основної пенсії по інвалідності у розмірах нижчих за шість мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії, за шкоду заподіяну здоров'ю, у розмірі нижчому за 50% мінімальної пенсії за віком.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 23.06.2020 року №79/03-08/18 в частині відмови проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 у період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року та з 01.01.2016 року основної пенсії по інвалідності у розмірах не нижчих за шість мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії, за шкоду заподіяну здоров'ю, у розмірі не нижчому за 50% мінімальної пенсії за віком.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати ОСОБА_1 як інваліду 3-ї групи першої категорії, із захворюванням пов'язаного з ліквідацією наслідків катастрофи на ЧАЕС, у період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року та з 01.01.2016 року основної пенсії по інвалідності у розмірах не нижчих за шість мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії, за шкоду заподіяну здоров'ю, у розмірі не нижчому за 50% мінімальної пенсії за віком та виплатити різницю між фактично виплаченою та нарахованою пенсією.
В іншій частині позову відмовлено.
03.12.2023 року (зареєстрована 04.12.2023 року) до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 в порядку статті 383 КАС України, якою просив визнати неправомірними протиправними дій ГУ ПФУ в Дніпропетровській області по нарахуванню йому пенсії на виконання рішення суду від 07.12.2020 року у справі №160/10453/20 в частині застосування розміру мінімальної пенсії за віком та зобов'язати відповідача при нарахуванні йому на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.12.2020 року у справі №160/10453/20 пенсії у період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року та з 01.01.2016 року застосовувати розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», здійснюючи довічно перерахунок пенсії позивача у разі зміни розміру мінімальної пенсії за віком. Вказана заява мотивована тим, що на думку заявника, під час розрахунку пенсії на виконання рішення суду пенсійним органом не дотримано порядок визначення розміру пенсії, встановлений статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2023 року відмовлено у задоволенні заяви про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень відповідача на виконання рішення суду від 07.12.2020 року.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення зави.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції є не обґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини у справі, оскільки обґрунтовуючи підстави відмови, суд в своїй ухвалі зосередився на виправданні відповідача в частині його неможливості виплатити нараховану заборгованість через те що ці виплати фінансуються з Державного бюджету та не залежать від волі відповідача. Хоча, це не було предметом оскарження дій відповідача вчинених на виконання рішення суду, з підстав передбачених статтею 383 КАС України. Також в апеляційній скарзі зазначено, що оскаржувана постанова була прийнята без участі сторін, а також позивачем не отримано оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, про її зміст стало відомо лише через Єдиний реєстр судових рішень.
Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подав, що не перешкоджає розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Відмовляючи у задоволенні заяви про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень відповідача на виконання судового рішення, суд першої інстанції виходив із того, що підстави для визначення противоправною бездіяльність суб'єкта владних повноважень відповідача на виконання рішення суду від 07.12.2020 року у справі №160/10453/20 відсутні, оскільки відповідач вжив конкретні заходи з метою виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2020 року по справі №160/10453/20.
Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.
Відповідно до частини першої статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.
Відповідно до частини першої статті 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Частиною четвертою статті 383 КАС України визначено, що заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.
Згідно із частиною п'ятою статті 383 КАС України у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.
Відповідно до частини шостої статті 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Суд зауважує, що застосування до суб'єкта владних повноважень судом приписів статті 383 КАС України є можливим у разі встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами, поданими позивачем.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2020 року по справі №160/10453/20 ГУ ПФУ направлено на адресу представника заявника лист про розгляд звернення від 23.02.2023 року №6053-3228/П-01/8-0400/23, в якому зазначено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та отримує пенсію як особа з інвалідністю в розмірі відшкодування фактичних збитків відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». На виконання зазначеного вище судового рішення, яке набрало законної сили 11.01.2021 року, ОСОБА_2 проведено відповідний перерахунок.
Виплати за рішеннями суду, в яких не вказана кінцева дата періоду, за який слід здійснювати нарахування та виплату пенсії, здійснюються до зміни умов пенсійного забезпечення особи або зміни чи скасування норм законодавства, якими керувався суд, постановляючи своє рішення. З 01.01.2016 року пенсійну справу ОСОБА_1 переглянуто та розмір пенсійної виплати склав 6981,00 грн.. Крім того, зазначено, що Заборгованість за рішенням суду від 08.12.2020 року по справі №160/10453/20 за період: з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року та з 01.01.2016 року по 31.05.2021 року буде виплачена після виділення додаткових бюджетних призначень Пенсійному фонду України для виплати сум, нарахованих за рішеннями суду (а.с.221-зворіт - 222).
Доданим до листа розрахунком підтверджується проведення перерахунку розміру пенсії ОСОБА_1 на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.12.2020 року по справі №160/10453/20 за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року та з 01.01.2016 року по 31.05.2021 року (а.с.22-зворіт - 223).
На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що пенсійним органом проведено перерахунок пенсії позивача на виконання рішення суду, з чим погоджується колегія суддів.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що пенсійний орган вжив конкретні заходи з метою виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.12.2020 року по справі №160/10453/20. Виділення коштів із Державного бюджету на фінансування даного судового рішення не залежить від волі ГУ ПФУ в Дніпропетровській області і вимагати від нього дій, які виходять за межі його повноважень, не має правових підстав. Дана ситуація зумовлена дефіцитом бюджетних призначень на фінансування таких виплат у загальнодержавному масштабі.
Зазначене вище свідчить про часткове виконання рішення суду першої інстанції, відповідачем вжито конкретних заходів з метою виконання судового рішення.
Виділення коштів із Державного бюджету на фінансування даного судового рішення не залежить від волі боржника, оскільки виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за Законом №2262, згідно статті 8 цього Закону забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України. У той же час, боржник не є головним розпорядником бюджетних коштів, як вірно зазначив суд першої інстанції.
Проте, апеляційний суд звертає увагу, що підставою звернення позивача із заявою в порядку статті 383 КАС України було не питання виплати різниці між фактично виплаченою та нарахованою пенсією (судове рішення до теперішнього часу в цій частині боржником не виконано), а питання стосовно виконання судового рішення в частині застосування розміру мінімальної пенсії за віком та зобов'язання відповідача при нарахуванні йому на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.12.2020 року у справі №160/10453/20 пенсії у період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року та з 01.01.2016 року застосовувати розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», здійснюючи довічно перерахунок пенсії позивача у разі зміни розміру мінімальної пенсії за віком.
Як зазначалось вище, вказана заява мотивована тим, що на думку позивача, під час розрахунку пенсії на виконання рішення суду пенсійним органом не дотримано порядок визначення розміру пенсії, встановлений статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.
З резолютивної частини рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.12.2020 року у справі №160/10453/20 вбачається, що пенсійний орган зобов'язано нарахувати ОСОБА_1 як інваліду 3-ї групи першої категорії, із захворюванням пов'язаним з ліквідацією наслідків катастрофи на ЧАЕС, у період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року та з 01.01.2016 року основної пенсії по інвалідності у розмірах не нижчих за шість мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії, за шкоду заподіяну здоров'ю, у розмірі не нижчому за 50% мінімальної пенсії за віком та виплатити різницю між фактично виплаченою та нарахованою пенсією.
Резолютивна частина вказаного рішення не містить зобов'язання, як зазначає заявник, «застосовувати розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», здійснюючи довічно перерахунок пенсії позивача у разі зміни розміру мінімальної пенсії за віком».
Апеляційним судом не встановлено неправомірності дій суб'єкта владних повноважень відповідача при виконанні рішення суду від 07.12.2020 року у справі №160/10453/20, в частині перерахування пенсії позивача у відповідності до резолютивної частини вказаного судового рішення та порушення у зв'язку з цим прав позивача.
З урахуванням наведених вище обставин в їх сукупності, колегія суддів вважає помилковим посилання заявника про невірний розрахунок пенсійним органом розміру його пенсії за вказаним вище судовим рішенням.
Апеляційний суд зазначає, що незгода позивача з розрахунком розміру пенсії, проведеним пенсійним органом на виконання рішення суду, може бути підставою для звернення до суду саме з такими позовними вимогами в загальному порядку.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.
З урахуванням наведених вище обставин в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції прийняв правомірну ухвалу, та підстави для її скасування відсутні.
Керуючись статтями 243, 250, 294, 308, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Пристромко Максима Петровича в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2023 року в адміністративній справі №160/10453/201 залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2023 року в адміністративній справі №160/10453/20 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Білак
суддя Т.І. Ясенова