Головуючий І інстанції: Волошин Д.А.
05 квітня 2024 р. Справа № 520/34072/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Катунова В.В.,
Суддів: Ральченка І.М. , Чалого І.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2024, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі № 520/34072/23
за позовом ОСОБА_1
до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції
про визнання бездіяльності протиправною та скасування постанови,
01.01.2024 ОСОБА_1 подано до суду через систему "Електронний суд" заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій позивач просив суд ухвалити додаткове судове рішення у справі № 520/34072/23 щодо позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пересічанської Яни Володимирівни щодо примусового виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2021 року в адміністративній справі № 520/11149/21 та виконавчого листа № 520/11149/21, який виданий 24.12.2021 Харківським окружним адміністративним судом.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2024 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції виходив з того, що вказана у заяві про ухвалення додаткового рішення вимога позивача про визнання протиправною бездіяльності головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пересічанської Яни Володимирівни щодо примусового виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2021 року в адміністративній справі № 520/11149/21 та виконавчого листа № 520/11149/21, який виданий 24.12.2021 Харківським окружним адміністративним судом, вже була досліджена судом та врахована при ухваленні рішення в даній справі від 19.12.2023, яким встановлено нездійснення державним виконавцем достатніх заходів щодо примусового виконання рішення суду.
Позивач, не погоджуючись із ухвалою суду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти додаткову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пересічанської Яни Володимирівни щодо примусового виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2021 року в адміністративній справі № 520/11149/21 та виконавчого листа № 520/11149/21, який виданий 24.12.2021 Харківським окружним адміністративним судом.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2023 у справі № 520/34072/23 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі, проте у резолютивній частині судового рішення відсутнє рішення з приводу вимоги про визнання протиправною бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пересічанської Яни Володимирівни щодо примусового виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2021 року в адміністративній справі № 520/11149/21 та виконавчого листа № 520/11149/21, який виданий 24.12.2021 Харківським окружним адміністративним судом. При цьому наголошує, що в мотивувальній частині судового рішення відсутні будь які висновки суду щодо вимоги позивача в зазначеній частині, що свідчить про не прийняття судом рішення з цього питання.
Відповідач правом надання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою технічного запису не здійснювалося.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення (частина 2 статті 252 КАС України).
Згідно з частини третьої статті 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для формулювання правового висновку щодо застосування статті 252 КАС України, відповідно до якого додаткове рішення у справі після його ухвалення стає невід'ємною частиною основного рішення по суті позовних вимог, отже, незалежно від результату вирішення ним передбачених частиною першою статті 252 КАС України вимог або питань, процесуальна форма його викладення та порядок його оскарження є таким, що і для основного рішення у справі. Означені у частині першій статті 252 КАС України питання не можуть вирішуватись по суті шляхом постановлення ухвали про відмову в ухваленні додаткового судового рішення. Така ухвала постановляється виключно у випадку відсутності передбачених законом підстав для ухвалення додаткового судового рішення.
У випадку, коли суд визнає, що ним не було вирішено питання щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення в основному судовому рішенні, в такому випадку суд розглядає дане питання та має ухвалити судове рішення у формі «додаткового рішення» або «додаткової постанови» з урахуванням форми ухваленого основного судового рішення.
Зазначену правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 19.03.2020 року по справі № 640/6209/19.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 (надалі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (надалі також відповідач), в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пересічанської Яни Володимирівни щодо примусового виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2021 року в адміністративній справі №520/11149/21 та виконавчого листа № 520/11149/21, який виданий 24.12.2021 Харківським окружним адміністративним судом;
- скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пересічанської Яни Володимирівни від 15.06.2022 про закінчення виконавчого провадження № 68004669.
Отже, судом першої інстанції при вирішенні справи №520/34072/23 по суті позовні вимоги повинні розглядатись, викладені саме таким чином і в такій редакції, на підставі вимог статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2023 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю, однак резолютивна частина не містить вирішення повного обсягу заявлених позовних вимог, а саме: визнання протиправною бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пересічанської Яни Володимирівни щодо примусового виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2021 року в адміністративній справі №520/11149/21 та виконавчого листа № 520/11149/21, який виданий 24.12.2021 Харківським окружним адміністративним судом.
За текстом рішення не вбачається відмови суду повністю або частково у задоволенні первісно сформованої вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пересічанської Яни Володимирівни щодо примусового виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2021 року в адміністративній справі №520/11149/21 та виконавчого листа № 520/11149/21, який виданий 24.12.2021 Харківським окружним адміністративним судом.
Заяви про зміну предмету позову, збільшення або зменшення позовних вимог, часткової відмови від позовних вимог, доводів та мотивів щодо відхилення первісної вимоги позивача матеріали справи не містять.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 9 КАС України).
Відповідно до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 - суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. При цьому слід ураховувати, що в такому разі в мотивувальній частині рішення суд повинен навести відповідне обґрунтування.
Зміст ухвалених судових рішень повинен відповідати приписам статей 163, 165, 183-3, 183-4, 206, 207, 231, 232 КАС України. Рішення судів усіх інстанцій, незалежно від виду провадження, повинно бути гранично повним, зрозумілим, чітким, обов'язково містити вступну, описову, мотивувальну і резолютивну частини з додержанням зазначеної послідовності.
Зрозумілість судового рішення полягає в логічному, чіткому, переконливому викладенні змісту рішення.
Чіткість викладення передбачає, зокрема, що: терміни, вжиті у судовому рішенні, відповідають тому змісту, який вони мають за законодавством України; такі терміни чітко співвідносяться з поняттями, які вони позначають; текст правової норми, застосованої судом, відтворюється без перефразовування і при цьому зрозуміло, де наводиться правова норма, а де суд дає своє тлумачення її змісту. Судове рішення не повинно містити положень, які б суперечили або виключали одне одного, ускладнювали чи унеможливлювали його виконання.
Резолютивна частина рішення є завершальною і відображає результат вирішення справи адміністративної юрисдикції, а тому повинна містити чіткі та вичерпні висновки щодо всіх вимог, які були предметом позову, апеляційної чи касаційної скарги.
Резолютивна частина судового рішення, за загальним правилом, повинна містити: висновок суду про задоволення позову (клопотання, подання), апеляційної чи касаційної скарги повністю або частково чи відмову в його (її) задоволенні повністю або частково, чи залишення його (її) без задоволення; висновок суду по суті вимог; розподіл судових витрат; інших правових наслідків ухваленого рішення; строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили та його оскарження; встановлений судом строк для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.
У рішеннях про часткове задоволення позовних вимог суд повинен зазначити про залишення без задоволення решти вимог.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підлягає скасуванню, а матеріали адміністративного позову направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно з ч.1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2024 по справі № 520/34072/23 за наслідками розгляду заяви про ухвалення додаткового судового рішення скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції .
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Суддя-доповідач В.В. Катунов
Судді І.М. Ральченко І.С. Чалий