04 квітня 2024 року справа №360/3605/21
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сіваченко І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 13 січня 2022 року у справі № 360/3605/21 (головуючий І інстанції Кисельова Є.О.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,-
В липні 2021 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління ДПС у Луганській області (далі -ГУ ДПС у Луганській області, податковий орган, відповідач), в якому позивач з урахуванням уточнень просив суд визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Луганській області щодо відмови у списанні недоїмки зі сплати ЄСВ та зобов'язати відповідача списати недоїмку з ЄСВ нараховану за період з 01.04.2017 по 01.12.2020 в сумі 36715,80 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з 25.01.2011 позивач був зареєстрований фізичною особою - підприємцем та з січня 2016 року не отримував дохід від підприємницької діяльності. 16.02.2021 проведено державну реєстрацію припинення діяльності фізичної особи підприємця, реєстрацію платника єдиного податку було скасовано 31.03.2017.
24.02.2021 позивач звернувся до відповідача з заявою про списання недоїмки зі сплати ЄСВ за період з 01.04.2017 до 01.12.2020 відповідно до пункту 915 прикінцевих та перехідних положень (Розділ VIII) Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”.
22.03.2021 відповідачем відмовлено у списані недоїмки з ЄСВ, оскільки позивач перебував на спрощеній системі оподаткування до 01.04.2017.
Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки у період 01.04.2017 до 01.12.2020 перебував на загальній системі оподаткування, звернувся із відповідною заяво у строк, встановлений прикінцевими та перехідними положеннями (Розділ VIII) Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 13 січня 2022 року у справі № 360/3605/21 позов задоволено частково, внаслідок чого визнано протиправними дії Головного управління ДПС у Луганській області щодо відмови у списанні недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску за період з 01 квітня 2017 року по 01 грудня 2020 року. Зобов'язано Головне управління ДПС у Луганській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24 лютого 2021 року про списання недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено практично ті самі доводи якими обгрунтовано відзив на позовну заяву.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 25.01.2011 позивач був зареєстрований фізичною особою - підприємцем та 16.02.2021 проведено державну реєстрацію припинення діяльності фізичної особи підприємця, про внесено запис 2003820060002039766.
Позивачем подано податкові декларації про майновий стан і доходи за період з 2017 по 2021 роки, а також подана звітність з ЄСВ за 2017 - 2021 роки в підтвердження відсутності отримання доходів за період з 01.01.2017 року по 16.02.2021 (арк. спр. 6-18, 23-28).
Відповідачем до матеріалів справи не надано докази отримання позивачем доходу за період з 01.01.2017 року по 16.02.2021.
24.02.2021 позивач звернувся до відповідача з заявою про списання недоїмки зі сплати ЄСВ за період з 01.04.2017 до 01.12.2020 відповідно до пункту 9-15 прикінцевих та перехідних положень (Розділ VIII) Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” (арк. спр. 19-20).
18.03.2021 за вихідним реєстраційним номером 1733/6/12-32-24-05-09 відповідачем листом відмовлено позивачу у списані недоїмки з ЄСВ, оскільки позивач перебував на спрощеній системі оподаткування з 01.07.2012 по 31.03.2017 та роз'яснено, що дія пункту 15 прикінцевих та перехідних положень (Розділ VIII) Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” у такому випадку не розповсюджується (арк. спр. 21).
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Пунктом 9-15 прикінцевих та перехідних положень (Розділ VIII) Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” визначено, що підлягають списанню за заявою платника та у порядку, визначеному цим Законом, несплачені станом на 1 грудня 2020 року з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, за період з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року, а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки включно до дати подання заяви про списання недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання до 1 березня 2021 року: а) особами, які станом на дату подання заяви про списання недоїмки є платниками, або у період з 1 січня 2017 року до дати подання заяви вважалися платниками, зазначеними у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), - державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи фізичної особи - підприємця заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та до податкового органу - звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року. Такі документи подаються платником (особою) виключно у випадку, якщо вони не були подані раніше.
З аналізу наведеної норми слідує, що підлягають списанню за заявою платника та у порядку, визначеному цим Законом, несплачені станом на 1 грудня 2020 року суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки включно до дати подання заяви про списання недоїмки за період з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання до 1 березня 2021 року. При цьому, дане положення не застосовується, зокрема до фізичних осіб - підприємців, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Таким чином, період визначений у даній нормі (з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року) є періодом, за який списується недоїмка, штрафи, пеня, нараховані платникам єдиного податку. Тобто, законодавцем визначений період протягом якого можливо відповідне списання.
При цьому, дане положення не містить обов'язку щодо подання відповідної заяви про списання недоїмки саме за період з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року.
Тобто, платники єдиного внеску, за якими рахується недоїмка зі сплати єдиного внеску, не обмежені у праві щодо зверення до податкового органу із заявою про її списання протягом 2017-2020 років.
Як вже зазначалося судом раніше, позивач перебував на спрощеній системі оподаткування з 01.07.2012 по 31.03.2017, у період з 01.04.2017 перебував на загальній системі оподаткування.
Таким чином судом встановлено, що позивач з 01.04.2017 перебував на загальній системі оподаткування.
Оскільки судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач з 01.04.2017 перебував на загальній системі оподаткування, не маючи доходу від підприємницької діяльності, у строк (24.02.2021) встановлений положеннями пункту 9-15 прикінцевих та перехідних положень (Розділ VIII) Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” звернувся до відповідача із заявою про списання недоїмки зі сплати єдиного внеску, та даною нормою закріплено право планика податків протягом 2017-2020 років звертатися до податкового органу із відповідною заявою про списання недоїмки, відтак позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Головного управління ДПС у Луганській області щодо відмови у списанні недоїмки зі сплати ЄСВ є обгрунтованими. У зв'язку з чим позовні вимоги у цій частині слід задовольнити.
Вирішуючи позовні вимоги про зобов'язання відповідача списати недоїмку з ЄСВ нараховану за період з 01.04.2017 по 01.12.2020 в сумі 36715,80 грн, суд виходить із такого.
У рішеннях по справах Клас та інші проти Німеччини, Фадєєва проти Росії, Єрузалем проти Австрії Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Ради Європи 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Враховуючи, що відповідачем відмовлено позивачу у списанні недоїмки зі сплати єдиного внеску з підстав перебування ОСОБА_1 у період з 01.01.2017 по 31.03.2017 на спрощеній системі оподаткування, у зв'язку з чим не надавалася оцінка щодо права позивача на списання саме суми недоїмки у розмірі 36715,80 грн, суд вважає, що ГУ ДПС у Луганській області має виключну компетенцію у прийнятті рішення по вказаному питанню. Отже, зазначене питання віднесено до дискреційних повноважень податкового органу.
При цьому, з урахуванням встановлених порушень, допущених відповідачем при прийнятті рішення щодо відмови у задоволенні заяви позивача про списання суми недоїмки зі сплати єдиного внеску, та виключної компетенції відповідача у прийнятті рішення по цьому питанню, суд першої інстанції на підставі частини другої статті 9 КАС України дійшов висновку про необхідність вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права, шляхом зобов'язання Головного управління ДПС у Луганській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24 лютого 2021 року про списання недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.
Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 13 січня 2022 року у справі № 360/3605/21 - залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 13 січня 2022 року у справі № 360/3605/21 - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 04 квітня 2024 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.А. Блохін
Судді Т.Г. Гаврищук
І.В. Сіваченко