05 квітня 2024 року
м. Київ
cправа № 912/1263/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Жайворонок Т.Є. - головуючого, Ємця А.А., Малашенкової Т.М.
розглянувши матеріали касаційної скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях
на окрему ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.10.2023
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2024
у справі № 912/1263/23
за позовом ОСОБА_1
до 1) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях,
2) Державної казначейської служби України
про визнання незаконним наказу, стягнення 201 000 грн,
20.03.2024 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на окрему ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.10.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2024 у справі №912/1263/23.
Дослідивши касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.
Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Аналогічні положення закріплено і в частині першій статті 17 ГПК України, за якими учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.
Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).
Конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, визначених законом, гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи касаційному порядку, яке має бути забезпечене, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження, /про що роз'яснено Конституційним Судом України у рішенні від 25.04.2012 № 11-рп/2012.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ умови прийнятності касаційної скарги за змістом норм законодавства можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення ЄСПЛ від 23.10.1996 у справах "Levages Prestations Sevices v. France"; від 19.12.1997 у справі "Brualla Gomes de la Torre v. Spain").
У рішенні ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб".
Тобто, вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до процесу правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях оскаржує окрему ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.10.2023 та прийняту за результатами її перегляду постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2024.
За приписами частини 1 статті 304 Господарського процесуального кодексу України ухвали судів першої та апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини 1 статті 287 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини 1 статті 255 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Таким чином, положення чинного Господарського процесуального кодексу України не передбачають права на касаційне оскарження окремих ухвал суду першої інстанції (пункт 15 частини 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України) після їх перегляду в апеляційному порядку.
Отже, у даному випадку касаційну скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 293 ГПК України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
У разі прийняття до касаційного провадження касаційної скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях на вказані судові рішення, суд касаційної інстанції буде діяти не як "суд встановлений законом" в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини, що в сукупності з положеннями норм статті 287 ГПК України виключає можливість касаційного перегляду.
У зв'язку з викладеним, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях подало касаційну скаргу на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2024, яка прийнята за результатами перегляду в апеляційному порядку окремої ухвали Господарського суду міста Києва від 31.10.2023 у справі №912/1263/23, яка відповідно до вимог ст. 287 ГПК України не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 234, 235, 287, пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Суд, -
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №912/1263/23 за касаційною скаргою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях на окрему ухвалу Господарського міста Києва від 31.10.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2024.
2. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї документами надіслати скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя Т.Є. Жайворонок
Судді: А.А. Ємець
Т.М. Малашенкова