04 квітня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/10638/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М. - головуючого, Бакуліної С.В., Студенця В.І.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій
на рішення Господарського суду міста Києва
у складі судді Чинчин О.В.,
від 15.11.2023
та на постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Сітайло Л.Г., Барсук М.А., Буравльова С.І.,
від 19.02.2024 (повний текст складено 29.02.2024)
у справі за позовом Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Архіград"
про стягнення заборгованості у розмірі 1 314 776,59 грн,
Позов було подано про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Архіград" заборгованості у розмірі 1 314 776,59 грн, з яких: 972 453,97 грн - основний борг, 298 522,62 грн - інфляційні збитки, 43 800 грн - 3% річних.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.11.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2024, у задоволенні позову відмовлено.
20.03.2024 Київський науково-методичний центр по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2024 у справі №910/10638/23. Касаційна скарга містить клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2024.
Склад колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду визначено протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.03.2024 (Баранець О.М. - головуючий суддя, судді Бакуліна С.В., Студенець В.І.).
Перевіривши матеріали касаційної скарги Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, зважаючи на таке.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
За приписами пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом позову у справі №910/10638/23 є стягнення 1 314 776,59 грн.
Позов у цій справі подано в 2023 році.
За змістом частини сьомої статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" з 01.01.2023 встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2 684 гривень.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Як було зазначено вище предметом позову у справі №910/10638/23 є стягнення 1 314 776,59 грн, що не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на момент подання позову до суду (1 342 000 грн), тому в розумінні ГПК України судові рішення у цій справі не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пп. "а-г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Київський науково-методичний центр по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій у касаційній скарзі, як на підставу касаційного оскарження, посилається на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України.
При цьому скаржник, не визначає підстави, що підпадають під дію підпунктів "а" - "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, а посилання скаржника на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, не є доводами, які у розумінні підпунктів "а" - "г" пункту 2 частини 3 статті 287 цього Кодексу, підтверджують наявність випадку/випадків, який/які дає/дають право вважати судові рішення такими, що підлягають касаційному оскарженню.
Верховним Судом під час аналізу доводів та аргументів касаційної скарги також взято до уваги: предмет позову, правову природу спірних правовідносин, складність справи, факт розгляду даної справи судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23 жовтня 1996 року "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
За змістом статті 7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.
Відповідно до частини першої статті 46 цього Кодексу сторони користуються рівними процесуальними правами.
На підставі наведеного надання стороні будь-яких переваг, зважаючи на сферу її діяльності, правовий статус, предмет спірних відносин, призведе до порушення одної з основних засад господарського судочинства - рівності учасників судового процесу перед законом і судом.
З огляду на відсутність будь-якого обґрунтування обставин, передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій на рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2024 у справі №910/10638/23 на підставі пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Оскільки Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій на рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2024 у справі №910/10638/23, клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2024 не розглядається.
За таких обставин, керуючись статтями 12, 163, 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій на рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2024 у справі №910/10638/23.
2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подавала касаційну скаргу, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. Баранець
Судді С. Бакуліна
В. Студенець