Іменем України
05 квітня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/159/24
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Белова С.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом: В.о. керівника Козелецької окружної прокуратури, код ЄДРПОУ 0291011421, вул. Є.Лоскота, 1, сел. Козелець, Чернігівський район, Чернігівська область, 17000;
в інтересах позивача в особі:
позивача-1: Державної екологічної інспекції у Чернігівській області,
код ЄДРПОУ 38053846, вул. Пантелеймонівська, 12, м.Чернігів, 14017;
позивача-2: Деснянської селищної ради,
код ЄДРПОУ 05389882, вул. Ювілейна, 1-А, смт.Десна, Чернігівський район, Чернігівська область, 17024;
до відповідача: Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства “Козелецьрайагролісгосп”,
код ЄДРПОУ 31187172, с. Кошани, Чернігівський район, Чернігівська область, 17061;
про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконної порубки дерев в розмірі 34950,00 грн
без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання)
В.о. керівника Козелецької окружної прокуратури подано позов в інтересах держави в особі позивачів Державної екологічної інспекції у Чернігівській області та Деснянської селищної ради до відповідача Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства “Козелецьрайагролісгосп” про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконної порубки дерев в розмірі 34950,00 грн.
Поданий позов обґрунтований порушенням лісового законодавства постійним лісокористувачем шляхом протиправної бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 16.02.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання), встановлено сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив.
Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву №73 від 26.02.2024, у якому відповідач щодо позовних вимог заперечив з викладених у відзиві підстав.
Від Козелецькокї окружної прокуратури на адресу суду надійшла відповідь на відзив відповідача №50-77-1007вих-23 від 29.02.2024, у якій прокурором зазначені підстави для представництва інтересів у суді в особі позивачів, а також те, що саме відповідач як постійний лісокористувач несе обов?язок із забезпечення охорони і дотримання норм використання лісових ресурсів. Позовні вимоги покурор підтримав у повному обсязі.
Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно ч.8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.
Відповідно до положень ст.248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, перевіривши та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:
Рішенням Чернігівської обласної ради “Про надання у постійне користування земель лісового фонду” від 27.03.2021 у постійне користування надано ДП “Козелецьрайагролісгосп” земельні ділянки загальною площею 14333,6 га на території Козелецького району Чернігівської області (а.с. 40).
Комісією ДП “Козелецьрайагролісгосп” у складі інженера з охорони та захисту лісу ОСОБА_1 , заступника директора ОСОБА_2 16.07.202130.11.2020 в ході огляду місця лісопорушення обстежено місце незаконної порубки в кварталі №13 вид 27, який знаходиться на території ДП “Козелецьрайагролісгосп” поблизу с. Рудня, в ході якого підтверджено факт незаконної порубки дерев (виявлено пні сосни звичайної у кількості 13 шт) та здійснено обміри пнів, про що складено акт від 16.07.2021 (а.с. 11).
16.07.2021 відповдач звернувся до Чернігівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області із заявою про вчинення кримінального порушення, внаслідок чого кримінальне провадження №12021270350000215 від 16.07.2021 за ознаками кримінального правопорушення,передбаченого ст. 246 Кримінального кодексу України (а.с. 10).
Під час досудового розслідування 16.07.2021 проведено огляд місця події, в ході якого підтверджено факт незаконної порубки дерев та здійснено обміри пнів, що зафіксовано у протоколі огляду місця події (а.с. 12-18).
У ході кримінального розслідуванян у кримінальному провадженні призначено та проведено судову інженерно-екологічну експертизу. Згідно з висновком експерта №25733/21-48 від 23.12.2021 встановлено, що розмір шкоди, спричиненої лісовому фонду (державі) внаслідок незаконної вирубки 13 сироростучих дерев породи сосна у кварталі № 13 виділі №27 ДП «Козелецьрайагролісгосп» на землях, які являються територією природно-заповідного фонду України становить 76920 грн (а.с. 19-21).
В ході досудового розслідування встановлено, що незаконну порубку 7 сироростучих дерев породи сосна звичайна, з яких діаметром на пні: 42 см - 1 пень, 47 см - 1 пень, 49 см - 1 пень, 51 см - 2 пні, 52 см - 1 пень, 54-1 пень, на території кварталу №13 виділу №27 лісового фонду Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства «Козелецьрайагролісгосп» на початку липня 2021 року у невстановлений досудовим розслідуванням день і час здійснив ОСОБА_3 , чим заподіяв державі істотну шкоду на суму 41970 грн (а.с. 10).
Вироком Козелецького районного суду Чернігівської області від 03.08.2022 у справі №734/1287/22 ОСОБА_3 засуджений за ч.1 ст.246 КК України та з останнього стягнуто за позовом прокурора 41970 грн шкоди, завданої внаслідок незаконної порубки 7 дерев.
Щодо незаконної порубки ще 6 дерев діаметром на пні: 43 см - 1 пень, 46 см - 1 пень, 47 см - 3 пні, 52 см - 1 пень, чим заподіяно державі істотну шкоду на суму 34950 грн., постановою Козелецькокї окружної прокуратури від 22.07.2022 матеріали кримінального провадження за вказаним фактом виділені в окреме провадження за №12022270350000268 від 22.07.2022 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України (а.с. 25-27).
В ході розслідування кримінального провадження № 12022270350000268 від 22.07.2022 осіб, які вчинили незаконну порубку 6 дерев, не встановлено, кримінальне провадження закрито, що підтверджено постановою про закриття кримінального провадження від 30.05.2023 (а.с. 28-29).
Постановою Козелецької окружної прокуратури про надання дозволу на розголошення відомостей досудового розслідування від 30.05.2023 надано дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування в кримінальному провадженні № 12022270350000268 від 22.07.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 246 КК України під час реалізації представницьких повноважень прокурора в частині використання документів та їх копій: витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12022270350000268 від 22.07.2022; витяг з кримінального провадження №12021270350000215 від 16.07.2021; акт про лісопорушення від 16.07.2021; розрахунок розміру шкоди від 16.07.2021; протокол огляду місця події від 16.07.2021; статут ДП «Козелецьрайагролісгосп»; рішення Чернігівської обласної ради від 27.03.2001 з додатком; витяг з Проекту організації та розвитку лісового господарства ДП «Козелецьрайагролісгосп»; висновок експерта;протоколи допиту свідків; посадова інструкція лісника та майстра лісу; постанова про виділення матеріалів досудового розслідування від 22.07.2022 (а.с. 30).
За доводами прокурора, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування,а тому саме на відповідача як постійного лісокористувача покладається обов'язок з відшкодування завданої шкоди.
Згідно пункту 5 розділу VIII Прикінцевих положень Лісового кодексу України до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 01.01.2027, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.
За доводами прокурора відповідно до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування ДП “Козелецьрайагролісгосп” земельна ділянка, на якій здійснено незаконну порубку, перебуває у постійному користуванні Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства “Козелецьрайагролісгосп”.
Відповідно до п.2.1 статуту Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства “Козелецьрайагролісгосп” підприємство створене з метою охорони та відновлення лісових ресурсів, задоволення потреб юридичних та фізичних осіб у лісових ресурсах на основі їх раціонального використання і отримання прибутку за рахунок задоволення потреб споживчого ринку у лісопродукції та супутніх послугах на підставі ефективного використання виробничого і фінансового потенціалу та з врахуванням обмежень, передбачених статутом.
Предметом діяльності підприємства є спеціалізоване ведення лісового господарства, що включає в себе, зокрема, лісорозведення, догляд за лісовими насадженнями, проведення рубок, формування і оздоровлення лісів та інших лісогосподарських заходів; охорону і захист лісів від самовільних рубок та лісових пожеж, боротьбу зі шкідниками та хворобами лісу (п.2.2.1 статуту).
Згідно п.3.8 статуту Козелецьке районне дочірнє агролісогосподарське спеціалізоване підприємство “Козелецьрайагролісгосп” є лісокористувачем згідно рішення Чернігівської обласної ради “Про надання у постійне користування земель лісового фонду” від 27.03.2001 та здійснює діяльність згідно з положеннями Лісового кодексу України та інших нормативних актів.
Відповідно до посадової інструкції лісника, затвердженої директором ДП «Козелецьрайагролісгосп» 11.10.2017, до обов'язків лісників входить охорона лісів і довіреного йому майна у закріпленому обході з прийняттям заходів до попередження і припинення у тому числі, незаконних рубок, різних розкрадань та інших порушень користування лісом і землями; контроль за станом, охороною і захистом лісів в районі знаходження обходу; затримання в установленому порядку осіб, винних у лісопорушенні; проведення роз'яснювальної роботи серед населення з питань охорони і захисту лісу.
З посиланням на статут відповідача і Лісовий кодекс України прокурор зазначає, що відповідач є постійним лісокористувачем на якого чинним законодавством покладено обов'язок забезпечити охорону лісів на підвідомчій лісовому господарству території.
У листах Деснянської селищної ради №09-04/24 від 08.01.2024 (а.с. 47) та Державної екологічної інспекції №10/23 від 03.01.2024 (а.с. 50) прокуратуру повідомлено про відсутність заходів щодо стягнення заподіяної шкоди з відповідача як постійного лісокористувача.
Козелецькою окружною прокуратурою направлено на адресу позивачів повідомлення №50-77-613вих-23 від 06.02.2024 про підготовку позову Козелецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області, Деснянської селищної ради до Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства “Козелецьрайагролісгосп” про відшкодування шкоди у сумі 34950 грн. (а.с. 61).
Керівник Козелецької окружної прокуратури посилається на те, що внаслідок бездіяльності позивачів наявні підстави для звернення прокуротури з позовом до суду.
Шкода у сумі 34950 грн заявлена прокурором до стягнення з відповідача за даним позовом.
У поданому відзиві на позов відповідач щодо позовних вимог заперечив,зазначивши про те, що відповідачем вчинено усіх заходів, які від нього залежали, щодо встановлення факту правопорушення; відповідач зазначає, що у даному випадку він є потерпілою особою;
вважає, що відсутні підстави для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності відповідно до вимог ст. 1172 ЦК України, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів вини відповідних працівників відповідача; прокуратурою не надано доказів у підтвердження заходів, що вживалися прокуратурою стосовно документального підтвердження неефективної роботи позивачів щодо стягнення збитків; прокуратурою не наведено обґрунтування порушення інтересів держави, а також відсутні підстави для звернення до суду прокурора із позовом за можливості такого звернення позивачів як уповноважених органів; прокуратурою не надано доказів у підтвердження заходів, що вживалися прокуратурою стосовно документального підтвердження неефективної роботи позивачів щодо стягнення збитків.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову у повному обсязі з таких підстав.
Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру” прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру”, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі №910/4345/18).
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Згідно з ч. 4, 7 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру” прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України “Про прокуратуру”, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України “Про прокуратуру”, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Частина 4 статті 23 Закону України “Про прокуратуру” передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб'єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.
Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі 912/2385/18.
Право органів місцевого самоврядування щодо подання позовів про стягнення завданої довкіллю шкоди ґрунтується на приписах ст. 13, 142, 145 Конституції України; ст. 15, 19, 47 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”; ст. 33 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”.
Статтею 15 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” передбачено, що місцеві ради в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Правопорушення було вчинено на території Деснянської селищної ради Чернігівської області, яка є органом місцевого самоврядування, а відтак прокурор правомірно визначив позивачем Деснянську селищну раду.
Прокурор звертався до Деснянської селищної ради листом №50-75-5034ВИХ-23 від 19.12.2023 (а.с. 45) з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді просив повідомити позицію селищної ради щодо можливості звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної незаконною порубкою дерев, чи можливості подачі такого позову безпосередньо прокурором.
У відповідь на таке звернення Деснянська селищна рада у листі № 09-04/24 від 08.01.2024 (а.с. 47) повідомила прокурора про відсутність заходів щодо стягнення заподіяної шкоди з відповідача як постійного лісокористувача; з даного питання позов не заявлявся та заявлятися не буде.
Незважаючи на те, що прокурором повідомлено Деснянську селищну раду про порушення природохоронного законодавства, чим завдано шкоди державі, орган місцевого самоврядування не вжив заходів щодо відшкодування шкоди, суд доходить висновку про невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як такому органу стало відомо про можливе порушення інтересів держави, а відтак і про його бездіяльність.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №275 від 19.04.2017 Державна екологічна Інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
На підставі пункту 2 розділу 2 Положення, Інспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог природоохоронного законодавства.
Державна екологічна інспекція у Чернігівській області є територіальним органом Державної екологічної інспекції України на території Чернігівської області, який здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства про охорону та захист лісів.
Прокурор звернувся до Державної екологічної інспекції з листом №50-75-5042ВИХ-23 від 19.12.2023 (а.с. 48-49) з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді просив повідомити позицію інспекції щодо можливості звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної незаконною порубкою дерев, чи можливості подачі такого позову безпосередньо прокурором.
Державна екологічна інспекція у Чернігівській області листом №10/23 від 03.01.2024 (а.с. 50) повідомила на звернення прокурора про те, що за даним фактом перевірка не проводилась, з позовом до суду не зверталась та не заперечує проти звернення до суду з цим позовом безпосередньо прокуратурою.
Таким чином, не зважаючи на повідомлення прокурором Державної екологічної інспекції у Чернігівській області про порушення природохоронного законодавства, чим завдано шкоди державі, інспекція не вжила заходів щодо відшкодування шкоди, суд доходить висновку про невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо про можливе порушення інтересів держави, а відтак і про його бездіяльність.
Оскільки ст. 23 Закону України “Про прокуратуру” форми відповідного повідомлення уповноваженого органу не визначено, вказані листи прокурора з посиланням на таку норму, які були направлені позивачам з метою з'ясування підстав представництва, відповідають приписам вказаної статті, а тому підпадають під розуміння повідомлень, обумовлених у ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
Чернігівською обласною прокуратурою направлено позивачу-1 та позивачу-2 повідомлення в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України №50-77-613вих-24 від 06.02.2024, яким повідомлено про пред'явлення позовної заяви до суду про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконної порубки дерев у сумі 34950 грн. (а.с. 61).
Перевіривши обґрунтованість наведених прокурором доводів у порушенні інтересів держави, необхідність їх захисту та обґрунтування підстав для звернення з відповідним позовом для захисту інтересів держави, суд дійшов висновку, що прокурор підтвердив наявність у підстав для представництва інтересів держави у суді при зверненні з даним позовом у спірних правовідносинах.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність обгрунтованих підстав для звернення прокурора з даним позовом до суду, а тому заперечення відповідача у цій частині є безпідставними та відхиляються судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Спір полягає у відшкодуванні шкоди, заподіяної лісу внаслідок порушення норм лісового та природоохоронного законодавства.
Судом встановлено, що у відповідача, як постійного лісокористувача, відповідно до рішення Чернігівської обласної ради “Про надання в постійне користування земель лісового фонду” від 27.03.2001 знаходиться земельна ділянка площею 14333,6 га для ведення лісового господарства, на якій було виявлено незаконну порубку.
Вказані обставини відповідачем не спростовано.
За приписами ст. 13 Конституції України, зокрема, земля та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси. Ліс, як природний ресурс загальнодержавного значення, підлягає державній охороні і регулюванню на всій території України.
Згідно статті 1 Лісового кодексу України усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
Статтею 2 Лісового кодексу України передбачено, що лісові відносини - суспільні відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства. Об'єктом лісових відносин є лісовий фонд України та окремі лісові ділянки. Суб'єктами лісових відносин є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, юридичні особи та громадяни, які діють відповідно до Конституції та законів України.
Лісові відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", цим Кодексом, іншими законодавчими актами України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 3 Лісового кодексу України).
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.
Таким чином, норми Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища" у сфері спірних відносин слід визнавати спеціальними стосовно до загальних норм Лісового або Земельного кодексів України. Ця спеціальність (особливість) визначається не обсягом нормативного регулювання загалом лісових або земельних питань, а особливістю механізму регулювання.
Приписами статей 16, 17 Лісового кодексу України визначено, що право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.
У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень.
Частиною 2 статті 19 Лісового кодексу України передбачено, що постійні лісокористувачі зобов'язані: забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів.
Положеннями ст. 63 та п. 5 ч. 1 ст. 64 Лісового кодексу України визначено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
Підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 86 Лісового кодексу України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів, зокрема, від незаконних рубок та пошкодження. Власники лісів і постійні лісокористувачі зобов'язані розробляти та проводити в установлений строк комплекс заходів, спрямованих на збереження, охорону та захист лісів. Перелік заходів, вимоги щодо складання планів цих заходів визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства, органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
За змістом пункту 5 частини другої статті 105 Лісового кодексу України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.
Згідно статті 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства суд зазначає, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів, в тому числі і на відповідача у даній справі.
Згідно з пунктом е) ч. 1 ст. 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Частиною 1 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.
Приписами частини четвертої ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Відшкодування майнової шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння особи, яка завдала шкоду (цивільне правопорушення).
Винне діяння - це усвідомлений, вольовий вчинок людини, зовні виражений у формі дії (активного поводження) або бездіяльності (пасивного поводження).
Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Бездіяльність - це пасивна форма поведінки особи, що полягає у невчиненні нею конкретної дії (дій), які вона повинна була і могла вчинити в даних конкретних умовах. Бездіяльність тотожна дії за своїми соціальними та юридичними властивостями, тобто вона суспільно небезпечна і протиправна, є свідомим і вольовим актом поведінки людини.
Бездіяльність відрізняється від дії зовнішньою, фізичною стороною. При бездіяльності особа не робить певної дії, яку вона за даних конкретних умов повинна була і могла вчинити для запобігання заподіянню шкоди охоронюваним законом суспільним відносинам.
Наявність реальної можливості діяти певним чином полягає в тому, що особа в даній конкретній ситуації мала реальну можливість діяти, тобто виконати активні дії і запобігти тим самим злочинним наслідкам. При оцінці можливості (чи неможливості) виконати покладені на особу обов'язки слід враховувати конкретну обстановку, умови місця і часу, зміст обов'язків, покладених на особу. Враховуються і її суб'єктивні можливості щодо виконання необхідних дій.
У спірних деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести належними та допустимими доказами факт заподіяння шкоди та її розмір, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та наявність причинно-наслідкового зв'язку між такою поведінкою та заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.
Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи. При цьому за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, цивільне законодавство (статті 614 та 1166 Цивільного кодексу України) передбачає презумпцію вини правопорушника.
Згідно п. 2.1 статуту Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства “Козелецьрайагролісгосп”, затвердженого наказом в.о. генерального директора КП “Чернігівоблагроліс” Чернігівської обласної ради №49 від 27.09.2022 (нова редакція), підприємство створене з метою охорони та відновлення лісових ресурсів, задоволення потреб юридичних та фізичних осіб у лісових ресурсах на основі їх раціонального використання і отримання прибутку за рахунок задоволення потреб споживчого ринку у лісопродукції та супутніх послугах на підставі ефективного використання виробничого і фінансового потенціалу та з врахуванням обмежень, передбачених статутом (а.с. 25-32).
Предметом діяльності підприємства є охорона і захист лісових ресурсів від самовільних рубок та лісових пожеж (п. 2.2.1 статуту).
Пунктом 3.8 статуту визначено, що підприємство є лісокористувачем згідно рішення обласної ради “Про надання у постійне користування земель лісового фонду” від 27.03.2001 та здійснює діяльність згідно з положеннями Лісового кодексу та інших нормативних актів.
Згідно з п. 6.4 статуту обов'язком підприємства є виконання норм і вимог щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки.
Відповідно до посадової інструкції майстра лісу, затвердженої директором ДП “Козелецьрайагролісгосп” (а.с. 41), до завдань та обов'язків майстра лісу, зокрема входить: здійснення контролю за правильністю лісокористування, охороною і захистом лісу на закріплених сільськогосподарських дільницях; перевірка додержання правил рубання лісу, сінокосіння, випасу худоби та інших видів користування лісом, вживання заходів до усунення виявлених порушень і порушень правил полювання. Дає вказівки лісникам та іншим робітникам щодо усунення порушень лісового законодавства, встановленого порядку ведення лісового господарства і лісокористування.
Згідно з посадовою інструкцією лісника, затвердженої директором ДП “Козелецьрайагролісгосп” (а.с. 42), до посадових обов'язків лісника, зокрема входить: охорона лісів і увіреного йому майна в закріпленому обході з прийняттям заходів до попередження і припинення порушень правил пожежної безпеки, незаконних порубок, сінокосіння, пасіння худоби, різних розкрадань та інших порушень користування лісом і землями; контроль за станом, охороною і захистом лісів в районі знаходження обходу, за збереженням пожежно-спостережних пунктів, телефонних ліній, розпізнавальних знаків для авіації, мостів, межових знаків, квартальної мережі та інше.
Враховуючи вищезазначене, відповідач здійснює управлінські, організаційно-розпорядчі та господарські заходи з організації належної охорони лісу та недопущення самовільних та незаконних рубок на території лісового фонду агролісгоспу.
Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено факт, що самовільна порубка дерев мала місце на території Деснянської селищної ради Чернігівської області. 16.07.2021 відповідач звернувся до Чернігівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області із заявою про вчинення кримінального порушення, внаслідок чого відкрите кримінальне провадження №12021270350000215 від 16.07.2021 за ознаками кримінального правопорушення,передбаченого ст. 246 Кримінального кодексу України, проведено огляд місця події та встановлено, що факт незаконної порубки дерев в кварталі №13 вид 27 - виявлено пні сосни звичайної у кількості 13 шт на території ДП “Козелецьрайагролісгосп” поблизу с. Рудня.
Факт виявлення відповідачем незаконної рубки дерев свідчить про те, що заходи, вчинені відповідачем для розслідування вказаного правопорушення, не були достатніми і не змогли забезпечити збереження лісу відповідачем.
Зазначене свідчить, що відповідач мав можливість і повинен був здійснювати належний комплекс заходів з контролю за спірною територією, де виявлено незаконну вирубку (кв. 98 вид. 1), проте не здійснював належних заходів охорони лісу.
Таким чином, враховуючи наведені обставини у їх сукупності, суд вважає належно підтвердженою протиправну поведінку відповідача, яка полягає у незабезпеченні працівниками підприємства належної охорони і захисту лісів від незаконної порубки на підвідомчій відповідачу території.
Посилання відповідача на те, що факт самовільної порубки дерев було виявлено безпосередньо його працівниками, про що самостійно повідомлено правоохоронні органи, жодним чином не спростовують факт наявності вини відповідача та його бездіяльності щодо незабезпечення належної охорони лісу.
Як свідчать матеріали справи, що в ході досудового розслідування призначено судову інженерно- екологічну експертизу. Згідно з висновком експерта №25733/21-48 від 23.12.2021 встановлено, що розмір шкоди, спричиненої лісовому фонду (державі) внаслідок незаконної вирубки 13 сироростучих дерев породи сосна у кварталі № 13 виділі №27 ДП «Козелецьрайагролісгосп» на землях, які являються територією природно-заповідного фонду України становить 76920 грн (а.с. 19-21).
В ході досудового розслідування встановлено, що незаконну порубку 7 сироростучих дерев породи сосна звичайна, з яких діаметром на пні: 42 см - 1 пень, 47 см - 1 пень, 49 см - 1 пень, 51 см - 2 пні, 52 см - 1 пень, 54-1 пень, на території кварталу №13 виділу №27 лісового фонду Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства «Козелецьрайагролісгосп» на початку липня 2021 року у невстановлений досудовим розслідуванням день і час здійснив ОСОБА_3 , чим заподіяв державі істотну шкоду на суму 41970 грн (а.с. 10). Вироком Козелецького районного суду Чернігівської області від 03.08.2022 у справі №734/1287/22 ОСОБА_3 засуджений за ч.1 ст.246 КК України та з останнього стягнуто за позовом прокурора 41970 грн шкоди, завданої внаслідок незаконної порубки 7 дерев.
Щодо незаконної порубки ще 6 дерев діаметром на пні: 43 см - 1 пень, 46 см - 1 пень, 47 см - 3 пні, 52 см - 1 пень, чим заподіяно державі істотну шкоду на суму 34950 грн., постановою Козелецькокї окружної прокуратури від 22.07.2022 матеріали кримінального провадження за вказаним фактом виділені в окреме провадження за №12022270350000268 від 22.07.2022 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України (а.с. 25-27). В ході розслідування кримінального провадження № 12022270350000268 від 22.07.2022 осіб, які вчинили незаконну порубку 6 дерев, не встановлено, кримінальне провадження закрито, що підтверджено постановою про закриття кримінального провадження від 30.05.2023 (а.с. 28-29).
Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом завдана шкода відшкодовується в повному обсязі (мова йдеться про реальну шкоду та упущену вигоду).
Розрахунок збитків, завданих державі внаслідок порубки дерев, розмір яких становить згідно експертизи 76920 грн здійснено правомірно та відповідно до вимог чинного законодавства, з яких 41970 грн стягнуто з ОСОБА_3 за вироком суду, решту 34950 грн -заявлено до стягнення у даній справі.
Вказані обставини відповідачем у справі не спростовано.
Отже, факт наявності шкоди в заявленій до стягнення сумі підтверджується матеріалами справи.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
Відповідач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконного вирубування невстановленими особами дерев (нанесення збитків).
Отже, саме внаслідок бездіяльності працівників відповідача стало можливим і відбулось вирубування дерев невстановленими особами та заподіяна шкода.
Зважаючи на усвідомлення відповідачем ризику здійснення незаконної вирубки дерев, суд вважає, що відповідач передбачав можливість настання шкідливих наслідків, здійснюючи заходи з організації охорони лісу та недопущення самовільних та незаконних рубок на території лісового фонду лісгоспу, однак факт вчинення вказаного правопорушення свідчить про недостатність таких заходів щодо забезпечення збереження лісу відповідачем та про наявність відповідної вини.
Згідно з приписами ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно з ст. 1172 Цивільного кодексу України, юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків
Суд звертає увагу на те, що нормами чинного законодавств, зокрема, Лісовим кодексом та Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" унормовано, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних порубок та інших пошкоджень, покладається саме на постійних лісокористувачів.
Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.
Обов'язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов'язків, у тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.
За таких обставин цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення достатніх дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду 09.08.2018 у справі № 909/976/17, від 23.08.2018 у справі № 917/1261/17.
Юридична відповідальність є важливим елементом правового регулювання суспільних відносин, суть якого полягає в цілеспрямованому впливі на поведінку індивідів за допомогою юридичних засобів з метою впорядкування суспільних відносин, надання їм системності і стабільності, уникнення різких загострень соціальних конфліктів, втілення принципів соціальної справедливості тощо. Саме існування права як регулятора суспільних відносин обумовлене необхідністю підтримувати соціальний порядок у неоднорідному суспільстві, попереджаючи будь-які відхилення від встановлених правил поведінки.
За допомогою юридичної відповідальності встановлюються дієві механізми охорони і захисту суспільних відносин від неправомірних посягань шляхом покарання діянь, які порушують умови нормального розвитку суспільства, суперечать інтересам держави, суспільства в цілому. Розгляд юридичної відповідальності саме в цьому контексті дозволяє з'ясувати її роль і значення в системі забезпечення і гарантування прав і свобод особи, їх охорони і захисту від незаконних порушень.
Юридична відповідальність є важливим засобом забезпечення законності та правопорядку, належної реалізації чинного законодавства. З іншого боку, вона стимулює правомірну поведінку суб'єктів суспільних відносин, сприяє формуванню в населення поваги до права та закону, а отже, виступає істотним фактором побудови правової держави в Україні.
Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності.
Покладення відповідальності виключно на осіб, що безпосередньо здійснюють незаконне вирубування, та звільнення від юридичної відповідальності як засобу державного примусу лісокористувачів нівелює принцип невідворотності покарання за неналежну охорону ввіреного в їх користування лісового фонду та призведе до втрати найбільш дієвого механізму стимулювання стосовно самих лісокористувачів до належного виконання покладених на них обов'язків з охорони лісу.
Згідно зі ст. 19, 64, 86, 90 Лісового кодексу України, Посадової інструкції лісника, затвердженої директором ДП “Козелецьрайагролісгосп”, обов'язок щодо охорони лісу прямо покладено на лісокористувача та безпосередньо відповідача.
За вказаних обставин суд дійшов висновку про те, що відповідач як постійний лісокористувач не забезпечив охорону і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допустив незаконну порубку дерев, чим заподіяно шкоду лісу (навколишньому природному середовищу), яка становить 34950 грн.
Станом на момент вирішення спору матеріали справи не містять доказів відшкодування відповідачем шкоди, завданої навколишньому природному середовищу у сумі 34950 грн.
Відповідачем у справі не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається прокурор в обґрунтування своїх позовних вимог.
Вирішуючи питання розподілу стягуваної шкоди, суд керується таким.
За змістом ч. 1, 2, 4 ст. 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються Державний, Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища. Зокрема, місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища утворюються у складі відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди за рахунок, зокрема, частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством. Державний фонд охорони навколишнього природного середовища утворюється за рахунок, зокрема, частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством.
Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України, джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 1 частини другої статті 67-1 цього Кодексу), зокрема, є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України (чинному на момент виникнення спірних правовідносин), до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать: 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.
Таким чином, стягнення шкоди має здійснюватись у відповідності до вищевказаних норм Бюджетного кодексу України та бути зарахована у такому порядку: 30% до спеціального фонду Державного бюджету України; 50 % шкоди до спеціального фонду селищної ради та 20 % до спеціального фонду обласного бюджету.
Враховуючи вищевикладені обставини суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі з покладенням на відповідача судових витрат у справі на підставі положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства “Козелецьрайагролісгосп” (код 31187172, вул. Польова, 1, с. Кошани, Чернігівський район, Чернігівська область, 17061) шкоду у сумі 34950 грн, завдану порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, з подальшим розподілом до спеціального фонду Державного бюджету України, спеціального фонду Чернігівського обласного бюджету та фонду охорони навколишнього природного середовища Деснянської селищної ради (отримувач ГУК у Чернігівській області/тг с-щ Десна/24062100, р/р UA948999980333149331000025623, код отримувача 37972475).
3. Стягнути з Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства “Козелецьрайагролісгосп” (код 31187172, вул. Польова, 1, с. Кошани, Чернігівський район, Чернігівська область, 17061) на користь Чернігівської обласної прокуратури (вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000; отримувач - Чернігівська обласна прокуратура; код 02910114; банк отримувача - Державна казначейська служба України м. Київ; рахунок отримувача - UA248201720343140001000006008) 3028 грн витрат зі сплати судового збору.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Повне рішення складено та підписано 05.04.2024.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у строки, визначені ст. 256 цього Кодексу.
Суддя С.В. Белов
Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до приписів частин 5-8 статті 6 та частин 5, 6 статті 242 ГПК України, пунктів 5.6, 5.8, 10, 16, 17, 29, 37 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, учасникам справи (їх представникам), які є користувачами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, судові рішення в паперовій формі не надсилаються і не вручаються. Суд надсилає такі рішення в електронній формі до електронного кабінету таких осіб, і вони вважаються врученими в день отримання повідомлення про доставку копії судового рішення на офіційну електронну адресу учасника справи (його представника), з якого і починається перебіг процесуального строку, встановленого законом або судом. Обмін процесуальними документами в електронній формі між судом та/або особами, що є (повинні бути) користувачами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, мають здійснюватися виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/
засоби зв'язку - тел.099 420 54 50