05 квітня 2024 року м. ЧернівціСправа № 926/945/24
Суддя Господарського суду Чернівецької області Дутка Віталій Володимирович, розглянувши заяву
заявника товариства з обмеженою відповідальністю “Альтфатер Чернівці”, м. Чернівці
до боржника приватного підприємства “Регіон-Центр”, м. Чернівці
про видачу судового наказу про стягнення заборгованості в сумі 237671,34 грн.
02 квітня 2024 року до Господарського суду Чернівецької області звернулося товариство з обмеженою відповідальністю “Альтфатер Чернівці” із заявою про видачу судового наказу про стягнення з приватного підприємства “Регіон-Центр” заборгованості з оплати наданих послуг згідно договору доручення №7 від 01.11.2018 року в сумі 237671,34 грн.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.04.2024 справу № 926/945/24 передано на розгляд судді Дутці В.В.
Дослідивши матеріали заяви товариства з обмеженою відповідальністю “Альтфатер Чернівці” про видачу судового наказу, суд дійшов висновку про відмову в його видачі з огляду на наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 ГПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Обов'язкові вимоги до форми та змісту заяви про видачу судового наказу викладені у ст.150 ГПК України, відповідно до п.4, 5 ч.2 якої у заяві про видачу судового наказу повинно бути зазначено вимоги заявника та обставини, на яких вони ґрунтуються, а також перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Згідно п.4 ч.3 ст.150 ГПК України до заяви про видачу судового наказу додаються інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Доказами у справі, відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За приписами ч. 2 ст. 148 ГПК України особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою.
Суд зазначає, що за загальним правилом, при розгляді вимог в порядку наказного провадження суд не розглядає обґрунтованість заявлених вимог заявлених стягувачем по суті (п. 7 ч. 1 ст. 155 ГПК України). Водночас, підставою для відмови у видачі наказу є, зокрема, встановлення судом обставин, що з поданої заяви про видачу судового наказу не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, та встановлення обставин спливу позовної давності щодо заявленої вимоги. Такі підстави для відмови у видачі судового наказу свідчать про наявність у суду обов'язку здійснити певний аналіз обґрунтованості вимог заявника на предмет наявності/порушення його права, щодо спливу позовної давності, в тому числі щодо наявності прострочення виконання зобов'язання боржником (зокрема, з метою визначення періоду, який знаходиться в межах позовної давності).
Однак, такі повноваження суду в межах наказного провадження є обмеженими, враховуючи функціональне призначення інституту наказного провадження та принцип пропорційності господарського судочинства (ст. 15 ГПК України).
У випадку встановлення судом обставин, які свідчать про необґрунтованість вимог заявника у певній частині або у випадку заявлення вимог поза межами позовної давності, навіть щодо частини періоду нарахування в межах певного виду вимог, мають місце обставини, які свідчать про відсутність безспірності вимог, що є обов'язковою умовою наказного провадження, а отже суд повинен відмовити у видачі наказу з таких підстав.
При цьому, законом не передбачено обов'язку суду здійснювати перерахунок заявлених вимог та право суду видавати судовий наказ в частині заборгованості, заявленої в межах конкретного виду вимоги, так як у протилежному випадку суд, буде здійснювати розгляд вимог у порядку, який притаманний для позовного провадження, що суперечить цільовому призначенню інституту наказного провадження.
Заява про видачу судового наказу мотивована неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за договором доручення №7 від 01.11.2018 року щодо оплати наданих послуг з вивезення твердих побутових відходів в строк не пізніше 10-ти банківських днів з дня їх отримання, на рахунок Замовника.
Заявник у заяві про видачу судового наказу зазначає, що станом на 31.12.2023 заборгованість становить 237 368, 54 грн, що підтверджується актом звіряння взаєморозрахунків, який підписаний сторонами. Боржник не оскаржує вказану заборгованість.
Поряд з цим, заявник вказав, що боржник підписав Акт надання послуг №6215 від 31.05.2021 про надання замовником послуг з поводження з побутовими відходами в кількості 632,417 куб.м. на суму 66504,72 грн з ПДВ. Крім того, боржник підписав акт звіряння взаєморозрахунків за травень 2021, в якому погодився із заборгованістю в сумі 330565,42 грн.
В подальшому, як стверджує заявник, боржник здійснив часткову оплату заборгованості, внаслідок чого сума боргу зменшилась та станом на дату подання заяви складає 237368,54 грн.
Згідно п.2.2. Додатку №1 до договору доручення №7 від 01.11.2018, Оператору (ПП «Регіон Центр») доручається здійснювати оформлення щомісячних звітних документів (підписання актів) від імені Клієнтів про якість та обсяги наданих послуг у фізичному та грошовому виразі на підставі узгоджених графіків (Додаток №2 до цього Договору), кількості споживачів, норм накопичення та тарифу, зазначеному в п.2.1. цього Додатку.
Таким чином, обґрунтованими є вимоги заявника у частині заборгованості в сумі 66 504,72 грн., згідно акту наданих послуг №6215 від 31.05.2021 підписаного сторонами. У підтвердження іншої частини боргу первинних доказів не подано.
Акт звіряння взаємних розрахунків за травень 2021, де початкове сальдо становить 328762,25 грн, не є доказом виконання договірних зобов'язань та не свідчить про виникнення або порушення права грошової вимоги.
До того ж, заявник окрім боргу за травень 2021 не зазначив періоду виникнення попередньої заборгованості, що в свою чергу унеможливлює встановлення перебігу позовної давності.
Відтак, необґрунтованість вимог заявника у частині (237671,34-66504,72) 171 166,62 грн. заборгованості свідчать про відсутність безспірності вимог у зв'язку з чим суд відмовляє у видачі судового наказу.
Водночас, суд роз'яснює заявнику про його право на звернення до суду з тими самими вимогами в порядку ч. 2 ст. 148 ГПК України у спрощеному позовному провадженні.
Судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 302,80 грн. у зв'язку з відмовою у задоволенні заяви, покладаються на заявника.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 147, 148, 150, 152, 153, 175, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю “Альтфатер Чернівці” у видачі судового наказу про стягнення з приватного підприємства “Регіон-Центр” заборгованості в сумі 237671,34 грн.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в строк та порядку, встановленому ст. 256, 257 ГПК України.
Ухвалу підписано 05.04.2024.
Суддя В.В.Дутка