05 квітня 2024 року Справа № 926/973/24
Суддя Господарського суду Чернівецької області Тинок Олександр Сергійович, розглянувши заяву
стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтфатер Чернівці"
до боржника ОСОБА_1
про видачу судового наказу в сумі 13116,70 грн
04 квітня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Альтфатер Чернівці" звернулось до Господарського суду Чернівецької області із заявою про видачу судового наказу з вимогою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги з вивезення твердих побутових відходів за період з січня 2019 року по грудень 2019 року в сумі 13116,70 грн, а також 302,80 грн судового збору.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 квітня 2024 року, заяву про видачу судового наказу № 926/973/24 передано на розгляд судді Тинку О.С.
Розглянувши матеріали заяви про видачу судового наказу, суд зазначає наступне.
У відповідності до статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, зокрема, у порядку наказного провадження.
Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Умови, за яких суд має право розглядати вимоги про стягнення грошових сум у наказному провадженні, визначені Господарського процесуального кодексу України.
Так, підстави та порядок видачі судового наказу врегульовано положеннями розділу ІІ Господарського процесуального кодексу України.
Положеннями статті 147 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці.
Відповідно до пункту 16 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є виключно юридична особа або фізична особа - підприємець.
Як вбачається із вступної частини заяви про видачу судового наказу, заявником зазначено боржника фізичну особу ОСОБА_1 .
При цьому, заявник вказує, що ОСОБА_1 на момент виникнення правовідносин мала статус фізичної особи-підприємця.
Судом перевірено інформацію з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно сформованої 05 квітня 2024 року на запит суду відповіді №309958 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, що ОСОБА_1 на час звернення із заявою про видачу судового наказу не перебуває у статусі фізичної особи-підприємця (припинила підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця за власним рішенням 10 квітня 2019 року, про що в ЄДРЮОФОП міститься запис № 20380060004033239).
За приписами частини 2 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Під час розгляду вимог в порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених вимог по суті, а процесуальний механізм наказного провадження не передбачає встановлення обставин щодо правонаступництва та обсягу відповідальності фізичної особи, що виникає у зв'язку із втратою нею статусу підприємця.
Також, на стадії вирішення питання про видачу судового наказу не передбачено процесуальної можливості заміни неналежного боржника.
Як зазначалось вище, пунктом 16 частини 1 статті 20 та частиною 3 статті 147 Господарського процесуального кодексу України визначено суб'єктний склад учасників наказного провадження та унормовано, що боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та виключно фізичні особи - підприємці, а не фізичні особи.
Ці приписи законодавства є спеціальними, які підлягають безумовному врахуванню як учасниками справи, так і судом, для цілей визначення порядку правового регулювання при видачі судового наказу.
Отже, звертаючись із заявою про видачу судового наказу в порядку наказного провадження, визначаючи в якості боржника фізичну особу-підприємця, яка втратила такий статус, заявником не прийнято до уваги, що процедура наказного провадження застосовується виключно щодо суб'єктів господарювання, а припинення статусу підприємця унеможливлює застосування до розглядуваних правовідносин процедури наказного провадження.
Крім того, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 150 Господарського процесуального кодексу України, у заяві повинно бути, зокрема, зазначено: вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника.
Однак, боржником визначено особу, яка станом на момент звернення до суду не має статусу фізичної особи - підприємця, що свідчить про невідповідність поданої заяви приписам статті 150 Господарського процесуального кодексу України.
Суд також звертає увагу, що з 18 жовтня 2023 року введено в дію Закон України № 3200-ІХ від 29 червня 2023 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами". Наведеним Законом внесено відповідні зміни до Господарського процесуального кодексу України.
Так, відповідно до пункту 2 частини 2 статті 150 Господарського процесуального кодексу України (в чинній редакції) у заяві про видачу судового наказу повинно бути зазначено, зокрема, відомості про наявність або відсутність у заявника електронного кабінету.
Положеннями частини 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку. Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.
Електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.
Як вбачається із вступної частини та змісту заяви про видачу судового наказу Товариством з обмеженою відповідальністю "Альтфатер Чернівці" в порушення норм пункту 2 частини 2 статті 150 Господарського процесуального кодексу України не зазначено відомостей про наявність або відсутність у заявника електронного кабінету, а заява про видачу судового наказу підписана та подана в електронному вигляді адвокатом - Харабаш Д.В.
При цьому, відповідно до частини 2 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для відмови у видачі судового наказу згідно пункту 1 частини 1 статті 152 Господарського процесуального кодексу України.
Суд звертає увагу заявника, що відповідно до частини 1 статті 153 Господарського процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
У разі відмови у видачі судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви (частини 2 статті 151 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись статтями 147, 148, 150, 152-155, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Альтфатер Чернівці" у видачі судового наказу з вимогою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги з вивезення твердих побутових відходів за період з січня 2019 року по грудень 2019 року в сумі 13116,70 грн, а також 302,80 грн судового збору.
Ухвала складена та підписана 05 квітня 2024 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.255 ГПК України в строк та порядку, встановленому ст. ст. 256, 257 ГПК України.
Інформацію по справі можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.
Суддя Олександр ТИНОК