18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
02 квітня 2024 року Справа № 925/82/24
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В.,
секретар судового засідання - Ібрагімова Є.Р.,
за участі представників сторін:
від позивача - Присяжна І.В. - представник за довіреністю,
від відповідача - представник не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом приватного акціонерного товариства “Хмельницький обласний
пивзавод”, м. Хмельницький
до товариства з обмеженою відповідальністю “Центральна
газопостачальна компанія”, м. Черкаси
про стягнення 1 177 098 грн. 84 коп.
До Господарського суду Черкаської області з позовом звернулось приватне акціонерне товариство “Хмельницький обласний пивзавод” до товариства з обмеженою відповідальністю “Центральна газопостачальна компанія” про стягнення з відповідача 1 177 098 грн. 84 коп., а саме: 962 830 грн. 12 коп. - попередньої оплати, 184 200 грн. 01 коп. - пені та 30 068 грн. 71 коп. - 3% річних, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору постачання природного газу №01/1293-19 від 31 березня 2019 року.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 09 лютого 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання було призначено судом на 11 год. 30 хв. 07 березня 2024 року.
Ухвалою суду від 07 березня 2024 року, занесеною до протоколу судового засідання, суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті призначено на 11 год. 00 хв. 02 квітня 2024 року.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву суду не надав.
Ухвалу суду від 07 березня 2024 року було доставлено відповідачу до його електронного кабінету 08 березня 2024 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа виготовленої з комп'ютерної програми “Діловодство спеціалізованого суду”.
Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
В судовому засіданні, яке відбулося 02 квітня 2024 року згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/82/24.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, а також дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково, виходячи з наступного:
Звертаючись до суду з відповідним позовом про стягнення з відповідача попередньої оплати, позивач в обґрунтування своїх позовних вимог зазначав, що на виконання умов договору про постачання природного газу №01/1293-19 від 31 березня 2019 року здійснив попередню оплату товару в розмірі 4 693 861 грн. 43 коп. та перерахував відповідачу компенсацію вартості замовленої (договірної) потужності в розмірі 21 687 грн. 08 коп.
Проте, відповідачем товар поставлено частково.
З урахуванням вартості поставленого товару по договору існує переплата за природний газ в сумі 959 575 грн. 97 коп. та за компенсацію вартості замовленої (договірної) потужності з урахування ПДВ в сумі 3 254 грн. 15 коп.
В зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 962 830 грн. 12 коп. попередньої оплати.
Крім того, з урахуванням п. 6.3. договору поставки позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 184 200 грн. 01 коп. - пені за порушення строків поставки товару, а також на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України - 30 068 грн. 71 коп. - 3% річних.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом під час її розгляду, 31 березня 2019 року між товариством з обмеженою відповідальністю “Центральна газопостачальна компанія” (постачальник) та приватним акціонерним товариством “Хмельницький обласний пивзавод” (споживач) було укладено договір постачання природного газу №01/1293-19.
Відповідно до п. 1.1. вищезазначеного договору постачальник зобов'язався поставити споживачу у 2019 році природний газ (далі - газ), в обсягах і порядку, передбачених даним договором, а споживач - прийняти газ та оплатити постачальнику його вартість у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених даним договором.
Відповідно до п. 9.1 договору договір набирає чинності з 01 квітня 2019 року і діє до 31 грудня 2019 року, а в частині не виконаних зобов'язань - до їх повного виконання.
Договір вважається продовженим (пролонгованим) на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. Кількість пролонгацій необмежена (п. 9.2. договору).
Згідно п. 3.1. договору споживач зобов'язаний сплатити вартість місячного обсягу газу на рахунок постачальника наступним чином:
- 30% - не пізніше 10-го числа місяця поставки газу;
- 30% - не пізніше 20-го числа місяця поставки газу;
- 30% - не пізніше 30-го числа місяця поставки газу.
Остаточний розрахунок здійснюється на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі газу (за звітний місяць) до 05 числа місяця, наступного за звітним (місяця поставки).
Ціна 1000 куб.м. газу, який постачається за цим договором становить 6 041 грн. 70 коп., крім того ПДВ 1 208 грн. 34 коп. Разом за 1000 куб.м - 7 250 грн. 04 коп. з урахуванням ПДВ (п. 2.1. договору).
Пунктом 3.3. договору визначено, що у разі зменшення фактичного місячного обсягу споживання споживачем газу порівняно із замовленим обсягом, залишок грошових коштів зараховується, як попередня оплата за газ майбутніх періодів.
Згідно п. 1.11. договору відносини сторін, що не врегульовані даним договором, регулюються Законом України “Про ринок природного газу”, постановою НКРЕКП №2496 від 30 вересня 2015 року “Про затвердження Правил постачання природного газу”, постановою НКРЕКП №2493 від 30 вересня 2015 року “Про затвердження Кодексу газотранспортної системи”, постановою НКРЕКП №2494 від 30 вересня 2015 року “Про затвердження Кодексу газорозподільних систем”, іншими нормативно-правовими актами України, затвердженими в установленому законодавством порядку.
Судом встановлено, що даний договір було продовжено на наступні календарні роки (2020-2022 рр).
Зокрема, матеріалами справи підтверджується, що 20 жовтня 2022 року сторони підписали додаткову угоду №24 до договору постачання природного газу №01/1293-19 від 31 березня 2019 року.
Умовами додаткової угоди №24 п. 3.1. договору викладено в наступній редакції: 100% вартості планового місячного обсягу газу, відповідно до договору та додаткових угод до нього, споживач оплачує постачальнику до 21-го числа, що передує місяцю поставки газу. Остаточний розрахунок здійснюється споживачем до 05 числа місяця, наступного за звітним (місяця поставки).
Сторони дійшли згоди, що починаючи з 01 листопада 2022 року ціна за 1000,0 кубічних метрів, без врахування вартості транспортування газу по території України, ПДВ - 20%, складає 26 666,70 грн.
Крім того: 5 333,34 грн. - податок на додану вартість - 20%. Всього: 32 000,04 грн. з ПДВ (п. 2 додаткової угоди №24).
10 листопада 2022 року сторони підписали додаткову угоду №25 до договору постачання природного газу.
Умовами додаткової угоди №25 п. 3.1. договору викладено в наступній редакції: 100% вартості планового місячного обсягу газу, відповідно до договору та додаткових угод до нього, споживач оплачує постачальнику до 11-го числа, що передує місяцю поставки газу. Остаточний розрахунок здійснюється споживачем до 05 числа місяця, наступного за звітним (місяця поставки).
Сторони дійшли згоди, що починаючи з 01 грудня 2022 року ціна за 1000,0 кубічних метрів, без урахування вартості транспортування газу по території України, ПДВ - 20%, складає 32 333,35 грн.
Крім того: 6 466,67 грн. - податок на додану вартість - 20%. Всього: 38 800,02 грн. (п. 2 - додаткової угоди №25).
Планові обсяги постачання природного газу по календарних місяцях наведено в п.1.2 договору.
Водночас, даним пунктом договору було встановлено, що фактичні обсяги споживання газу остаточно узгоджуються в актах приймання-передачі природного газу.
Згідно акту звіряння, підписаного уповноваженими представниками сторін, за період постачання природного газу станом на 01 листопада 2022 року сальдо на користь позивача становило 2 537 861,43 грн. та згідно акту звіряння за період постачання природного газу (потужність) станом на 01 листопада 2022 року сальдо на користь позивача становило 11 033,84 грн.
10 листопада 2022 року відповідачем було виставлено рахунок за природний газ №2942 на суму 2 522 001,30 грн., а позивачем було сплачено 2 156 000,00 грн. згідно платіжного доручення №1231 від 11 листопада 2022 року та банківської виписки з рахунку за 11 листопада 2022 року.
З урахуванням вищенаведеного, позивачем було сплачено на рахунок відповідача за природній газ: 2 537 861,43 грн. + 2 156 000,00 грн. = 4 693 861, 43 грн.
10 листопада 2022 року відповідачем було виставлено рахунок №2943 за компенсацію замовленої (договірної) потужності на суму 10 653,24 грн., а позивачем сплачено 10 653,24 грн. згідно платіжного доручення №1230 від 11 листопада 2022 року та банківської виписки з рахунку за 11 листопада 2022 року
Відтак, сума перерахована позивачем на рахунок відповідача за компенсацію вартості замовленої потужності складає: 11 033,84 грн. + 10 653,24 грн. = 21 687,08 грн.
Згідно акту приймання - передачі природного газу за листопад 2022 року (№ 1962 від 30 листопада 2022 року) відповідачем було поставлено позивачу природний газ на суму 1 587 210,30 грн., та згідно акту приймання - передачі природного газу за грудень 2022 року (№2077 від 31 грудня 2022 року) - на суму 2 147 075,16 грн.
Отже, всього за листопад - грудень 2022 року відповідачем було поставлено позивачу природний газ на загальну суму 3 734 285,46 грн.
Крім того, за листопад-грудень 2022 року відповідач надав позивачу послуги, що підтверджується:
• актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №1963 від 30 листопада 2022 року компенсації вартості замовленої (договірної) потужності на суму 9 210,96 грн.;
• актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №2078 від 31 грудня 2022 року компенсації вартості замовленої (договірної) потужності на суму 9 221,97 грн.;
Всього: на суму 18 432,93 грн.
Отже, сума переплати за вищезазначеним договором складає:
• за природній газ: 4 693 861, 43 грн. - 3 734 285,46 грн. = 959 575,97 грн.
• компенсація вартості замовленої (договірної) потужності: 21 687,08 грн. - 18 432,93 грн. = 3 254,15 грн.
Всього: 959 575,97 грн. + 3 254,15 грн. = 962 830,12 грн.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач звертався до відповідача з листами-вимогами: №508 від 08 грудня 2022 року та №523 від 22 грудня 2022 року в яких просив повернути надміру сплаченні кошти до 28 грудня 2022 року.
У відповіді за вих. № 64-23 від 23 січня 2023 року відповідач зазначив, що не має можливості виконувати свої зобов'язання та здійснювати господарську діяльність, оскільки накладено арешти на банківські рахунки товариства у кримінальному провадженні.
22 грудня 2023 року позивач звернувся до відповідача з претензією за №467 з вимогою про повернення надміру сплачених коштів.
На час звернення позивача до суду відповідач не повідомив позивача про результати розгляду претензії та грошові кошти не повернув.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.
Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Статтею 538 ЦК України визначено, що виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.
При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.
Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.
У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
Судом враховано, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (частина третя статті 651 ЦК України).
У спеціальних нормах ЦК України досить часто використовується формулювання “відмова від договору” (наприклад, у статтях 665, 739, 766, 782). Односторонню відмову від договору в тих випадках, коли вона допускається законом або договором, слід кваліфікувати як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спеціально спрямованим на припинення цивільних прав та обов'язків (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2021 року в справі № 727/898/19 (провадження № 61-7157св20).
Договір як універсальний регулятор приватних відносин, покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов'язків.
За допомогою такого універсального регулятора приватних відносин як договір його сторони можуть регулювати, зокрема, вчинення між сторонами односторонніх правочинів, підстави для односторонньої відмови і коли ці правочини породжують відповідні правові наслідки щодо розірвання договору (див. подібний висновок в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 лютого 2023 року в справі № 465/5980/17 (провадження № 61-1178св20).
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (частини перша, друга статті 202 ЦК України).
Правочин є найбільш поширеним юридичним фактом, за допомогою якого набуваються, змінюються, або припиняються права та обов'язки учасників цивільних правовідносин.
До односторонніх правочинів, зокрема, належить: видача довіреності, відмова від права власності, складання заповіту, публічна обіцянка винагороди, прийняття спадщини, згода іншого співвласника на розпорядження спільним майном, одностороння відмова від договору.
При вчиненні одностороннього правочину воля виражається (виходить) однією стороною. Разом з тим така сторона може бути представлена декількома особами, прикладом чого може бути видання довіреності двома і більше особами, спільний заповіт подружжя тощо. Результат аналізу розуміння як правочину, так і одностороннього правочину свідчить, що односторонні правочини: є вольовими діями суб'єкта; вчиняються суб'єктами для здійснення своїх цивільних прав і виконання обов'язків; спрямовані на настання правових наслідків (набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків).
Залежно від сприйняття волі сторони одностороннього правочину такі правочини поділяються на:
суто односторонні - не адресовані нікому та без потреби в прийнятті їх іншою (іншими) особою. До них, зокрема, належить відмова від права власності, відмова від спадщини, прийняття спадщини;
такі, що розраховані на їх сприйняття іншими особами, до яких можливо віднести, зокрема, оголошення конкурсу, публічну обіцянку винагороди, відмову від спадщини на користь іншої особи, видачу довіреності, видачу векселя, розміщення цінних паперів, односторонню відмову від договору (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2021 року в справі № 357/15284/18 (провадження № 61-13518св21).
Вчинення стороною договору такого одностороннього правочину як відмова від договору, за відсутності рішення суду про визнання його недійсним або підстав нікчемності, зумовлює необхідність з'ясовувати чи зумовив такий правочин припинення цивільних прав та обов'язків (тобто чи є підстави для односторонньої відмови від договору передбачені договором та/або законом). Це обумовлено тим, що одностороння відмова від договору як вид одностороннього правочину розрахована на сприйняття іншими особами. У разі, якщо встановлена відсутність підстав для односторонньої відмови від договору, то такий односторонній правочин не зумовлює розірвання договору.
При цьому слід розмежовувати підстави недійсності цього одностороннього правочину (зокрема, суперечність імперативній цивільно-правовій нормі) від підстав для односторонньої відмови від договору (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2021 року в справі № 357/15284/18 (провадження № 61-13518св21).
Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами (частина третя статті 202 ЦК України).
Тлумачення статті 651 ЦК України з урахуванням принципу розумності свідчить, що:
сторони в договорі як універсальному регуляторі можуть визначити момент з якого договір вважатиметься розірваним внаслідок вчинення односторонньої відмови від договору;
у випадку якщо сторони не встановили момент з якого договір вважатиметься розірваним внаслідок вчинення односторонньої відмови від договору, то з урахуванням що такий односторонній правочин відноситься до таких, що розраховані на їх сприйняття іншими особами, і таким моментом має бути момент одержання іншою стороною повідомлення про відмову від договору.
При цьому судом враховано висновки викладені у постанові від 24 травня 2023 року у справі №756/420/17 Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду.
Отже позивач, у зв'язку з порушенням відповідачем строків поставки товару, своїми листами №508 від 08 грудня 2022 року та №523 від 22 грудня 2022 року, в яких вимагав повернення надміру сплачених грошових коштів, фактично відмовився від договору щодо подальшого прийняття товару від постачальника.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування “вірогідності доказів”, на відміну від “достатності доказів”, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідачем всупереч ч. 1 ст. 74, ст. 76, 77 ГПК України не було доведено факту належного виконання зобов'язання щодо своєчасної поставки товару, а в подальшому повернення попередньої оплати в розмірі 962 830 грн. 12 коп.
Доводи позивача відповідач не спростував, своїм правом на захист підприємство не скористалося.
Враховуючи вищенаведене, з відповідача підлягає стягненню 962 830 грн. 12 коп. попередньої оплати.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем заявлено вимогу про стягнення 30 068 грн. 71 коп. - 3% річних нарахованих на суму попередньої оплати за період з 01 січня 2023 року по 15 січня 2024 року.
Здійснивши перевірку нарахування річних та інфляційних втрат за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій “LIGA 360” судом встановлено, що 3% річних нараховано вірно, наданий суду розрахунок відповідачем не спростовано, а тому заявлена вимога підлягає задоволенню.
При цьому судом було враховано, що станом на 01 січня 2023 року строк з повернення відповідачем попередньої оплати є таким, що настав.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов'язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
За умовами п. 6.3. договору у разі не поставки, недопоставки постачальником газу, відповідно до умов даного договору, останній сплачує на користь споживача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від вартості недопоставленого обсягу природного газу, крім випадків передбачених у п. 6.5.
Позивачем заявлено також вимогу про стягнення з відповідача 184 200 грн. 01 коп. пені, нарахованої на суму непоставленого газу з урахуванням боргу по поверненню суми попередньої оплати за компенсацію вартості замовленої (договірної) потужності за період з 15 липня 2023 року по 14 січня 2024 року.
Судом враховано, що згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як зазначалося вище, відповідач поставляв позивачу природний газ у листопаді та грудні 2022 року, після чого позивач відмовився від договору (прийняття поставки газу від відповідача) та вимагав повернення попередньої оплати.
Отже, неустойку за порушення строків поставки газу позивачем нараховано поза межами строку встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України, що є самостійною підставою для відмови у позові в цій частині.
Крім того, умовами договору не передбачено нарахування пені за несвоєчасне повернення попередньої оплати щодо компенсації вартості замовленої (договірної) потужності газу.
Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.
На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Центральна газопостачальна компанія”, вул. Надпільна, 261, оф. 209, м. Черкаси, ідентифікаційний код 38553084 на користь приватного акціонерного товариства “Хмельницький обласний пивзавод”, вул. Чорновола, 24, м. Хмельницький, ідентифікаційний код 05513922 - 962 830 грн. 12 коп. - попередньої оплати, 30 068 грн. 71 коп. - 3% річних та 14 893 грн. 24 коп. судового збору.
3.В решті вимог - в позові відмовити.
Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.
Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.
Повне рішення складено 05 квітня 2024 року.
Суддя А.В.Васянович